Рішення № 13492079, 27.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/21927.12.10 За позовом Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва до Адвокатського об’єднання «Коваль і Партнери»

про стягнення 282302, 52 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Онищенко Є.М.

від відповідача: Мамедов Імран Шамсаддін Огли

Обставини справи :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 1967, 27 грн., заборгованості за фактичне користування приміщенням з урахуванням інфляційних витрат та 3 % річних у розмірі 62296, 67 грн., 211 796, 40 грн. –неустойки у розмірі подвійної плати за прострочення повернення приміщення та 6242, 18 грн. –витрат по сплаті орендної плати. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди № 400 від 01.03.2008 р. щодо внесення орендної плати, невиконанням зобов’язання щодо сплати за фактичне користування нежитловим приміщенням загальною площею 95, 5 кв.м. по вул. Харківське шосе, 164 у місті Києві та простроченням повернення вищевказаного приміщення після закінчення договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2010 р. було порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.08.2010 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що рішенням сесії Дарницької районної у місті Києві ради від 01.10.2008 р. нежитлове приміщення по вул. Харківське шосе, 164 у місті Києві затверджене до приватизації шляхом конкурсу та перейшло в управління Фонду приватизації комунального майна Дарницького району міста Києва. Крім того, відповідач зазначає, що сума неустойки у розмірі 211796, 40 грн. заявлена позивачем до стягнення неправомірно, оскільки Адвокатське об’єднання «Коваль і Партнери»вищевказане приміщення займало зі згоди позивача, який, в свою чергу, продовжував виставляти рахунки на сплату орендної плати.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач також зазначає, що згідно договору оренди № 3-699 від 01.05.2006 р. для поліпшення орендованого приміщення площею 95, 5 кв.м. та необхідності утримання тепла, без втручання в несучі конструкції, здійснено ремонт орендованого приміщення на загальну суму 72655, 01 грн., яка відповідно до ст. 778 Цивільного кодексу України підлягає зарахуванню в рахунок плати за користування приміщенням.

Позивач подав пояснення по справі, у яких зазначає, що відповідач не погоджував з Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва проект будівельних робіт, кошторис витрат та термін виконання робіт, а тому не має права на відшкодування вартості поліпшення орендованого приміщення.

Розгляд справи переносився через нез’явлення у судове засідання повноважного представника відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 27.12.2010 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2008 р. між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва та Адвокатським об’єднання «Коваль і Партнери»укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Дарницького району міста Києва № 400, за умовами якого позивач, на підставі розпорядження Дарницької районної у місті Києві ради № 274 від 17.03.2008 р., зобов?язався передати, а відповідач - прийняти в нежиле приміщення загальною площею 95, 5 кв.м. по Харківському шосе, 164 у місті Києві для розміщення адвокатського об’єднання.

Відповідно до п. 3.1. договору за користування об’єктом оренди відповідач сплачує орендодавцеві орендну плату, що на дату підписання договору становить 1508, 43 грн. на місяць.

Згідно з п.п. 3.2., 3.3. договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць. Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується відповідачем разом з орендною платою.

Пунктом 3.5. договору вставлено, що орендна плата сплачується відповідачем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання акта приймання-передачі при повернення об?єкта оренди позивачу.

Згідно з п. 3.6. договору орендна плата сплачується відповідачем незалежно від наслідків господарської діяльності щомісячно не пізніше 15-го числа поточного місяця на рахунок позивача.

Договір, відповідно до п. 9.1. вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 01.03.2008 р. до 01.05.2009 р.

Відповідно до акту прийому-передачі орендованого приміщення від 01.03.2008 р. позивач передав, а відповідач прийняв нежиле приміщення загальною площею 95, 5 кв.м. по Харківському шосе, 164 у місті Києві.

01.04.2008 р. між сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди № 400 від 01.03.2008 р., якою доповнили п. 3.6. договору та встановили, що крім орендної плати відповідач відшкодовує позивачу плату на землю, яка припадає пропорційно на частку орендованої площі та становить 763, 88 грн.

Рішенням Дарницької районної у місті Києві ради № 10 від 23.04.2008 р. дозволено встановити Адвокатському об’єднанню «Коваль і Партнери»тимчасову пільгу орендної плати орендарям нежилих приміщень у будинках - об’єктах комунальної власності територіальної громади Дарницького району міста Києва на рівні 3% від вартості приміщення, але не менше, ніж 10, 00 грн. за 1 кв.м.

Рішенням Дарницької районної у місті Києві ради № 17 від 25.06.2009 р. дозволено встановити Адвокатському об’єднанню «Коваль і Партнери»пільгову орендну ставку за користування нежитловим приміщенням у розмірі 50% нарахованої орендної плати на 2009 рік.

