Рішення № 13493310, 18.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/39918.01.11 За позовом Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву До Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадрат»

Про стягнення 100089,21 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Васильченко І.В. –по дов. № 39 від 09.04.2010

Від відповідача Місник З.М. –по дов. № 22/08/2010-1 від 22.07.2010

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадрат»на користь Державного бюджету України суму основної заборгованості по орендній платі за період з червня по серпень 2010 року в розмірі 88766,49 грн., 7231.49 грн. пені та 4091,23 грн. збитків від інфляції перерахувавши їх за наступними реквізитами: одержувач ВДК у Шевченківському районі м. Києва, код 26077968, банк одержувача ГУ ДКУ в м. Києві, р/р 31111094700011, МФО 820019, КЕКД 22080300, назва –плата за оренду іншого державного майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2010 було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 18.01.2011.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 18.01.2011 письмовому відзиві на позов проти позову заперечує з наступних підстав. Договором не передбачено проведення капітального ремонту будівлі за рахунок орендаря. На момент передачі майна в оренду 25.11.2004 будівля знаходилась в задовільному технічному стані, але наприкінці 2007 року виникла необхідність провести капітальний та поточний ремонт. З метою виконання умов договору щодо запобіганню псуванню будівлі та збереження державного майна, орендар був змушений за свій рахунок провести капітальний ремонт будівлі (ремонт та утеплення покрівлі, ремонт фундаменту, ремонт фасаду, ремонт стін, електромонтажні роботи, ремонт опалення, каналізації, сантехніки, проведення протипожежних заходів), а також здійснити інші поліпшення будівлі. Термін дії договору закінчився 25.11.2009. Згідно пункту 2.4. договору, у разі припинення договору, майно повертається орендарем орендодавцю. Пунктом 2.5. договору передбачено, що обов'язок з складання акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору. Орендодавець своїм листом від 09.12.2009 №30-04/19272 повідомив орендаря про припинення договору та зазначив, що доручає Міжгалузевому інституту управління прийняти майно з орендного користування та оформити акт приймання-передачі. Саме тому відповідач неодноразово звертався до Інституту, як уповноваженої орендодавцем особи на прийняття державного майна з орендного користування, з проханням про визначення повноважних осіб для відпрацювання з орендарем питань щодо передачі будівлі за актом приймання-передачі в управління балансоутримувачу та визначення здійсненних орендарем поліпшень, які можна відокремити без шкоди для майна, узгодження дати передачі майна та складання акту приймання-передачі. Всупереч цьому, балансоутримувач, як уповноважена орендодавцем особа, жодних заходів щодо прийняття майна з орендного користування не здійснив. Оскільки відповідач здійснив всі передбачені законом заходи для передачі майна балансоутримувачу, вини відповідача у небажанні Інституту прийняти будівлю з орендного користування не було, тому грошову відповідальність відповідач нести не може. Майно після спливу строку оренди відповідач не міг використовувати за його цільовим призначенням, оскільки Будівлю було підготовлено до передачі (всі співробітники відповідача, окрім охорони та двох представників адміністрації, на яких був покладений обов'язок нагляду за схоронністю державного майна, з метою звільнення орендованого майна переїхали працювати в інше приміщення), тому майно не могло бути використане відповідачем за призначенням (для офісу) через обставини, які від нього не залежали, і у відповідності до п. 6. ст. 762 ЦК України, вважає, що відповідач має бути звільнений від орендної плати за червень, липень, серпень 2010 року. Щодо вимог позивача сплатити пеню у розмірі 2 418,28 грн. згідно його розрахунку, нараховану на суму основного боргу (31 688,22 грн.) за травень місяць 2010 року, вважає, в частині даної вимоги слід припинити провадження у справі на підставі ч.2 ст. 80 ГПК України, оскільки є законне рішення господарського суду від 22.06.2010, даний предмет спору за цей період судом розглянуто та винесене законне рішення.

В судовому засіданні 18.01.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.11.2004 між Регіональним відділенням фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Квадрат»(орендар) було укладено договір оренди № 1202 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (надалі - майно), загальною площею 1076,7 кв. м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Вітряні Гори, 10/12, що знаходиться на балансі Міжгалузевого інституту управління (балансоутримувач). Майно передається в оренду з метою розміщення офісних приміщень 706,5 кв. м., розміщення складу 370,2 кв. м.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що орендодавець зобов’язаний передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором по акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання – передачі майна.

Згідно акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 25.11.2004 орендодавець передав, а орендар прийняв в користування нерухоме майно загальною площею 1076,7 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вітряні Гори, 10/12.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1. договору сторонами встановлено, що договір укладено на 5 років, і діє з 25.11.2004 до 25.11.2009.

