Рішення № 13493489, 17.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/27617.01.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БігМір - Інтернет»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет - агенція Ехо»

про стягнення 64033,70 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача Свириденко О.С. (довіреність № б/н від 25.04.2010 р.

Від відповідача не з’явилися

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БігМір - Інтернет» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет - агенція Ехо»(відповідач) про стягнення з останнього заборгованості в розмірі 64033,70 грн. відповідно до договору про надання рекламних послуг № 25/01/10 від 25.01.2010 р. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 64033,70 грн. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2010 р. порушено провадження у справі № 39/276 та призначено справу до розгляду на 20.12.2010 р. о 09:40 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 20.12.2010 р., подав документи на виконання вимог ухвали суду, надав суду усне пояснення по суті заявлених позовних вимог та просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 20.12.2010 р., не з’явився, вимоги ухвали суду від 02.12.2010 р. не виконав, відзив на позов з підтверджуючими документами не подав і не надіслав, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.

Ухвалою суду від 20.12.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 17.01.2011 р. о 15:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 17.01.2011 р., надав суду письмове пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Також, до пояснення позивачем додано докази часткових оплат відповідачем рекламних послуг.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 17.01.2011 р., не з’явився, вимоги ухвали суду від 20.12.2010 р. не виконав, відзив на позов з підтверджуючими документами не подав і не надіслав, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/276 від 20.12.2010 р. було направлене відповідачу за адресою, вказаній позивачем у позовній заяві та яка відповідає адресі, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12.

Направлення вказаної ухвали суду відповідачеві підтверджується відповідною відміткою на зворотньому боці цієї ухвали, а її отримання відповідачем 24.12.2010 р. - повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103012946663.

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/276 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 17.01.2011 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез’явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 17.01.2011 р. та за відсутності відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні 17.01.2011 р. надав усні пояснення щодо підстав, відповідно до яких заявлено позов, позовні вимоги підтримав повністю.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 17.01.2011 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, в т.ч. визнання права, припинення правовідношення тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

25.01.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «БігМір - Інтернет»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернет –агенція Ехо»(відповідач) було укладено договір № 25/01/10 про надання рекламних послуг, відповідно до п. 1.1. якого, позивач зобов’язується з застосуванням інформаційних ресурсів розповсюдити рекламу відповідача, а відповідач зобов’язується надати рекламу для розповсюдження та сплатити вартість рекламних послуг.

Відповідно до п.2.1 договору виконавець гарантує розміщення рекламних матеріалів на Інформаційних Ресурсах згідно з медіа-планом надання послуг. Одночасно з цим договором сторони підписують Додаток до договору, в якому викладено медіа-план розміщення реклами та кошторис рекламних послуг.

В додатках зазначаються назва ресурсу, місце розміщення баннера, формат баннера, періодичність та час показу баннера, прогнозована кількість показів баннера, вартість кожної рекламної послуги, сума податкових платежів, підсумкова вартість рекламних послуг з врахуванням податкових платежів (п.2.2).

На виконання умов договору та додатків до договору, позивачем були надані відповідачу рекламні послуги на загальну суму 268933,81грн., що підтверджується відповідними актами здачі та прийому рекламних послуг, які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплені печатками сторін, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до п.4.2 договору вартість рекламних послуг за цим договором сплачується замовником шляхом здійснення 100% передоплати впродовж п'ятнадцять робочих днів з моменту одержання рахунку-фактури в документарній формі, якщо інше не було визначено у відповідному додатку.

Як вбачається із доданих до позовної заяви додатків до договору, умовами останніх інше не встановлено.

Позивачем було виставлено відповідачу відповідні рахунки-фактури на оплату за отримані рекламні послуги загалом на суму 268933,81 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Строк оплати рекламних послуг встановлений у кожному рахунку окремо.

Відповідач здійснив часткову оплату рекламних послуг загалом у сумі 204900,11 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку позивача, проте повну вартість рекламних послуг позивача на суму 64033,70 грн. –відповідач не оплатив.

Отже, внаслідок неналежного виконання взятих на себе договірних зобов’язань у відповідача виникла заборгованість за надані позивачем послуги у розмірі 64033,70 грн. (основний борг).

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі з огляду на наступне.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

По матеріалам справи встановлено, що між сторонами по справі фактично укладений договір про надання послуг, а тому саме він та відповідні положення статей глави 63 Цивільного кодексу України визначають права та обов`язки сторін зі здійснення передбачених договором послуг та їх оплати. Вищезазначений договір відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України є підставою виникнення між сторонами цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов’язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням зазначеного, строк виконання зобов’язання щодо оплати наданих позивачем послуг станом на час вирішення спору є таким, що настав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 64033,70 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За таких обставин, на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в розмірі 640,34 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 78, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет –агенція Ехо» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; код ЄДРПОУ № 35033218; р/р № 26001030779931 в Радянському відділенні АКБ «Укрсоцбанк», м. Київ, МФО 322012), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БігМір - Інтернет»(01601, м. Київ, бульвар Лесі українки, 34; код ЄДРПОУ № 34480133; р/р № 26007261300101 в ПАТ «ВіЕйБі Банк», м. Київ, МФО 380537) 64033,70 грн. (шістдесят чотири тисячі тридцять три гривні 70 коп.) основного боргу, 640,34 грн. (шістсот сорок гривень 34 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О.В.

Дата підписання

повного рішення: 19.01.2011 р.