Постанова № 13475901, 17.12.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

17.12.10Справа №2а-14602/10/1/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Дубініній А.В., за участю

представника позивача - Лєтаніної Н.О.,

представника відповідача Черниш А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий центр Єдинство» до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулося з адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий центр Єдинство» до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим про визнання протиправними дій щодо включення відомостей до висновку акту перевірки № 3390/23-1/30863221 від 27.08.2010 року щодо завищення відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток у сумі 34097 гривень за 2007, 2008, 2009 роки; про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.09.2010 року № 0000043500/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 1629 гривень.

До початку розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.11.2010 року № 0000043500/1 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 1629 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що співробітниками ДПА в АРК і ДПІ у м.Ялта в АР Крим проведена позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий центр «Єдинство» з питань дотримання вимог податкового законодавства при правових відносинах з ТОВ “Кримекодизайн” за період з 01.01.07 р. по 31.12.09 р. за результатами якої складено акт перевірки № 3390/23-1/30863221 від 27.08.10 р.

Позивач зазначає, що за висновками акту в ході перевірки виявлені порушення:

-пп.5.9 ст.5 , пп.6.1. ст.6 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, як заниження валового доходу за рахунок того, що Позивач не включив до складу запасів, використаних не у господарської діяльності будівельні матеріали, які передані ТОВ “Кримекодизайн” для здійснення будівництва основних засобів , в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 34097 грн., у т.ч 2007 р.у сумі 34097 грн, 2008 рік у сумі 34097 грн, 2009 р. у сумі 34097 грн,

- порушення пп.7.4.1, пп.7.4.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.97 р ( надалі за текстом - Закон № 168/97) за рахунок віднесення до складу податкового кредиту за листопад 2009 року суми ПДВ у складі вартості придбаних робіт від ТОВ “Кримекодизайн” в розмірі 1086 грн, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за листопад 2008 р. у сумі 1086 грн.

Позивач пояснює, що за результатами перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0000043500/0 від 06.09.10 р., податкове повідомлення-рішення № 0000043500/1 від 08.11.10 р. яким Позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 1629 грн, у т.ч 1086 грн. - за основним платежем, 543 грн. за штрафними ( фінансовими) санкціями .

Позивач зазначає, що з висновками акту перевірки і податковим повідомленням рішенням товариство з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий центр “Єдинство” не згодне.

Позивач пояснює, що в відповідності до пп.7.4.1 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду складається із сум, які нараховані (сплачені) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або створенням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, створенням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи) з метою подальшого використання в виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності платника податку.

Як зазначено в акті перевірки в 2007 році та в січні 2008 р. ТОВ “Кримекодизайн” відповідно до Робочіх проектів, договорів підряду, первинних документів були виконані будівельні роботи на загальну суму 207653,60 грн, у т.ч. ПДВ 34608,93 грн, які в бухгалтерському обліку Позивача обліковувались на бухгалтерському рахунку 151 “Капітальне будівництво” у сумі 173044,67 грн.

Тобто, такі роботи, пов'язані з придбанням (будівництвом, створенням) капітальних інвестицій, включені в необоротні капітальні активи, як і зазначено у пп.7.4. Закону № 168/97.

Згідно до пп. 7.4.5 Закону № 168/97 не підлягає включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в зв'язку з придбанням товарів ( послуг), що не підтверджені податковими накладними.

На стор. 13 акту перевірки зазначено, що при перевірці була використана податкова накладна № 11/2 від 18.01.08 р. на суму 6518 грн, у т.ч ПДВ -1086 грн, в відповідності до якої продавець ТОВ “Кримекодизайн” надає послуги покупцю - Позивачеві з приводу диспетчеризації пасажирських ліфтів вантажністю на 400 та 1000 кг на 14 зупинок в смт.Гурзуф, вул.Будівників, 11а.

Таким чином, товариством з обмеженою відповідальністю “Спортивно-оздоровчий центр “Єдинство” не порушено пп.7.4.1, 7.4.5 Закону № 168/97 оскільки:

-податковий кредит, пов'язаний з придбанням ( будівництвом, створенням) капітальних інвестицій, віднесений до необоротних активів та підтверджений відповідним чином оформленою податковою накладною № 11/2 від 18.01.08 р.

