Рішення № 13501189, 17.01.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" січня 2011 р.

Справа № 16/2119-10

За позовом Чемеровецького підприємства теплових мереж, смт. Чемерівці

до Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України”, м. Київ в особі філії –Чемеровецького відділення №3216 ВАТ „Ощадбанк”, смт. Чемерівці.

про стягнення 4 645,06 грн. заборгованості

Суддя В. В. Магера

Представники сторін:

від позивача: Гривнак Є.В. –за довіреністю №281 від 21.12.2010р.,

Горяча Н.В. –за довіреністю №280 від 21.12.2010 р., в судовому засіданні 10.01.2011р.;

від відповідача: Сорока Н.В. –за довіреністю від 25.06.2010р.;

Ковальчук Л.М. –за довіреністю від 25.06.2010р.

Рішення приймається 17.01.2011р., оскільки в засіданні 10.01.2011р. оголошувалась перерва.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ч.2 ст.85 ГПК України.

Суть спору: Позивач звернувся з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 4 645,06 грн. за період з квітня по вересень 2010р. відповідно до виставлених відповідачу рахунків.

У додатковій заяві від 06.01.2011р. позивач посилається на те, згідно ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, що передбачено ст.525 ЦК України.

Стверджує, що відповідач згідно вимог ч.2,3,4,5 ст.188 ГК України як заінтересована особа зобов’язаний був після затвердження акта від 30.06.2010 року про відключення ощадного банку від ЦО надіслати позивачу пропозицію про розірвання договору, а позивач одержавши пропозицію повідомити заінтересовану особу про результати її розгляду у разі, якщо сторони не досягли згоди відповідач мав право передати спір на вирішення суду, що ним не зроблено.

Частиною 1 ст.188 ГК України передбачено, що розірвання договору в односторонньому порядку не допускається. Крім того, ч.6 ст.276 ГК України встановлено, що розрахунки за договором енергопостачання здійснюється на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватись планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

В змінах до договору за №16 від 17.10.2006 р. викладено, що відповідач з 01.02.2009 р. проводить оплату за спожиту теплову енергію відповідно до двоставкового тарифу, де абонентська плата сплачується круглорічно відповідно до рішення виконавчого комітету Чемеровецької селищної ради за №2 від 24.02.2009 р.

Відповідач стверджує, що позивач не надавав послуг з теплопостачання теплової енергії, а також не проводив інші роботи по обслуговуванню системи опалення ощадного банку після прийняття рішення про встановлення автономного опалення і на підставі цього вій не сплачує абонентську плату за літній період.

Позивач посилається на те, що система опалення в приміщенні ощадного банку знаходиться на його балансі і що він зобов’язаний за власний рахунок проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів, пристроїв та обладнання, а також проводити підготовку до осіннього, зимового періоду, що передбачено п.п.8,9 пункту 17 Договору.

Відповідно розділу 3 Статуту Чемеровецького підприємства теплових мереж позивачу належать котельні та теплові мережі крім внутрибудинкових систем центрального опалення.

Пункт 39 в редакції Постанови КМ України №1267/1267-2007-п/ від 24.10.07 р. передбачає застосування підприємствами двоставкових тарифів на надання послуг з централізованого опалення, затвердженні в установленому порядку.

В даний час мова йде не про змішану форму розрахунку, а саме про двоставковий тариф в повному розумінні його визначення. Тариф визначений за методикою відповідно правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, які затвердженні наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 08.09.2000 року №191. Зазначає, що двоставковий тариф полегшує фінансове навантаження на споживача, розбиваючи його плату на цілий рік, тим самим дає теплопостачальному підприємству надходження коштів на ремонти протягом року.

Позивач стверджує, що Державна інспекція з контролю за цінами в Хмельницькій області склала висновки №16 та №1Д від 17.02.2009 р. щодо розрахунку економічно обґрунтованих планових витрат на виробництво житлово-комунальних послуг, а також проведена перевірка, про що складено акт. Двоставковий тариф затверджений по всіх категоріях споживачів виконавчим комітетом Чемеровецької селищної ради 24.02.2009 року №2, отже він не може суперечити законодавству.

За таких обставин, позивач наполягає на задоволенні позову.

Представники відповідача в засіданні суду прибули. У письмовому відзиві від 21.12.2010р. відповідач повідомив, що він не визнає позовні вимоги з наступних підстав: між сторонами 17.10.2006 р. було укладено договір №16 про надання послуг з централізованого опалення, згідно якого позивач зобов'язувався надавати відповідачу вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а відповідач зобов'язувався вчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених Договором.

Вказує, що Чемеровецьке відділення ВАТ „Ощадбанк” письмовими заявами від 04.03.2010 р. №91 та від 17.03.2010 р. № 106 повідомило позивача про відмову від централізованого надання послуг з теплопостачання, а також у відповідності до п.29 договору повідомило про припинення договірних відносин. Крім цього, Банк звернувся листом від 04.03.2010 р. за №86 до голови селищної ради про надання дозволу на відключення від централізованого опаленням в зв’язку із встановленням індивідуального опалення.

