Рішення № 134822925, 13.03.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/3621/25

Провадження №2/760/1631/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Тесленко І. О.,

за участю секретаря судового засідання Бебешка Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», Акціонерного товариства «Ідея Банк», про визнання недійсними пунктів кредитних договорів,

ВСТАНОВИВ:

у лютому 2025 року до Солом`янського районного суду міста Києва, звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», Акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання недійсними пунктів кредитних договорів.

Свої позовні вимоги обґрунтовує наступним. Між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Ідея Банк» було укладено два кредитні договори. Договір кредиту від 25.07.2019 за №281.21839.005522406. 25.07.2019 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту №281.21839.005522406. Відповідно до розділу 1 Договору кредиту Банк надає Позичальнику кредит на споживчі цілі (шкільний) у розмірі 10 000 грн. строком на 24 місяці (дата повернення 25.07.2021), встановлено розмір процентної ставки 0,01% річних. Пунктом 1.8 Договору встановлено, що змінювана процентна ставка визначається як змінна частина ставки в розмірі 9,5% збільшена на маржу Банку в розмірі - 9,49%. Розділом 4 доданого до позову паспорту споживчого кредиту до вказаного Договору кредиту встановлено плату за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,5% щомісячно від початкової суми кредиту. Розділ 5 паспорту споживчого кредиту має назву «Порядок повернення кредиту. Кількість та розмір платежів, періодичність внесення» та містить вимогу про повернення щомісячно у строк до 02 числа (останній платіж 25.07.2021) суми кредиту, а також процентів за користування кредитом і платежу за додаткові та супутні послуги, інші послуги банку в загальній сумі 8 399,76 грн. (за увесь період). Розділ 6 паспорту споживчого кредиту має назву «Додаткова інформація». Вказаним пунктом передбачена пеня за кожен день прострочки на прострочену суму (кредиту, процентів, плати за обслуговування кредитної заборгованості) в розмірі 0,15% в період прострочення від 1 до 60 календарних днів та 0,65% - в період прострочення оплати з 61 календарного дня; штраф 500 грн. за кожен випадок-неподання споживачем до кредитодавця оригіналів та/або копій документів про доходи, процентна станка, що застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту - 0,01%. Тобто, розділи 4, 5 та 6 паспорту споживчого кредиту до вказаного договору передбачають відповідальність за додаткову плату за обслуговування кредиту та відповідальність за несвоєчасне повернення кредитних коштів та фактично є додатковою мірою відповідальності за вказане, отже є скритим вираженням пені, штрафу за несвоєчасність повернення заборгованості. Банком надано позичальнику довідку-розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідно до якої станом на 25.07.2023 заборгованість за основним боргом складає 8 733,45 грн., заборгованість за відсотками 2,68 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями - 12 951,28 грн. Вимога про нарахування та сплату додаткових відсотків за кредитним договором в розмірі 0,15% та 0,65 % за відповідні періоди за кожен день прострочки на прострочену суму створює умови, при яких за незначний період прострочення повернення кредиту у банку виникає право на стягнення непропорційно великої компенсації, що згідно статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" є несправедливою умовою договору, як і вимога про необхідність сплати комісії за обслуговування кредиту. Такі несправедливі умови договору, дозволяють, окрім відсотків по кредиту, стягувати з позичальника (станом на день складення наданого розрахунку 25.07.2023) 12 951,28 грн. заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями, що складає 148,3 % від суми заборгованості по кредиту, що є несправедливим по відношенню до позичальника. Кредитний договір від 05.03.2019 за №Р99.21839.004976393. 05.03.2019 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний Договір №Р99.21839.004976393. Відповідно до розділу 1 Кредитного Договору Банк надає Позичальнику кредит у розмірі 23 700 грн. строком на 60 місяців. За користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 2,5% (маржа банку) (п.1.3 Договору). Станом на день укладення Договору змінна частина ставки, визначена за Рішенням Правління Банку, становить 9,5%, що разом з Маржею Банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 12% (п.1.4. Договору). Пунктом 1.10 Договору передбачено, що позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в термін та в розмірах згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором. Відповідно до п.2.1 позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 60 щомісячних внесках включно до 5 дня/числа кожного місяця, згідно графіку щомісячних платежів. Відповідно до п.2.5 кредитного договору нарахування процентів здійснюється 2 рази на місяць за методом «факт/факт», а плата за обслуговування кредитної заборгованості нараховується щомісяця, починаючи з дати видачі