Позивач пояснює, що він не придбав у ТОВ “Кримекодизайн” матеріали, а навпаки, реалізовав їх ТОВ “Кримекодизайн”.

За фактом цієї поставки Позивачем були нараховані податкові зобовязання з податку на додану вартість у сумі 6819,48 грн та відображено дохід у сумі 34097 грн без ПДВ, причому в акті перевірки ДПІ у м.Ялта В АР Крим зазначено, що заниження чи завищення задекларованих субєктом господарювання показників у рядку 01.1 декларації «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг) не встановлено.

Таким чином, вартість матеріалів, що були реалізовані ТОВ «Кримекодизайн», увійшли до складу валового доходу, тобто їх використання повязано з господарською діяльністю Позивача, оскільки ця операція спрямована на отримання доходу ( п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97 від 22.05.97 р ).

Відповідно до п.5.9 Закону № 283/97 в випадку, якщо балансова вартість запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку в такому звітному періоду

Тобто, перевищення залишку запасів на кінець звітного періоду над залишком на початок звітного періоду і є приріст, який включається до складу валового доходу.

Оскільки матеріали були реалізовані в звітному податковому періоді ТОВ «Кримекодизайн», їх вартість не може бути віднесена до залишку запасів на кінець періоду.

Таким чином, висновок Відповідача про заниження Позивачем валового доходу за рядком 01.2 Декларації «Приріст балансової вартості запасів» необґрунтований та суперечить п.5.9 Закону № 283/97.

Той факт, що ці матеріали використані в господарській діяльності підтверджує й те, що Відповідачем не було здійснено зменшення податкового кредиту з ПДВ з операції з придбання цих матеріалів.

Тобто, Відповідач підтверджує, що ці матеріали, в відповідності до п.п.7.4.1 Закону «Про податок на додану вартість» придбані з метою подальшого використання в поставці товарів для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності платника податку

У судовому засіданні представник позивача позов повністю підтримав та додатково пояснив, що відповідач безпідставно визнав в акті перевірки нікчемними угоди, укладені між ТОВ «Спортивно-оздоровчий центр Єдинство» та ТОВ «Кримекодизайн», оскільки відповідач перевірку вказаних угод не проводив, а обґрунтовував свою позицію вироком суду про визнання винним керівника ТОВ «Кримекодизайн» у здійсненні фіктивного підприємництва. При цьому на час прийняття податкових повідомлень-рішень вказаний вирок був скасований та справу направлено на новий судовий розгляд.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та пояснила, що позивачем необґрунтовано віднесена сума податку на додану вартість до податкового кредиту та безпідставно не збільшені залишки запасів на кінець звітного періоду у звязку з реалізацією товарів ТОВ «Кримекодизайн».

Представник відповідача зазначив, що при проведенні перевірки первинні документи позивача не використовувалися, а відповідач керувався виключно вироком суду про визнання винним керівника ТОВ «Кримекодизайн» у здійсненні фіктивного підприємництва. Але той факт, що на момент проведення перевірки вирок суду не набрав чинності, а станом на день прийняття податкових повідомлень-рішень взагалі був скасований, відповідач будь-яких пояснень суду не надав.

Вислухав пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

Частинами 1, 3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні”).

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція у. м. Ялта АР Крим, є субєктом владних повноважень, який у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Державної податкової інспекції у. м. Ялта АР Крим є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Спортивно-оздоровчий центр “Єдинство” є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії АОО № 445051 від 04.04.03 р.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю “Спортивно-оздоровчий центр “Єдинство” взято на податковий облік в органах державної податкової служби 26.05.2000 р. за № 1134.

Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 29.04.2003 р. № 00510718 товариство з обмеженою відповідальністю “Спортивно-оздоровчій центр “Єдинство” зареєстровано платником ПДВ.

Таким чином, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Спортивно-оздоровчий центр “Єдинство” є субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 10.08.2010 р., виданого ДПІ у м.Ялта посадовими особами ДПА в АР Крим та ДПІ у м.Ялта АР Крим та на підставі постанови Залізничого районного суду м.Сімферополь АР Крим від 21.06.2010 р. у справі № 4-459/2010 , згідно зі ст.11' Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII “Про державну податкову службу в Україні” проведена позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю “Спортивно-оздоровичий центр “Єдинство” з питань дотримання вимог податкового законодавства при правових відносинах з ТОВ “Кримекодизайн” за период з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р.

