Постанова № 13473140, 13.12.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2010 року Справа № 2а-7912/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого судді:Матвєєвої В.В.

при секретарі:Сіряцькому А.С.

за участю:

представників позивача:Глушкова Г.В., Дядько Г.П.

представників відповідача:Жадан О.О., Шнітко С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» до державної податкової інспекції у м. Лисичанську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобовязання вчинити певні дії , -

В С Т А Н О В И В:

19 жовтня 2010 року позивач комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа» звернувся з позовом до державної податкової інспекції у м. Лисичанську, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001341601/0 від 15.06.2010 в частині нарахування суми штрафних санкцій у розмірі 154520,77 грн. за несвоєчасну сплату податку на додану вартість на суму 772603,68 грн.; зобовязати податкову інспекцію провести відповідні коригування в картці по особовому рахунку КП «Лисичанськтепломережа».

У судовому засіданні 13.12.2010 представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, у якій зменшив суму позовних вимог, просив визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0001341601/0 від 15.06.2010 в частині нарахування суми штрафних санкцій у розмірі 151863,43 грн. за несвоєчасну сплату податку на додану вартість на суму 759317,01 грн.; скасувати зазначене податкове повідомлення-рішення в частині нарахування сум штрафних санкцій у розмірі151863,43 грн.; зобовязати податкову інспекцію провести відповідні коригування в картці по особовому рахунку КП «Лисичанськтепломережа».

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 15.06.2010 КП «Лисичанськтепломережа» надійшло податкове повідомлення-рішення № 0001341601/0 від 15.06.2010 про зобовязання сплатити суму штрафних санкцій у розмірі 189646,98 грн., застосованих за несвоєчасну сплату ПДВ у сумі 948234,92 грн. із затримкою платежу до 90 днів. Зазначене повідомлення-рішення було прийнято на підставі акту про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету від 08.06.2010 №16010247/13401321.

Позивач не погоджується із висновками акту про проведення перевірки та прийнятим податковим повідомленням рішенням з наступних підстав.

Проведеною перевіркою встановлено, що позивач несвоєчасно сплатив податок на додану вартість у сумі 27610,08 грн. з затримкою більше 90 днів та 948234,92 грн. з затримкою до 90 днів.

Позивач не згоден із викладеним в акті в частині висновків про несвоєчасність сплати податку на додану вартість платіжними дорученнями від 24.03.2010 та 29.04.2010 на загальну суму 759317,01 грн., на яку були нараховані штрафні санкції за ставкою 20% у розмірі 151863,40 грн. тому, що підприємством 24.03.2010 та 29.04.2010 не було здійснено перерахування грошових коштів в рахунок сплати узгоджених податкових зобовязань та податкового боргу з ПДВ у сумі 759317,01 грн., а лише було подано уточнені розрахунки податкових зобовязань з ПДВ на дану суму.

Позивач підписав акт із запереченнями, однак відповідач, розглянувши заперечення, у своєму рішенні № 10282/23 від 12.08.2010 дійшов висновків щодо обґрунтованості результатів перевірки та про відсутність підстав для задоволення заперечень позивача.

Згідно розяснень, зазначених у рішенні, штрафні санкції, нараховані податковою інспекцією, застосовані з урахуванням узагальнюючого податкового розяснення положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон №2181) в частині визначення терміну «погашення податкового боргу», яке не зареєстроване у Міністерстві юстиції.

Однак у ст.3 Закону України «Про державну службу в Україні» зазначено, що органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами, іншими правовими актами державної влади. Узагальнююче податкове розяснення не може бути віднесено до зазначеного переліку нормативно-правових актів, тому воно не може застосовуватись відповідачем.

Оскільки узагальнююче податкове розяснення не має статусу правового документа, подачу уточнених розрахунків податкових зобовязань з ПДВ не можна розуміти і застосовувати як сплату податкових зобовязань або погашення податкового боргу.

Позивач не погодився із прийнятим ДПІ у м. Лисичанську рішенням, у звязку з чим направив повторну скаргу на податкове повідомлення-рішення від 15.06.2010 до ДПА України в Луганській області.

Однак ДПА України в Луганській області, розглянувши скаргу, своїм рішенням № 17159/25-08 від 16.09.2010 залишив повторну скаргу без задоволення.

Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем із порушенням чинного податкового законодавства, тому він просить визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0001341601/0 від 15.06.2010 в частині нарахування суми штрафних санкцій у розмірі 151863,43 грн. за несвоєчасну сплату податку на додану вартість на суму 759317,01 грн.; скасувати зазначене податкове повідомлення-рішення в частині нарахування сум штрафних санкцій у розмірі 151863,43 грн.; зобовязати податкову інспекцію провести відповідні коригування в картці по особовому рахунку КП «Лисичанськтепломережа».

Представники позивача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні викладеному у позові, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача позов не визнали, в судовому засіданні пояснили, що ДПІ в м. Лисичанську було проведено невиїзну документальну перевірку КП «Лисичанськтепломережа» та складено акт від 08.06.2010 №16010247/13401321, за результатами якого 27.01.2010 було прийнято податкове повідомлення рішення №0001341601/0 від 15.06.2010 про сплату штрафу у сумі 189646,98 грн.

Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату підприємством податку на додану вартість у сумі 27610,08 грн. з затримкою більше 90 днів та 948234,92 грн. з затримкою до 90 днів.

Позивач самостійно обчислив суму податкового зобовязання, яку зазначив у податкових деклараціях. Уточнюючи розрахунки позивач надав вже після того, як сформувався податковий борг. Після подання зазначених уточнюючих розрахунків сума податкового боргу за обліковою карткою платника зменшилась.

У п.4.1 ст., п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181 визначено, що платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації.

Внаслідок того, що позивач не сплатив податкове зобовязання у встановлені законом строки, до нього було застосовано штрафні санкції.

Крім того, ст.7 Закону №2181 не заборонено для використання уточнюючого розрахунку як документу, що підтверджує зменшення абсолютного значення відємного сальдо розрахунків платника податків з бюджетом

Враховуючи вищезазначене, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Позивач комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа» зареєстровано виконавчим комітетом Лисичанської міської ради 20.04.1992, номер запису 1381 105 0005 000529 (а.с.51).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України має правовий статус субєкта юридична особа (а.с.50).

Підприємство зареєстровано в якості платника податку на додану вартість у ДПІ в м. Лисичанську 07.07.1997, що підтверджується свідоцтвом №100161566 (а.с.58).

В судовому засіданні встановлено, що ДПІ в м. Лисичанську була проведена невиїзна документальна перевірка КП «Лисичанськтепломережа» з питань своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 08.06.2010 №16010247/13401321 (а.с.8).

Згідно висновку акту перевірки від 08.06.2010 встановлено несвоєчасну сплату підприємством податку на додану вартість у сумі 27610,08 грн. з затримкою більше 90 днів та 948234,92 грн. з затримкою до 90 днів.

На підставі акту про результати невиїзної документальної перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001341601/0 від 15.06.2010 про зобовязання сплатити суму штрафних санкцій у розмірі 189646,98 грн. (а.с.7).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509 державні податкові інспекції в містах забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим законом та іншими законодавчими актами за порушення податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів в порядку, встановленому цим законом та іншими законами України, а відповідно до п.1 ст.8 Закону України № 509 податкова адміністрація здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Згідно ст. 11 Закону № 509 органи ДПІ у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами, мають право:

- здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів, незалежно від способу їх подачі;

- застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів суми недоїмки, пені, у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Відповідно до ст. 13 Закону № 509, посадові особи органу ДПС зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів підприємств, забезпечувати виконання покладених на ДПС функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Відповідно до п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 11.12.2000 № 2181-ІІІ (зі змінами та доповненнями) у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку плати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем фактичного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 50 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Приписами зазначеної норми визначено, що розмір штрафних (фінансових) санкцій залежить від фактично сплаченої суми податкового зобов'язання та кількості днів прострочення.

В судовому засіданні встановлено, що КП «Лисичанськтепломережа» були надані податкові декларації до ДПІ в м. Лисичанську, яким вони самостійно визначили суму податкового боргу. Після того, як підприємством було виявлено кілька неподаних декларацій, позивачем до податкової інспекції були надані уточнюючи розрахунки, а саме 6 уточнених декларацій від 24.03.2010 та 3 декларації від 29.04.2010, що підтверджується матеріалами справи (а.с.11-28). Уточнюючи розрахунки були надані підприємством в електронному вигляді. Право позивача на передачу податкових документів закріплено у договорі про визнання електронних документів №18 від 12.02.2009, складеному між ДПІ в м. Лисичанську та КП «Лисичанськтепломережа» та скріпленому підписами та печатками сторін.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України №2181 податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, уточнюючи розрахунки були зроблені на суму 772603,68 грн. на підставі податкових накладних за 2009 рік, які не були включені до податкового кредиту, тим самим зменшили податкове зобовязання.

