Рішення № 13501764, 12.01.2011, Господарський суд Чернігівської області

12.01.11

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

11 січня 2011 року справа № 12/101/11

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудреконструкція",

вул. Патріса Лумумби, 4/6, корп. В, оф. 1201, м. Київ, 01001

Відповідач:Приватне підприємство "171 Чернігівський ремонтний завод",

вул. Олега Кошового, 1, м. Чернігів, 14029

Предмет спору: про стягнення заборгованості 101367,12 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Клименко С.М. - директор, ОСОБА_1, довіреність № 1/6-11/10 від

16.11.2010 року, представник.

від відповідача: Прохоренко О.Г., довіреність б/н від 01.12.2010 року, представник.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 100 000 грн. боргу, 443,84 грн. трьох відсотків річних та 500 грн. втрат від знецінення грошових коштів, відповідно до Договору про надання зворотної фінансової допомоги від 30.07.2010 року.

Ухвалою суду від 09.12.2010 року була прийнята заява позивача про збільшення позовних вимог, в частині стягнення трьох відсотків річних - до 567,12 грн. та інфляційних нарахувань - до 800 грн., оскільки вона не протирічить діючому законодавству та не зачіпає нічиї охоронювані законом інтереси. Заява позивача в частині стягнення з відповідача, сплачених позивачем 6000 грн., на оплату послуг адвоката прийнята судом до розгляду.

В судове засідання 21.12.2010 року представником позивача було подано письмові додаткові пояснення щодо обгрунтування підстав стосовно оплати наданих адвокатом послуг.

Представники сторін надали письмові клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, які задоволено судом.

В судовому засіданні 11.01.2011 року представник позивача надав письмову заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 100000 грн. за Договором про надання зворотної фінансової допомоги від 30.07.2010 року, у звязку зі сплатою відповідачем 100000 грн. боргу згідно платіжних доручень № 111 від 21.12.2010 року на суму 10000 грн. та № 11 від 11.01.2011 року на суму 90000 грн., копії яких додано до матеріалів справи.

Також представником позивача, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, була подана письмова заява про зменшення розміру позовних вимог стосовно витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 2000 грн. на відшкодування цих витрат.

Представник відповідача в судовому засіданні надав письмову заяву, в якій позовні вимоги визнає в частині 1367,12 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних, а також в частині стягнення витрат на оплату послуг адвоката в сумі 2000 грн., проти стягнення державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу не заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив:

Прийняти заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог стосовно витрат на оплату послуг адвоката та відповідно стягнення з відповідача 2000 грн. на відшкодування цих витрат, оскільки це не протирічить діючому законодавству та не зачіпає нічиї охоронювані законом інтереси, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заяву представника позивача про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 100000 грн. за Договором про надання зворотної фінансової допомоги від 30.07.2010 року, у звязку зі сплатою відповідачем 100000 грн. боргу суд приймає до розгляду.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

30.07.2010 року між сторонами було укладено Договір про надання зворотної фінансової допомоги, відповідно до розділу І якого, ТОВ „Укрбудреконструкція” (сторона-1) передає ПП „171 Чернігівський ремонтний завод” (сторона-2) в якості тимчасової зворотної фінансової допомоги грошові кошти в сумі 100000 грн., а сторона-2 зобовязується таку ж суму грошей повернути в строк до 31.09.2010 року. За користування зворотною фінансовою допомогою сторона-1 ніяких процентів стороні-2 не нараховує і не сплачує.

Таким чином, по своїй правовій природі, укладений між сторонами Договір про надання зворотної фінансової допомоги від 30.07.2010 року є договором про надання позики.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов»язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 2.2. Договору про надання зворотної фінансової допомоги від 30.07.2010 року передача зворотної фінансової допомоги стороні-2 здійснюється стороною-1 в безготівковій формі на розрахунковий рахунок сторони-2 погоджений сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи стороною-1 (позивачем) було повністю виконано свої зобовязання по Договору про надання зворотної фінансової допомоги від 30.07.2010 року та передано стороні-2 (відповідачу) зворотну фінансову допомогу у сумі 100000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 648 від 05.08.2010 року, копія якого додана до матеріалів справи.

Пунктом 3.1. Договору про надання зворотної фінансової допомоги від 30.07.2010 року сторони погодили, що сторона-2 здійснює повернення зворотної фінансової допомоги стороні-1 в безготівковій формі на розрахунковий рахунок останнього.

Як слідує із матеріалів справи, відповідач свої зобовязання щодо повернення зворотної фінансової допомоги стороні-1 (позивачу) в строк, передбачений п. 1.1. Договору про надання зворотної фінансової допомоги від 30.07.2010 року своєчасно не виконав. Основна заборгованість на дату звернення до суду (25.11.2010 року) становила 100000 грн.