За результатами проведення позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю “Спортивно-оздоровичий центр “Єдинство” складено акт перевірки № 3390/23-1/30863221 від 27.08.2010 року (надалі акт перевірки).

Судом встановлено, що перевірку проведено з відома директора ТОВ “СОЦ “Єдинство” та у присутності головного бухгалтера.

Перевірка проводилась з 10.08.2010 року по 21.08.2010 року.

Перевіркою встановлені порушення :

-пп.5.9 ст.5 , пп.6.1. ст.6 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР ( надалі за текстом -Закон № 283/97 ), в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 34097 грн., у т.ч 2007 р.у сумі 34097 грн, 2008 рік у сумі 34097 грн, 2009 р. у сумі 34097 грн,

-порушення пп.7.4.1, пп.7.4.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.97 р ( надалі за текстом - Закон № 168/97) внаслідок чого занижено податок на додану вартість за листопад 2008 р. у сумі 1086 грн.

Судом встановлено, що позивачем акт перевірки отриманий, але директором ТОВ “СОЦ “Єдинство” та головним бухгалтером ТОВ “СОЦ “Єдинство” акт не підписаний, в акті перевірки зазначена незгода директора з висновками акту.

Суд зазначає, що ДПІ у м.Ялта АР Крим на підставі акту перевірки № 3390/23-1/30863221 від 27.08.2010 року за порушення позивачем пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», прийняте податкове повідомлення рішення № 0000043500/0 від 06.09.10 року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 1629 гривень, у т.ч.: основний платіж: 1086 гривень, штрафні (фінансові) санкції 543 гривень.

Відповідно пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» 16 вересня 2010 року позивач звернувся зі скаргою до ДПІ у м.Ялта про перегляд податкового повідомлення-рішення.

Рішенням ДПІ у м.Ялта про розгляд скарги № 22702/10/25-0 від 26.10.10 р. скаргу залишено без задоволення та за наслідками апеляційного оскарження ДПІ у м.Ялта АР Крим прийнято податкове повідомлення рішення № 0000043500/1 від 08.11.10 року.

Крім того, суд зазначає, що ДПІ у м.Ялта АР Крим на підставі акту перевірки № 3390/23-1/30863221 від 27.08.2010 року за порушення позивачем п.5.9 ст.5, п.п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зроблено висновок щодо завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за період , що перевірявся, на загальну сум 34097 грн., у т.ч 2007 р. у сумі 34097 грн., 2008 р. у сумі 34097 грн., 2009 р. у сумі 34097 грн.в

Суд зазначає, що предметом адміністративного позову є законність податкових повідомлень рішень ДПІ в м.Ялта № 0000043500/0 від 06.09.10 року, № 0000043500/1 від 08.11.10 року та законність дій ДПІ у м.Ялта стосовно включення відомостей до висновку акту перевірки № 3390/23-1/30863221 від 27.08.10 р. щодо завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 34097 грн. за 2007,2008,2009 роки.

Перевіряючи правомірність визначення податковим органом товариству з обмеженою відповідальністю “Спортивно-оздоровчий центр “Єдинство” податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1629 грн згідно податкових повідомлень-рішень № 0000043500/0 від 06.09.10 року, № 0000043500/1 від 08.11.10 року судом встановлено наступне.

Згідно договору № 11 від 16.01.08 року, укладеним мід ТОВ «Кримекодизайн» та ТОВ “Спортивно-оздоровчий центр “Єдинство”, ТОВ “Кримекодизайн” виконало роботи щодо пристрою системи диспетчеризації пасажирських ліфтів вагопідйомністю 400 та 1000 кг на 14 зупинок по вул.Будівельників 11 А, смт.Гурзуф.

Виконання робіт підтверджено актом прийомки виконаних підрядних робіт за січень 2008 р. (типова форма № КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за січень 2008 р.

Пристрій системи диспетчеризації пасажирських ліфтов вагопідйємністю 400 та 1000 кг на 14 зупинок по вул.Будівельників 11 А, смт.Гурзуф введно в експлуатацію на підставі акту № 26 від 31.01.2008 р. про введення в експлуатацію пристрою диспетчеризації на суму 5431,66 без ПДВ.