кредиту. Пунктом 3.3 передбачена відповідальність позичальника. За невиконання чи неналежне виконання Позичальником своїх зобов`язань за цим Договором, Банк має право нараховувати пеню за кожен день прострочки на прострочену суму (кредиту, процентів, плати за обслуговування заборгованості розмірі 0,15% - в період прострочення оплати від 1 до 60 календарних днів та 0,65% - в період прострочення оплати з 61 календарного дня та по день повного погашення заборгованості за цим Договором, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань Позичальником на підставі Договору не може перевищувати половини суми, одержаної за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін (п.3.3.1). У разі неподання Позичальником до Банку документів згідно п.3.1.4 даного Договору, Банк має право стягнути з Позичальника штраф у розмірі 500 грн., за кожен випадок такого неподання (п.3.3.2). Пунктом 6.1. кредитного договору та додатком до Паспорта споживчого кредиту передбачено повернення кредиту щомісячними платежами та містить вимогу про повернення щомісячно у строк до 05 числа (останній платіж 05.03.2024) суми кредиту, а також платежів за додаткові та супутні послуги, плата за обслуговування в загальній сумі в розмірі 45 588 грн. (за увесь період). Пунктом 2 паспорту споживчого кредиту передбачена плата за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3.3% щомісячно від початкової суми кредиту. Тобто, пунктами 2.5, 3.3.1, 3.3.2, 6.1 кредитного договору та пунктом 2 паспорту споживчого кредиту до вказаного договору передбачають відповідальність за додаткову плату за обслуговування кредиту та відповідальність за несвоєчасне повернення кредитних коштів та фактично є додатковою мірою відповідальності за вказане, отже є скритим вираженням пені, штрафу за несвоєчасність повернення заборгованості. Банком надано позичальнику довідку-розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідно до якої станом на 25.07.2023 заборгованість за основним боргом складає 22 745,92 грн., заборгованість за відсотками 8 980,17 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями 30 117,46 грн. Вимога про нарахування та сплату додаткових відсотків за кредитним договором в розмірі 0,15% та 0,65 % за відповідні періоди за кожен день прострочки на прострочену суму створює умови, при яких за незначний період прострочення повернення кредиту у банку виникає право на стягнення непропорційно великої компенсації, що згідно статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" є несправедливою умовою договору, як і вимога про необхідність сплати комісії за обслуговування кредиту. Такі несправедливі умови договору, дозволяють, окрім відсотків по кредиту, стягувати з позичальника (станом на день складення наданого розрахунку 25.07.2023) 30 177,46 грн. заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями, що складає 132,4 % від суми заборгованості по кредиту, що є несправедливим по відношенню до позичальника. 25.07.20023 між АТ «Ідея Банк» і ТОВ «Свеа Фінанс» (попередня назва «Росвен Інвест Україна») було укладено договір факторингу №01.02-31/23 відповідно до якого АТ «Ідея Банк» відступило, а ТОВ «Свеа Фінанс» (попередня назва «Росвен Інвест Україна») набуло права вимоги за первинними договорами, у тому числі і за договором, позичальником за яким є ОСОБА_1 . Позивач вважає, що розділи 4, 5 та 6 паспорту споживчого кредиту до Договору кредиту від 25.07.2019 за №281.21839.005522406 та пунктами 2.5, 3.3.1, 3.3.2, 6.1 кредитного договору від 05.03.2019 за №Р99.21839.004976393 і пункт 2 паспорту споживчого кредиту до вказаного договору не відповідають засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. У зв`язку із зазначеними обставинами вищевказані розділи і пункти підлягають визнанню недійсним. Вищевказані укладені між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» договори є договорами про надання споживчого кредитування. Відповідно до п.11 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит (кредит) - це грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Отже, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про споживче кредитування». Згідно зі статтею 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Відповідно до пункту п`ятого частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від: 06 березня 2018 року в справі № 487/7824/15-ц, від 28 березня 2018 року справі №761/7956/16-ц. Вимога про нарахування та сплату відсотків за договором споживчого кредиту, які є завищеною, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. З огляду на приписи частини третьої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту, щодо сплати споживачем пені за прострочення повернення кредиту. Встановивши в кредитному договорі обов`язок позичальника щодо сплати комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредиту банк порушив вимоги чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про захист прав споживачів» та п.3.6 вищевказаних Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту щодо неправомірності встановлення платежу за дії що їх вчиняє банк