Відповідно до п. 10.9. договору чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 10.5. договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважаться продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтями 764, 785 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. У разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»відносини щодо оренди майна, що перебуває у державній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно із ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

З вказаних правових норм вбачається, що після закінчення строку дії договору, в разі заперечень орендодавця щодо подальшого користування орендарем орендованих приміщень протягом місяця після закінчення строку дії договору, такий договір оренди припиняється, а орендар зобов’язаний звільнити орендоване приміщення та передати його орендодавцю.

Як вбачається з матеріалів справи позивач 11.12.2009 направив відповідачу лист за № 30-04/19272 від 09.12.2009, в якому повідомив відповідача про закінчення 25.11.2009 дії договору оренди № 1202 від 25.11.2004 і дія його припиняється, в зв‘язку з чим вимагав звільнити вказане приміщення та повернути його за актом прийому-передачі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2010 та постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 30/147 встановлено, що строк дії договору оренди № 1202 від 25.11.2004 припинився 25.11.2009.

Відповідно до п. 2.4 договору у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

25.08.2010 по акту приймання-передачі орендар згідно договору повернув, а орендодавець прийняв із користування нерухоме майно загальною площею 1076,7 кв. м., яке знаходиться за адресою м. Київ, вул. Вітряна Гори, 10/12.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 5.14. договору в разі закінчення терміну дії договору оренди (його розірвання), орендар зобов’язаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна балансоутримувачу (орендодавцю) на підставі акту передачі-приймання.

Згідно п. 5.2. договору орендар зобов’язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 3.1. договору (в редакції додаткового договору № 01 від 05.06.2007) встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку січень 2007 року – 27249,81 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за січень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2007 року.

Згідно п. 3.2 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що орендна плата перераховується орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином:

70% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету;

30% орендної плати перераховуються орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Згідно п. 5.6. договору орендар зобов’язався подавати Регіональному відділенню ФДМ України по м. Києві копії платіжних доручень з відміткою банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України та на розрахунковий рахунок балансоутримувач до 12 числа кожного місяця, наступного за звітним.

Однак, відповідач в порушення умов договору не виконав основного обов’язку орендаря, орендну плату повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість за період з червня по серпень 2010 року, яка становить 88766,49 грн. боргу по орендній платі перед Державним бюджетом України.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3. ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 88766,49 грн. боргу по орендній платі до Державного бюджету України обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»за невиконання зобов‘язань за договором оренди, …, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному в п. 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

При укладанні договору № 1202 від 25.11.2004 сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов’язання щодо оплати орендної плати.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити до бюджету, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 3.5. договору оренди та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 7231,49 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 7231,49 грн., обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Твердження відповідача про необґрунтованість нарахування пені на суму боргу по орендній платі за травень 2010 року та необхідність припинення провадження у справі в цій частині, оскільки вона була предметом розгляду у справі № 30/147 не приймаються судом до уваги, оскільки позивачем нарахована пеня на суму боргу за травень 2010 року за період після прийняття судом рішення у справі № 30/147.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, орендодавець на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути до бюджету збитки від зміни індексу інфляції в сумі 4091,23 грн.

Розрахунок боргу з індексу інфляції здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку позову, наданого позивачем розмір збитків від зміни індексу інфляції становить 4091,23 грн. Вимоги позивача в частині стягнення збитків від зміни індексу інфляції у розмірі 4091,23 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.

Посилання відповідача на те, що акт про повернення майна з оренди мав складати балансоутримувач, до якого й звертався для цього відповідач, в зв‘язку з чим не з вини відповідача будівля не була повернена по закінченню дії договору, не приймаються судом до уваги, оскільки за умовами договору (п.п. 2.4, 2.5.) обов‘язок по складанню акта про повернення майна з оренди покладається саме на орендаря.

Посилання відповідача на те, що відповідач у спірний період не використовував приміщення за призначенням, а тому має бути звільнений від сплати орендної плати за цей період, жодними належним та допустимими доказами не підтверджені.

Таким чином, позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадрат» (м. Київ, вул. Вітряні Гори, 10-Е, код ЄДРПОУ 30574091) на користь Державного бюджету України суму основної заборгованості по орендній платі в розмірі 88 766 (вісімдесят вісім тисяч сімсот шістдесят шість) грн. 49 коп., 7 231 (сім тисяч двісті тридцять одну) грн. 49 коп. пені, 4 091 (чотири тисячі дев‘яносто одну) грн. 23 коп. збитків від інфляції, перерахувавши їх за наступними реквізитами: одержувач ВДК у Шевченківському районі м. Києва, код 26077968, банк одержувача ГУ ДКУ в м. Києві, р/р 31111094700011, МФО 820019, КЕКД 22080300, назва призначення платежу –плата за оренду іншого державного майна.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадрат» (м. Київ, вул. Вітряні Гори, 10-Е, код ЄДРПОУ 30574091) в доход Державного бюджету України 1 000 (одну тисячу) грн. 89 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяВ.В.Сівакова Рішення підписано 19.01.2011.