Рішення № 13501470, 11.01.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2011 рокуСправа №11/2468

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Довганя К.І., при секретарі Олексенко Т.В. за участю представників сторін: позивача Бурлака Ю.М. за дорученням, відповідача Тарасюк В.В. за дорученням, розглянувши у судовому засіданні справу за позовом виробничого кооперативу "Виробнича агрофірма "Пролісок" до спільного українсько-американського підприємства "Альтаїр" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме: приміщення ангару з обладнанням, інженерними комунікаціями - освітлення, водопровід, опалення, внутрішні будівельні роботи, металоконструкції, склад для готової продукції, млин жерновий РМ-950, „Пневмопривід” сито PS-700, теліжка ШГВ Л-50, теліжка ТГ-400, шафа - обліку ШУ-3, очищувач зерна, конвеєр винтовий.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на наступні обставини. Спірне майно було внесено позивачем до статутного фонду відповідача. У звязку із виходом із складу засновників позивач звернувся до відповідача із вимогою про повернення вказаного майна. Однак відповідач на час розгляду справи майно не повернув.

Відповідач у відзиві на позов та його представник у судовому засіданні проти позову заперечили, пославшись на те, що позивач на час розгляду справи є засновником відповідача, із заявою про вихід із складу засновників не звертався, рішення про його вихід не приймалось.

Суд, заслухавши представників сторін, та дослідивши наявні у справі докази встановив наступне.

16 квітня 1999 року кооперативом Виробнича агрофірма «Пролісок»(позивач) спільно з громадянином Бурдою Володимиром Олексійовичем та американською фірмою „Глобаль Маркетинг фірм IHK” було створено спільне українсько-американське підприємство „Альтаїр” товариства з обмеженою відповідальністю, яке зареєстровано в Уманській районній державній адміністрації за номером 10/3. Відповідно до установчого договору від 16 квітня 1999 року створено статутний фонд за рахунок власників вкладів учасників.

Відповідно до накладної № 2 від 22 січня 2000 року Кооператив агрофірма „Пролісок” вніс в статутний фонд СП „Альтаїр” приміщення ангару під млин, вартістю 35 755 грн. (тридцять п'ять тисяч сімсот п'ятдесят п'ять грн.) та обладнання, з інженерними комунікаціями: освітлення, водопровід, опалення, внутрішні будівельні роботи, металоконструкції, склад для готової продукції - відповідно до додатку № 1 до установчого договору про створення СП „Альтаїр”.

12 травня 2008 р. позивач звернувся до відповідача із листом у якому вимагав повернути йому спірне майно. Однак відповідач на час розгляду справи майно позивачу не повернув.

Відповідно до витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 16.12.2010 р. відповідач перебуває у цьому реєстрі і його засновниками є :

-фірма „Глобаль Меркетінг Фірм ІНЦ” США,

-агрофірма „Пролісок” код 21352329 (позивач),

-ОСОБА_1.

Ст.ст. 316, 317, 319, 328, 391 ЦК України містять наступні приписи.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Ст..ст. 79, 85, 91 Господарського кодексу України містять наступні приписи:

Господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.

Засновниками і учасниками товариства можуть бути суб'єкти господарювання, інші учасники господарських відносин, зазначені у статті 2 цього Кодексу, а також громадяни, які не є суб'єктами господарювання. Обмеження щодо заснування та участі в господарських товариствах суб'єктів господарювання або інших осіб встановлюються цим Кодексом, іншими законами.

Господарські товариства є юридичними особами.

Господарське товариство є власником:

майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески;

продукції, виробленої в результаті господарської діяльності товариства;

доходів, одержаних від господарської діяльності товариства;

іншого майна, набутого товариством на підставах, не заборонених законом.

Припинення діяльності господарського товариства відбувається шляхом його ліквідації або реорганізації відповідно до статті 59 цього Кодексу.

Ліквідація господарського товариства провадиться ліквідаційною комісією, призначеною його вищим органом, а у разі припинення діяльності товариства за рішенням суду - ліквідаційною комісією, сформованою відповідно до рішення суду.

З дня утворення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами господарського товариства. Ліквідаційна комісія у триденний строк з моменту її утворення публікує інформацію про ліквідацію господарського товариства і здійснює інші дії відповідно до вимог статей 58 - 61 цього Кодексу та інших законів.

Розрахунки з кредиторами у разі ліквідації господарського товариства здійснюються відповідно до статті 61 цього Кодексу з урахуванням таких особливостей:

кошти, що належать господарському товариству, у тому числі від продажу його майна у разі ліквідації, після розрахунків по оплаті праці осіб, які працюють на умовах найму, виконання зобов'язань перед бюджетом, банками, власниками облігацій, випущених товариством, та іншими кредиторами розподіляються між учасниками товариства в порядку і на умовах, передбачених цим Кодексом, законом про господарські товариства та установчими документами товариства, у шестимісячний строк після опублікування інформації про його ліквідацію;

майно, передане товариству його засновниками або учасниками у користування, повертається у натуральній формі без винагороди. У разі виникнення спорів щодо виплати заборгованості товариства його кошти не підлягають розподілу між учасниками товариства до вирішення цього спору або до одержання кредиторами відповідних гарантій погашення заборгованості.

Ліквідація господарського товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинило свою діяльність, з дня внесення запису про його ліквідацію до державного реєстру.

Ст..ст. 12, 13, 21 Закону України „Про господарські товариства містять наступні приписи.

Товариство є власником :

майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу;

продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності;

одержаних доходів;

іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю товариства або передане йому в користування, несе товариство, якщо інше не передбачено установчими документами

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошові кошти, що належать товариству, включаючи виручку від розпродажу його майна при ліквідації, після розрахунків по оплаті праці осіб, які працюють на умовах найму, та виконання зобов'язань перед бюджетом, банками, власниками облігацій, випущених товариством та іншими кредиторами, розподіляються між учасниками товариства у порядку і на умовах, передбачених цим Законом та установчими документами, у шестимісячний строк після опублікування інформації про його ліквідацію.

Майно, передане товариству учасниками у користування, повертається у натуральній формі без винагороди.

У разі виникнення спорів щодо виплати заборгованості товариства його грошові кошти не підлягають розподілу між учасниками до вирішення цього спору або до одержання кредиторами відповідних гарантій.

Відповідно до ст.. ст.. 33, 34 ГПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, оцінивши наявні у справі докази та виходячи з приписів наведеного ви ще законодавства , приходить до наступних висновків.

Позивач просить суд витребувати у відповідача майно, передане ним останньому до статутного фонду. При цьому позивач посилається на його вихід із складу засновників відповідача.

Однак відповідно до витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на час розгляду справи, позивач є засновником відповідача. Посилання позивача на протокол №1 від 23.07.2003 р. засідання Ради засновників СП «Альтаїр»про закриття останнього та лист голови кооперативу «Пролісок»від 23.07.2003 р. про вихід із складу засновників та повернення майна суд вважає безпідставним, виходячи з наступного.

Протокол від 23.07.2003 р. не містить відомостей про членів ради, що брали участь у засіданні, їх повноваження а також не містить підписів членів ради. Також позивачем не подано доказів направлення відповідачу листа від 23.07.2003 р. на адресу відповідача.

У судовому засіданні представник позивача заявив про відсутність інших доказів припинення діяльності відповідача чи його виходу зі складу засновників останнього.

Таким чином на час розгляду справи відповідач є власником спірного майна, а тому позовні вимоги є не обґрунтованими і задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49,82-84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.

СуддяК.І.Довгань