Постанова № 13478117, 19.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-5665/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" січня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Бужак Н.П., Желтобрюх І.Л.,

при секретарі: Пшегарницькій І.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02.12.2010 року у справі за позовом дочірнього підприємства ДАК «Хліб України»«Тальнівський комбінат хлібопродуктів»до управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про скасування рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

ДП ДАК «Хліб України» «Тальнівський комбінат хлібопродуктів»звернулись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про скасування рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені рішень № 378 та № 379 від 11.11.2010 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 02.12.2010 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, УПФУ в Тальнівському районі Черкаської області подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необєктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Черкаський окружний адміністративний суд в своєму рішенні прийшов до висновку про задоволення позову.

Апеляційна інстанція не погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, дочірнє підприємство ДАК «Хліб України»«Тальнівський комбінат хлібопродуктів»зареєстроване як юридична особа Тальнівською районною державною адміністрацією Черкаської області 08.06.1998 року за № 10000044942, ідентифікаційний код 00952551, а також перебуває на обліку як платник страхових внесків в управлінні Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області та має статус страхувальника (платника страхових внесків) на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки згідно зі статтею 15 Закону № 1058 є роботодавцем.

Позивачем страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 20.11.2009 року по 20.01.2010 року, а також з 20.01.2010 року по 12.10.2010 року не були сплачені своєчасно у звязку з чим були винесені рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені рішень № 378 та № 379 від 11.11.2010 року

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 24.11.2000 порушено справу про банкрутство ДП ДАК «Хліб України «Тальнівський комбінат хлібопродуктів»та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Оскаржувані рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені, до позивача, прийняті органом Пенсійного фонду в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду Черкаської області від 24.11.2000 року у справі № 08/4129.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі Закон № 2343-12) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Статтею 1 Закону № 2343-12 передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів являє собою зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Зазначеним вище Законом передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Отже, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а фінансові санкції та пеня за несвоєчасну сплату цих платежів застосовується на загальних підставах.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

Таким чином дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов'язання, і є похідними від основного зобов'язання.

Апеляційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, то відповідно і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням, а нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за не виконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Рішення № 378 від 11.11.2010 року та № 379 від 11.11.2010 року винесені управлінням в Тальнівському районі на підставі п. 2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі Закон).

Відповідно до п. 9.3.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійною фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 № 21-1, яка розроблена відповідно до вищезазначеного Закону, нарахування штрафних санкцій проводиться на сплачену суму страхових внесків.

Одночасно на суми простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків та своєчасно не сплачені (не перераховані) фінансові санкції нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Тобто, пеня нараховується на фактично погашену суму недоїмки.

В результаті аналізу розрахунку фінансової санкції та пені встановлено, що за несвоєчасну сплату страхових внесків винесено по рішеннях: № 378 від 11.11.2010, фінансова санкція в сумі 4699,69 грн. та пеня в сумі 14927,07 грн. за період з 20.11.09 по 12.10.10 p.; № 379 від 11.11.2010, фінансова санкція в сумі 271,54 грн. та пеня в сумі 710,70 грн. за період з 20.01.10 по 12.10.10 p. Всього на загальну суму 20609,00 грн.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а зокрема п. 15 ст. 106, встановлено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, штрафів не застосовується.

Також п. 15 розділу XV «Прикінцеві положення»вказаного Закону встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно - правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Оскільки справа про банкрутство була порушена ухвалою 24.11.2000 року, сума заборгованості до Пенсійного фонду виникла в процесі банкрутства, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, на виконання цих зобов'язань дія мораторію не розповсюджується.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 198 та ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду та постановлення нової про відмову в позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02.12.2010 року скасувати.

Постановити нову постанову, якою в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 21.01.2011 року.