Рішення № 13493622, 10.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 12/18510.11.10

За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного

відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроюмєкс"

Про                    стягнення 11 890,67 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    Гаркавенко С.В.- предст. (дов. № Д07/2010/06/03-1 від 03.06.2010р.)

Від відповідача          не з’явилися

Обставини справи:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроюмєкс" про стягнення грошових коштів у розмірі 11890,67 грн. (10257,04 грн. –основний борг, 495,36 грн. –збитків від інфляції, 140,14 грн. –3% річних, 998,13 грн. - пеня) внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 250839 від 01.01.2009 р.

Ухвалою суду від 04.08.2010 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/185 та призначено розгляд справи на 01.09.2010 р.

В судове засідання 01.09.2010 р. представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

За таких обставин, а саме в зв’язку з нез’явленням в судове засідання представників сторін та неподанням витребуваних доказів, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою суду від 01.09.2010 р. відкладено розгляд справи на 17.09.2010 р., зобов’язано сторін виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 04.08.2010 р. про порушення провадження у справі № 12/185.

В судове засідання 17.09.2010 р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин, а саме: в зв’язку з нез’явленням в судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних доказів розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи № 12/185 було відкладено на 10.11.2010 р.

В судовому засіданні 10.11.2010 р. представник позивача надав суду докази того, що відповідач сплатив суму основного боргу.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, вимог ухвал суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення з огляду на наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній”і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Приписами ст. 77 ГПК України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез”явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 10.11.2010 р. та за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

1 січня 2009 року між Позивачем - Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроюмекс»(Відповідач) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 250839 (далі - Договір), відповідно до умов якого Позивач (Постачальник) зобов’язується постачати теплову енергію Відповідачу (Споживачу) для потреб опалення та гарячого водопостачання, а Відповідач (Споживач) зобов’язується отримати її та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії (п. 2.2.1, та п. 2.3.1 Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору облік споживання «Абонентом»теплової енергії проводиться розрахунковим способом згідно договірних навантажень.

Згідно п.1 Додатку № 3 до Договору, Розрахунки з «Абонентом»за відпущену теплову енергію «Енергопостачальною компанією»проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 25.12.2008 р. №1780/1 за кожну відпущену Гігакалорію без урахування ПДВ.

У відповідності до п.5 Додатку 4 до Договору, «Абонент»щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 3 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 2 Додатку 4 до Договору, Відповідач до початку розрахункового періоду здійснює оплату вартості заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

Позивач пояснив, що ним належним чином виконувалися зобов’язання за Договором, тоді як Відповідач свої зобов’язання за Договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.11.2009 р. до 01.07.2010 р. у нього виникла заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 10 257,04 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу та обліковими картками, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов’язання щодо оплати заборгованості у розмірі 10257,04 грн. Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроюмєкс" у встановлений Договором строк не виконав.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору, а також вимоги ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України.

В судовому засіданні 10.11.2010 р. представник позивача надав суду докази того, що відповідач сплатив суму основного боргу. Зокрема надав суду розрахунок основного боргу за теплову енергію по договору № 250839. У якому зазначено, що надходження коштів в жовтні 2010 р. становлять 10 257,04 грн. Таким чином, відповідач повністю сплатив суму основного боргу.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи наведене, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 10 257,04 грн. основного боргу за спожиту енергію підлягає припиненню в зв’язку з відсутністю предмету спору.

Крім того, згідно з позовними вимогами, Позивач просить стягнути з Відповідача пеню за несвоєчасне виконання умов договору, інфляційні втрати за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦК України.

В пункті 7 Додатку 4 доДоговору зазначено, що «Абоненту»на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду «Енергопостачальною організацією»нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

За весь час несанкціонованого користування чужими коштами штрафні санкції можуть бути встановлені у відсотках, розмір яких обчислюється обліковою ставкою Національного банку України. Облікова ставка НБУ - один з монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк визначає для суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених і розміщених коштів на певний період, тобто є, відповідно до Закону України “Про Національний банк України”від 20.05.1999 р. № 679-ХІV, орієнтиром ціни на гроші.

Частина 6 ст. 231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (надалі –Закон України) регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Статтею 1 вищезазначеного Закону України передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За таких обставин позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 998,13 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком Позивача розмір збитків від інфляції становить –495,36 грн., 3% річних –140,14 грн.

Розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача збитків від інфляції в розмірі 495,36 грн. та 3% річних в розмірі 140,14 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в сумі 16,34 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в сумі 32,42 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п.п. 1 п. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроюмекс” (01103, м.Київ, вул. Кіквідзе, 13, код ЄДРПОУ 34729355) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (04050, м.Київ, вул. Мельникова 31, код ЄДРПОУ 26187763) 998,13 грн. (дев’ятсот дев’яносто вісім гривень 13 коп.) пені, 140,14 грн. (сто сорок гривень 14 коп.) –3% річних, 495,36 грн. (чотириста дев’яносто п’ять гривень 36 коп.) –інфляційних втрат, держмито в розмірі 16,34 грн. (шістнадцять гривень 34 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 32,42 грн. (тридцять дві гривні 42 коп.).

3. В частині стягнення основного боргу у розмірі 10 257,04 грн. –провадження припинити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя Прокопенко Л.В.