Рішення № 13468060, 19.01.2011, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 2-10/2011 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2011 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Франчук О.Д.

при секретарі - Мороз Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Южноукраїнська справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить встановити, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, являється батьком її сина, ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2, стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі ? частини зі всіх видів його доходів, починаючи з дня подання позовної заяви до суду та до досягнення дитиною повноліття, допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Позовні вимоги мотивувала тим, що перебувала з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах з жовтня 2000 року, не дивлячись на те, що у ОСОБА_2 була жінка, з якою він знаходився в зареєстрованому шлюбі та неповнолітній син. Вони проживали тільки по декілька днів разом, в орендованих відповідачем житлових приміщеннях, разом їздили відпочивати. ОСОБА_2 надавав їй матеріальну допомогу на навчання в учбовому закладі в м. Миколаєві. Вони разом здійснювали покупки продуктів харчування, одягу, інших особистих речей та предметів домашнього вжитку, відповідач дарував їй золоті прикраси. В кінці листопада 2001 року вона дізналася про те, що вона вагітна, про що повідомила відповідача. Останній попросив її не розголошувати про їх стосунки та почекати до березня 2002 року, для того щоб вирішити питання про розірвання шлюбу зі своєю дружиною. Однак в лютому 2002 року відповідач змінив своє ставлення до неї та запропонував зробити їй штучні пологи, а коли вона категорично відмовилася, порвав з нею всі стосунки та перестав спілкуватися. Але в кінці квітня 2002 року сам прийшов до неї і запропонував свою допомогу. На автомобілі ОСОБА_2 вони разом їздили до м. Одеси, де на спільні кошти придбали дитячу коляску та необхідні речі для новонароджених. 01 серпня 2002 року у неї народився син ОСОБА_3, батьком якого є ОСОБА_2. Запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень здійснювався на підставі ч. 1 ст. 135 СК України. З дня народження та до цього часу дитина повністю знаходиться на її утриманні, а її визнано одинокою матірю, хоча через місяць відповідач прийшов до неї, фактично визнавши своє батьківство, став надавати матеріальну допомогу на придбання всього необхідного для утримання дитини, оплатив її навчання в автошколі, був присутній при хрещенні дитини в церкві, возив її разом з дитиною в Миколаївську обласну дитячу лікарню, надавав матеріальну допомогу при лікуванні дитини. Але з невідомих причини через тиждень відповідач знову перестав спілкуватися з нею та дитиною, що продовжується і до цього часу. Своє батьківство відносно сина останній не визнає, що і змусило її звернутися до суду.

В судовому засіданні позивачка збільшила свої позовні вимоги та просила встановити, що ОСОБА_2 являється батьком її сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі ? частини зі всіх видів його доходів, починаючи з дня подання позовної заяви до суду та до досягнення дитиною повноліття, допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць та просила також стягнути з відповідача витрати на проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи в сумі 2777 грн. 58 коп..

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. ОСОБА_2 суду пояснив, що він дійсно знайомий з ОСОБА_1, але стверджував про те, що спілкувалися вони дуже рідко, ніколи разом не проживали та не вели спільного господарства, як подружжя. Крім того відповідач категорично стверджував про те, що у нього ніколи не було з позивачкою ніяких інтимних стосунків, а тому він не може бути батьком дитину, яку народила позивачка. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи свого довірителя та просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому акцентував увагу суду на те, що експертиза по крові, яка призначалася в ході розгляду справи, надає наскільки хибні висновки, що їх не варто приймати до уваги, як докази батьківства його довірителя.

Суд вислухавши пояснення позивачки, відповідача та його представника, покази свідка, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за рішенням суду.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1, не перебуваючи у шлюбі, народила сина ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 5).

Та обставина, що запис про батька дитини у книзі реєстрації народжень була проведена за правилами ч. 1 ст. 135 СК України, підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Відповідно до довідки (а.с. 7), дитина проживає разом з позивачкою.

Відповідно до висновку судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи № 956 проведеною по крові, яка була проведена у приміщенні відділення судово-медичних молекулярно-генетичних експертиз лабораторії Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи 28.09.2010 року (а.с. 48-56), ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, народженого громадянкою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, з ймовірністю 99, 999999 %.

