Рішення № 134721743, 04.03.2026, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа №452/2164/25

Провадження №2/452/361/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" березня 2026 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Кущ Т.М.,

при секретарі судового засідання Роман Л.І.,

за відсутності осіб, які повинні брати участь у справі,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Самбірського міськрайонного суду Львівської області цивільну справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін без їх виклику за позовом Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» (далі АТ АКБ «Львів») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

На підставі частини 6 статті 259 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) в судовому засіданні 04 березня 2026 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

20 червня 2025 року АТ АКБ «Львів» особі представника Вертас М.М. звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому заявлена вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором. Так, між АТ АКБ «Львів» та ОСОБА_1 12 липня 2024 року було укладено кредитний договір №19472/103/2024 (далі Кредитний договір), згідно з яким остання отримала грошові кошти в сумі 51500 грн. 00 коп. з умовою їх повернення в термін до 11 липня 2027 року та зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 70% річних. Відповідач ОСОБА_1 порушила умови Кредитного договору і має прострочену заборгованість станом на 10 червня 2025 року у розмірі 64386 грн. 86 коп., де заборгованість за кредитом - 47251 грн. 19 коп., заборгованість за процентами - 17135 грн. 67 коп.. Відповідач в добровільному порядку не вжила заходів щодо погашення заборгованості, у зв`язку з чим позивач набув право вимагати дострокового повернення кредиту та процентів за Кредитним договором,відтак АТ АКБ «Львів» вимушене було звернутись до суду із вищевказаним позовом. Одночасно позивач прохав вирішити питання про розподіл понесених ним судових витрат у розмірі 3028 грн. 00 коп. (а.с.1-2).

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14 січня 2026 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті з повідомленням сторін без їх виклику на 04 березня 2026 року о 10 год. 30 хв. (а.с.37).

Представник позивачаАТ АКБ «Львів» про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.40), у п.3 позовної заяви представник позивача на підставі довіреності Вертас М.М. вказала, що позивач позов підтримує та прохала суд провести розгляд справи без її участі на підставі наявних у суду матеріалів (а.с.2 зворотна сторона). При цьому, представник позивача заяву із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін не подавала та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.39,41), заяву із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін не подавала, правом подати відзив на позовну заяву не скористалась.

Відтак, жодних заяв та клопотань з процесуальних питань від сторін на адресу суду не надходило.

Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Виходячи з положень ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи те, що справа призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а також з урахуванням неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній матеріалів.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.1 ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10.

Суд, з`ясувавши позицію позивача у справі, викладену повноважним представником у позовній заяві, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у них докази та надавши їм належну оцінку, вважає, що позов підлягає задоволенню.

У відповідності дост.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або

кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що між АТ АКБ «Львів» та ОСОБА_1 склалися кредитні правовідносини.

При цьому, в матеріалах справи наявний пакет документів, який підтверджує, що сторони, діючи вільно та відповідно до стст.6,627 ЦК України уклали кредитний договір.

Зміст Кредитного договору, укладеного між сторонами, зафіксований в кількох документах, договір підписаний сторонами: від імені банку уповноваженою на це особою та скріплений печаткою юридичної особи, а від імені позичальника особисто ОСОБА_1 , що свідчить про те, що відповідач ознайомлена з текстом Кредитного договору, його умовами, тарифами, погодилася на всі умови, вказані в ньому, зокрема, щодо встановленої суми кредитних коштів, терміну їх повернення та розміру процентної ставки за користування кредитними коштами.

Стаття 525 ЦК України вказує, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормою ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Згідно чч.1,4 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Відповідно до стст.1049,1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначені у ст.1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу (ч.2 ст.1050 ЦК України). Вказані положення застосовуються також і до відносин за кредитним договором (ч.2 ст.1054 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що між АТ АКБ «Львів» та ОСОБА_1 12 липня 2024 року укладено Кредитний договір, згідно з яким відповідачу на поточні потреби одноразово, безготівково на поточний рахунок позичальника надаються грошові кошти у сумі 51500 грн. 00 коп., з умовою повернення в термін до 11 липня 2027 року, зі сплатою фіксованої процентної ставки за користування кредитом у розмірі 70% річних. Загальна вартість кредиту становить 125221 грн. 62 коп.. При цьому, позичальник зобов`язалась повернути суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісію та інші платежі згідно умов Кредитного договору, а також виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені Кредитним

договором, за ануїтетною схемою згідно Додатку №1 (платіжного календаря), що є невід`ємною частиною Кредитного договору. Згідно Додаткового договору від 26 листопада 2024 року до Кредитного договору, сторони погодили відтермінувати повернення отриманого кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на період з 01 грудня 2024 року по 01 січня 2025 року, а також визначили, що з 26 листопада 2024 року загальна вартість кредиту складає 115331 грн. 02 коп., а реальна процентна ставка становить 87,63% річних (а.с.4-13,20-21,22-25).

Відповідно до положень ч.1 ст.1050 ЦК України з урахуванням положень статей 526,527,530 ЦК України, позивач має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором (що узгоджується з позицією викладеною в Постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року по справі №161/16891/15-ц).

