Рішення № 13492456, 27.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 44/61027.12.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еней"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укркомплексбуд"

про стягнення 70 545,55 грн.          

Суддя Чеберяк П.П.

Представники:

від позивача           Борейша О.Є. –представник

від відповідача не з’явився

Рішення прийнято у судовому засіданні 27.12.2010р. оскільки 07.12.2010р. розгляд справи відкладався у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 77 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еней" (далі –позивач) звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укркомплексбуд"(далі –відповідач) 70545,55 грн. заборгованості за договором поставки.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.11.2010 порушено провадження у справі №44/610, розгляд справи призначено на 07.12.2010р.

Ухвалою від 07.12.2010р. розгляд справи відкладено на 20.12.2010р. у зв’язку з неявкою представника відповідача.

20.12.2010р. судове засідання не відбулося з технічних причин, у зв’язку з чим розгляд справи перенесено на 27.12.2010р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві № 472 від 28.10.2010р.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, відзиву на позов не надав. Про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами було укладено усний договір поставки, за умовами якого позивач зобов’язався передавати відповідачеві у власність товар визначеного за попередньою домовленістю асортименту, комплектності, якості, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити поставлений товар.

Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 206 ЦК України (правочини, що можуть вчинятись в усній формі) юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів

Договірні відносини між сторонами підтверджується:

Рахунком-фактурою № СФ-0000748 від 18.05.2010р. на суму 47257,20 грн.

Рахунком-фактурою № СФ-0000846 від 01.06.2010р. на суму 15 312,00 грн. (копії в матеріалах справи, оригінали досліджено в судовому засіданні).

Поставка товару здійснювалась на умовах 100% передплати.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 62569,20 грн., що посвідчується підписаними сторонами видатковими накладними:

№ РН-0000395 від 21.05.2010р. на суму 28578,36 грн.

№ РН-0000410 від 27.05.2010р. на суму 10698, 84 грн.

№ РН-0000422 від 28.05.2010р. на суму 7980, 00 грн.

№ РН-0000443 від 02.06.2010р. на суму 15312,00 грн. (копії в матеріалах справи, оригінали досліджено в судовому засіданні) та довіреностями № 00162 від 20.05.2010р. та № 183 від 01.06.2010р. (копії в матеріалах справи, оригінали досліджено в судовому засіданні).

В порушення умов договору відповідач поставлений товар не оплатив.

07.09.2010р. позивач направив відповідачеві лист за вих. № 438 з вимогою погашення заборгованості.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач у строк, передбачений домовленістю між сторонами, свого обов’язку по оплаті поставленого товару не виконав.

Таким чином, станом на момент подання позовної заяви у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за поставлений товар у розмірі 62569,20 грн.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницький діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, на день пред’явлення позову та розгляду справи в судовому засіданні відповідач свої зобов’язання не виконав, суму заборгованості за поставлений товар згідно умов Договору не сплатив.

Крім суми основного боргу, позивач вимагає стягнення з відповідача пені в сумі 4956, 82 грн., інфляційних збитків в сумі 2196, 70 грн. та 3 % річних в сумі 822, 83 грн.

Згідно ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, пеня підлягає стягненню, якщо її розмір встановлений за згодою сторін, зокрема договором.

Як вбачається, договором між Позивачем та Відповідачем не досягнуто згоди щодо розміру пені, яка підлягає сплаті за порушення умов договору про надання телекомунікаційних послуг в частині прострочення платежів.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних збитків в сумі 2 196, 70 грн. та 3% річних в сумі 822, 83 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про часткову обґрунтованість вимог позивача, позов визнається таким, що підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 206, 525, 526, 530, 599, 610 - 612, 625, 626, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укркомплексбуд"(юр. адреса: 03065, м. Київ, булв. Івана Лепсе, б. 16; факт. адреса: 04074, м. Київ, вул. Шахтарська, б. 2,к. 1; код ЄДРПОУ 33635586) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еней" (02002, м. Київ, вул. Луначарського, б. 22-б; код ЄДРПОУ 16288428) 62 569 (шістдесят дві тисячі п’ятсот шістдесят дев’ять) грн. 20 коп. основного боргу, 2 196 (дві тисячі сто дев’яносто шість) грн. 70 коп. інфляційних збитків, 822 (вісімсот двадцять дві) грн. 83 коп. – 3% річних, всього 65 588 (шістдесят п’ять тисяч п’ятсот вісімдесят вісім) грн. 73 коп., 656 (шістсот п’ятдесят шість) грн. 08 коп. державного мита та 219 (двісті дев’ятнадцять) грн. 48 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя П.П. Чеберяк