Рішення № 13490208, 27.12.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.10 Справа № 27/159/10-27/208/10

Суддя

За позовом: Закритого акціонерного товариства “Спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 8 Монолітбуд”, м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Базиспромресурс”, м. Запоріжжя

про стягнення 231 249 грн. 13 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники:

Від позивача: Яцик Ю.Г., дов. б/н від 15.03.2010 р.

Від відповідача: не з’явився

На підставі статті 85 ГПК України –27 грудня 2010 року прийнято рішення та оголошено суддею у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Закрите акціонерне товариство “Спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 8 Монолітбуд”, м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Базиспромресурс”, м. Запоріжжя про стягнення 125 623 грн. 45 коп. заборгованості за договором субпідряду від 14.02.08 р. № 14/2 та № 704 від 07.04.08 р., 13 642 грн. 71 коп. пені, 12 510 грн. 18 коп. 3 % річних, 79 472 грн. 79 коп. інфляційних витрат.

Ухвалою господарського суду від 18.08.2010 р. позов ЗАТ “Спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 8 Монолітбуд”, м. Запоріжжя про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Базиспромресурс”, м. Запоріжжя 125 623 грн. 45 коп. заборгованості за договором субпідряду від 14.02.08 р. № 14/2 та № 704 від 07.04.08 р., 13 642 грн. 71 коп. пені, 12 510 грн. 18 коп. 3 % річних, 79 472 грн. 79 коп. інфляційних витрат залишено без розгляду, на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.09.2010 р. скасовано ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.08.2010 р. про залишення позову без розгляду, справу № 27/159/10 повернуто до господарського суду Запорізької області для розгляду.

Ухвалою суду від 28.10.2010 р. справу № 27/159/10 прийнято до провадження суддею Дроздовою С.С., присвоєно справі № 27/159/10-27/208/10 та призначено судове засідання на 23.11.2010 р.

Ухвалою суду від 23.11.2010 р. розгляд справи відкладався на 14.12.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв’язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

Ухвалою суду від 14.12.2010 р. строк розгляду спору продовжено, на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України. Судове засідання призначено на 27.12.2010 р.

27.12.2010 р. продовжено судовий розгляд справи № 27/159/10-27/208/10.

27.12.2010 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві. Також зазначив в письмовому клопотання і порядку ст. 58 ГПК України визначити однорідними позовні вимоги ЗАТ “Спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 8 Монолітбуд” по стягненню з ТОВ “Базиспромресурс” заборгованості та неустойки за договорами від 14.02.08р. № 14/2 та від 07.04.08р. № 704; обєднати в одну справу однорідні позовні вимоги ЗАТ “Спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 8 Монолітбуд” по стягненню з ТОВ “Базиспромресурс” заборгованості та неустойки за договорами від 14.02.08р. № 14/2 та від 07.04.08р. № 704.

Клопотання позивача не суперечить діючому законодавству України, тому приймається судом, згідно ст.22,58 ГПК України.

Суд зазначає, що згідно статті 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об’єднано кілька вимог, зв’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Суддя має право об’єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Представник відповідача у судові засідання, відкриті 28.10.2010 р., 23.11.2010 р. 14.12.10р. та 27.12.2010 р. не з’явився. Проти позову не заперечив, письмового відзиву не надав. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз’яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” – неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи –подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

          Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка уповноваженого представника відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

          Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов’язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов –це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб’єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально –правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально–правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст.20 ГПК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Господарським встановлено, що 14.02.08 р. між ЗАТ “Спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 8 Монолітбуд”, м. Запоріжжя (субпідрядник) та ТОВ “Базиспромресурс”, м. Запоріжжя (генпідрядник) був укладений договір субпідряду № 14/02.

При цивільно-правовому договорі підряду процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату, оплачується не процес праці, а її результат, причому, як правило, після завершення робіт на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт (слід зазначити, що авансування робіт чи поетапна оплата не суперечать чинному законодавству і також можуть бути передбачені договором).

Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Предметом договору підряду є виготовлення індивідуально визначеного виробу, тоді як предметом договору купівлі-продажу, як правило, є речі, що характеризуються родовими ознаками; умови договору підряду спрямовані перш за все на визначення взаємовідносин контрагентів у процесі виконання обумовлених робіт.

Характерною ознакою договору підряду є те, що роботи підрядником виконуються на його власний ризик, а це означає, що він не має права вимагати винагороди у разі випадкової загибелі предмета підряду або неможливості завершення робіт без вини сторін. Підрядник несе ризик у разі можливих раптових призупинень робіт, їх випадкових погіршень або подорожчанні тощо. Так, якщо предмет договору підряду до здачі його замовникові випадково загинув або закінчення роботи стало неможливим без вини сторін, підрядник не має права вимагати плати за роботу.

