Рішення № 13501765, 12.01.2011, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

11 січня 2011 року Справа № 6/152/2

За позовом: дочірнього підприємства „Полтавський облавтодор” відкритого

акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні

дороги України”,

вул. Куйбишева, 22а, м. Полтава, 36024,

до відповідача: фізичної особи підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1, 14000,

про стягнення 10531,29 грн.

Суддя Блохіна Ж.В.

Представники сторін:

від позивача: Ємець О.О., довіреність №01-15/02 від 04.01.2011 року,

відповідач: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнім підприємством ,,Полтавський облавтодор” відкритого акціонерного товариства ,,Державна акціонерна компанія ,,Автомобільні дороги України” подано позов до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 10 531,29 грн., в тому числі 10000 грн. попередньої оплати за товар, 65,75 грн. 3% річних та 465,54 грн. інфляційних втрат.

Відповідач вдруге в судове засідання не з”явився, представника не направив, заяв та клопотань не надіслав, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Витребувані ухвалами суду від 26 листопада 2010 року та 14 грудня 2010 року документи, а саме: відзив на позов та документи, які підтверджують зазначені у відзиві обставини, відповідач не надав.

Представник позивача підтримує позовні вимоги і просить їх задовольнити, посилаючись на те, що відповідач не виконав свого зобовязання по поставці товару, хоча отримав попередню оплату в сумі 10 000 грн.

Рішення приймається на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2008 року відповідач по справі, фізична особа підприємець ОСОБА_1, виписав рахунок НОМЕР_2 на імя: „Філія „Полтавська ДРБД” ДП „Полтавський облавтодор” на оплату 59940 грн., в тому числі ПДВ 9990 грн., за товар стійки дорожних знаків в кількості 1000 шт.

Платіжним дорученнями №256 від 16.04.2010 року позивач перерахував на рахунок відповідача 10 000 грн.; в призначенні платежу зазначено: оплата за стійки дорожних знаків згідно рахунку НОМЕР_2 від 19.09.2008 року.

Факт перерахування позивачем на рахунок відповідача 10000 грн. в рахунок оплати за стійки дорожних знаків згідно рахунку НОМЕР_2 від 19.09.2008 року також підтверджується випискою банку.

Позивачем направлено відповідачу листа за №105 від 10.08.2010 року, в якому позивач зазначає, що в квітні 2010 року ним перераховано грошові кошти в сумі 10000 грн., як попередня оплата для придбання стійок дорожних знаків. Станом на 10.08.2010 року стійки позивачем не отримані.

Також в даному листі позивач зазначає, що якщо у відповідача немає можливості реалізувати стійки дорожних знаків, то він просить повернути перераховані ним кошти.

Відповідач направив на адресу позивача листа за вих. №42 від 10.08.2010 року, в якому відповідач зазначає, що питання про відвантаження стійок дорожних знаків або повернення коштів буде вирішено до 31.08.2010 року.

30.08.2010 року позивачем повторно направлено відповідачу листа за №114 від 30.08.2010 року з вимогою відвантажити стійки дорожних знаків або повернути кошти.

Факт направлення даного листа відповідачу підтверджується витягом з журналу реєстрації відправлених факсограм за 2010 рік.

Відповідач взяті на себе зобов”язання не виконав, товар замовнику не поставив, отримані кошти в якості передоплати не повернув.

За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 10 000 грн. попередньої оплати за товар, 465,54 грн. інфляційних втрат та 65,75 грн. 3% річних.

Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 14 ЦК України цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобовязання виникають, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Разом з тим, згідно частини 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ст. ст. 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).

Таким чином, суд встановив, що між сторонами укладено договір купівлі - продажу товару, стійок дорожних знаків у кількості 1000 шт. вартістю 59940 грн., у спрощений спосіб, що підтверджується виписаним відповідачем рахунком НОМЕР_2 від 19.09.2008 року на імя позивача на оплату 59940 грн. за вищевказаний товар та фактичною передоплатою позивачем вартості товару у сумі 10 000 грн. платіжним дорученням №256 від 16.04.2010 року на підставі вищевказаного рахунку.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України:

“Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.”

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, укладаючи договір у спрощений спосіб, сторони не визначили строк виконання відповідачем зобовязання по передачі товару покупцю.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач надав суду докази того, що він предявив відповідачу вимоги (листи №105 від 10.08.2010 року та №114 від 30.08.2010 року) щодо виконання зобовязання за договором в частині передачі товару на суму здійсненої передоплати 10 000 грн. або повернення суми попередньої оплати, отже, у відповідача виникло зобовязання по передачі товару у строк, визначений ч. 2 ст. 530 ЦК України або повернення передоплати.

Відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що він не виконав свого зобовязання, товар покупцю не передав, отриману попередню оплату не повернув.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Використовуючи своє право, передбачене вищевказаною статтею, позивач звернувся з позовом і вимагає у судовому порядку стягнення з відповідача на його користь 10 000 грн. попередньої оплати.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги в цій частині відповідають фактичним обставинам і вимогам законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 465,54 грн. втрат від інфляції за серпень-жовтень 2010 року та 65,75 грн. 3% річних, нараховані позивачем з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України, задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки повернення попередньої оплати не є грошовим зобов'язанням, а є правовим наслідком порушення умов договору щодо передачі товару, тобто майнового, а не грошового зобовязання, позивачем неправомірно нараховано та заявлено до стягнення 465,54 грн. втрат від інфляції та 65,75 грн. 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України, яка передбачає відповідальність за порушення саме грошового зобовязання.

Оскільки даний спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог мають бути покладені на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_3 в ЧРУ КБ „Приват - Банк” м. Чернігів, МФО 353586, ІПН НОМЕР_1) на користь дочірнього підприємства „Полтавський облавтодор” відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” (вул. Куйбишева, 22а, м. Полтава, р/р 260013640 в АБ „Полтава-Банк”, МФО 331489, ЗКПО 32017261) 10 000 грн. боргу, 102 грн. державного мита, 236 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Відмовити в решті позову.

Суддя Ж.В. Блохіна

12.01.11