За виконані роботи ТОВ “СОЦ “Єдинство” здійснено оплату ТОВ “Кримекодизайн” 189 січня 2008 року про що свідчить банківська виписка від 18.01.08 р.

Відповідно до п.1.4 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” поставкою послуг вважаються будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безплатного виконання робіт, надання послуг.

Таким чином, виконання робіт ТОВ “Кримекодизайн” з пристрою системи диспетчеризації пасажирських ліфтов вагопідйємністю 400 та 1000 кг на 14 зупинок по вул.Будівельників 11 А, смт.Гурзуф, є поставкою послуг в розумінні п.1.4 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість”, тобто операцією, що підлягає оподаткуванню.

Відповідно до пп.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобов'язань за поставкою товарів ( робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталось раніше:

-або дата зарахування грошових коштів від покупця ( замовника) на банківський рахунок платник податку як оплата товарів ( робіт, послуг), що підлягають поставці;

-або дата відвантаження товарів, а для робіт ( послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт ( послуг) платником податку.

Судом встановлено, що постачальником послуг ТОВ “Кримекодизайн” виписана податкова накладна № 11/2 від 18.01.08 р. на поставку послуг ТОВ “СОЦ “Єдинство” на суму 6518 грн, у т.ч ПДВ 1086 грн на підставі п.1.4, пп.7.3.1, 7.2.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”

Відповідно до пп.7.4.1 ст. 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду складається із сум, які нараховані (сплачені) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або створенням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, створенням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи) з метою подальшого використання в виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності платника податку.

Як зазначено в Акті в 2007 році та в січні 2008 р. ТОВ “Кримекодизайн” згідно Робочих проектів, договорів підряду, первинних документів були виконані будівельні роботи на загальну суму 207653,60 грн, у т.ч.ПДВ 34608,93грн, які в бухгалтерському обліку Позивача обліковувались на бухгалтерському рахунку 151 “Капітальне будівництво” у сумі 173044,67 грн ( у тому числі і роботи з пристрою системи диспетчеризації).

Згідно Інструкції щодо застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств та організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року № 893/4186 бухгалтерський субрахунок 151 “Капітальне будівництво” входить до складу бухгалтерського рахунку 15 “Капітальні інвестиції”, який призначений для обліку витрат на придбання або виготовлення матеріальних і нематеріальних активів.

На субрахунку 151 “Капітальне будівництво” відображаються витрати на будівництво, що здійснюється як господарським так і підрядним способом для власних потреб підприємства.

Тобто, роботи, виконані ТОВ “Кримекодизайн” з пристрою системи диспетчеризації пасажирських ліфтів вагопідйємністю 400 та 1000 кг на 14 зупинок по вул.Будівельників 11 А, смт.Гурзуф, пов'язані з придбанням (будівництвом, створенням) капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи, як і зазначено у пп.7.4. Закону України “Про податок на додану вартість”

За висновками ревізора згідно з вироком Ялтинського міського суду АРК від 11 червня 2010 року по справі № 1-249 ОСОБА_3 в період з 24.02.2003 року до 27.10.2009 року шляхом створення субєктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності зареєстрував фіктивне підприємство ТОВ «Кримекодизайн». ОСОБА_3 реальною фінансово-господарською діяльністю не займався.

За висновками ревізора при перевірці правильності формування податкового кредиту встановлено, що позивачем до податкового кредиту були віднесені суми ПДВ в розмірі 1086 гривень за податковою накладною № 11/2 від 18.01.08 р. від постачальника ТОВ «Кримекодизайн». У звязку з тим, що ОСОБА_3 визнаний винним у вчинені злочину, ревізором зроблений висновок про необґрунтоване завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 1086 гривень.

Судом встановлено, що висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки, являються необґрунтованими, не підтверджуються матеріалами справи та не відповідають вимогам діючого законодавства України.

Особливості визначення певних юридичних фактів, обставинами, що не потребують доказування встановленні статтею 72 КАС України. Відповідно до зазначеної статті вирок суду в кримінальній справі, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Судом встановлено, що вироком Ялтинського міського суду АРК від 11 червня 2010 року ОСОБА_3 був визнаний винним у скоєні злочину, передбаченого ст.. 205 ч.2, ст.. 366 ч.2 КК України.

