Рішення № 13493251, 12.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/65212.01.11 За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»

доВідкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»

третя особаОСОБА_1

простягнення 5742,26 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Амєліна О.О.

від відповідача:не зявився

від третьої особи:не зявився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка»(надалі ПАТ «СК «Уніка») звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»(надалі ВАТ «СК «Нова») про стягнення 5742,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ «СК «Уніка»на підставі договору страхування (страховий сертифікат) №011095/0431/0001727 від 08.12.2009р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «Daewoo Matiz», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, і водій якого визнаний винним у її скоєні, застрахована Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Нова»на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВС/8885044), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2010 р. порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1, розгляд справи призначено на 20.12.2010 р.

В судовому засіданні 20.12.2010 р. у звязку із клопотанням відповідача розгляд справи відкладено до 12.01.2011 р.

В судове засідання 12.01.2010 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду від 03.12.2010 р. виконав, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання 12.01.2010 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, подавши через канцелярію суду відзив на позовну заяву згідно змісту якого проти позову заперечив та просив в позові відмовити в повному обсязі.

Належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи підтверджується відміткою на зворотній стороні ухвали господарського суду міста Києва від 20.12.2010 р., яка отримана відповідачем 27.12.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №1336840.

ОСОБА_1, що належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи в судове засідання 12.01.2010 р. не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила.

Належне повідомлення третьої особи підтверджується відміткою на зворотній стороні ухвали господарського суду міста Києва від 20.12.2010 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач та третя особа повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач та третя особа були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.12.2009 р. між ЗАТ "СК "Кредо-Класік" (після зміни організаційно-правової форми та найменування ПАТ "СК "Уніка") та Балацькою Оленою Миколаївною укладено договір страхування (страховий сертифікат) №011095/0431/0001727 (надалі "Договір").

Предметом договору є страхування транспортного засобу марки «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 на випадок настання подій (страхових випадків) до яких відноситься: дорожньо-транспортна пригода; незаконне заволодіння транспортним засобом; протиправні дії третіх осіб; стихійне лихо.

25.03.2010 р. близько 08 год. 30 хв. по проспекту 40-річчя Жовтня в м. Києві було скоєне ДТП за участі застрахованого автомобіля «Mitsubishi Lancer»та автомобіля «Daewoo Matiz», а саме: ОСОБА_1 під час руху заднім ходом не переконалась в безпеці маневру, допустила зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 вимог пункту 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування адміністративної території Голосіївського району м. Києва №41388 від 07.04.2010 р. та постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 01.04.2010 р. у адміністративній справі №3-3781/10, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення.

25.03.2010 р. власник застрахованого транспортного засобу автомобіля «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування шляхом перерахування грошових коштів на рахунок станції технічного обслуговування «Ніко-Україна».

Відповідно до звіту спеціаліста №63944 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного 04.04.2010 р. субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (Сертифікат субєкта оціночної діяльності №7424/08 від 14.07.2008 р.) вартість матеріального збитку, що дорівнює розміру відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, завданого автомобілю «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП складає 6578,34грн.

Відповідно до виставленого СТО «Ніко-Україна»рахунку-фактури №00005027/1 від 18.05.2010 р. вартість відновлюваного ремонту автомобіля «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 6076,49 грн.

На підставі страхового акту №00041388 затвердженого 11.07.2010 р. та наказу №41388 від 12.07.2010 р. ПАТ «СК «Уніка», виконуючи свої зобов'язання за договором страхування (страховий сертифікат) №011095/0431/0001727 від 08.12.2009 р., сплатила своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 5576,49 грн. що підтверджується платіжним дорученням №017180 від 14.07.2010 р.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до ПАТ «СК «Уніка»перейшло в межах суми 5576,49 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Довідкою відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування адміністративної території Голосіївського району м. Києва №41388 від 07.04.2010 р. підтверджується, що транспортний засіб автомобіль «Daewoo Matiz», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1, належить громадянину ОСОБА_3 та знаходився під керуванням ОСОБА_1

Матеріалами справи, а саме: тимчасовим дозволом на право керування транспортними засобами №458492 від 25.03.2010 р. підтверджується, що ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП керувала транспортним засобом на законній підставі.

Вина ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації нею автомобіля «Daewoo Matiz», реєстраційний номер НОМЕР_2 відшкодовується ОСОБА_3

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, як власника автомобіля «Daewoo Matiz», реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована ВАТ «СК «Нова»згідно із полісом №ВС/8885044.

Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВС/8885044) винесено до 1-го типу (п. 15.3 Закону), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка користується транспортним засобом на законній підставі. Строк дії з 30.01.2010 р. (00:00) по 29.01.2011 р.

Відповідно до п. 4 полісу №ВС/8885044 страхувальником особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є ОСОБА_3, судом встановлено, що ОСОБА_1 користувалась транспортним засобом на законній підставі, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ОСОБА_1, належного на праві власності ОСОБА_3 автомобіля «Daewoo Matiz», реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована ВАТ «СК «Нова».

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс №ВС/8885044) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза 510,00 грн. (пункт 2 полісу).

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 6578,34 грн., до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 5576,49грн.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на викладене відсутні законні підстави для стягнення з відповідача 510,00 грн., що становить розмір франшизи за полісом №ВС/8885044.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Позивач регресною вимогою №1197 від 12.08.2010 р., до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка отримана відповідачем 17.08.2010 р., звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 5576,49 грн.

У звязку із наданням позивачем неякісних копій посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та постанови Голосіївського районного суду м. Києва 02.09.2010 р. відповідачем на адресу позивача було надіслано лист №319811 з проханням надати якісні копії вказаних документів для вирішення питання щодо виплати страхового відшкодування в порядку регресу.

Листом №1686 від 25.10.2010 р. позивачем на адресу відповідача було повторно надіслано необхідні документи. Вказаний лист отриманий відповідачем 01.11.2010 р.

Проте відповідач свого зобовязання з виплати страхового відшкодування в порядку регресу не виконав.

Враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом №ВС/8885044 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 5066,49 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 510,00 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 165,77 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання якщо це встановлено договором або законом може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Пунктом 37.2 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Позивач розраховує пеню за період з 18.09.2010 р. по 26.11.2010 р. за подвійною обліковою ставкою Національного банку України за прострочення по оплаті 5576,49 грн., проте суд здійснює перерахунок, виходячи із встановленого судом розміру страхового відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача тобто від суми 5066,49 грн.

За перерахунком суду розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання ним грошового зобовязання складає 150,61 грн. В іншій частині 15,16 грн. пеня нарахована безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ВАТ «СК «Нова»на користь ПАТ «СК «Уніка»суму страхового відшкодування у розмірі 5066,49 грн. та пені у розмірі 150,61грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»(02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 11; ідентифікаційний код 31241449) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-В; ідентифікаційний код 20033533) суму страхового відшкодування у розмірі 5 066 (пять тисяч шістдесят шість) грн. 49 коп., пені у розмірі 150 (сто пятдесят) грн. 61 коп., державне мито у розмірі 92 (девяносто дві) грн. 67 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 42 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення 17.01.2011 р.