Рішення № 13501868, 13.01.2011, Господарський суд Чернігівської області

13.01.11

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів тел. 698166

просп. Миру , 20

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

?13? січня 2011 року справа № 7/149/15

Суддя Н.О. Скорик, розглянувши матеріали за позовом

Дочірнього підприємства ?Кюне і Нагель?

08290, Київська обл., м. Гостомель, вул. Садова,26А

Відповідач : Публічне акціонерне товариство ?Прилуцький завод ?Білкозин?

17500, м Прилуки, вул. Дружби Народів,44

Про стягнення 22755,49 грн.

Представники сторін:

Від позивача : не з?явився

Від відповідача : Карпенко В.К. дов. № 533 від 08.07.2010 р.

Суть спору:

Дочірнім підприємством ?Кюне і Нагель? подано позов про стягнення 14461,57 грн. боргу по неоплаті вартості послуги, що надавалась згідно договору транспортного експедирування № КН 508 FA від 17.06.2008 р., 3752,13 грн. пені, 2849,79 грн. 15% річних, 1692 грн. інфляційних.

Позивач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи в суді.

Від позивача до початку судового розгляду надійшло електронне повідомлення № 1 від 11.01.2011 р. в якому позивач позовні вимоги підтримав та заявив клопотання про розгляд справи без участі за відсутності представника.

Суд клопотання позивача задовольнив.

Відповідач в відзиві на позов та в судовому засіданні проти наявності боргу в сумі 14461,57 грн. не заперечує. При цьому відповідач посилається на пропуск позивачем строку позовної давності як по вимогам про стягнення боргу, так і по вимогам по стягненню пені.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд

Встановив:

17.06.2008 р. між сторонами укладено договір транспортного експедирування № КН 508 FA відповідно до умов якого відповідач доручив, а позивач зобовязувався за плату і за рахунок відповідача надати транспортно експедиційне обслуговування, відповідно до узгоджених сторонами заявок (п. 2.1. договору). Узгоджена сторонами заявка є невідємною частиною цього договору (п. 2.2. договору) (далі ?договір?).

Відповідач в відзиві на позов та представник в судовому засіданні стверджує, що договір № КН 508 FA від 17.06.2008 р. є договором перевезення.

Таке ствердження відповідача спростовується матеріалами справи, оскільки предмет договору та умови, на яких укладено договір, відповідає виду договору ?транспортне експедирування?

Відповідно до ст.. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Пунктом 6.2.1. договору сторони визначили, що експедитор (позивач) несе відповідальність відповідно до положень Варшавської конвенції 1929 р. (далі - Варшавська конвенція). Обидві сторони визнають та зобовязані притримуватись положень Варшавської конвенції 1929 р. У всіх інших випадках, не передбачених цим договором, сторони керуються чинним законодавством України (п. 7.1. договору).

Відповідно до ст.. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання не допускається (ст.. 525 Цивільного кодексу України).

На виконання умов договору та заявки № 53 від 01.07.2009 р. позивачем виконано договірні послуги організовано виконання перевезення вантажу компанією ?АероСвіт? штучної колагенової оболонки (50 ящиків з гофрованого картону 40*40*30 вагою 1340 кг) за маршрутом Київ (Україна) Стамбул (Туреччина). Вартість послуги склала 17461,57 грн.

Факт здійснення перевезення вантажу підтверджується авіаційними накладними № 870-0077-3135 від 04.07.2009 р., № IEV10005798 від 04.07.2009 р.

Крім того, 22.07.2009 р. між сторонами підписано акт виконаних робіт до договору № КН 508 FA від 17.06.2008 р. за яким замовник підтвердив факт виконання послуг на суму 17461,57 грн. та до виконавця відносно строків і якості виконаних робіт претензій не мав.

Пунктом 4.1. договору сторони визначили, що платежі та взаємні рахунки за виконання доручення клієнта (відповідача) виконуються відповідно до виставленого рахунку. Сторони погодили, що рахунки передані за допомогою факсимільного звязку підлягають оплаті та мають силу оригіналу до моменту отримання клієнтом всіх документів у відповідності до п. 3.1.5. цього договору.

Відповідно до рахунку № 1044402 від 22.07.2009 р. вартість послуг склала 17461,57 грн.

Відповідно до п.4.2. договору рахунки експедитора (позивача) підлягають оплаті протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту виставлення рахунку.

На день підписання сторонами акта виконаних робіт від 22.07.2009 р. рахунок на оплату послуг був пред?явлений позивачем, що підтверджується цим актом.

Відповідач частково виконав свої зобовязання по оплаті вартості послуг в сумі 3000 грн., що підтверджується виписками банку від 27.11.2009 р. на суму 1000 грн., від 03.12.2009 р. на суму 1000 грн., від 07.12.2009 р. на суму 1000 грн.

На момент розгляду справи в суді заборгованість відповідача склала 14461,57 грн.