У той же час зазначеним вироком не встановленні факти, що така діяльність ТОВ «Кримекодизайн» взагалі не здійснювалася, що зазначене підприємство не укладало договорів з позивачем, не здійснювало постачання товарів, не відображало операції в податковому обліку, не визначало податкові зобовязання та не сплачувало відповідні податки до бюджету.

Більш того, суд зазначає, що на момент проведення перевірки вирок Ялтинського міського суду АРК взагалі не набрав чинності, а на момент прийняття спірних податкових повідомлень рішень, ухвалою Апеляційного суду АРК від 31.10.2010 року апеляційна скарга прокурора була задоволена, вирок суду скасований та справу направлено на новий судовий розгляд.

На момент судового розгляду справи, будь-яке рішення в кримінальній справі не прийнято.

Суд зазначає, що належним доказом питання чи відбувалися господарські операції між ТОВ «Кримекодизайн» та його контрагентами, у тому числі позивачем, має бути не вирок суду, а акт перевірки субєктів господарювання, в якому відповідач повинен відобразити всі ці питання, у тому числі встановити факти, чи здійснювалися між позивачем та ТОВ «Кримекодизайн» господарські операції, яким чином вони відображені у податковому обліку позивача та його контрагента, чи визначене ТОВ «Кримекодизайн» податкове зобовязання з такої операції та чи сплачені були відповідні податки до бюджету.

Але судом встановлено, що при проведенні перевірки позивача згідно акту від 27.08.2010 року № 3390/23-1/30863221 будь-які первинні документи ТОВ «Спортивно0оздоровчий центр «Єдинство» взагалі не перевірялися, так як вони були відсутні у позивача у звязку з їх виїмкою згідно протоколу від 10.07.2007 року, а всі доводи були побудовані виключно на вироку суду, який не набрав чинності.

Крім того, на стор.3 Акту зазначено, що за термін з 01.01.07 р. по 30.06.08 р. посадовими особами ДПА в АРК та ДПІ у м.Ялта вже були проведені перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства, за результатами яких вже були застосовані фінансові санкції.

В відповідності до абз.8 ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу” № 509 від 04.12.90 р. переперевірка за один й той же період здійснюється лише у випадку, якщо відносно посадових або службових осіб, що проводили перевірку, почато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

Інші випадки повторної перевірки того ж самого субєкту підприємницької діяльності за той же період законодавством України не передбачені.

Але судом у повному обсязі перевірені правомірність формування позивачем податкового кредиту, фактичне виконання зобовязань та сплата податку на додану вартість постачальнику послуг у вартості товару.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 зазначеного Закону.

Пункт 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.97, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037, встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, що ТОВ «Кримекодизайн» являється юридичною особою, та зареєстровано платником податку на додану вартість в ДПІ у м. Ялта.

Таким чином, в період здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ «Кримекодизайн», яке належним чином було зареєстровано у якості субєкта господарювання, являлося платником податку на додану вартість, під час здійснення господарських операцій було зобовязано видавати контрагентам податкові накладні та визначати податкові зобовязання з податку на додану вартість.

Відповідно до абз. 1, 3 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (станом на момент здійснення господарських операцій) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Згідно абз. 1 пп. 7.4.1 п. 7.4, абз. 3 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підставі викладеного можливо зробити такий висновок, що ТОВ «Кримекодизайн», як постачальник послуг, яке на день їх надання було належним чином зареєстроване як платник ПДВ, було зобовязано видати отримувачу послуг ТОВ «Спортивно-оздоровчий центр «Єдинство» податкову накладну, а ТОВ «Спортивно-оздоровчий центр «Єдинство», який на час здійснення господарської операції, був зареєстрований як платник ПДВ, у день отримання податкової накладної мав право на податковий кредит за цими операціями.

Згідно пп.7.4.5 Закону № 168/97 не підлягає включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в зв'язку з придбанням товарів ( послуг), що не підтверджені податковими накладними.

Судом встановлено, що на момент визначення позивачем податкового кредиту та на момент перевірки, позивачем була використана податкова накладна № 11/2 від 18.01.08 р. на суму 6518 грн, у т.ч ПДВ -1086 грн, згідно якої продавець ТОВ “Кримекодизайн” надає послуги покупцю -Позивачеві з приводу диспетчеризації пасажирських ліфтов вагопідйомністю на 400 та 1000 кг на 14 зупинок в смт.Гурзуф, вул.Будівників, 11а (про що також зазначено в акті перевірки).

