Рішення № 13494284, 13.01.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" січня 2011 р. Справа № 7/195-10

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В. М., розглянувши справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», м. Київ,

доАкціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м. Фастів Київська область,

простягнення 5707,36грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Шкуропат Г.В. представник за довіреністю №ГО-10/89 від 11.03.2010року;

від відповідача: Артюхова О.П. представник за довіреністю №179 від 25.01.2009року.

секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

обставини справи:

Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС»звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №Г2600/10679/1 від 03.11.2010року (вх. №5309 від 18.11.2010року) до Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»про стягнення 5707,36грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі Полісу добровільного комплексного страхування наземного транспорту №ДКСНТ/21/48/44/39 №015581 від 28.12.2007року, він сплатив ОСОБА_1, власнику автомобіля «Чері Амулет», державний номерний знак НОМЕР_2, суму страхового відшкодування у розмірі 4547,30грн. Відповідно до Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Цивільного кодексу України, та враховуючи те, що відповідач в добровільному порядку не повернув Приватному акціонерному товариству «Страхова група «ТАС»виплачене ним страхове відшкодування, позивач просить суд стягнути з Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»4547,30грн. виплаченого страхового відшкодування, 336,50грн. інфляційних втрат, 114,37грн. 3% річних та 709,19грн. пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.11.2010року було порушено провадження у справі № 7/195-10 та призначено її розгляд на 07.12.2010року.

У судове засідання 07.12.2010року представники сторін зявились, позивач надав суду витребувані документи, які залучені судом до матеріалів справи і в порядку вимог ч. 3 ст. 77 ГПК України господарським судом у судовому засіданні було оголошено перерву до 16.12.2010року.

У судове засідання 16.12.2010року представники відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка про перерву від 07.12.2010року, не зявився, у звязку з чим та враховуючи необхідність витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 13.01.2011року.

В судовому засіданні 13.01.2011року представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.01.2011року проти позовних вимог заперечував частково, визнав заявлений позивачем розмір страхового відшкодування, а в частині стягнення 336,50грн. інфляційних втрат, 114,37грн. 3% річних та 709,19грн. пені заперечував.

У судовому засіданні 13.01.2011року господарським судом Київської області в порядку вимог ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

17.12.2007року між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС»(далі-позивач) та ОСОБА_1 (страхувальник) було підписано Поліс добровільного комплексного страхування наземного транспорту ДКСНТ/21/48/44/39 №015581. Строк дії Полісу встановлювався з 29.12.2007року по 28.12.2008року. Відповідно до умов Полісу (п. 1.1.1.) до страхових випадків сторонами віднесено, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

19.05.2008року в с. Корчок Житомирської області стався страховий випадок, а саме дорожньо-транспортна пригоди за участю автомобілів «Ленд Ровер», державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, під керуванням ОСОБА_4, та «Чері Амулет», державний номерний знак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1, страхувальнику, під керуванням ОСОБА_3.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме Довідки ВДАІ Житомирського РВ УМВС у Житомирській області №315 від 04.07.2008року, ДТП сталося з вини водія ОСОБА_4, який керував автомобілем «Ленд Ровер», державний номерний знак НОМЕР_1, а саме внаслідок порушення ним п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

В результаті ДТП автомобілю «Чері Амулет», державний номерний знак НОМЕР_2, було спричинено механічні пошкодження, що підтверджується довідкою ВДАІ №315 від 04.07.2008року, зокрема, дефект заднього правого крила, правої частини багажника, розбита задня права фара, пошкоджено ЛФП заднього бампера, розбито бампер задній з правої сторони.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.06.2008року водія ОСОБА_4, який керував автомобілем «Ленд Ровер», державний номерний знак НОМЕР_1 було визнано винним у скоєні ДТП і притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 Кодексу про адміністративні правопорушення України.

У відповідності до умов Полісу добровільного комплексного страхування наземного транспорту ДКСНТ/21/48/44/39 №015581 від 17.12.2007року на підставі заяви ОСОБА_1 №0025080721 від 21.05.2008року, позивачем було складено страховий акт №179/07 від 24.07.2008року та згідно експертного автотоварознавчого дослідження 188 (копія висновку даного дослідження наявна в матеріалах справи) розраховано суму страхового відшкодування (копія міститься в матеріалах справи) у розмірі 4547,30грн.

На виконання своїх договірних зобовязань позивач перерахував страхувальнику, ОСОБА_1, страхове відшкодування в розмірі 4547,30грн., що підтверджується платіжним дорученням №1772 від 24.07.2008року.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме листа Моторного (транспортного) страхового бюро України №23702/7-3-11 від 10.12.2010року, транспортний засіб «Ленд Ровер», державний номерний знак НОМЕР_1 на час скоєння ДТП був застрахований відповідачем Акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» за договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/5141872.

Оскільки цивільно-правова відповідальність учасника ДТП ОСОБА_4, була застрахована відповідачем, позивач звернувся до Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», направивши претензію №Г2600/9369 від 27.11.2009року з вимогою про стягнення 4547,30грн., сплаченого Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС»страхового відшкодування. Однак, відповідач вказану суму на користь позивача не сплатив, відповіді на претензію не надав, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Як вже зазначалось, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4, який керував автомобілем «Ленд Ровер», державний номерний знак НОМЕР_1, була застрахована за договором, укладеним на підставі Закону України «Про обовязкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»з АТ «Українська пожежно-страхова компанія».

Пунктом 37.4 Закону України «Про обовязкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обовязкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, повязані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особами, відповідальними за завдані ОСОБА_1 збитки, у даному випадку є АТ «Українська пожежно-страхова компанія»відповідно до положень Закону України «Про обовязкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»в межах, передбачених договором обовязкового страхування цивільної відповідальності.

З огляду на вищевикладене до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Полісом добровільного комплексного страхування наземного транспорту ДКСНТ/21/48/44/39 №015581 від 17.12.2007року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа ОСОБА_1 мала до АТ «Українська пожежно-страхова компанія»як особи, відповідальної за завдані збитки.

За таких обставин та беручи до уваги те, що відповідач визнав суму страхового відшкодування, яке підлягає компенсації, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 4547,30грн. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 709,19 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 546 ЦК України пеня є одним з видів забезпечення виконання зобовязань.

Як передбачено приписами п. п. 37.1, 37.2 ст. 37 Закону України від 01.07.2004р., № 1961-IV «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду. За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Вищевказаними правовими нормами передбачені підстави стягнення пені саме у випадку прострочення страховиком зобовязання по виплаті страхового відшкодування, а не відшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги ( регресу). При цьому, до страховика переходить лише право вимоги у межах фактичних витрат.

За таких обставин суд відмовляє позивачеві в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені.

З аналогічної позиції суд виходить, відмовляючи позивачеві в задоволенні інфляційних витрат та 3% річних. Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 26.05.2010року у справі №25/326-7/216-09.

Враховуючи вищевстановлені обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково у сумі 4547,30грн. страхового відшкодування. В іншій частині позову, а саме в стягненні 336,50грн. інфляційних втрат, 114,37грн. 3% річних та 709,19грн. пені., суд відмовляє.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»(08500, Київська область, м. Фастів, площа Перемоги, буд. 1, код ЄДРПОУ 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»(03062, м. Київ, пр.-т Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243) 4 547 (чотири тисячі пятсот сорок сім) грн. 30 коп. страхового відшкодування та судові витрати: 81 (вісімдесят одну) грн. 26 коп. державного мита та 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 02коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Антонова В.М.

Повне рішення складено 14.01.2011року