Рішення № 13490668, 15.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/52815.12.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ УКРПОЛІМЕРКОНСТРУКЦІЯ»

ДоПриватного підприємства «Фінансово-промислова компанія «НАФТО ГАЗ СЕРВІС»

Простягнення 287407,32 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача:           Буділов В.М. –дов. № б/н від 29.04.10 р.                               

від відповідача:           Мокляк Ю.В. –дов. № б/н від 07.07.10 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ УКРПОЛІМЕРКОНСТРУКЦІЯ»до Приватного підприємства «Фінансово-промислова компанія «НАФТО ГАЗ СЕРВІС»про стягнення 102226,86 грн. основного боргу, 179919,27 грн. пені, 1478,80 грн. трьох відсотків річних та 3782,39 грн. інфляційних збитків у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 03/12-09 від 04.12.09 р. щодо оплати поставленої продукції.

Ухвалою суду від 28.10.10 р. було порушено провадження у справі № 37/528 та призначено її розгляд на 06.12.10 р., зобов’язано сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 06.12.10 р. представник позивача надав суду частково документи на виконання вимог ухвали суду від 28.10.10 р. та оригінали документів для огляду в судовому засіданні, копії яких було додано до позовної заяви, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 06.12.10 р. не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень від 05.11.10 р № 01030 1216980 2 та № 01030 1216979 9, згідно з якими відповідач 08.11.10 р. отримав ухвалу від 28.10.10 р. про порушення провадження у справі № 37/528.

Враховуючи наведене, з метою витребування додаткових доказів у справ, а також у зв’язку з нез’явленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду від 28.10.10 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, судом було відкладено розгляд справи № 37/528 на 15.12.10 р.

08.12.10 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшла заява про забезпечення позову, згідно з якою позивач просив накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на поточному рахунку відповідача в розмірі 287407,32 грн.

У судовому засіданні 15.12.10 р. суд відхилив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ УКРПОЛІМЕРКОНСТРУКЦІЯ про забезпечення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач свою заяву про вжиття заходів до забезпечення позову належним чином не обґрунтував, доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суду не надав, а також нічим не підтвердив припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ УКРПОЛІМЕРКОНСТРУКЦІЯ»про забезпечення позову.

У судовому засіданні 15.12.10 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.12.10 р. надав суду усні пояснення по суті спору та оригінал акту звіряння розрахунків.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ УКРПОЛІМЕРКОНСТРУКЦІЯ»(постачальник) та Приватного підприємства «Фінансово-промислова компанія «НАФТО ГАЗ СЕРВІС»(покупець) був укладений договір № 03/12-09 від 04.12.09 р., відповідно до умов якого постачальник зобов’язується поставити, а покупець зобов’язується прийняти і оплатити труби поліетиленові, комплектуючі та обладнання, партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в рахунках-фактурах або специфікаціях (додатках) до цього договору чи визначеними в порядку, передбаченому цим договором.

У відповідності до п. 4.3. вищезазначеного договору, поставка продукції здійснюється на базисних умовах постачання згідно з міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів «Інкотермс-2000», визначеними в рахунку-фактурі або специфікації.

Згідно з п. 4.6. договору № 03/12-09 від 04.12.09 р., датою поставки продукції вважається дата накладної постачальника, що передається покупцю. При цьому обов’язок постачальника поставити продукцію покупцю вважається виконаним в момент передачі продукції перевізнику для доставки покупцю або з моменту забезпечення наявності продукції на складі постачальника, якщо специфікацією передбачена вибірка продукції зі складу постачальника.

У відповідності до п. 5.1.договору № 03/12-09 від 04.12.09 р., оплата продукції покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 90 календарних днів з моменту передачі продукції, якщо інший порядок розрахунків не визначений в рахунку-фактурі або в специфікації, в порядку передбаченому даним договором.

Згідно з п. 5.5 договору № 03/12-09 від 04.12.09 р., сторони зобов’язані щомісяця проводити звірку взаємних розрахунків та на підтвердження належного виконання зобов’язань щодо поставки продукції по договору підписувати відповідні акти підтвердження приймання-передачі товару за певний період.

Позивач пояснив суду, що ним належним чином виконані договірні зобов’язання щодо поставки продукції, що підтверджується видатковими накладними № ТД-01061 від 07.12.09 р. на суму 149203,50 грн., № ТД-01084 від 10.12.09 р. на суму 109596,16 грн., № ТД-01092 від 11.12.09 р. на суму 124526,00 грн., № ТД-01093 від 11.12.09 р. на суму 15098,16 грн., № ТД-003740 від 10.12.09 р. на суму 15098,16 грн. та № ТД-003663 від 04.12.09 р. на суму 439325,66 грн.