Рішенням міжвідомчої комісії по розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ЦВП від 15.05.2010 р. Банку надано дозвіл на відключення від ЦО, а рішенням від 30.06.2010 р. було затверджено акт про відключення приміщення Банку від ЦО. Роботи з відключення були проведені третіми особами згідно договірних відносин.

Натомість, позивач продовжував нараховувати плату за послуги теплопостачання та направив на адресу банку претензії від 04.08.2010 р. №106 та від 22.10.2010 р. №164 щодо оплати вартості спожитих послуг.

В підтвердження своїх позовних вимог позивач, посилаючись на Постанову КМУ від 10.07.2006 р. № 955 „Про затвердження порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води”, зазначає, що тариф на оплату з централізованого опалення складається з абонентської плати та плати за фактично спожиту теплову енергію в опалювальний період. Разом з тим не вказує, яка саме норма вище згаданого нормативно-правового акту містить дане положення.

Також позивач посилається на п.п. 2.6. та 2.7. Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства №169 від 06.11.2007 р., та зазначає, що після затвердження акта про відключення приміщення банку на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого опалення. Разом з тим, позивач з такою пропозицією про перегляд умов договору до банку не звертався.

Відповідач вказує, що на підтвердження заявлених сум позивач посилається на рахунки про нараховану заборгованість, проте рахунками не може встановлюватись відповідальність сторін, вони лише фіксують суму нарахувань на місяць та є підставою для оплати.

При цьому, права та обов'язки сторін встановлені договором №16 від 17.10.2006 р. про надання послуг з централізованого опалення, яким не наводиться жодного посилання на наявність абонентної плати, що справляється щомісячно, а будь-які додаткові договори, якими б запроваджувалась така плата, сторонами не укладались.

Відповідач посилається на те, що укладений між позивачем та відповідачем договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг. Згідно ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Крім того в ч.2 даної статті зазначено, що положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтею 907 ЦК України передбачено порядок розірвання договору про надання послуг, а саме у відповідності до частини першої договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Згідно із приписами ч.6 ст.26 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом. Частиною 3 ст.615 ЦК України передбачає, що внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або в повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Як зазначалось вище, банк, у відповідності до п.29 договору письмово повідомив підприємство про свій намір припинити відносини з надання послуг з централізованого опалення, дане повідомлення не суперечить нормам ст. 907 ЦК України.

За таких обставин, відповідач стверджує, що позивач не надавав послуг з постачання теплової енергії після прийняття рішення про встановлення автономного опалення, договір припинений, тому вважає, що вимога є безпідставною. Просить відмовити в позові.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

17.10.2006р. між Чемеровецьким підприємством теплових мереж (виконавець) та Чемеровецьким відділенням №3216 ВАТ „Ощадбанк” (споживач) було укладено договір №16 про надання послуг з централізованого опалення (далі ЦО), згідно якого виконавець зобов’язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, а споживач зобов’язується своєчасно оплачувати надані послуги а встановленими тарифами у строки та на умовах, що передбачені договором (п.1 договору).

Згідно із п.4,6,8 договору передбачено, що тарифи на послуги становлять: із централізованого опалення –7,04 грн./кв.м.; при наявності засобів обліку теплової енергії розмір щомісячної плати за надані послуги становить 235,21 грн. 1/Гкал. Плата за надані послуги за наявності засобів обліку теплової енергії справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10-13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 1-го числа місяця, що настає за розрахунковим.

Вказаним договором сторони передбачили, що споживач зобов’язаний оплачувати послуги у встановлений договором строк (п.17.1 договору), а виконавець –забезпечувати вчасне та відповідної якості надання послуг згідно із законодавством та умовами договору (п. 19.1 договору).

Договір може бути розірваний достроково у разі: зникнення потреби в отриманні послуг або відмови споживача від користування послугами виконавця (п. 29 договору).

04.03.2010р. відповідач звернувся до голови селищної ради з листом за вих.№86, згідно якого просив надати дозвіл на відключення від централізованого опалення у в’язку із встановленням індивідуального опалення.

10.03.2010р. відповідач листом за вих.№24 повідомив позивача про необхідність відключення від централізованого опалення та встановлення автономного опалення, у зв’язку із цим просив видати технічні умови на відключення.

17.03.2010р. відповідач направив на адресу позивача заяву за вих.№92, згідно якої повідомив, що адміністрацією банку прийнято рішення про відмову від надання послуг Чемеровецьким ПТМ, також повідомив із посиланням на п. 29 договору №16 від 17.10.2006р. про розірвання вказаного договору та про видачу технічних умов на відключення приміщення від центральної системи опалення.

13.05.2010р. протоколом засідання міжвідомчої комісії по розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ЦВП було прийнято рішення: 1) надати дозвіл філії Чемеровецьке відділення ВАТ „Ощадбанк” №3216 на відключення від центрального опалення; 2) зобов’язати газову службу та підприємство теплових мереж смт. Чемерівці видати технічні умови для встановлення індивідуального опалення та відключення від ЦО.