Після порушення провадження у справі відповідачем було сплачено 100000 грн. основного боргу: згідно платіжних доручень № 111 від 21.12.2010 року на суму 10000 грн. та № 11 від 11.01.2011 року на суму 90000 грн., копії яких додано до матеріалів справи в судовому засіданні 11.01.2011 року.

Приймаючи до уваги, що відповідачем після порушення провадження у справі сплачено в рахунок погашення 100000 грн. основного боргу: згідно платіжних доручень № 111 від 21.12.2010 року на суму 10000 грн. та № 11 від 11.01.2011 року на суму 90000 грн., копії яких додано до матеріалів справи в судовому засіданні 11.01.2011 року, суд доходить висновку що спір між сторонами в частині стягнення основної заборгованості в сумі 100 000 грн. врегульовано, предмет спору відсутній, а тому провадження у справі в частині стягнення 100 000 грн. боргу підлягає припиненню.

Відповідно до п. 4.1. Договору про надання зворотної фінансової допомоги від 30.07.2010 року, сторони несуть одна перед одною відповідальність у відповідності з чинним законодавством України.

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем не було своєчасно повернуто надану зворотну фінансову допомогу в сумі 100000 грн., позивач просить стягнути з відповідача 567 грн. 12 коп. трьох відсотків річних за період з 01.10.2010 року по 08.12.2010 року та 800 грн. втрат від інфляції за жовтень та листопад 2010 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобовязань щодо повернення зворотної фінансової допомогу та ту обставину, що відповідач в судовому засіданні 11.01.2011 року визнав позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано три відсотки річних в сумі 567 грн. 12 коп. за період з 01.10.2010 року по 08.12.2010 року та 800 грн. втрат від інфляції за жовтень та листопад 2010 року.

Оскільки відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобовязання не виконав, зворотну фінансову допомогу своєчасно не повернув, суд, з урахування вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення трьох відсотків річних в сумі 567 грн. 12 коп. та 800 грн. втрат від інфляції. В частині стягнення 100000 грн. основної заборгованості провадження у справі підлягає припиненню.

Зважаючи, що спір виник у звязку з неправомірними діями відповідача то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита в сумі 1013 грн. 67 коп. та витрати в сумі 236 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

З урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог стосовно витрат за послуги адвоката, позивач просить суд стягнути з відповідача 2000 грн. витрат за оплату послуг адвоката.

У відповідності до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України витрати на оплату послуг адвоката відносяться до складу судових витрат.

Як вбачається з доданих до матеріалів справи документів, ОСОБА_1 є адвокатом, що підтверджується Свідоцтвом про право заняття адвокатською діяльністю № 331 від 18.10.2007 року.

16.11.2010 між адвокатом ОСОБА_1 та позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрбудреконструкція” укладено Договір про надання правової допомоги (угода про надання юридичних послуг і представників інтересів за дорученням).

Згідно платіжного доручення № 1145 від 08.12.2010 року на суму 6000 грн. позивачем сплачено адвокату Заболотному О.М. 6000 грн.

В судовому засіданні 11.01.2011 року представником позивача, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, була подана письмова заява про зменшення розміру позовних вимог стосовно витрат на оплату послуг адвоката до 2000 грн. на відшкодування цих витрат. Подана заява була прийнята судом до розгляду.

Відповідно до частини 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи ту обставину, що відповідач в поданій 11.01.2011 року заяві проти стягнення 2000 грн. витрат на оплату послуг адвоката не заперечував, заява позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в сумі 2000 грн. є обґрунтована і підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 202, 612, 525, 625, 1046, 1047 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення 100 000 грн. боргу припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного підприємства "171 Чернігівський ремонтний завод", вул. Олега Кошового, 1, м. Чернігів, 14029 (р/р 260013016113 в АБ „Таврика”, МФО 300788, код ЄДРПОУ 35956637) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудреконструкція", вул. Патріса Лумумби, 4/6, корп. В, оф. 1201, м. Київ, 01001 (р/р 26009615 у ВАТ „ЕРСТЕ Банк”, МФО 380009, код ЄДРПОУ 32799195) 567 грн. 12 коп. трьох процентів річних, 800 грн. інфляційних втрат, 1013 грн. 67 коп. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2000 грн. витрат на послуги адвоката.

Наказ видати після набранням судовим рішення законної сили.

Суддя Л.М. Лавриненко

Повне рішення підписано 12.01.2011 року.