Судом встановлено, що первісні декларації були подані позивачем 21.12.2009, уточнюючи розрахунки 24.03.2010. Тобто подання обох декларацій не перевищило 90 днів, у звязку з чим на цю різницю податковою інспекцією був нарахований штраф у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу.

Позивач, не погодившись із нарахуванням штрафу, надав первинну скаргу до ДПІ в м. Лисичанську та повторну скаргу до ДПА України в Луганській області. Розглянувши скарги позивача, податкові інспекції у своїх рішеннях № 10282/23 від 12.08.2010 та №17159/25-08 від 16.09.2010 дійшли висновків щодо обґрунтованості результатів перевірки та про відсутність підстав для задоволення скарг позивача.

Відповідно до п. п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України №2181 платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно із п.п.7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону України №2181 джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Таким чином, із ваналізу зазначених норм Закону вбачається, що податкове зобовязання або податковий борг погашається виключно коштами, які вносяться до відповідного бюджету у гривнях, а штрафні санкції за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання можуть бути застосовані до платника податків тільки у разі сплати ним узгодженої суми податкового зобовязання, а не коригування або іншого зменшення податкових зобовязань.

Аналізуючи надані докази, суд вважає, що позивачем при поданні уточнюючих розрахунків було здійснено зменшення суми податкового боргу, а не погашення боргу шляхом сплати, про що посилається відповідач, а тому ріення відповідача щодо застосування штрафу за порушення строків сплати податкового боргу є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідач у своєму рішенні № 10282/23 від 12.08.2010, залишаючи скаргу КП «Лисичанськтепломережа» без задоволення, посилався на наказ ДПА України від 16.07.2003 №354 «Про затвердження Узагальнюючого податкового розяснення положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Зазначеним наказом визначений термін «погашення податкового боргу», при цьому розрізняються терміни повного та часткового погашення податкового боргу.

Так, частковим погашенням податкового боргу є зменшення абсолютного значення відємного сальдо розрахунків платника податків з бюджетом до іншого відємного значення, абсолютне значення якого є меншим за попереднє.

Суд не погоджується із таким посиланням відповідача з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органу Державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів.

Згідно п.1.3 Порядку надання розяснень окремих положень податкового законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 12.04.2003 N 176 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2003 р за N 326/7647 узагальнюючі податкові розяснення і податкові розяснення не мають сили нормативно-правового акта.

Зазначена обставини підтверджується також підпунктом «г» п.п. 4.4.2 п.4.4. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у якому зазначено, що податкове розяснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обгрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податкове розяснення не має сили нормативно-правового акта.

Аналізуючи наведене, суд вважає, що взаємовідносини між платником податків та податковим органом в частині сплати податкових зобовязань та погашення податкового боргу повинні регулюватися Законами та іншими нормативно-правовими актами, а не узагальнюючими податковими розясненнями, які не мають статусу правового документа, у звязку з чим подачу уточнених розрахунків податкових зобовязань з ПДВ не можна розуміти як сплату податкових зобовязань або погашення податкового боргу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши надані суду пояснення та наявні докази, суд приходить до висновку, що представником відповідача в судовому засіданні не надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження щодо спростування вимог позивача. Натомість останнім доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову, у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення № 0001341601/0 від 15.06.2010 в частині нарахування суми штрафних санкцій у розмірі 151863,43 грн. підлягає скасуванню.

У задоволенні вимоги позивача відносно зобовязання податкову інспекцію провести відповідні коригування в картці по особовому рахунку КП «Лисичанськтепломережа» суд вважає необхідним відмовити, оскільки наявність чи відсутність конкретних даних картки особового рахунку не тягнуть за собою ніяких правових наслідків для позивача.

Таким чином суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001341601/0 від 15.06.2010 було винесено з порушенням вимог чинного законодавства. За таких обставин зазначене податкове повідомлення-рішення підлягають скасуванню. В задоволенні решти вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на зазначене суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 1грн.70коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» до державної податкової інспекції у м. Лисичанську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Лисичанську від 15 червня 2010 року № 0001341601/0, яким зобовязано КП «Лисичанськтепломережа» сплатити штраф за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість частково на суму 151863грн. 43коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача КП «Лисичанськтепломережа» судовий збір у сумі 1грн. 70 коп.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 18 грудня 2010 року.

СуддяВ.В. Матвєєва