15.05.2010р. складено та підписано представниками відповідних служб акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП, який затверджено протоколом міжвідомчої комісії від 30.06.2010р.

Позивачем на виконання договірних зобов’язань виставлялись відповідні рахунки на оплату №167 від 13.04.2010р. на суму 714,72 грн., №218 від 17.05.2010р. на суму 825,12 грн., №286 від 22.06.2010р. на суму 825,12 грн., №287 від 12.07.2010р. на суму 825,12 грн., №338 від 12.08.2010р. на суму 825,12 грн., №381 від 15.09.2010р. на суму 825,12 грн., всього на суму 4840,32 грн., з яких частково сплачено відповідачем 195,26 грн. заборгованості.

У зв’язку із наявною заборгованістю за послуги теплопостачання, позивач звернувся до відповідача із претензією за вих.№164 від 22.10.2010р., згідно якої просить перерахувати на розрахунковий рахунок позивача заборгованість за послуги теплопостачання в розмірі 4 645,06 грн. станом на 22.10.2010р.

01.11.2010р. відповідач за вих.№449 із претензійними вимогами не погоджується, посилаючись на те, що договір на постання було розірвано, а рішенням міжвідомчої комісії від 30.06.2010р. було затверджено акт про відключення приміщення від ЦО.

Не погоджуючись із доводами відповідача, позивач звернувся із позовом, згідно якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги теплопостачання станом на 22.10.2010р. в розмірі 4 645,06 грн. згідно наявних в матеріалах справи розрахунків.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору №16 від 17.10.2006р. про надання послуг із централізованого опалення за своїм характером є господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Статтею 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Частинами 1,6,7 ст. 276 ГК України встановлено, що загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договір №16 від 17.10.2006р., згідно якого позивач взяв на себе зобов’язання своєчасно надавати відповідачу послуги з централізованого опалення, а споживач - своєчасно оплачувати надані послуги а встановленими тарифами у строки та на умовах, що передбачені договором.

Позивач, звертаючись із даним позовом, просив стягнути з відповідача заборгованість за послуги теплопостачання за період з 02.04.2010р. по 01.10.2010р. в сумі 4 645,06 грн. згідно виставлених рахунків.

Натомість, судом приймається до уваги, що надання послуг з теплопостачання позивачем було припинено, про що свідчить акт про відключення будинку від мережі ЦО та ГВП від 15.05.2010р., який затверджено рішенням міжвідомчої комісії (протокол від 30.06.2010р.).

За таких обставин, заборгованість згідно виставлених рахунків №287 від 12.07.2010р., №338 від 12.08.2010р., №381 від 15.09.2010р. за період липень-вересень 2010р. в сумі 2 475,36 грн. суд вважає безпідставною, оскільки послуги із теплопостачання в цей період відповідачу не надавались.

Дане підтверджується також направленими відповідачу технічними вимогами №90 від 09.06.2010р., обов’язковими при здійснення відключення від системи централізованого опалення при встановленні автономного опалення, якими передбачено, що після складання відповідного акта нарахування плати за опалення припиняється (п.6 Технічних вимог).

При цьому, заборгованість за період квітень-червень 2010р. в сумі 2 169,70 грн. суд вважає такою, що заявлена до стягнення правомірно, оскільки підтверджується наявними у справі доказами (рахунки на оплату №167 від 13.04.2010р. №218 від 17.05.2010р., №286 від 22.06.2010р., розрахунком заборгованості) та не спростовується доводами відповідача.

Відповідно до ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 2 169,70грн., в решті позовних вимог щодо стягнення з відповідача 2 475,36 грн. суд вважає за необхідне відмовити із вищевикладених підстав.

У відповідності до ст.49 ГПК України витрати по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД –

В И Р І Ш И В:

Позов Чемеровецького підприємства теплових мереж, смт. Чемерівці до Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України”, м. Київ в особі філії –Чемеровецького відділення №3216 ВАТ „Ощадбанк”, смт. Чемерівці про стягнення 4 645,06 грн. заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України”, м. Київ в особі філії –Чемеровецького відділення №3216 ВАТ „Ощадбанк”, смт. Чемерівці, вул. Центральна,25 (код ЗКПО 02766507) на користь Чемеровецького підприємства теплових мереж, смт. Чемерівці, вул. 60-річчя Жовтня,10-а (код ЗКПО 14177848) 2 169,70 грн. (дві тисячі сто шістдесят дев`ять гривень 70 коп.) заборгованості, 47,64 грн. (сорок сім гривень 64 коп.) витрат по оплаті державного мита та 110,23 грн. (сто десять гривень 23 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову щодо стягнення 2 475,36 грн. заборгованості відмовити.

Суддя В.В. Магера

Повний текст рішення складено та підписано 20.01.2011р.

Віддруковано 3 примір.

1-до матеріалів справи,

2,3-сторонам