Факт отримання відповідачем продукції за вищевказаними накладними підтверджується підписами на них уповноваженої особи та виданими Приватним підприємством «Фінансово-промислова компанія «НАФТО ГАЗ СЕРВІС»довіреностями на отримання матеріальних цінностей № нг-0007 від 07.12.09 р., № нг-0008 від 10.12.09 р.

У відповідності до видаткової накладної № нг-0000001 від 28.12.09 р. на суму 70000,00 грн. відповідачем було повернено частину продукції.

Однак, відповідач свої зобов’язання за договором № 03/12-09 від 04.12.09 р. щодо оплати отриманої продукції виконав частково, зв’язку з чим в нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 102226,86 грн., що підтверджується актом звіряння розрахунків за період з 01.01.09 р. до 21.12.09 р., за період з 01.12.09 р. до 02.11.10 р. та банківськими виписками.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ УКРПОЛІМЕРКОНСТРУКЦІЯ»зверталось відповідача з претензією (вихідний № 078 від 15.03.10 р. з проханням сплатити заборгованість за договором № 03/12-09 від 04.12.09 р., однак зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та реагування.

За таких обставин Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ УКРПОЛІМЕРКОНСТРУКЦІЯ»звернулося до Господарського суду міста Києва з даним позовом до Приватного підприємства «Фінансово-промислова компанія «НАФТО ГАЗ СЕРВІС»про стягнення 102226,86 грн. основного боргу, 179919,27 грн. пені, 1478,80 грн. трьох відсотків річних та 3782,39 грн. інфляційних збитків у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 03/12-09 від 04.12.09 р. щодо оплати поставленої продукції.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо поставки продукції від відповідача не надходило, тоді як відповідач за отриману продукцію розрахунок здійснив не в повному обсязі.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ УКРПОЛІМЕРКОНСТРУКЦІЯ» щодо стягнення з Приватного підприємства «Фінансово-промислова компанія «НАФТО ГАЗ СЕРВІС»основного боргу за договором № 03/12-09 від 04.12.09 р. у розмірі 102226,86 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ УКРПОЛІМЕРКОНСТРУКЦІЯ»просить суд також стягнути з відповідача 3782,39 грн. інфляційних нарахувань та 1478,80 грн. трьох річних процентів, у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати за поставлену продукцію.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця –червня.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, судом було виявлено помилки, у зв’язку з чим виконано власний розрахунок зазначених позовних вимог, згідно з яким стягненню з Приватного підприємства «Фінансово-промислова компанія «НАФТО ГАЗ СЕРВІС»підлягають 3373,480 грн. інфляційних нарахувань та 1478,77 грн. трьох процентів річних.

Також Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ УКРПОЛІМЕРКОНСТРУКЦІЯ»просить суд стягнути з відповідача 179919,27 грн. пені за порушення договірного зобов’язання щодо оплати отриманого товару за договором № 03/12-09 від 04.12.09 р.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8.3. договору № 03/12-09 від 04.12.09 р., у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 1 % вартості від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, судом було виявлено помилки, зокрема, в частині періоду нарахування, у зв’язку з чим виконано власний розрахунок зазначеної позовної вимоги, згідно з яким стягненню з Приватного підприємства «Фінансово-промислова компанія «НАФТО ГАЗ СЕРВІС» підлягає 5741,50 грн. пені.

Враховуючи вищенаведене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ УКРПОЛІМЕРКОНСТРУКЦІЯ»до Приватного підприємства «Фінансово-промислова компанія «НАФТО ГАЗ СЕРВІС»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Фінансово-промислова компанія «НАФТО ГАЗ СЕРВІС»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18, код ЄДРПОУ 30216228) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ УКРПОЛІМЕРКОНСТРУКЦІЯ»(07500, Київська область, Баришівський район, с.м.т. Баришівка, вул. Торфяна, 28, код ЄДРПОУ 33126404) 102226 (сто дві тисячі двісті двадцять шість) грн. 86 коп. основного боргу, 5 741 (п’ять тисяч сімсот сорок одну) грн. 50 коп. пені, 3 373 (три тисячі триста сімдесят три) грн. 48 коп. інфляційних нарахувань, 1478 (одна тисяча чотириста сімдесят вісім) грн. 77 коп. трьох процентів річних, 1 128 (одна тисяча сто двадцять вісім) грн. 20 коп. витрат на оплату державного мита та 92 (дев’яносто дві) грн. 64 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3.          У решті позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

           Суддя           Гавриловська І.О.