Рішення № 13494282, 13.01.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" січня 2011 р. Справа № 7/194-10

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Інвестиційна фінансова компанія «АРТ КАПІТАЛ», м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаврилівський торговий комплекс», с. Гаврилівка Вишгородський район Київська область,

про стягнення 77 578,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:Боровик В.А. –представник за довіреністю б/н від 17.06.2010 року;

від відповідача: не з’явились

секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство «Інвестиційна фінансова компанія «АРТ КАПІТАЛ»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №230/10 від 15.11.2010 року (вх. №5292 від 16.11.2010 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаврилівський торговий комплекс»(далі –відповідач) про стягнення 77 578,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов’язань за договором купівлі-продажу №100909/58БО-08/0011 від 09.09.2010 року, зокрема, зобов’язання щодо продажу Приватному акціонерному товариству «Інвестиційна фінансова компанія «АРТ КАПІТАЛ»цінних паперів - облігацій державних внутрішніх, на пред’явника процентних, емітованих Міністерством фінансів України номінальною вартістю 1 000,00 грн. у кількості 982 штуки на загальну суму 775 780,00 грн. У зв’язку з невиконанням відповідачем умов укладеного договору, позивач на підставі п. 6.3. договору, просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаврилівський торговий комплекс»штраф у розмірі 10% від суми договору, а саме 77 578,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.11.2010 року було порушено провадження у справі №7/194-10 та призначено її розгляд на 02.12.2010 року.

У зв’язку з неявкою у судове засідання 02.12.2010 року представників відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду спору та беручи до уваги подане відповідачем клопотання б/н від 01.12.2010 року (вх. №15325 від 01.12.2010 року) розгляд справи було відкладено на 16.12.2010 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.12.2010 року у зв’язку з повторною неявкою у судове засідання представників відповідача та подане останнім клопотання б/н від 14.12.2010 року про відкладення розгляду спору, розгляд справи відкладався на 13.01.2011 року.

У судовому засіданні 13.01.2011 року представник позивача у справі позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

У судове засідання 13.01.2011 року відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи втретє не з’явився. До початку судового засідання через загальний відділ господарського суду Київської області надійшло клопотання відповідача б/н від 11.01.2011 року (вх. №377 від 12.01.2011 року) про відкладення розгляду справи у зв’язку з участю уповноваженого представника в іншому судовому засіданні. Розглянувши подане клопотання, господарський суд вирішив відхилити його, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез’явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, неподання витребуваних доказів.

Виходячи з аналізу вказаної правової норми, у випадку нез’явлення в засідання представників позивача, відповідача або ж обох сторін, інших учасників господарського процесу, якщо суддя вважає, що без них неможливо вирішити справу, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи. Тобто, можливість розгляду справи за відсутності будь-кого із учасників процесу, якщо присутні учасники не заперечують, вирішується суддею.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи №7/194-10. Однак, керівництво підприємства відповідача, заздалегідь знаючи про неможливість взяти участь у судовому засіданні, порушуючи вимоги ст. 22 ГПК України, не уповноважило іншу особу представляти інтереси підприємства у суді. Відсутність іншого юриста на підприємстві не позбавляє відповідача права звернутись за правової допомогою до спеціаліста в області права і, таким чином, забезпечити явку свого представника у судове засідання. Відповідно до ч. 1 ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Окрім цього, відповідно до ч. 2 ст. 28 ГПК України керівник підприємства відповідача наділений повноваженнями брати участь у судовому засіданні. Також, суд звертає увагу, що відповідачем не були надані докази, що підтверджували б доводи викладені в поданому клопотанні.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги, встановлений ст. 69 ГПК України строк розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними в ній матеріалами, так як їх нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 13.01.2011 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив:

09.09.2010 року між Закритим акціонерним товариством «ІФК «АРТ-КАПІТАЛ»(яке в подальшому перейменоване на Приватне акціонерне товариство «Інвестиційна фінансова компанія «АРТ КАПІТАЛ», покупець за договором, позивач у справі), що діє на підставі Замовлення №100909/58БО-08/001з від 09.09.2010 року до договору на брокерське обслуговування операцій з цінними паперами №58БО-08 від 02.10.2008 року, що укладено з компанією «Арткал Істерн Інвестментс Лімітед»(комітент покупця за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гаврилівський торговий комплекс» (продавець за договором, відповідач у справі) було укладено договір купівлі-продажу №100909/58БО-08/0011 (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець продає, а покупець купує нижчезазначені цінні папери: облігації державні внутрішні, на пред’явника процентні, емітовані Міністерством фінансів України номінальною вартістю 1 000,00 грн. у кількості 982 штуки на загальну суму 775 780,00 грн.

Сума договору, згідно п. 1.2., складає 775 780,00 грн.