У відповідності до рішення Дарницької районної у місті Києві ради № 24 від 31.03.2010 р. Адвокатському об’єднанню «Коваль і Партнери»відмовлено у наданні пільгової орендної плати на 2010 рік.

Листом № 222 від 20.05.2010 р. позивач повідомив відповідача про закінчення 01.05.2009 р. терміну дії договору оренди № 400 від 01.03.2008 р. та про необхідність звільнити його протягом 10-ти календарних днів з дня отримання вказаного листа.

Відповідно до акту прийому-передачі приміщення від 01.07.2010 р. відповідач передав, а позивач прийняв нежиле приміщення загальною площею 95, 5 кв.м. по Харківському шосе, 164 у місті Києві.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що протягом дії договору оренди № 400 від 01.03.2008 р. відповідач неналежним чином виконував зобов?язання щодо сплати орендної плати, у зв?язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 1967, 27 грн. за березень та квітень 2009 року та 6242, 18 грн. - заборгованості по витратам по сплаті орендної плати. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача плату за фактичне користування приміщенням за період з 01.05.2009 р. до 01.07.2010 р. у розмірі 62296, 67 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання договору оренди № 400 від 01.03.2008 р. не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору оренди № 400 від 01.03.2008 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а відтак - вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 1967, 27 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 784 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зазначені положення містяться також і в Законі України «Про оренду державного та комунального майна», частиною 2 статті 17 якого передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тож, положеннями законодавства, яке регулює відносини оренди, передбачено можливість автоматичної пролонгації договору найму в разі відсутності заперечень як зі сторони наймодавця, так і зі сторони наймача. Отже, для здійснення автоматичної пролонгації дії договору необхідна згода обох сторін. Бажання наймача продовжувати відносини найму у даному випадку висловлюється шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму. Щодо наймодавця, підставою для продовження відносин найму є його мовчазна згода, яка висловлюється відсутністю заперечень і вимог до наймача повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку договору найму.

За таких обставин, оскільки позивач висловив заперечення проти продовження договору оренди № 400 від 01.03.2008 р. шляхом надіслання відповідачу листа № 222 від 20.05.2009 р., то відповідно до положень ст. 764 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди нежитлового приміщення припинив свою дію 01.05.2009 р.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Положеннями ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов?язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов?язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п. 4.16. договору відповідач зобов?язаний після припинення договору оренди передати майно по акту приймання-передачі позивачу.

Однак, як стверджує позивач та не заперечується відповідачем, нежиле приміщення загальною площею 95, 5 кв.м. по Харківському шосе, 164 у місті Києві відповідачем було повернуто лише 01.07.2010 р.

З огляду на те, що відповідач після закінчення терміну дії договору оренди № 400 від 01.03.2008 р. продовжував користуватись приміщенням, позивач просить стягнути з Адвокатського об’єднання «Коваль і Партнери»плату за фактичне користування приміщенням у розмірі 62296, 67 грн.

Крім того, Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва заявляє вимогу про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування нежилим приміщенням загальною площею 95, 5 в.м. по Харківському шосе, 164 у місті Києві за час прострочення терміну його повернення у розмірі 211796, 40 грн.

Тож, позивачем фактично заявлено одночасно дві вимоги: про стягнення плати за фактичне користування приміщенням після закінчення терміну дії договору оренди № 400 від 01.03.2008 р. за період з 01.05.2009 р. до 01.07.2010 р. та про стягнення неустойки за час прострочення повернення вищевказаного приміщення за період з 01.05.2009 р. до 01.07.2010 р.

Таким чином, позивачем заявлено вимоги про стягнення плати за фактичне користування приміщенням та про стягнення неустойки за час прострочення повернення приміщення за один і той же період.

Разом з тим, враховуючи, що між сторонами виникли договірні зобов?язання, умовами договору та положеннями чинного законодавства України на відповідача покладено обов?язок повернути приміщення після закінчення терміну дії договору оренди, а також беручи до уваги, що відповідач в порушення вищевказаних положень приміщення з оренди не повернув, тобто не виконав договірне зобов?язання, суд вважає, що вимога позивача про стягнення неустойки за час прострочення повернення нежилого приміщення загальною площею 95, 5 кв.м. по Харківському шосе, 164 у місті Києві після закінчення терміну дії договору оренди № 400 від 01.03.2008 р. підлягає частковому задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є справедливість, добросовісність та розумність.

