Рішення № 13492427, 10.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/42410.01.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоматичні двері»

до Приватного підприємства «Гранд М»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Суддя Котков О.В.

Представники сторін:

від позивача: Зудінов О.С., довіреність № 1 від 02.12.2010 року;

від відповідача: не з’явились;

В судовому засіданні 10.01.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоматичні двері»(надалі ТОВ «Автоматичні двері», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Гранд М»(надалі ПП «Гранд М», відповідач) заборгованості в сумі 28288,77 грн. основного боргу 2899,60 грн. пені, 2347,96 грн. інфляційних втрат, 735,20 грн. 3% річних, всього 34271,53 грн.

В ході розгляду справи позовні вимоги уточнювались. Згідно поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог від 10.01.2011 року на розгляд суду передані вимоги про стягнення з відповідача 2899,60 грн. пені, 2347,96 грн. інфляційних втрат, 735,20 грн. 3% річних.

Зазначена заява свідчить про нову ціну позову з якої і підлягає вирішенню спір у даній справі, і як про те зазначено у п. 6 Листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року, № 01-8/482 факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем прострочено оплату поставленого товару згідно накладних зазначених у позовній заяві. З посиланням на положення Цивільного кодексу України заявлено до стягнення в судовому порядку суму заборгованості разом з нарахованими штрафними санкціями у вигляді пені, інфляційних збитків, 3 процентів річних.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (довідка станом на 08.12.2010 року наявна у матеріалах справи).

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно досягнутих між позивачем та відповідачем домовленостей з приводу поставки товару, ТОВ «Автоматичні двері»на користь ПП «Гранд М»здійснювались поставки товарів за накладними, які відповідачем оплачені не у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 статті 180 Господарського кодексу визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Вчинення відповідного правочину підтверджується видатковими накладними № РН-0000693 від 04.12.2009 року на суму 115678,08 грн., № РН-0000697 від 08.12.2009 року на суму 7610,69 грн., які у належним чином засвідчених копіях містяться в матеріалах справи. Про отримання відповідачем товару за вказаними накладними свідчать довіреності № 09/0066 від 04.12.2009 року, № 09/0068 від 08.12.2009 року, які також залучені до справи.

Оплату за отриманий товар відповідачем було проведено частково (банківські виписки на підтвердження часткової сплати заборгованості наявні у матеріалах справи).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поставка товарів відповідачу, прийняття товару останнім та часткова оплата свідчить про виникнення між сторонами відносин які регулюються положеннями закону що виникають з договору поставки, а згідно положень ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звернувся до відповідача з претензією щодо сплати заборгованості за поставлений товар (вих. № 3 від 22.09.2010 року). Зазначена претензія направлена на адресу відповідача 24.09.2010 року, що підтверджується поштовим чеком № 2150 та описом-вкладенням до цінного листа з відміткою пошти про відправлення за 24.09.2010 року.

Строк виконання зобов’язань по оплаті переданого товару, згідно видаткових накладних № РН-0000693 від 04.12.2009 року, № РН-0000697 від 08.12.2009 року, настав з урахуванням направленої вимоги 02.10.2010 року.

Станом на час вирішення спору заборгованість за поставлений товар є погашеною (банківські виписки залучені до матеріалів справи), однак строки сплати згідно дат за вказаними у виписках платіжними дорученнями свідчать про порушення відповідачем строку розрахунків.

Щодо вимог про стягнення неустойки у вигляді пені в сумі 2899,60 грн. обчисленої позивачем виходячи з суми прострочення виконання зобов’язання суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін). Оскільки, факту погодження нарахування пені у випадку прострочення грошових зобов’язань за невиконання зобов’язань щодо оплати переданого товару позивачем не доведено, відповідного договору яким сторони передбачили таку відповідальність суду не представлено, вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги про стягнення з відповідача нарахованої позивачем суми штрафних санкцій в розмірі 2347,96 грн. збитків від інфляції та 735,20 грн. 3% річних підлягають частковому задоволенню, оскільки право вимоги щодо оплати поставленого на користь відповідача товару позивачем було реалізовано 24.09.2010 року з надісланням претензії щодо сплати заборгованості за поставлений товар від 22.09.2010 року, відповідно починаючи з 02.10.2010 року (семиденний строк від дня звернення з вимогою) наявним є факт порушення строків оплати товару з яким закон пов’язує нарахування штрафних санкцій, зокрема у вигляді інфляційних збитків, трьох процентів річних.

Враховуючи, що суд при прийнятті рішення обмежений заявленими позовними вимогами, предметом позову, а позивач просить стягнути з відповідача суми інфляційних збитків розрахованих за період прострочення з 09.12.2009 року по 30.09.2010 року в якому, як встановлено вище, відповідачем прострочення не допускалось, вимоги про стягнення з відповідача нарахованих сум інфляційних збитків є безпідставними.

Вимоги щодо стягнення 3 % річних підлягають задоволенню в частині стягнення 46, 35 грн., виходячи з наступного розрахунку:

-          28288,77 грн. х 3%/365 х 3 (з 02.10.2010 року по 04.10.2010 року) = 6,98 грн.;

-          20678,08 грн. х 3%/365 х 8 (з 05.10.2010 року по 12.10.2010 року) = 13,60 грн.;

-          15678,08 грн. х 3%/365 х 20 (з 13.10.2010 року по 01.11.2010 року) = 25,77 грн.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, відзиву на позов та документів в підтвердження заперечень на вимоги ухвал суду не надано, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача 46,35 грн. 3% річних.

Згідно частини другої п. 5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати пов’язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 342,71 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 265,51 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Гранд М»(04208, м. Київ, пр-т Правди, 80Б кв. 103, р/р 26005301017828 в ТОВ «ВТБ Банк», м. Київ, МФО 321767, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 32161443) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоматичні двері»(03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, к. 414, р/р 2500401013735 у КФ ВАТ «Кредобанк», МФО 321897, ідент. код 34188273) 46,35 грн. (сорок шість гривень 35 копійок) 3% річних та 265,51 грн. (двісті шістдесят п’ять гривень 51 копійку) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

дата підписання повного тексту рішення 14.01.2011