Таким чином, Позивачем не порушено пп.7.4.1, 7.4.5 Закону № 168/97, оскільки податковий кредит пов'язаний з придбанням ( будівництвом, створенням) капітальних інвестицій в необоротні активи та підтверджений відповідним чином оформленою податковою накладною № 11/2 від 18.01.08 року.

Слід також зазначити, що Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право платника податку на податковий кредит в залежність від встановлення факту формування і сплати його контрагентами до Державного бюджету України податкових зобов'язань за господарськими операціями у відповідному податковому періоді.

Судом досліджена вище зазначена податкова накладна № 11/2 від 18.01.08 р, видана ТОВ «Кримекодизайн», однак будь-яких недоліків в її оформленні, а також недостовірності зафіксованої в ній інформації встановлено не було, зазначена податкова накладна повністю відповідає вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Як вбачається з матеріалів справи, факт придбання позивачем послуг від ТОВ «Крімекодизайн» підтверджується оформленими а результатами здійснення господарських операцій податковими накладними, які оформлені у відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", та є розрахунковим документам і одночасно підставою для віднесення, зазначеної в неї суми, до податкового кредиту.

Крім того, судом встановлено, що угода між позивачем та відповідачем була реально виконана, послуги фактично надані позивачу, що актами виконаних робіт, актами введення до експлуатації пристрою системи диспетчеризації пасажирських ліфтів, а також виписками по розрахунковим рахункам, які підтверджують факт оплати придбаних послуг.

Будь-яких доказів нікчемності або фіктивності угод відповідачем не надані, а посилання на вирок суду, що не надрав чинності, суд вважає безпідставними.

Виходячи з вимог наведених вище положень законодавчих актів та приведених фактичних даних справи суд приходить до висновку, ТОВ «Кримекодзизайн» в період складання податкової накладної та надання послуг позивачу було зареєстровано в якості суб'єкта підприємницької діяльності, її державна реєстрація не скасовувалась, підприємство володіло статусом платника податку на додану вартість, угода у повному обсязі була виконана реально.

Відтак судом встановлено, що спірні суми ПДВ віднесені позивачем до податкового кредиту у відповідності з приписами п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" на підставі податкових накладних, які відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

А тому податкові повідомлення рішення № 0000043500/0 від 06.09.10 року та № 0000043500/1 від 08.11.2010 року, якими відповідачем визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 1629 гривень, у т.ч.: основний платіж: 1086 гривень, штрафні (фінансові) санкції 543 гривень є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Перевіряючи законність дій ДПІ у м.Ялта стосовно включення відомостей до висновку акту перевірки № 3390/23-1/30863221 від 27.08.10 р. щодо завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 34097 грн. за 2007,2008,2009 роки судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «СОЦ «Єдинство» на підставі накладної № 96 від 31 березня 2007 р. здійснило продаж ТОВ “Кримекодизайн” кабелю ТППеп 100х2х0,5 у кількості 1300 м на суму 24453, 60 гривень (без ПДВ 20377,50 грн).

На підставі накладної № 177 від 10 квітня 2007 р. ТОВ “СОЦ “Єдинство” здійснило продаж ТОВ “Кримекодизайн” кабелю ТППеп 100х2х0,5 у кількості 500 м на суму 15474,96 гривень (без ПДВ 12895,80 грн).

На підставі накладної № 242 від 31 травня 2007 р. ТОВ “СОЦ “Єдинство” здійснило продаж ТОВ “Кримекодизайн”бетону В 15 М 200 (10-12) з доставкою у кількості 200 куб. м на суму 988,34 гривні (без ПДВ 823,62 грн).

Всього ТОВ “СОЦ “Єдинство” здійснило продаж матеріалів ТОВ “Кримекодизайн” за період з березня до травня 2007 року на загальну суму 34096,92 грн без податку на додану вартість.

Судом встановлено, що позивачем виставлені ТОВ «Кримекодизайн» рахунки на оплату отриманого кабелю № 174 від 10.04.2007 року, № 236 від 31.05.2007 року, № 92 від 31.03.2007 року та товар фактично був отриманий згідно довіреності ТОВ «Кримекодизайн» ЯНК № 158388 від 30.05.2007 року.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” продажем товарів вважаються будь-які операції, що здійснюються згідно договорів купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання , а також операції з безкоштовного надання товарів.

