Ухвала суду № 13478099, 13.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 11/624-А Головуючий у 1-й інстанції: Євсіков О.О.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" січня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Ключкович В.Ю., Грибан І.О.

при секретарі Франчук О.П.

за участю представника відповідача Циганкова В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Закритого акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укрінкомліз»на постанову Господарського суду м. Києва від 15 березня 2007 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укрінкомліз»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 001172210/0 від 09.11.2006, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 549399,00 грн., в тому числі основний платіж 366266,00 грн. та штрафні санкції у сумі 183133,00 грн.

Постановою Господарського суду м. Києва від 15 березня 2007 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Позивач в судове засідання не зявився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності позивача, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

В судове засідання зявився представник відповідача, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, оскільки рішення суду постановлено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив факт наявності суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) податку на додану вартість за розглянутим епізодом у розмірі 566 266,00 грн. Застосування до нього штрафних санкцій у розмірі та на підставі пп. 17.1.3 п. 7.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у розмірі 183 133,00 грн. є обґрунтованим.

З таким рішенням суду колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 11.09.2006 року по 06.10.2006 року та з 09.10.2006 року по 20.10.2006 року працівниками ДПІ у Подільському районі м. Києва на підставі направлень від 11.09.2006 року за № 609 та від 09.10.2006 року за № 676 була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання Закритим акціонерним товариством «Лізингова компанія «Укрінкомліз»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 року по 30.06.2006 року відповідно до затвердженого плану проведення перевірки.

За результатами вказаної перевірки складено акт перевірки від 27.10.2006 року за № 121/22.10/25635277 (далі - акт перевірки).

На підставі акта перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 001172210/0 від 09.11.2006 р., яким позивачу згідно з абз. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п. 1.4 ст. 1, пп. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 549.399,00 грн., в т.ч. основний платіж - 366.266,00 грн. та штрафні санкції в сумі 183.133,00 грн.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 1.4 ст. 1, пп. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до ненарахування та несплати податку на додану вартість у березні 2006 року на суму 366.015,00 грн. та у квітні 2006 року на суму 251,00 грн. (разом 366.266,00 грн.).

Як підтверджено матеріалами справи, 13.06.2001 між ЗАТ «Лізингова компанія «Укрінкомліз»(лізингодавець) та ТОВ «Він-Екс+»(Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу за № 39л/01, згідно з яким Лізингодавець передає Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач приймає цілісний майновий комплекс, який розташований за адресою: Вінницька обл., м. Гнівань, вул. Промислова, 1 (Об'єкт лізингу) в платне користування на умовах фінансового лізингу.

В 2002 році між ЗАТ "Лізингова компанія "Укрінкомліз" (Лізингодавець) та ТОВ Він-Екс+" (Лізингоодержувач) укладено ряд договорів фінансового лізингу на загальну суму 426 620,00 грн.

Відповідно до пп. 3.2.2 п. 3.2 ст. З Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, яка була чинною на момент передачі майна у фінансовий лізинг за вищевказаними договорами фінансового лізингу від 2001 року та 2002 року) не є об'єктом оподаткування операції з передачі майна орендодавця (Лізингодавня), що є резидентом, у користування орендарю (Лізингоотримувачу) згідно з умовами договору оренди (лізингу) та його повернення орендодавцю (Лізингодавцю) після закінчення дії такого договору.

В 2004 році між ЗАТ "Лізингова компанія "Укрінкомліз" (Лізингодавець) та ТОВ "Він-Екс+" (Лізингоодержувач) укладено ряд договорів фінансового лізингу на загальну суму 443 700,00 грн.

ЗАТ "Лізингова компанія "Укрінкомліз" виписано на користь ТОВ "Він-Екс+" податкову накладну № 22 від 31.03.2004 на суму 443 700,00 грн, (в т.ч. ПДВ - 73.950,00 грн.). Сума ПДВ відображена в книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) за № 129 та включена до складу податкових зобов'язань у декларації з ПДВ за березень 2004 року.

Відповідно до п. 12.1 зазначених вище договорів фінансового лізингу у випадку банкрутства Лізингоодержувача, арешту чи конфіскації його майна Предмет лізингу відокремлюється від складу майна Лізингоодержувача та підлягає поверненню Лізингодавцю.

У зв'язку з визнанням ТОВ "Він-Екс+" банкрутом та неможливістю виконання ТОВ "Він-Екс+" зобов'язань за вищезазначеними договорами фінансового лізингу за 2001 рік, 2002 рік та 2004 рік комісією у складі представників ЗАТ "Укрінкомліз" та ТОВ "Він-Екс+" складено акт прийому-передачі рухомого та нерухомого майна від 02.02.2006, згідно з яким ТОВ "Він-Екс+" повернуто ЗАТ "Лізингова компанія "Укрінкомліз" майно, яке передавалось ТОВ "Він-Екс+" у фінансовий лізинг.