Пунктами 3.1.-3.3. договору визначено, що покупець до 13.09.2010 року включно, забезпечує здійснення комітентом покупця оплати цінних паперів шляхом банківського переказу на поточний рахунок в банку продавця, зазначений в цьому договорі, грошової суми, визначеної в п. 1.2. договору. Оплата здійснюється безпосередньо з рахунку комітента покупця. Всі дії, що пов’язані з переходом прав власності на цінні папери до комітента покупця, здійснюються у зберігачів продавця та комітента покупця в межах національної депозитарної системи України. При цьому кожна сторона сплачує послуги свого зберігача окремо. Згідно з Законом України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперах в Україні»право власності на придбані цінні папери переходить до покупця з моменту зарахування цінних паперів на рахунок у цінних паперах покупця у його зберігача.

Сторонами, п. п. 3.4.-3.5. договору, погоджено, що продавець до 13.09.2010 року включно, здійснює переказ цінних паперів на рахунок у цінних паперах комітента покупця в межах Національної депозитарної системи України шляхом надання зберігачу, у якого обліковуються цінні папери, документів, необхідних і достатніх для зазначеного переказу цінних паперів. Покупець до 13.09.2010 року включно, забезпечує надання зберігачу комітента покупця, у якого відкрито рахунок у цінних паперах комітента покупця, розпорядження про зарахування цінних паперів.

Моментом повного виконання продавцем своїх зобов’язань по передачі цінних паперів, у відповідності до п. 3.6. договору, є момент зарахування цінних паперів на рахунок у цінних паперах комітента покупця у його зберігача.

А моментом повного виконання покупцем своїх зобов’язань по оплаті цінних паперів, у відповідності до п. 3.7. договору, є момент зарахування грошової суми, визначеної у п.1.2. цього договору, на відповідний поточний рахунок в банку продавця.

Згідно п.8.41. договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за ним.

Як стверджує позивач та не заперечено відповідачем, останній у визначений договором строк, а саме до 13.09.2010 року, свої зобов’язання щодо переказу цінних паперів на рахунок у цінних паперах комітента покупця в межах Національної депозитарної системи України не виконав.

У зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань Приватне акціонерне товариство «Інвестиційна фінансова компанія «АРТ КАПІТАЛ»зверталось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаврилівський торговий комплекс»з вимогою №164/10 від 15.09.2010 року про виконання зобов’язань за договором купівлі-продажу №100909/58БО-08/0011 від 09.10.2010 року з поставки цінних паперів не пізніше 21.09.2010 року.

Дана вимога була надіслана відповідачу 15.09.2010 року та отримана представником відповідача 28.09.2010 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями повідомлення про вручення поштового відправлення, опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку №1826 від 15.09.2010 року.

Господарським судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Гаврилівський торговий комплекс»в порушення умов укладеного договору та вимог чинного законодавства ні у визначений договором купівлі-продажу строк, ні у строк, передбачений у надісланій вимозі №164/10 від 15.09.2010 року, зобов’язання щодо переказу цінних паперів на рахунок у цінних паперах комітента покупця в межах Національної депозитарної системи України не виконав.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

В силу вимог ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Одночасно, господарський суд зазначає, що відносини з приводу поставки та оплати державних цінних паперів врегульовані Положенням про депозитарну діяльність Національного банку України, затвердженого постановою Правління НБУ №114 від 19.03.2003 року (далі –Положення).

Згідно п. п. 1-2 вищезазначеного Положення Національний банк обслуговує операції з ДЦП (державні цінні папери) на підставі розпоряджень, що надаються клієнтами-постачальниками/одержувачами за укладеними угодами щодо ДЦП, відповідно до договорів: купівлі-продажу, кредитування під заставу ДЦП, уключаючи договори репо, та інших договорів, передбачених законодавством України, за принципом «поставка проти оплати»; Національний банк здійснює переказ ДЦП на рахунок клієнта-одержувача або блокування ДЦП у заставу на його користь на підставі розпорядження клієнта-постачальника на переказ ДЦП та розпорядження клієнта-одержувача на одержання ДЦП.

Національний банк на рівні клієнта-постачальника надає розпорядженню, яке відправлене, ознаку «відправлено». Реквізити розпорядження/інформаційного повідомлення, що одержане Національним банком, вносяться ним до електронного журналу розпоряджень (додаток 16), після чого Національний банк здійснює перевірку цілісності і правильності заповнення реквізитів та відповідності обсягів визначених ними ДЦП кількості ДЦП на рахунку клієнта-постачальника щодо обліку ДЦП, не обтяжених зобов’язаннями, або тієї кількості ДЦП, що має бути розблокована. (п. 5 Положення).

У відповідності до підпункту а) п. 6 Положення якщо розпорядження/інформаційне повідомлення пройшло перевірку, то його реквізити Національний банк уносить до електронної відомості несквитованих розпоряджень (додаток 18), а реквізити розпоряджень клієнтів-постачальників для участі в торгах, які проводяться організатором торгівлі, - до електронної відомості затверджених розпоряджень (додаток 21) та після цього: а) на підставі електронної відомості несквитованих розпоряджень Національний банк: за договорами купівлі-продажу ДЦП здійснює їх переказ на рахунок клієнта-постачальника щодо обліку ДЦП, заблокованих для продажу на позабіржовому ринку; надає клієнту-одержувачу повідомлення про блокування клієнтом-постачальником ДЦП на його користь; змінює на рівні клієнта-постачальника ознаку розпорядження з «відправлено»на «очікує пари».