Правовідносини сторін врегульовано договором субпідряду.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонту речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

          Відповідно до ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

          Згідно п. 1.1 договору генпідрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе зобов’язання виконати будівельні роботи, далі –СМР, по будівництву фундаментів та монтажу-демонтажу металоконструкцій при реконструкції дослідної станції ДС-2 ВАТ «Запоріжтрансформатор».

07.04.2008 р. між ЗАТ “Спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 8 Монолітбуд”, м. Запоріжжя (субпідрядник) та ТОВ “Базиспромресурс”, м. Запоріжжя (генпідрядник) був укладений договір субпідряду № 704 від 07.04.2008 р.

Відповідно до п. 1.1 договору субпідряду № 704 генпідрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе зобов’язання виконати будівельні роботи, далі – СМР, по будівництву фундаментів лінії «Георг-2»у зборочному корпусі № 1 ВАТ «Запоріжтрансформатор».

Відповідно до актів прийому-передачі робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін позивачем роботи виконано у повному обсязі.

Відповідач прийняв роботи без зауважень та заперечень, щодо кількості та якості роботи на загальну суму 807235 грн. 93 коп.

Відповідно до п. 3.4 договору № 14/2 та п. 3.7 договору № 704, оплата виконаних СМР здійснюється генпідрядником на протязі трьох банківських днів з дати підписання акта здачі-прийняття виконаних робіт та отримання генпідрядником відповідних рахунків.

Відповідно до договорів, позивачем були виставлені відповідні платіжні вимоги на загальну суму 807235 грн. 93 коп.

За виконаний обсяг робіт, відповідач сплатив позивачу лише 681 612 грн. 48 коп., що підтверджується банківськими виписками (копії містяться в матеріалах справи).

Враховуючи вищевикладене сума основного боргу відповідача перед позивачем склала 125 623 грн. 45 коп. за період з 11.02.2008 р. по 03.03.2009 р.

На день розгляду справи зобов'язання за договорами субпідряду відповідачем у повному обсязі не виконані, грошові кошти не сплачені.

          Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Ст. 218 ГКУ встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 125 623 грн. 45 коп. основного боргу за період з 11.02.2008 р. по 03.03.2009 р. обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 79 472 грн. 79 коп. інфляційних витрат, 12 510 грн. 18 коп. 3 % річних.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши розрахунок інфляційних витрат та 3 % річних, господарський суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, вимоги позивача про стягнення 79 472 грн. 79 коп. інфляційних витрат, 12 510 грн. 18 коп. 3 % річних підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 13642 грн. 71 коп. пені.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 1, 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 5 ст. 231 ГК України у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розглянувши розрахунок суми пені, господарський суд дійшов висновку, що він складений необґрунтовано та суперечить вимогам діючого законодавства України, оскільки відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеню потрібно розраховувати, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Сторонами при укладені договорів субпідряду № 14/02 від 14.02.2008 р. та № 704 від 07.04.08 р. не було передбачено стягнення пені з винної сторони за неналежне виконання умов договору.

Пеня є договірною мірою відповідальності, але сторони при укладенні договорів субпідряду № 14/2 та 704 не передбачили стягнення пені з винної сторони за неналежне виконання умов договору, тобто не дійшли згоди щодо можливості застосування до відповідача цього виду відповідальності.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення пені у розмірі 13642 грн. 71 коп. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано жодного доказу, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Позивач правомірно звернувся з позовом до господарського суду, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.

На підставі викладеного, позов судом задовольняється частково.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33,34,49, 75, 82 –85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Базиспромресурс” (69001 м. Запоріжжя вул. 40 років Радянської України, б. 61, к. 104, код ЄДРПОУ 32923528, п/р 26002301170250 в Запорізькій філії «Промінвестбанк»м. Запоріжжя, МФО 313355) на користь Закритого акціонерного товариства “Спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 8 Монолітбуд” (69057 м. Запоріжжя вул. Адм. Нахімова, 1-а, код ЄДРПОУ 03382433, п/р 26005301155959 в філії «Промінвестбанк»м. Запоріжжя, МФО 313355) 125623 (сто двадцять п’ять тисяч шістсот двадцять три) грн. 45 коп. заборгованості, 12 510 (дванадцять тисяч п’ятсот десять)18коп. – 3% річних, 79 472 (сімдесят дев’ять тисяч чотириста сімдесят дві)грн. 79коп. інфляційних втрат, 2176 (дві тисячі сто сімдесят шість) грн. 07 коп. державного мита, 222 (двісті двадцять дві) грн. 08 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С.С. Дроздова

міч Рішення оформлено та підписано 30.12.2010р.