ТОВ "Він-Екс+" виписано на користь ЗАТ "Лізингова компанія "Укрінкомліз" наступні податкові накладні:

-№ 1 від 02.02.2006 на суму 1953 047,06 грн. (в т.ч. ПДВ 325 507,84 грн.) повернення цілісного майнового комплексу, який передавався у фінансовий лізинг за договором від 13.06.2001 за№ 39л/01 залишковою вартістю 1627539 22,00 грн.;

-№ 2 від 02.02.2006 на суму 620 702,69 грн. (в т.ч. ПДВ 103 450,45 грн.) повернення майна, яке передавалось у фінансовий лізинг за договорами № 02л/02 від 9 січня 2002 року; № 03л/02 від 9 січня 2002 року; № 04л/02 від 9 січня 2002 року; № 05л/02 від 9 січня 2002 року; № 59л/02 від 25 листопада 2002 року; № 60л/02 від 25 листопада 2002 року; № 61л/02 від 25 листопада 2002 року: № 62л/02 від 25 листопада 2002 року; № 07л/04 від 26 березня 2004 року; № 08л/04 від 26 березня 2004 року: № 09л/04 від 26 березня 2004 року; № Юл/04 від 26 березня 2004 року; № 1 Ід/04 від 26 березня 2004 року; № 12л/04 від 26 березня 2004 року; № 13л/04 від 26 березня 2004 року; № 14л/04 від 26 березня 2004 року; № 15л/04 від 26 березня 2004 року; № 16л/04 від 26 березня 2004 року; № 17л/04 від 26 березня 2004 року; № 18л/04 від 26 березня 2004 року; № 19л/04 від 26 березня 2004 року загальною залишковою вартістю 517 252,24 грн.

Суми ПДВ, зазначені у вищевказаних податкових накладних за № 1 та № 2, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних позивача та включені до складу податкового кредиту у лютому 2006 року:

-за податковою накладною № 1 від 02.02.2006 віднесено до складу податкового кредиту 319 941 66 грн.;

-за податковою накладною № 2 від 02.02.2006 віднесено до складу податкового кредиту 101 681,45 грн.

Пунктом 2 «Прикінцевих положень»Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість»від 16.01.2003 N 469-ІУ передбачено, що операції з фінансового лізингу, згідно з якими об'єкт фінансового лізингу був переданий орендарю до моменту набрання чинності цим Законом, оподатковуються за правилами, що діяли на момент передання такого об'єкта, або за правилами, визначеними цим Законом, за вибором лізингодавця (орендодавця).

Судом першої інстанції встановлено, що лізингодавець прийняв рішення, що операції з фінансового лізингу оподатковуються за правилами, визначеними новою редакцією Закону України «Про податок на додану вартість», про що сповістив лізингоодержувача листом від 19.01.2006 року за № 9/1.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, яка була чинною на момент повернення майна ЗАТ «Лізингова компанія «Укрінкомліз») податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

·придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської І діяльності платника податку;

·придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції Закону України «Про податок на додану вартість», яка була чинною на момент повернення субєктів фінансового лізингу) операція з передачі лізингодавцем майна лізингоотримувачу за договором фінансового лізингу вважається поставкою товару.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що за вказаних обставин, обираючи у зв'язку зі змінами в законодавстві нову систему оподаткування операцій з лізингу, позивач повинен був дотримуватись нових правил оподаткування в повному обсязі - як в частині формування податкових зобов'язань з ПДВ за результатами передачі майна в лізинг (шляхом їх коригування), так і в частині наступного формування податкового кредиту при поверненні ТОВ «Він-Екс+»об'єктів лізингу.

Відповідно до ст. 22 України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14.05.1992 за № 2343-ХН (із змінами та доповненнями) передбачено, що у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до п. 2 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14.05.1992 з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

Таким чином, податкові накладні за № 1 від 02.02.2006 № 2 від 02.02.2006 ТОВ «Він-Екс+", виписані на користь ЗАТ «Лізингова компанія «Укрінкомліз», підписанні генеральним директором Штифураком М.І., який не являвся станом на день складання вказаних накладних ліквідатором банкрута та в силу закону не мав повноваження на їх підписання як керівник підприємства, не можна вважати такими, що підписані уповноваженою особою.

У відповідності до п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 цієї статті у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у розмірі 183 133,00 грн., а також визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 549399,00 грн., в тому числі основний платіж 366266,00 грн. є обґрунтованим.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно зясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника Закритого акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укрінкомліз»на постанову Господарського суду м. Києва від 15 березня 2007 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укрінкомліз»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Суддя Ключкович В.Ю.

Суддя Грибан І.О.