12 липня 2024 року позивач - АТ АКБ «Львів» виконав у повному обсязі свої зобов`язання за Кредитним договором, перерахувавши позичальнику грошові кошти в розмірі 51500 грн. 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером №565116 від 12 липня 2024 року (а.с.14).

Із виписки про рух коштів по рахунку також вбачається, що позивач виконав свої зобов`язання за Кредитним договором в повному обсязі та здійснив перерахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідача ОСОБА_1 , яка, в свою чергу, користувалася отриманими кредитними коштами, в тому числі, частково здійснювала платежі, направлені на повернення кредиту (а.с.22-25), проте, всупереч умовам Кредитного договору, а також вимог стст.509,526,1054 ЦК України, відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за таким договором не виконала та не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитним договором в повному обсязі.

Таким чином, позивачем доведено факт отримання ОСОБА_1 кредиту в АТ АКБ «Львів» та факт наявності заборгованості за кредитом.

Згідно умов Кредитного договору банк має право, зокрема, вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та платежів за цим договором. У такому випадку, банк повідомляє про це позичальника, який, в свою чергу, впродовж 30 календарних днів з моменту отримання такої письмової вимоги повністю повернути суму кредиту та сплатити проценти на день повернення (а.с.4 зворотна сторона).

09 травня 2025 року позивачем на адресу відповідача ОСОБА_1 було направлено письмову вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту та процентів за користування кредитом, яка отримана відповідачем 16 травня 2025 року, проте відповідач не вжила заходів щодо погашення наявної заборгованості(а.с.15-19).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п.30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не

означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Як встановлено судом з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 у добровільному порядку не виконала умови Кредитного договору та не сплатила грошові кошти за таким договором, в тому числі до часу розгляду справи судом.

Таким чином, між сторонами по даній справі виникли відповідні зобов`язання, за невиконання яких настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 ..

З урахуванням наведених норм та з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань порушило право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання грошових коштів, які були надані в кредит.

Відтак, АТ АКБ «Львів» набуло право грошової вимоги до відповідача на підставі Кредитного договору, що міститься у матеріалах справи (а.с.4-6,9).

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором станом на 10 червня 2025 року складає 64386 грн. 86 коп., де заборгованість за кредитом 47251 грн. 19 коп., заборгованість за процентами 17135 грн. 67 коп. (а.с.3).

Згідно ч.1,ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, відповідач ОСОБА_1 правом подати відзив на позовну заяву не скористалася, будь-яких заперечень проти позову з посиланням на відповідні докази не надала, а також не надала жодних доказів, які б спростовували наданий позивачем розрахунок заборгованості або ж підтверджували факт повної сплати грошових коштів за Кредитним договором, чим не виконала вимоги стст.12,81 ЦПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач мала можливість сплатити грошові кошти за Кредитним договором, однак свідомо ухилилася від виконання зобов`язання, тому АТ АКБ «Львів» має право на стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у загальному розмірі 64386 грн. 86 коп. в судовому порядку, виходячи з розрахунку, визначеному позивачем, з яким погоджується суд.

За такої сукупності обставин у справі суд дійшов висновку про доведеність тих обставин, на які посилається АТ АКБ «Львів» як на підставу своїх вимог до відповідачаОСОБА_1 , тому позов підлягає задоволенню.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов АТ АКБ «Львів» задоволено, суд, згідно положень ст.141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 3028 грн. 00 коп. (а.с.31), а саме, в межах суми сплаченого судового збору при пред`явленні позову до суду.

На підставі викладеного, керуючись стст.207,509,526,534,549,626,628,633,638,1048-1050, 1054,1055,1056-1 ЦК України, стст.12-13,76-81,141,247,259,263-268,279 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів», - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Надиби Старосамбірського району Львівської (зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Старосамбірським РВУМВС України у Львівській області від 30 грудня 2005 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» (юридична адреса: 79008, м. Львів, вул. Сербська, буд.1, МФО 325268, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 09801546) заборгованість за кредитним договором №19472/103/2024 в сумі 64386 (шістдесяти чотирьох тисяч трьохсот вісімдесяти шести) гривень 86 (вісімдесят шести) копійок, з яких заборгованість за кредитом в розмірі 47251 (сорока семи тисяч двохсот п`ятдесяти однієї) гривні 19 (дев`ятнадцяти) копійок, заборгованість за процентами в розмірі 17135 (сімнадцяти тисяч ста тридцяти п`яти) гривень 67 (шістдесяти семи) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Надиби Старосамбірського району Львівської (зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Старосамбірським РВУМВС України у Львівській області від 30 грудня 2005 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» (юридична адреса: 79008, м. Львів, вул. Сербська, буд.1, МФО 325268, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 09801546) судовий збір в розмірі 3028 (трьох тисяч двадцяти восьми) гривень 00 копійок.

Рішення суду відповідно до частини 1 статті 273 ЦПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Т.М. Кущ