Рішення № 13490931, 22.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/41722.12.10 За позовом Заступника прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Управління комунального майна району

виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради (Оболонської

районної у м. Києві державної адміністрації)

До           Приватного підприємства «Буд –Імперіал»

Про           стягнення 8160, 13 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від прокуратури не з»явився

Від позивача Кішинська О.П. –по дов. №30- УМ від 11.01.2010р.

Від відповідача не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Заступника прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Управління комунального майна району виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради (Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації) про стягнення з Приватного підприємства «Буд –Імперіал»8160, 13 грн. боргу по орендній платі згідно договору оренди №04176 від 09.07.2008р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконував належним чином свої договірні зобов’язання в частині своєчасної та повної оплати орендної плати, що призвело до виникнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2010р. було порушено провадження у справі №36/417, розгляд справи призначено на 01.12.2010р.

У зв’язку з неявкою в судове засідання 01.12.2010р. представників прокуратури та відповідача розгляд справи було відкладено на 22.12.2010року.

Представник позивача в судовому засіданні 22.12.2010р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Від прокуратури до суду надішли письмові пояснення відповідно до яких прокуратура просить розглядати справи за відсутності представника прокуратури.

Відповідач в судове засідання 22.12.2010р. повторно не з’явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив, вимог ухвал суду про порушення провадження та відкладення розгляду справи не виконав, витребуваних документів суду не надав, заяв та клопотань до суду не подавав.

Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Доказами належного повідомлення відповідача є направлення копії ухвал відповідачу на адресу, що зазначена в позовній заяві та довідці ЄДРПОУ, які містяться в матеріалах справи. Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи. З огляду на викладене відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

09.07.2008 року між Управлінням комунального майна району виконавчого органу Оболонської районної у м.Києві (Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації) (далі позивач) та Приватного підприємства “Буд-Імперіал”(далі відповідач) було укладено Договір №04176 оренди нежилих приміщень територіальної громади Оболонського району міста Києва (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору орендодавець (позивач) на рішення сесії Оболонської районної у м. Києві ради № 15/13 від 26.06.2008р. передає, а орендар (відповідач) приймає в оренду нежитлове приміщення (об’єкт оренди), за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 18 Д.

Об’єктом оренди є одноповерхова будівля, загальною площею 23,40 кв.м. (п.2.1. Договору)

Умовами Договору визначено, що за користування об'єктом оренди орендар повинен сплачувати орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі чинної Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади Оболонського району м. Києва, затвердженої рішенням Оболонської районної у м. Києві ради в розмірі конкурсної пропозиції та на дату підписання договору становить 699,47 грн. (п. 3.1 договору).

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п.3.4.)

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 9.1. Договору встановлено, що договір діє з 09.07.2009р. до 07.07.2009р.

Спір виник внаслідок того, що Заступник прокурора Облонського району міста Києва вважає, що відповідач не виконав основного обов’язку Орендаря по договору №04176 від 09.07.2008р. щодо внесення орендної плати в повному обсязі у період з березень 2010р. по 26.10.2010р. (час примусового виселення відповідача) внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 8160,13 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 3.5. Договору, орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту приймання - передачі, а останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкту оренди орендодавцеві або дата примусового виселення орендаря.

Орендна плата сплачується орендарем орендодавцю незалежно від наслідків фінансово-господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок орендодавця (п. 3.6.)

Строк дії договору було встановлено сторонами з 09.07.2008р. до 07.07.2009р. (п.9.1.).

Судом встановлено, що Відповідач не звільнив приміщення після закінчення терміну дії договору та продовжував фактично користуватись орендованим нежилим приміщенням до 26.10.2010р., що підтверджується актом державного виконавця.

Всупереч вищеназваному договірному зобов’язанню відповідач не виконав своїх обов’язків у частинні внесення плати за оренду нежитлового приміщення в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість за період з березня 2010р. по 26.10.2010р., що становить 8160,13 грн.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»однією із істотних умов договору оренди та основним обов’язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

У відповідності ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач у зазначений період користувався нежитловим приміщенням, а тому зобов’язаний згідно Договору та ч. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, сплачувати за таке користування оренду плату.

З огляду на викладене, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 8160,13 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Буд - Імперіал» (м. Київ, вул.. Бережанська, 6-А, код ЄДРПОУ 33191945) на користь Управління комунального майна району виконавчого органу Оболонської районної у місті Києві ради (Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації) (м. Київ, вул. Тимошенка, 16, код ЄДРПОУ 26064061) 8160 грн. 13 коп. основного боргу.

Стягнути з Приватного підприємства «Буд - Імперіал» (м. Київ, вул.. Бережанська, 6-А, код ЄДРПОУ 33191945) в доход Державного бюджету України 102 грн. 00 коп. державного мита.

Стягнути з Приватного підприємства «Буд - Імперіал» (м. Київ, вул.. Бережанська, 6-А, код ЄДРПОУ 33191945) 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до спеціального фонду Державного бюджету України по КЕКД 22050000 «Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах».

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено

23.12.2010р.