Постанова № 13483906, 10.11.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2010 року м. Запоріжжя

(16 год. 28 хв.)

Справа № 2а-7923/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Артоуз О.О.

при секретарі судового засідання Гнідой А.В.

за участю позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представників відповідача: Горобець С.М., Дяченко Ю.Т.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: фізичної особи підприємця ОСОБА_1

до: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

про: скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

07.10.2010 фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя щодо скасування податкового повідомлення рішення № 0010731702/0 від 07.09.2010.

Ухвалою суду від 11.10.2010 відкрито провадження в адміністративній справі №2а-7923/10/0870, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд на 28.10.2010. У звязку з неявкою сторін розгляд справи відкладався до 08.11.2010.В судовому засіданні оголошувалась перерва до 10.11.2010

Відповідно до вимог адміністративного позову, проведення перевірки субєкта господарської діяльності фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2008 по 31.03.2010 та оформлення її результатів здійснено працівниками ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя із порушенням діючого законодавства, а висновки акта перевірки № 1884/17-2683005662 від 11.08.2010, зроблені із порушенням чинного податкового законодавства та є незаконними. Зокрема зазначає, що в порушення п. 1 ч. 1 ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» в направленнях на перевірку не зазначено єдиної дати початку та закінчення перевірки. У звязку із цим позивач вважає, що ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя було відсутнє право на проведення планової перевірки, а результати, які випливають із такого протиправного проведення перевірки, є незаконними.

Також зазначено, що на виконання договору № ДГ10/05 від 10.05.2009 фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 придбавались у ТОВ «Дон-Бізнестрейд-М» послуги з маркетингового дослідження ринку нафтопродуктів України. Отримана за результатами дослідження інформація про практичну незмінність цін на бензин надала можливість ПП ОСОБА_1 заздалегідь оцінити рівень доходу від продажу бензину, та призвела до прийняття управлінського рішення щодо розширення видів власної господарської діяльності, внаслідок чого позивачем було укладено договір комісії із ВП «Надежда» по наданню послуг із укладення договорів продажу та реалізації скрапленого газу, що до отримання результатів таких маркетингових досліджень не планувалось. З огляду на викладене, позивач вважає, що витрати на придбання маркетингових послуг, які призвели до розширення видів власної господарської діяльності та отримання додаткового доходу від такої діяльності розмір якого значно перевищує такі витрати, правомірно було віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість на, а тому висновки податкового органу про порушення п.п 7.4.1 та п.п 7.4.4 п. 7.4 ст. Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 є безпідставними.

В судовому засіданні представники позивача позивні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві. Просять адміністративний позов задовольнити в повному обсязі та скасувати податкове - повідомлення рішення № 0010731702/0 від 07.09.2010.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили щодо позовних вимог, надали суду письмові заперечення. Відповідно до заперечень перевіркою дотримання вимог Закону України «Про податок на додану вартість» за перевіряємий період встановлено порушення вимог п.п 7.4.1 та п.п 7.4.4 п. 7.4 ст. Закону України «Про податок на додану вартість» відповідачем у травні 2009 року безпідставно віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість на суму 9325 грн. по витратам, які не повязані із здійсненням господарської діяльності, не направлення на отримання доходу та одержання економічних вигод позивачем. Також зазначили, що в звіті про маркетингові дослідження, який надано приватним підприємцем до перевірки не зазначено, конкретної інформації, щодо напрямків маркетингових досліджень, яка б використовувалась при укладені договорів закупівлі та продажу товарів. Таким чином, податковий орган стверджує, що до перевірки не надані договори та інші документи укладені за результатами наданих ТОВ «Дон-Бізнестрейд-М» маркетингових послуг, тому вважає, що ці послуги не використовувались фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 у власній господарській діяльності для отримання доходу. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

На підставі направлень від 12.07.2010 № 0527, від 26.07.2010 № 0527/1, ст. 11, 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану графіку проведення документальних перевірок субєктів господарювання фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за період з 01.10.2008 по 31.03.2010.

За результатами проведення перевірки відповідачем складено акт від 11.08.2010 № 1884/17-2683005662, відповідно до якого встановлено порушення фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 п.п 7.4.1 та п.п 7.4.4 п. 7.4 ст. Закону України «Про податок на додану вартість» безпідставно віднесено до податкового кредиту ПДВ суму 9325 грн. по податковій накладній № 531 від 31.05.2009 (ТОВ Дон-Бізнестрейд-М) на загальну суму 55950 грн. ( в т.ч. ПДВ 9325 грн.) по витратам які не повязані із здійсненням господарської діяльності, не направлені на отримання доходу та одержанням економічних вигод позивачем.

На підставі матеріалів перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення від № 0010731702/0 від 07.09.2010, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 14287 грн.

Не погодившись в прийнятим рішенням ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя позивач звернувся до суду.

Відповідно до матеріалів справи згідно договору № 1-/05 від 10.05.2009 фізична особа підприємець ОСОБА_1 придбала у Товариства з обмеженою відповідальністю Дон-Бізнестрейд-М (ідентифікаційний код 34870688) послуги з маркетингового дослідження ринку нафтопродуктів України.

