Ухвала суду № 13485272, 24.11.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2010 р.Справа № 2-а-6768/08/1570 Категорія:2.11.3Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю.В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Осіпова Ю.В.,

суддів Золотнікова О.С., Кравця О.О.,

при секретарі Чебан Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2009 року по справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Чорноморполіграфметал»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №00993222301/0 від 18.12.2007р., -

В С Т А Н О В И Л А:

7 травня 2008 року ВАТ «Чорноморполіграфметал»звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №00993222301/0 від 18.12.2007р.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтував тим, що ДПІ, в порушення діючого законодавства, неправомірно визначила у своєму податковому повідомленні-рішенні №00993222301/0 від 18.12.2007р. податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій) по податку на прибуток в сумі 63818 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2009 року адміністративний позов ВАТ «Чорноморполіграфметал»було задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Маліновському районі м.Одеси №00993222301/0 від 18.12.2007р. про визначення податкового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій) по податку на прибуток в сумі 63818 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в сумі 3,40грн.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, Державна податкова інспекція у Малиновському районі м.Одеси 3.12.2009 року подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2009 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Чорноморполіграфметал»відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, виступ представника позивача, який заперечував проти її задоволення та перевіривши матеріали і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

На підставі направлення від 22.10.2007р. №1277 та від 16.11.2007р. №1404, виданого ДПІ у Малиновському районі м.Одеси, старшим державним податковим ревізором інспектором інформаційно аналітичного відділу управління аудиту юридичних осіб ДПА в Одеській області Ківенко О.Б., старшим державним податковим ревізором інспектором сектору контрольно перевірочної роботи відділу оподаткування фізичних осіб ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Гольцевою С.М., головним державним податковим ревізором інспектором сектору контрольно перевірочної роботи відділу оподаткування фізичних осіб ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Костенко Л.В., головним державним податковим інспектором відділу по контролю у сфері ЗЕД ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Ганіною Н.В., завідувачем сектору роботи з безхазяйним майном ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Думік С.А., на підставі п.1 ст.ІІ Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок, була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово господарської діяльності з питань дотримання Відкритим акціонерним товариством «Чорноморполіграфметал»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 01.07.2007 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За наслідками вказаної перевірки, зазначеними вище фахівцями ДПІ був складаний акт від 05.12.2007 року №421/23-213/00383708 «Про результати виїзної планової перевірки Відкритого акціонерного товариства «Чорноморполіграфметал»з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.07.2006р. по 01.07.2007р.»

В подальшому, на підставі зазначеного акту перевірки від 05.12.2007року №421/23-213/00383708, Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м.Одеси було винесено податкове повідомлення рішення №0099322301/0 від 18.12.2007р. щодо визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 63818,00грн., з яких 44994,00грн. - основний платіж та 18824,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Малиновському районі м.Одеси від 05.12.2007 року №421/23-213/00383708, ВАТ «Чорноморполіграфметал»звернулося до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси з первинною скаргою від 28.12.2007р. №5/827, №5/828(вхід. ДПІ №1/с. №2/с від 08.12.2007р.) про їх скасування.

За результатами розгляду первинної скарги ДПІ у Малиновському районі м.Одеси прийнято рішення від 03.03.2008р. №7088/8/25-012, яким зокрема, податкове повідомлення рішення №0099322301/0 від 18.12.2007р. залишено без змін, а скарга позивача без задоволення.

Приймаючи рішення про задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від №0099322301/0 від 18.12.2007р. винесено ДПІ у Малиновському районі м.Одеси неправомірно, безпідставно та в порушення приписів чинного податкового законодавства України.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийнятім (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»зані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з акта перевірки ДПІ у Малиновському районі м.Одеси від 05.12.2007 року №421/23-213/00383708 «Про результати виїзної планової перевірки ВАТ «Чорноморполіграфметал»з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.07.2006р. по 01.07.2007р», перевіркою правильності визначення суми податку на прибуток встановлено заниження податку на прибуток у сумі 44994,00грн., у тому числі: 3 квартал 2006р. - на 8264,00грн., 4 квартал 2006р. - на 36730,00грн., зокрема, ВАТ «Чорноморполіграфметал»не нарахувало орендної плати за передане ТОВ «Таламус»обладнання, у звязку з чим валові доходи підлягають збільшенню на суму нарахованої орендної плати у розмірі 18576,00грн., у т.ч. за 1 квартал 2007р. у сумі 9288,00грн., за 2 квартал 2007р. у сумі 9288,00грн. Щомісячна сума амортизаційних нарахувань по означених переданих в оренду обєктах основних фондів складає 9288,00грн.

