Постанова № 13497063, 06.01.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 січня 2011 року № 2а-6143/10/2370 м. Черкаси

13 год. 00 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Гриньковської Н.Ю.,

при секретарі Ільченко С.М.

за участю представників сторін:

від позивача Іоненко В.П. довіреність від 01.11.2010р. №43;

від відповідача Бондаренко О.М. довіреність від 25.10.2010р. №16241/10-052;

Бас М.В., довіреність від 20.12.2010р. №19684/10-052,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом державного підприємства «Оризон-Навігація»до Смілянської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

08.12.2010р. позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення Смілянської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області (далі по тексту Смілянська ОДПІ) від 17.11.2010р. №0001962301/0, яким державному підприємству «Оризон - Навігація»(далі по тексту ДП «Оризон - Навігація») зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 9994,00грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що підприємством було правомірно включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість (далі ПДВ) сплачену постачальникам в ціні товару, про що свідчать належним чином отримані від контрагентів-постачальників податкові накладні №656 від 12.08.2010р., №692 від 27.08.2010р., №111 від 20.08.2010р., №131 від 20.08.2010р., №179 від 05.08.2010р., №1495 від 16.08.2010р., №1527 від 25.08.2010р. Отже, позивач стверджує, що протиправність дій відповідача полягає в тому, що обєктом дослідження під час проведення перевірки були господарські операції позивача з придбання товарів у серпні 2010 року, і на підставі яких здійснювалось формування податкового кредиту за вказаний податковий період, а також визначились суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, зазначені в податковій декларації за наступний податковий період вересень 2010 року. При цьому позивач зазначив, що правильність визначення ДП «Оризон-Навігація»відємного значення ПДВ у вересні 2010р. підтверджується висновками податкового органу про правильність відображення в обліку підприємства податкового кредиту за серпень 2010р.

У судовому засіданні представники позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представники відповідача в ході судового розгляду справи позов не визнали та пояснили, що Смілянською ОДПІ Черкаської області проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Оризон-Навігація» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ в період з 01.08.2010р. по 31.08.2010р., в розділі 3.3 вказаного акту перевірки зазначено, що відповідно результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжність у показниках податкових зобовязань підприємств: ТОВ «Російський прокат», ТОВ «Гранд Технолоджіс», ТОВ «Атон XXI», ТОВ «Перший український промисловий альянс» та податкового кредиту ДП «Оризон-Навігація» в сумі 1994,34грн. В податковій декларації ДП «Оризон - Навігація»за серпень 2010р. до податкового кредиту включена сума в розмірі 2084,24грн. по контрагенту ТОВ «Російський прокат», сума у розмірі 4973,10грн. по контрагенту ТОВ «Гранд Технолоджіс», сума в розмірі 1987грн. по контрагенту ТОВ «Атон XXI»та сума в розмірі 950грн. по підприємству ТОВ «Перший український промисловий альянс». Таким чином, перевіркою встановлено, що зазначені контрагенти за серпень 2010р. не подали декларації з податку на додану вартість до податкової інспекції, внаслідок чого станом на 10 листопада 2010 року виникли розбіжності у показниках податкових зобовязань вказаних вище підприємств та податкового кредиту позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом було проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Оризон-Навігація»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за вересень 2010р. за рахунок відємного значення ПДВ, про що складено акт №2741/23/22794124 від 11.11.2010р. (а.с. 8-20).

Висновками зазначеної перевірки встановлено завищення ДП «Оризон-Навігація»суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 9994,34грн. в результаті порушення п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 та п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7, п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість». А також підтверджено відображене платником податку у декларації за серпень 2010р. бюджетне відшкодування в сумі 309347,00грн.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.11.2010р. №0001962301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2010р. на суму 9994,00грн. (а.с.7).

В судовому засіданні представники відповідача підтвердили, що господарська діяльність в ході перевірки не була предметом дослідження, а лише за даними автоматизованого співставлення податкових зобовязань за автоматизованою системою на рівні ДПА України було встановлено, що зазначені вище контрагенти позивача не подали звітність до податкового органу. На запитання суду якими іншими доказами контролюючий орган може підтвердити неправомірність включення до бюджетного відшкодування суми по податковим накладним, що належним чином виписані та надані ДП «Оризон-Навігація»за наслідками здійснення господарської діяльності, представники відповідача повідомили, що суми ПДВ за вказаними податковими накладними є незначними, оскільки навіть загалом не перевищують 10000,00грн., що виключає можливість проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача.