Отже, враховуючи, що на відповідача покладено відповідальність за порушення договірних зобов?язань у вигляді стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування нежилим приміщенням загальною площею 95, 5 в.м. по Харківському шосе, 164 у місті Києві за час прострочення терміну його повернення за період з 01.05.2009 р. до 01.07.2010 р., що передбачено положеннями ст. 785 Цивільного кодексу України, суд вважає, що стягнення з відповідача ще й плати за фактичне користування цим приміщенням за той же самий період є недоцільним, оскільки фактично є порушенням принципу справедливості та розумності цивільного законодавства.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи, що зобов?язання стосовно оплати за фактичне користування приміщенням не врегульовано ані договором, ані нормами чинного законодавства, суд відмовляє позивачу у задоволені вимоги про стягнення плати за фактичне користування приміщенням за період з 01.05.2009 р. до 01.07.2010 р після закінчення терміну дії договору оренди № 400 від 01.03.2008 р. у розмірі 62296, 67 грн.

Разом з тим, суд відзначає, що відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин, неустойка нараховується протягом шести місяців з дня, коли приміщення мало бути повернуто та визначений позивачем період згідно розрахунку суду становить 48277, 44 грн. з 01.05.2009 р. до 01.11.2009 р.

Що ж до вимоги позивача про стягнення витрат по сплаті орендної плати у розмірі 6242, 18 грн., суд відзначає, що відповідно до ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, законодавство, на підставі якого подається позов.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проаналізувавши зміст позовної заяви Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва та заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що пред’являючи вимогу про стягнення витрат по сплаті орендної плати у розмірі 6242, 18 грн., позивач фактично мав на увазі стягнення з відповідача відшкодування земельного податку.

Відповідно до положень п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, зокрема, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав та законних інтересів учасників провадження у справі і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Під час провадження у справі уточнень позивача щодо змісту позовних вимог тощо, або клопотань учасників провадження у справі про вихід за межі позовних вимог до суду не надходило.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не обґрунтовано позовної вимоги про стягнення з відповідача витрат по сплаті орендної плати у розмірі 6242, 18 грн., не вказано підстав, на яких заявлено таку вимогу та не наведено норм законодавства, яке регулює порядок та підстави сплати саме витрат по сплаті орендної плати.

Тож, враховуючи необґрунтованість та недоведеність вимог позивача в частині стягнення витрат по сплаті орендної плати у розмірі 6242, 18 грн., суд відмовляє Комунальному підприємству «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва у задоволені позову в цій частині.

Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначає, що для поліпшення орендованого приміщення площею 95, 5 кв.м. та необхідності утримання тепла, без втручання в несучі конструкції, ним у 2007 році здійснено ремонт орендованого приміщення на загальну суму 72655, 01 грн., яка відповідно до ст. 778 Цивільного кодексу України підлягає зарахуванню в рахунок плати за користування приміщенням.

Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, оскільки договір оренди № 400 було укладено між сторонами у 2008 році, тоді як ремонтні роботи, за твердженням відповідача, були проведені у 2007 році, а відтак - вартість ремонтних робіт, проведених у 2007 році не може бути зарахована в рахунок плати за користування приміщенням на підставі договору, який був укладений пізніше, ніж проводились такі роботи.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів погодження та підтвердження проведення ремонтних робіт у нежилому приміщенні загальною площею 95, 5 кв.м. по Харківському шосе, 164 у місті Києві, а отже доводи відповідача не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Узагальнюючи вищенаведене, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за березень та квітень 2009 року у розмірі 1967, 27 грн. та часткове задоволення вимоги про стягнення неустойки за час прострочення повернення нежилого приміщення загальною площею 95, 5 кв.м. по Харківському шосе, 164 у місті Києві у розмірі 48277, 44 грн. за період з 01.05.2009 р. до 01.11.2009 р.

В іншій частині суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог з огляду на необґрунтованість та недоведеність.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва задовольнити частково.

2.          Стягнути з Адвокатського об’єднання «Коваль і Партнери»(02091, м. Київ, Харківське шосе, 164, код ЄДРПОУ 21658040), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем у процесі виконавчого провадження, на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва (02121, м. Київ, вул. Вербицького, 32, код ЄДРПОУ 35660296) заборгованість з орендної плати у розмірі 1967, 27 (одна тисяча дев’ятсот шістдесят грн. 27 коп.) грн., 48277, 44 (сорок вісім тисяч двісті сімдесят сім грн. 44 коп.) грн. - неустойки, 502, 45 (п?ятсот дві грн. 45 коп.) грн. - державного мита та 42, 00 (сорок дві грн. 00 коп.) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          В іншій частині у позові відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

Пригунова А.Б.

Повне рішення складено 14.01.2011 р.