з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору). При цьому, нарахування комісії за надання кредиту проведено відповідачем та пред`явлено до сплати позивачем за послуги, що супроводжують кредит, а саме, компенсація сукупних послуг банку, за рахунок позивача, що є незаконним. Отже, установлення будь-яких платежів за інші дії, ніж користування кредитними коштами, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту - нікчемними, такий висновок зробив ВСУ 06 вересня 2017 року в постанові №531/648/15-ц, вказане, також, підтверджується правовою позицією, висловленою Верховним судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746цс16. Також, зазначала, що оскільки надання кредиту є виконанням зобов`язання банка за кредитним правочином, то така дія не є самостійною послугою, що підлягає сплаті позичальником. Крім того, оскільки відкриття та ведення позичкового рахунку, у зв`язку із наданням кредиту та саме надання кредиту відповідає економічним потребам і публічно - правовим обов`язком самої кредитної установи (банку), то такі дії жодним чином не можуть розглядатися як послуги, що надаються клієнту-позичальнику. Отже, враховуючи вищевикладене, комісію за надання кредиту та комісію за обслуговування кредитної заборгованості не можна вважати витратами позичальника за оформлення кредиту, оскільки такі витрати є невід`ємною частиною кредитних правовідносин, та, як наслідок, умова договору щодо сплати таких відсотків є незаконною. За таких обставин умови кредитного договору, за якими позивач повинен сплатити відповідачу крім відсотків за користування кредитом, ще й комісію за надання кредиту та комісію за обслуговування кредитної заборгованості, є несправедливими умовами договору та відповідно до ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» ці умови договору є недійсними. З врахуванням наведеного просила визнати частково недійсним Договір кредиту №281.21839.005522406, укладений 25.07.2019 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , зокрема визнати недійсними з моменту укладення договору наступні умови Паспорту споживчого кредиту (додаток №1 до Договору кредиту№281.21839.005522406 від 25.07.2019): - пункт 2 розділу 4 щодо обов`язку «плати за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,5% щомісячно від початкової суми кредиту»; - розділ 5, що має назву «Порядок повернення кредиту. Кількість та розмір платежів, періодичність внесення» в частині обов`язку сплати платежів за додаткові та супутні послуги, інші послуги банку; - розділ 6 в частині наслідків прострочення та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, у тому числі обов`язку сплати пені за кожен день прострочки на прострочену суму (кредиту, процентів, плати за обслуговування кредитної заборгованості) в розмірі 0,15% в період прострочення від 1 до 60 календарних днів та 0,65% - в період прострочення оплати з 61 календарного дня; штраф 500 грн., за кожен випадок неподання споживачем до кредитодавця оригіналів та/або копій документів про доходи; процентної станки, що застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту - 0,01%. Визнати частково недійсним Кредитний договір №Р99.21839.004976393, укладений 05.03.2019 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , зокрема визнати недійсними з моменту укладення договору наступні умови: - пункт 1.10 в частини обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в термін та в розмірах згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором; - пункт п.2.1 в частині обов`язку позичальника повертати кредит разом з платою за обслуговування кредитної заборгованості; - пункт 2.5 в частині нарахування щомісяця, починаючи з дати видачі кредиту, плати за обслуговування кредитної заборгованості нараховується; - пункт 3.3.1 «За невиконання чи неналежне виконання Позичальником своїх зобов`язань за цим Договором, Банк має право нараховувати пеню за кожен день прострочки на прострочену суму (кредиту, процентів, плати за обслуговування заборгованості^ розмірі 0,15% - в період прострочення оплати від 1 до 60 календарних днів та 0,65% - в період прострочення оплати з 61 календарного дня та по день повного погашення заборгованості за цим Договором, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань Позичальником на підставі Договору не може перевищувати половини суми, одержаної за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін»; - пункт 3.3.2 «У разі неподання Позичальником до Банку документів згідно п.3.1.4 даного Договору, Банк має право стягнути з Позичальника штраф у розмірі 500 грн. за кожен випадок такого неподання»; - розділ 6 в частині обов`язку сплати платежів за додаткові та супутні послуги, інші послуги банку; - пункт 2 розділу 4 Паспорту споживчого кредиту до Кредитного договору №Р99.21839.004976393 від 05.03.2019 щодо обов`язку позичальника плати за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,3 % щомісячно від початкової суми кредиту; - Додаток до Паспорта споживчого кредиту Графік щомісячних платежів за кредитним договором в частині обов`язку позичальника сплати платежів за додаткові та супутні послуги, плата за обслуговування.