При цьому у вищезазначеному висновку зазначено про те, що зразки крові у рідкому вигляді та на марлю у ОСОБА_1, неповнолітнього ОСОБА_3 та відповідача узяті лаборантом за актом за поданням документів, що посвідчують їх особи та в присутності судово-медичних експертів (а.с. 49).

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що він іноді випадково зустрічався з позивачкою, і то тільки в колі спільних знайомих, так як спілкування ОСОБА_2 з ОСОБА_1 підтверджується долученими до справи фотознімками.

Те, що сторони разом проводили дозвілля та виїзжали на відпочинок до моря в судовому засіданні підтвердила свідок ОСОБА_5.

В силу ч. 2 ст. 128 СК України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального Кодексу України.

Обовязок батьків утримувати своїх дітей до їх повноліття та захист державою сімї, дитинства, материнства і батьківства закріплені у ст. 51 Конституції України.

Вищезазначена конституційна норма про захист материнства та дитинства стала стимулом для пошуку позивачкою справедливого рішення.

У ст. 128 СК України йдеться про визнання судом батьківства за відсутності заяв, право на подання яких встановлено ст.ст. 126 і 127 вищезазначеного Кодексу, тому відповідно до цього визнання батьківства судом можливо лише завдяки встановленню кровного споріднення між дитиною і певним чоловіком.

Як підтвердження батьківства відповідача, щодо народження позивачкою сина, на думку суду є навіть та обставина, що він намагався ухилитися від явки в експертний заклад, для проведення судово-генетичної експертизи, яка може проводитися лише в присутності матері, дитини та відповідача, що підтверджується повідомленням експертної установи (а.с. 33, 36).

Можливість провести експертне дослідження мала місце тільки тоді, коли судом було прийнято рішення про примусовий привід відповідача до експертної установи (а.с. 39).

Відповідно до ст. 7 Конвенції «Про права дитини» - дитина, наскільки це можливо, повинна знати своїх батьків. Згідно постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розяснено, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3, внаслідок чого вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а батьком дитини в актовому записі про її народження слід вказати відповідача, виключивши запис про батька ОСОБА_4, про що внести відповідні записи до актового запису про народження.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно п. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду аліменти на утримання дитини присуджуються в частині від доходу батьків або в твердій грошовій сумі.

Беручи до уваги зазначене та обставини, що враховуються судом при визначенні розміру аліментів і які передбачені ст. 182 СК України, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_2, на користь ОСОБА_1, аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі ? частини зі всіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви і до його повноліття.

В силу п. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

На підставі п. 4 ч. 3 ст. 79 та ч. 1 ст. 88 ЦПК України, підлягають задоволенню вимоги позивачки щодо стягнення на її користь з відповідача понесених нею витрат на судово-генетичну експертизу в сумі 2777 грн. 58 коп., що підтверджується банківською квитанцією.

Відповідно до зазначеного Закону, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Тому, на підставі викладеного і керуючись ст.ст. 125, 128, 180, 181 СК України, а також ст.ст. 60, 130, 209, 213, 215, 218, 367 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити.

Визнати громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Виключити з актового запису № 201 відділу реєстрації актів громадянського стану Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області про народження ОСОБА_3 запис про батька «ОСОБА_4».

Батьком дитини записати громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,.

Прізвище, імя, місце та дату народження дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишити без змін, по батькові змінити з «ОСОБА_3» на «ОСОБА_3».

Зобовязати відділ державної реєстрації актів цивільного стану Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області внести відповідні зміни в актовий запис про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 лютого 2010 року і до його повноліття.

Згідно ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на судово-генетичну експертизу в сумі 2777 грн. 58 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави (Бюджет м. Южноукраїнська, код КЕКД 22090200, Банк одержувача ГУДКУ у Миколаївській області, МФО банку 826013, р/р 31115095700010, код ЄДРПОУ 22433165) розміром - 51 (пятдесят одна) гривня.

Стягнути з ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (Одержувач: Бюджет м. Южноукраїнська, код КЕКД 22050001, символ 259, назва надходжень "надходження від оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у місцевих судах", Банк одержувача ГУДКУ у Миколаївській області, МФО банку 826013, р/р 31218259700010, код ЄДРПОУ 22433165 ) розміром - 120 (сто двадцять) гривень.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Южноукраїнський міський суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Южноукраїнського

міського суду О.Д. Франчук