Таким чином, підлягають зменшенню валові витрати на суму 433, 765грн., у тому числі по періодах: у 3 кварталі 2006 року на суму 33055грн., у 4 кварталі 2006р. на суму 146918грн., у 1 кварталі 2007р. на суму 155473грн., у 2 кварталі 2007р. на суму 98319грн., які сформовано за рахунок витрат, понесених ТОВ «Таламус»на поліпшення орендованих у ВАТ «Чорноморполіграфметал»основних фондів.

При дослідженні матеріалів справи, судовою колегією встановлено, що співробітниками податкового органу було зроблено висновок про порушення позивачем вимог пп.7.9.6 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобовязань орендодавця та орендаря. При цьому, орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. Водночас, дійшовши означеного висновку про вчинення позивачем наведеного вище порушення, фахівцями податкового органу зазначено, що розмір орендної плати за передане опалювальне обладнання має дорівнювати розміру амортизаційних відрахувань за таке обладнання.

Однак, судова колегія не погоджується з такою позицією відповідача, з огляду на наступне.

Як було встановлено судом першої інстанції, ВАТ «Чорноморполіграфметал»(орендодавець) на підставі укладеного договору оренди №11 від 16.11.1998 року та акту приймання передачі від 03.01.2007р. передав у користування (оренду) ТОВ «Таламус ЛТД»(орендатор): котел Altair RTN80 ін.№4б-2138 вартістю 57016, 17грн., котел Altair RTN100 ін.№4б-2139 вартістю 148575, 91грн., обігрівач МН-45 ін. .№4б-2140 вартістю 48655, 37грн., обігрівач МН-45 ін. .№4б-2141 вартістю 42974, 67грн.

Водночас, колегія суддів зазначає, що фахівцями податкового органу при складанні акта перевірки та встановленні в ньому вищезазначеного порушення, не враховано тієї обставини, що згадане вище опалювальне обладнання було передано позивачем своєму контрагенту на виконання умов укладеного між ними договору оренди №11 від 16.11.1998 року, предметом якого є оренда виробничого приміщення та обладнання. При цьому розмір орендної плати за передання обєкту оренди у користування орендарю чітко визначений названим договором. У подальшому сторони досягли згоди, що номенклатура обєкту оренди, переданого по укладеному між ними договору, змінюється (додається опалювальне обладнання), а ціна оренди залишається незмінною.

Досягнення такої згоди між сторонами у договорі оренди є цілком правомірним і повністю відповідає вимогам чинного цивільного законодавства, а саме: ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, позивач передав опалювальне обладнання своєму контрагенту у межах укладеного з ним договору оренди, залишивши при цьому вартість (ціну) договору незмінною за домовленістю зі своїм контрагентом, що цілком відповідає вимогам ч.1 ст.632 Цивільного кодексу, якою визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Також, колегія акцентує увагу на тому, що вартість будь якого майна при передачі його у користування іншій особі законодавчо жодним чином не повязується з нормами амортизації цього майна, а регулюється у подібних випадках виключно за домовленістю сторін.

Підпунктом 8.8.1 п.8.8 ст.8 Закону України «Про опадкування прибутку підприємств»встановлено, що у разі коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди), частина вартості таких поліпшень у складі витрат, що перевищують суму на поліпшення основних фондів, визначену згідно з підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 цієї статті, включається таким орендарем до балансової вартості відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди).

Згідно з вимогами ч.1 ст.776 Цивільного кодексу України, поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики; у разі коли платник податку вважає за доцільне роз'яснити окремі результати фінансово-господарської діяльності, зазначені у податковій декларації з цього податку, такий платник податку може надіслати податковому органу таке пояснення, складене у довільній формі. Податковий орган не може вимагати надання форм звітності чи обліку, прямо не передбачених цим Законом, у тому числі складених за правилами бухгалтерської звітності, інших, не передбачених цим Законом, балансів чи звітності. Статистична та бухгалтерська звітність подається органам державної статистики згідно із законом. Крім того, бухгалтерська звітність подається підприємствами органам, до сфери управління яких вони належать, згідно із законом. Це правило поширюється також на будь-які інші податки, збори (обов'язкові платежі), включені до системи оподаткування. У зв'язку з цим платник податку не несе податкової відповідальності за затримку, неподання або неповне подання бухгалтерської звітності.

З пункту 5.11 статті 5 вищезазначеного Закону вбачається, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія вважає, що твердження відповідача щодо правомірності його дій є необґрунтованими та недоведеними, до того ж, ДПІ не надано жодних належних доказів в на підтвердження правомірності та грунтовності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення №0099322301/0 від 18.12.2007р. Окрім того, колегія суддів акцентує увагу ще й на тому, що в судовому засіданні суду 2-ї інстанції представником відповідача взагалі не було надано жодних пояснень та обгрунтувань своєї апеляційної скарги.

У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки.

Наведені ж у скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2009 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Осіпов Ю.В.

Судді: Золотніков О.С.

Кравець О.О.