11 лютого 2025 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи передані судді Тесленко І.О. Фактично справу передано судді згідно реєстру передачі справ 12 лютого 2025 року.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києві від 25 лютого 2025 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 26 вересня 2025 року підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», Акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання недійсними пунктів кредитних договорів, - закрито; призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач не з`явилась, про дату, часта місце проведення судового засідання повідомлена належним чином. 24 липня 2025 року від представника позивача до суду надійшла заява у якій остання просила розгляд справи проводити без участі позивача та її представника.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, правом на подання відзиву на позов не скористався.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільно-процесуального законодавства.

25.07.2019 року між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» було укладено Договір кредиту №Z81.21839.005522406; тип кредиту - шкільний, сума кредиту - 10 000,00 грн., процентна ставка та тип, % річних - 0,01 фіксована; строк кредиту, місяців - 24 (а.с. 7).

Згідно до п.1.5. кредитного договору, під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб за надання яких встановлена плата, відповідно до п.5 Додатку №1 як «інші послуги банку».

Відповідно до п.1.6. вказаного кредитного договору, дата повернення 25.07.2021 року.

Як вбачається з п.2 Паспорта споживчого кредиту Додатку №1 до Договору кредиту №Z81.21839.005522406 від 25.07.2019 року, плата за обслуговування кредитної заборгованості становить 3,5% щомісячно від початкової суми кредиту (а.с. 8).

Відповідно до п.5 Паспорту споживчого кредиту «Порядок повернення кредиту. Кількість та розмір платежів, періодичність внесення», сума кожного платежу включає в себе погашення кредиту, проценти за користування кредитом та інші послуги банку.

Згідно до п.6 Паспорту споживчого кредиту, у випадку прострочення та / або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, у тому числі обов`язку сплати пені за кожен день прострочки на прострочену суму (кредиту, процентів, плати за обслуговування кредитної заборгованості) в розмірі 0,15% в період прострочення від 1 до 60 календарних днів та 0,65% - в період прострочення оплати з 61календарного дня; штраф 500,00 грн., за кожен випадок неподання споживачем до кредитодавця оригіналів та / або копій документів про доходи; процентної ставки, що застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту - 0,01%.

05.03.2019 року між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» було укладено Кредитний договір №Р99.21839.004976393, відповідно до п.1.1. якого, банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 23700,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору (а.с. 10 - 11).

Відповідно до п.1.10 вказаного кредитного договору, за обслуговування кредиту банком, що включає в себе: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт - центі, шляхом направлення смс - повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо; позичальник сплачує плату з обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором.

Згідно до п.2.1. кредитного договору, позивальник повертає кредит з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 60 щомісячних внесках включно до 5 дня / числа кожного місяця, згідно Графіку щомісячних платежів.

Відповідно до п.2.5., щомісячно, починаючи з дати видачі кредиту, нараховується у тому числі плата за обслуговування кредитної заборгованості.