Як визначено п. п. 8-9 Положення клієнт-одержувач або організатор торгівлі після отримання повідомлення Національного банку про блокування клієнтом-постачальником ДЦП на його користь або про необхідність розблокування ДЦП клієнта-постачальника надає до Національного банку розпорядження на одержання ДЦП або інформаційне повідомлення. Національний банк на рівні клієнта-одержувача надає відправленому розпорядженню на одержання ДЦП ознаку «відправлено»та після одержання цього розпорядження або інформаційного повідомлення виконує операції, що визначені пунктами 5 - 8 глави 8 цього Положення.

Національний банк після внесення реквізитів розпорядження на одержання або інформаційного повідомлення до електронної відомості несквитованих розпоряджень на рівні клієнта-одержувача змінює ознаку розпорядження з «відправлено»на «очікує пари»та зіставляє їх із реквізитами розпоряджень на переказ ДЦП (квитування розпоряджень).

Підпунктом а) п. 10 Положення, передбачено, що Національний банк за результатами проведеної операції квитування розпоряджень або на підставі електронної відомості сквитованих розпоряджень, поданої організатором торгівлі: за договорами купівлі-продажу ДЦП, кредитування під заставу ДЦП, уключаючи договори репо, та інших договорів, передбачених законодавством України: переказує ДЦП на рахунок щодо обліку ДЦП, заблокованих для здійснення розрахунків; змінює на рівні клієнтів (обох сторін договору) ознаки розпоряджень з «очікує пари»на «очікує надходження коштів»; надає обслуговуючим банкам повідомлення про необхідність перерахування коштів за угодами щодо ДЦП.

Повідомлення про необхідність перерахування коштів за угодами щодо ДЦП за договорами купівлі-продажу ДЦП, кредитування під заставу ДЦП, уключаючи договори репо, у разі надання кредиту подається обслуговуючому банку клієнта-одержувача. (п. 12 Положення).

Сукупність вказаних обставин, встановлених судом та підтверджених документами у справі, свідчать, що позивач у відповідності до вимог чинного законодавства забезпечив подання комітентом покупця до обслуговуючого банку платіжного доручення №87 від 13.09.2010 року на суму 775 780,00 грн. для оплати державних цінних паперів, які мав поставити відповідач.

Однак, як досліджено господарським судом, вищезазначене платіжне доручення не було проведене банком, оскільки відповідачем не було надане до депозитарію Національного банку розпорядження на списання ДЦП на користь комітента покупця, як це передбачено п. 3.4. договору, і внаслідок чого депозитарій Національного банку не надіслав до обслуговуючого банку комітента покупця повідомлення про необхідність оплати поставлених ДЦП. Даний факт підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою, виданою обслуговуючим банком комітента покупця від 27.10.2010 року №09-1/2370.

Стаття 193 ГК України передбачає, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Пунктом 6.3. договору сторони погодили, що якщо продавець не виконає зобов’язання. Передбачені п. 3.4. договору, або покупець не виконає зобов’язання, передбачені п. 3.1. договору, протягом 5 робочих днів з дня настання строку виконання зобов’язання за цим договором, інша сторона має право відмовитись від виконання свого зобов’язання, і вимагати відшкодування збитків, а також вимагати повернення всього, що було отримано другою стороною за цим договором, а при неможливості повернення одержаного в натурі, відшкодувати його вартість в грошових коштах. При цьому винна сторона протягом зазначеного строку сплатити другій стороні штраф у розмірі 10% від суми, визначеної в п. 1.2. цього договору.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем щодо переказу цінних паперів на рахунок у цінних паперах комітента покупця доведено позивачем належними та допустимими доказами, а також не спростовано відповідачем.

Враховуючи, що умовами договору передбачена відповідальність сторін у випадку невиконання своїх обов’язків у вигляді сплати штрафу у розмірі 10% від суми договору, що не суперечить вимогам чинного законодавства України, господарський суд дійшов про правомірність заявленої вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у вказаному розмірі. Одночасно, перевіривши заявлену до стягнення суму штрафу, господарський суд встановив, що з відповідача на користь позивача за невиконання обов’язку щодо переказу цінних паперів на рахунок у цінних паперах комітента покупця підлягає стягненню штраф у розмірі 77 578,00 грн. (10%, розмір штрафу*775 780,00 грн., сума договору, /100).

Приписами статті 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт невиконання взятих на себе зобов’язань, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача суми штрафу за неналежне виконання договірних зобов’язань є доведеною та підлягає задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, у сумі 77 578,00 грн.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаврилівський торговий комплекс»(07350, Київська область, Вишгородський район, с. Гаврилівка, код ЄДРПОУ 33279961) на користь Приватного акціонерного товариства «Інвестиційна фінансова компанія «АРТ КАПІТАЛ»(03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд.1, код ЄДРПОУ 33308667) 77 578 (сімдесят сім тисяч п’ятсот сімдесят вісім) грн. 00 коп. штрафу, та судові витрати: 775 (сімсот сімдесят п’ять) грн. 78 коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Антонова В.М.

Повне рішення складено 14.01.2011 року