Відповідно до п.1.32 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній та нематеріальних формах, в випадку якщо безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”валовий дохід це загальна сума доходу от усіх видів діяльності , отриманого ( нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній та нематеріальних формах як на території України, її континентальному шельфі, виключної ( морській) економічної зони, так і за її межами.

В відповідності до пп.4.1.1 п.4 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валового доходу включаються загальні доходи від продажу товарів ( робіт, послуг) , у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою доходністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю ( за виключенням операцій з їх первинного випуску ( розміщенню), операцій з їх кінцевого погашення ( ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом в відповідності до законодавства).

Сума доходів від продажу матеріалів ТОВ “СОЦ “Єдинство” ТОВ “Кримекодизайн” включена ТОВ “СОЦ “Єдинство” до складу валового доходу від продажу товарів ( робіт, послуг) в сумі 34097 грн, про що свідчить оборотно-сальдова відомость за рахунком “Валові доходи” за півріччя 2007 року та декларація про прибуток підприємства ТОВ “СОЦ “Єдинство” за півріччя 2007 року ( рядок 01.1. “Доходи від продажу товарів ( робіт, послуг)”.

В Акті перевірки ( стор. 22 ) ДПІ у м.Ялта в АР Крим зазначено, що завищення або заниження задекларованих субєктом господарювання показників у рядку 01.1 декларації «Доходи від продажу товарів ( робіт, послуг) не встановлено. Отже, відповідач погодився з тим, що позивач правомірно відніс суму доходу, отриманого від продажу кабелю ТОВ «Кримекодизайн» до валового доходу.

Таким чином, операція з продажу товарів ТОВ “СОЦ “Єдинство” ТОВ “Кримекодизайн” спрямована на отримання доходу, який визначений у складі валового доходу ТОВ “СОЦ “Єдинство” за півріччя 2007 року, що не спростовується відповідачем по справі.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу - це сума будь -яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній та нематеріальних формах , здійснюваних як компенсація вартості товарів ( робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно п.5.9 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів ( крім тих, що підлягають амортизації та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, полуфабрикатів, малоцінних предметів (надалі-запасів) на складах, в незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат.

Пунктом п.5.9 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що в випадку, якщо балансова вартість запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку в такому звітному періоді.

Тобто, перевищення залишку запасів на кінець звітного періоду над залишком на початок звітного періоду і є приріст, який включається до складу валового доходу.

Балансова вартість запасів визначається в відповідності до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні.

Відповідно до п.16 Положення ( стандарту) бухгалтерського обліку № 9 “Запаси”, затвердженого наказом Міністерства фінансів Украхни від 20.10.1999 р. № 246, зареєстрованного в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 р. під № 751/4044 продаж запасів є їх вибуттям.

Оскільки матеріали були використані у межах господарській діяльності ТОВ “СОЦ “Єдинство” (реалізовані в звітному податковому періоді ТОВ «Кримекодизайн») , їх вартість не може бути віднесено до залишку запасів на кінець періоду, оскільки ці матеріали вибули зі складу запасів.

Але відповідач в акті перевірки прийшов до висновку, що у звязку з тим, що ТОВ «Кримекодизайн» не здійснювало господарську діяльність, воно не придбало у позивача кабель, а тому вартість цих матеріалів знову має бути віднесена до залишку запасів на кінець періоду, але у той же час, сума доходу від продажу товарів, яка віднесена позивачем до валового доходу від зазначених операцій, відповідачем не зменшена.

При цьому суд повторно зазначає, що фактично відповідачем не перевірявся факт реальності операцій, підтвердження їх первинними документами позивача.

Єдиним аргументом відповідача про збільшення в акті перевірки валового доходу за рахунок включення до приросту вартості матеріалів на суму 34097 грн, як використаних не в господарській діяльності позивача, є приговор Ялтинського міського суду АР Крим від 11.06.10 р. за справою № 1-249 2010, в якому посадова особа визнана винною за ч.2 ст.205 КК України “Фіктивне підприємство”.