Відповідач в відзиві на позов не заперечує проти наявності боргу перед позивачем. При цьому відповідач посилається на пропуск строку позовної давності по вимозі про стягнення боргу. В обґрунтування свої заперечень відповідач посилається на положення Варшавської конвенції, яка застосовується при всякому міжнародному перевезенні людей, багажу або вантажу, що здійснюється за винагороду за допомогою повітряного судна (ст. 1 Варшавської конвенції). Згідно ст. 19 Конвенції, до якої Україна приєдналась Законом України ?Про приєднання України до Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень? від 17.12.2008 р. № 685 V, перевізник несе відповідальність за шкоду, завдану внаслідок затримки при повітряному перевезенні пасажирів, багажу або вантажу. Відповідно до ч.1 ст. 29 Варшавської конвенції позов про відповідальність повинен бути вчиненим протягом 2 років з моменту прибуття або з дня, коли повітряне судно повинно було прибути, або з моменту зупинки перевезення. Як зазначає відповідач в відзиві, стосовно позову ДП ?Кюне і Нагель? до вантажовідправника ПАТ ?Прилуцький завод ?Білкозин?, то в даній конвенції такий строк не визначено, а тому, в доказ своїх заперечень, відповідач посилається на положення п.6 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України відповідно до якої позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у звязку з перевезенням вантажу, пошти (ст. 925 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище, підставою позовних вимог є договір транспортного експедирування від 17.06.2008 р. В преамбулі договору сторони визначили, що договір укладено між Експедитором ДП ?Кюне і Нагель? та Клієнтом ПАТ ?Придуцький завод ?Білкозин?. В розділі 1 ?Визначення термінів? зазначено, що транспортно експедиційне обслуговування послуги, що безпосередньо повязані з організацією перевезень вантажів у міжнародному сполученні авіаційним та автомобільним транспортом. Частиною другою статті 929 Цивільного кодексу України визначено, що договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом. Даний обовязок був покладений клієнтом на експедитора згідно п. 2.1. договору.

З вищевикладеного вбачається, що між сторонами, за своєю юридичною природою, був укладений саме договір транспортного експедирування, а не договір перевезення, як вважає відповідач. Положення Варшавської конвенції щодо позовної давності поширюються на правовідносини з перевізником.

За таких обставин, підстави для застосування позовної давності за Варшавською конвенцією та спеціальної позовної давності до вимог у зв?язку з перевезенням (ст. 258 Цивільного кодексу України) відсутні. До вимог про стягнення 14461,57 грн. боргу по неоплаті вартості послуг транспортного експедирування застосовується загальна позовна давність тривалістю три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Таким чином, вимоги позивача по стягненню 14461,57 грн. боргу по неоплаті вартості послуг транспортного експедирування підлягають задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

За визначенням статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до п. 6.3.4. договору у разі затримки розрахунків, клієнт відповідач сплачує експедитору позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки оплати.

Позивачем нараховано пред?явлено до стягнення 3752,13 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов?язання в період з 02.08.2009 р. по 10.11.2010 р.

Відповідно до п.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 6.3.4. договору сторони визначили, що штрафні санкції підлягають нарахуванню до моменту погашення клієнтом заборгованості.

Відповідач проти позовних вимог в частині стягнення пені заперечує посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності.

Статтею 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позов предявлено до суду 01.12.2010 р. відповідно до поштового штемпеля на конверті. Отже, строк позовної давності по вимогах про стягнення пені з дня настання прострочки оплати та виникнення права на стягнення з 02.08.2009 р. по 01.12.2009 р. пропущено.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, вимоги позивача по стягненню пені за прострочення виконання грошового зобовязання підлягають частковому задоволенню в сумі 2558,84 грн. за період прострочення виконання грошового зобовязання в період з 01.12.2009 р. по 10.11.2010 р. (в межах строку позовної давності).

В решті вимог про стягнення пені в позові має бути відмовлено за пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.3.4. договору сторони визначили, що у випадку затримки клієнтом оплати суми рахунка експедитора більше, ніж на 10 календарних днів, клієнт сплачує експедитору прострочену суму з урахуванням 15% річних.

Позивачем нараховано та предявлено до стягнення 2849,79 грн. 15% річних за період з 12.08.2009 р. по 10.11.2010 р. та 1692,00 грн. інфляційних за період з 02.08.2009 р. по 10.11.2010 р.

Відповідач не надав доказів сплати даних сум нарахувань.

За таких обставин, вимоги позивача по стягненню 2849,79 грн. 15% річних та 1692,00 грн. інфляційних є правомірними, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на сторін згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України , пропорційно обсягу задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.258, 267, 525, 526, 549, 550, 611, 625, 929 Цивільного кодексу України, ст.. ст.. 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

1. Стягнути з Публічного акціонерного товариства ?Прилуцький завод ?Білкозин?, м. Прилуки, вул. Дружби народів, 44 (р. 26009000844 в ЗАТ ?Полікомбанк? м. Чернігів, МФО 353100, код 00418604) на користь Дочірнього підприємства ?Кюне і Нагель?, Київська обл., смт. Гостомель, вул. Садова,26а (р.26008000210000 в ПАТ ?КІБ Креді Агріколь?, МФО 300379, код 24596990) 14461,57 грн. боргу, 2558,84 грн. пені, 1692 грн. інфляційних, 2849,79 грн. річних, 215,62 грн. державного мита, 223,62 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду у судах.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

2. В решті позову відмовити.

Суддя Н.О. Скорик

Повне рішення складено 17.01.2011 р.

Суддя Н.О. Скорик