На виконання умов даного договору складено акт приймання здачі виконаних робіт № 04-00010/15 від 31.05.2009.

За результатами дослідження складно звіт, який було надано до перевірки та копія якого міститься в матеріалах справи.

На підставі вищезазначеного акту № 04-00010/15 приймання здачі виконаних робіт від 31.05.2009 по договору про надання маркетингових послуг (проведення маркетингового дослідження) № 1-/05 від 10.05.2009 позивачем було сплачено виконавцю за виконані роботи за договором готівкою по прибутковим касовим ордерам 55 000 грн., у тому числі податок на додану вартість 9 166 грн. 67 коп., який позивачем було віднесено до податкового кредиту у травні 2009 року.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинні на момент виникнення та існування спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) .

Відповідно до ч.1-3 ст. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 № 13-92, згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно зЗаконом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно із п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В свою чергу п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Судом встановлено, що на виконання умов договору № ДГ10/05 від 10.05.2009 фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 придбавались у ТОВ «Дон-Бізнестрейд-М» послуги з маркетингового дослідження ринку нафтопродуктів України.

Факт надання вказаних послуг підтверджується первинними та звітними документами позивача, зокрема актом здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) рахунком фактурою, прибутковими касовими ордерами, результатами досліджень (звіт), податковими накладними.

Із звіту маркетингових досліджень ринку нафтопродуктів на Україні, наданого ТОВ «Дон-Бізнестрейд-М» на виконання умов договору № ДГ10/05 від 10.05.2009 вбачається, що товариство-виконавець відобразило конкретну інформацію щодо прогнозування цін на бензин та фактори впливу на такі ціни, зокрема «..ціни на бензин, звичайно не знизяться, але, швидше за все, залишаться на колишньому рівні або будуть слабко рости..»; «..різкий стрибок цін на бензину даний момент дійсно вкрай сумнівний, що в першу чергу повязане із проведеною урядом політикою…»; «…ціни на бензин у найближчі періоди укладуться в інтервали, розраховані по нелінійній регресійній моделі, тяжіючі при цьому до верхньої границі інтервалу, а не до розрахункового значення…».

Судом також зясовано, що вказана в дослідженні інформація про практичну незмінність цін на бензин надала можливість ПП ОСОБА_1 заздалегідь оцінити рівень доходу від продажу бензину, який повинен був залишитись на постійному рівні без суттєвого збільшення (що в подальшому підтвердилось) та призвело до прийняття управлінського рішення щодо розширення видів власної господарської діяльності. Так, зокрема вже 01.08.2009 позивач уклав договір комісії б/н від 01.08.2009 із ВП «Надежда» по наданню послуг із укладення договорів купівлі-продажу та реалізації скрапленого газу в інтересах та за рахунок ВП «Надежда», що до отримання результатів таких маркетингових досліджень не планувалось.

За вказаним договором комісії фізична особа підприємець ОСОБА_1 за період з 3 кварталу 2009 року по 1 квартал 2010 року отримано додаткового доходу на загальну суму 167788 грн. 28 коп. та нараховано податкових зобовязань з ПДВ на загальну суму 33557 грн. 66 коп., що значно перевищує понесені витрати на маркетингові дослідження.

Тобто, вказана в дослідженні інформація про практичну незмінність цін на бензин надала можливість фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 заздалегідь оцінити рівень доходу від продажу бензину, який повинен був залишитись на постійному рівні без суттєвого збільшення та призвела до прийняття управлінського рішення щодо розширення видів власної господарської діяльності.

Слід зазначити, що товариство-виконавець проводило дослідження ринку паливно-мастильних матеріалів, що згідно класифікації видів економічної діяльності, включає в себе і дослідження по скрапленому нафтовому газу. Вказане спростовує заперечення відповідача щодо укладення договору комісії б/н від 01.08.2009 саме після отримання рекомендацій, викладених у звіті з маркетингових досліджень.

Враховуючи вищевикладене суд не погоджується з доводами податкового органу, що позивачем у травні 2009 року неправомірно віднесено до податкового кредиту ПДВ на суму 9325 грн.

Окрім того, згідно до ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право:

1) здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків);

2) здійснювати контроль за:

- додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку;

- наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

За змістом ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», оскільки ненадання платнику податків або надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Таким чином, слід зазначити, що чинним законодавством не передбачено обовязкової вимоги про зазначення у направленні дати закінчення перевірки. Щодо невручення фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 направлення на проведення планової виїзної документальної перевірки № 0527/1 від 26.07.2010 про яке вказано в акті перевірки від 11.08.2010 № 1884/17-2683005662, то податковий орган таким чином вказав про продовження терміну проведення перевірки.

Отже, при проведенні спірної перевірки не було порушено порядок її проведення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч. 3 ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 161, 162, 163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя щодо скасування податкового повідомлення рішення № 0010731702/0 від 07.09.2010 задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя № 0010731702/0 від 07.09.2010.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі складена у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя О.О. Артоуз