Але ухвалою Коллегіі судей судової палаті з кримінальних справ апеляційного суду АР Крим від 31.08.10 р. за справою 11-1418/2010 приговор Ялтинскького міського суду від 11.06.10 р. по відношенню до посадової особи ТОВ “Кримекодизайн” скасовано та справу станом на день розгляду справи не розглянуто.

Тобто, зазначення в акті перевірки висновку щодо завищення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 34097 грн. за 2007,2008,2009 роки на підставі скасованого приговору є необгрунтованим та протиправним.

Приймаючи до уваги, що факт здійснення зазначених операцій знайшов своє повне підтвердження в судовому засіданні, позивач обґрунтовано включив до валових доходів доходи від реалізації товару ТОВ «Кримекодизайн» та правомірно не відносив вартість реалізованих товарів до приросту балансової вартості товарів в 2007 році, суд вважає, що висновок Відповідача про заниження Позивачем валового доходу за рядком 01.2 Декларації «Приріст балансової вартості запасів», що потягло завищення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 34097 грн. за 2007,2008,2009 роки, є необґрунтованим та суперечить п.5.9 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”

Той факт, що ці матеріали використані в господарській діяльності підтверджує й те, що Відповідачем не було здійснено зменшення податкового кредиту з ПДВ з операції з придбання цих матеріалів та не зменшена сума валового доходу від зазначеної операції позивача.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил ведення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Припису цієї статті кореспондують правила, закріплені у статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”, відповідно до частини 2 зазначеної статті якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є достовірними і були внесені і до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі, як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом повністю перевірений факт обізнаності позивача у достовірності відомостей, що були внесені до Єдиного державного реєстру під час реєстрації ТОВ «Кримекодизайн».

Судом встановлено, що відповідачем не надано суду жодного доказу неправомірності дій позивача з цього питання. Навпаки, судом встановлено, що ТОВ «Кримекодизайн», було зареєстровано як субєкт господарювання, як платник податків та як платник податку на додану вартість. Під час надання послуг позивачу та отримання товару від позивача, воно передало оформлені належним чином податкові накладні та акти приймання-передачі, вручило довіреності на отримання товару. За отримані послуги позивач розрахувалося у безготівковій формі шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Кримекодизайн».

В судовому засіданні представник відповідача не пояснив суду, чому всі зазначені обставини, не були враховані під час здійснення перевірки позивача, яким чином позивач міг бути обізнаним у наявності або відсутності господарської компетенції у ТОВ «Кримекодизайн» здійснювати господарські операції.

Суд також враховує, що чинним законодавством позивач не зобовязаний та не має права перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів по угодах, правильність сплати ним податків, а також наміри засновків контрагентів стосовно здійснення діяльності.

Суд зазначає, що позивачем заявлені позовні вимоги про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим щодо включення відомостей до висновку акту перевірки № 3390/23-1/30863221 від 27.08.2010 року щодо завищення відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток у сумі 34097 гривень за 2007, 2008, 2009 роки.

Але визнавая такі висновки протиправними та необґрунтованими, встановлюючи, що матеріалами справи у повному обсязі підтверджується право позивача на відображення у податковому та бухгалтерському обліку відємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 34097 грн. за 2007,2008,2009 роки, суд зазначає, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача задоволенню не підлягають.

Суд звертає увагу позивача, що податкова інспекція має право включати у висновок акту перевірки свою думку щодо визначення відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток. Не можно вважать думку посадової особи податкового органу її діями, оскільки дії це активна поведінка особи, а висновки акту перевірки, які також у повному обсязі спростовані в судовому засіданні не тягнуть будь-яких негативних правових наслідків для позивача.

Оскільки висновки акту перевірки ні є ні діями, ні рішенням субєкту владних повноважень, суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.09.2010 року № 0000043500/0 та від 08.11.2010 року № 0000043500/1 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 1629 гривень.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У звязку зі складністю справи судом 17 грудня 2010 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 22 грудня 2010 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Уточнені позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Ялта від 06.09.2010 року № 0000043500/0 та від 08.11.2010 року № 0000043500/1 про визначення ТОВ «Спортивно-оздоровчий центр «Єдинство» податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 1629 гривень протиправними та скасувати.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Стягнути на користь позивача ТОВ «Спортивно-оздоровчий центр «Єдинство» з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 гривень 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.