Як вбачається з п. 3.3.1, вказаним пунктом встановлена відповідальність, зокрема, за невиконання чи неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань за договором щодо плати за обслуговування заборгованості.

П.3.3.2 кредитного договору передбачено сплата штрафу у розмірі 500,00 грн. у разі неподання позичальником до банку документів згідно п.3.1.4. даного договору.

Відповідно до п.6.1. кредитного договору, щомісячні внески включають в себе суму погашення кредиту, процентів за користування кредитом та плати за обслуговування.

Судом також досліджено Паспорт споживчого кредиту та додаток до нього (а.с. 12), Довідки - розрахунки заборгованості (а.с. 9, 14), Договір факторингу №01.02-31/23 від 25 липня 2023 року (а.с. 15 - 21).

Інших доказів надано суду не було.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.

У ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).

Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що: «31.14. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». 31.15. Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування». 31.16. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. 31.17. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. 31.18. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. 31.19. На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». 31.20. Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. 31.22. Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. 31.23. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості. 31.24. Додатком 2 до протоколу Комітету з управління активами, пасивами і тарифами ПАТ «Ідея Банк» № 119.2 від 02 жовтня 2017 року (діяв на момент укладення оспорюваного договору) затверджено тарифи банку, у тому числі щодо послуг з кредитування. Тарифи передбачають такі послуги за обслуговування кредитної заборгованості: обслуговування кредитної лінії (визначення вартості послуги обумовлено умовами договору), видача довідок про кредитну заборгованість (50 грн), надання довідки про рух по рахунку (виписка по одному рахунку) (50 грн), надання довідки про рух по всіх рахунках кредитної угоди (історія договору) (75 грн), детальна розшифровка заборгованості за кредитом (150 грн), зміна дати щомісячного чергового платежу (100 грн), надання нового графіку щомісячних платежів за зверненням позичальника (100 грн), видача завірених печаткою банку копій кредитних договорів та додатків на них (за кожну), які зберігаються в архіві (50 грн), надання термінової послуги (200 грн). 31.25. У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержания процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів. 31.29. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». 32.3. Розмір плати за обслуговування кредиту визначений у пункті 6 кредитного договору (у графіку щомісячних платежів) та змінюється залежно від погашення кредиту: перший платіж за обслуговування кредиту становить 1 923 грн. 49 коп., останній - 118 грн. 61 коп. 32.2. Пунктом 1.4 кредитного договору ОСОБА_1 встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем. 32.4. Надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено. 32.8. Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата дійшла висновку про те, що положення пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними. 33.5. Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення. 34.3. З огляду на встановлені у справі обставини, а також сформульовані у цій постанові висновки щодо нікчемності пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне у порядку застосування наслідків виконання нікчемного правочину зобов`язати ПАТ «Ідея Банк» здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 19 червня 2018 року № Р24.00301.004034055 з огляду на нікчемність пунктів 1.4 та 6 цього договору, що забезпечує захист інтересу позивача у правовій визначеності».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20) зроблено висновок, що «під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту».

Як вбачається зі спірних кредитних договорів вони містять умову щодо сплати позичальником плати за обслуговування кредитної заборгованості.

При цьому, відповідно до ч.ч.1 - 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит; у разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Згідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживчий кредит», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, умови кредитних договорів щодо обов`язку позичальника здійснення плати за обслуговування кредиту є нікчемними.

Оскільки зазначені умови є нікчемними, вимога про визнання кредитних договорів у цій частині недійсними є неналежним способом захисту.

З врахуванням вищенаведеного, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 2, 16215, 627, 638, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76 - 82, 133, 141, 259, 263-268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», Акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання недійсними пунктів кредитних договорів, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідачі:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», місцезнаходження: 03124, місто Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 6, код ЄДРПОУ 37616221);

Акціонерне товариство «Ідея Банк», місцезнаходження: 79008, Львівська область, місто Львів, вул. Валова, буд. 11, код ЄДРПОУ 19390819.

Суддя І. О. Тесленко