Матеріали справи підтверджують факт укладання та виконання позивачем договорів поставки та оперативного лізингу, укладених з ТОВ «Російський прокат», ТОВ «Гранд Технолоджіс», ТОВ «Атон XXI»та ТОВ «Перший український промисловий альянс». При чому суд приймає до уваги, що контролюючий орган не ставить під сумнів здійснення діяльності позивачем на підставі цих господарських операцій, а також в судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що правомірність включення до податкового кредиту позивача сум за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Російський прокат», ТОВ «Гранд Технолоджіс», ТОВ «Атон XXI», ТОВ «Перший український промисловий альянс»у серпні 2010р. також не оспорюється. Однак, у звязку з неможливістю отримання підтвердження про декларування своїх податкових зобовязань зазначеними вище контрагентами позивача, у останнього не виникає права на бюджетне відшкодування сум ПДВ за такими операціями.

Спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету на час виникнення правовідносин є Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (у подальшому Закон №168).

Податковий кредит відповідно до п. 1.7 Закону №168 сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Пунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8.1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Обовязковою умовою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 є підтвердження податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту)

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону №168 право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, відповідно до якої особи, що підпадають під визначення платників податку згідно із статтею 2 Закону №168, зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Нормами п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону №168 зазначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг)

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідачем при проведенні перевірки підтверджено фактичну сплату у серпні 2010р. податку на додану вартість у сумі 319341,10грн., з яких сума 9994грн., яка підтверджується податковими накладними ТОВ «Російський прокат», ТОВ «Гранд Технолоджіс», ТОВ «Атон XXI»та ТОВ «Перший український промисловий альянс», залишилась не підтвердженою.

Оскільки податок на додану вартість у сумі 9994грн. також фактично сплачений позивачем постачальникам товарів (послуг), у серпні 2010р., суд приходить до висновку про правомірність відображення позивачем в декларації з ПДВ за серпень 2010р. суми бюджетного відшкодування з урахуванням суми 9994грн. і, як наслідок, відсутність порушення з боку позивача п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону №168.

Щодо посилання відповідача на п. 1.8 ст. 1 Закону №168, суд зазначає, що оскільки спеціальною нормою при визначенні суми бюджетного відшкодування є п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону №168, якими передбачено умовою отримання бюджетного відшкодування фактичну сплату податку саме постачальникам товарів (послуг), висновки акта перевірки є помилковими.

Також слід зазначити, що висновок відповідача про завищення позивачем сум бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2010 року ґрунтується виключно на тій обставині, що частина із контрагентів позивача, яким були сплачені грошові кошти за придбані товари не подали до податкових інспекцій декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року, у звязку з чим відповідачу неможливо провести перевірки по всьому ланцюгу постачання до виробника, а тому неможливо перевірити та підтвердити факт надмірної сплати ПДВ до бюджету. Як видно зі змісту акту перевірки, відповідачем дані автоматизованого обліку не перевірялись, достовірність таких даних не підтверджена будь-якими первинними документами чи іншими доказами. Разом з тим, Закон №168 не ставить наявність права на податковий кредит та права на бюджетне відшкодування платника податку в залежність від факту здійснення перевірки постачальників товарів (послуг) та відїї результатів а тим більше, від неможливості перевірити обставини сплати ПДВ до бюджету контрагентами платника податку.

Крім того, статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№509-XII від 04.12.1990р. передбачено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Таким чином, суд дійшов висновку, що обставина неповної сплати чи неповного декларування платниками податків своїх податкових зобовязань може бути підставою для їх донарахування податковим органом за наслідками проведення документальних перевірок (невиїзних планових або позапланових), а не для перерахунку податкового кредиту контрагентів таких платників податку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

На підставі викладеного судом вбачається, що відповідачем рішення прийнято необґрунтовано, без врахування всіх фактичних обставин справи. За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.11.2010р. №0001962301/0 підлягає скасуванню.

На підставі приписів ч.1 ст.94 КАС України суд присуджує судові витрати позивача, підтверджені платіжним дорученням №5455 від 07.12.2010р. (а.с.6) в сумі 3,40грн. з Державного бюджету України на користь ДП «Оризон-Навігація».

Керуючись статтями 86, 94, 159, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов державного підприємства «Оризон-Навігація»про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Смілянської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області від 17 листопада 2010р. №0001962301/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Оризон-Навігація» судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі в порядку, передбаченому ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяН.Ю. Гриньковська

повний текст постанови виготовлений 06.01.2011р.