Постанова № 13462393, 13.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-13354/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Баранов Д.О. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" січня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Желтобрюх І.Л. та Мамчура Я.С.,

при секретарі - Лосік Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2010 року у справі за адміністративним позовом Малого виробничо-комерційного приватного підприємства «Сові»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2009 року МВКПП «Сові»звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0014901530/1 від 09 жовтня 2009 року.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2010 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

ДПІ у Голосіївському м. Києва, не погоджуючись із прийнятим судовим рішення, звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду від 05 березня 2010 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що згідно п. 2 рішення Київської міської ради «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»№ 944/944 від 25 грудня 2008 року позивач зобовязаний сплачувати земельний податок у розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої ст. 21 Закону України «Про оренду землі».

Під час судового засідання представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні з огляду на те, що судом першої інстанції було винесене законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обставини, на які посилається відповідач, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва задовольнити, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2010 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено камеральну перевірку податкового розрахунку земельного податку МВКПП «Сові», про що складено акт № 795/15-30/16402077 від 31 липня 2009 року.

Згідно висновків вказаного акту позивачем було занижено податкове зобовязання із земельного податку за квітень-червень 2009 року.

На підставі акту перевірки № 795/15-30/16402077 від 31 липня 2009 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення № 0014901530/1 від 09 жовтня 2009 року яким позивача зобовязано перерахувати до бюджету 17312 грн. 40 коп., з них 16488 грн. 00 коп. земельний податок та 824 грн. 40 коп. штрафні (фінансові) санкції.

Зазначене заниження податкового зобовязання виникло у звязку з тим, що позивач при визначенні розміру земельного податку, що підлягає сплаті, керувався ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», в той час як зобовязаний був сплачувати податок у розмірі, встановленому п. 2 рішення Київської міської ради «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»№ 944/944 від 25 грудня 2008 року.

Позивач вважає, що вказане рішення Київської міської ради не підлягає застосуванню як таке, що прийняте з порушенням ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю».

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог МВКПП «Сові»суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при визначенні ставки земельного податку було безпідставно застосовано рішення Київської міської ради «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»№ 944/944 від 25 грудня 2008 року, оскільки воно прийняте радою з перевищенням повноважень.

Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки він суперечить вимогам закону.

У відповідності до п. 35 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання про затвердження відповідно до закону ставок земельного податку.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 вказаного Закону ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, встановлених частиною другою і третьою цієї статті.

Проаналізувавши зазначені положення законів колегія суддів прийшла до висновку, що сільські, селищні та міські ради наділені правом диференціювати та затверджувати ставки земельного податку в межах ставок, визначених Закону України «Про плату за землю».

У населених пунктах, у яких сільські, селищні та міські ради скористалися правом, наданим їм п. 35 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»та ч. 5 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», власники земельних ділянок сплачують земельний податок згідно ставок, встановлених відповідними радами, а в населених пунктах, у яких місцеві ради не скористалися правом на встановлення ставок земельного податку згідно ставки, зазначеної у ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю».

Судом встановлено, що МВКПП «Сові»сплачує земельний податок із земельної ділянки, розташованої за адресою: вул. Червонопрапорна, 32, м. Київ.

Рішенням Київської міської ради «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»№ 944/944 від 25 грудня 2008 року було встановлено ставку земельного податку для суб'єктів господарської діяльності, які використовують земельні ділянки на території м. Києва, але в установленому законодавством порядку не оформили права власності або права користування земельними ділянками.

У відповідності до п. 2 вказаного рішення з 01 квітня 2009 року плата за земельні ділянки (крім земель, які використовуються державними (казенними) підприємствами, підприємствами оборонно-промислового комплексу, визначеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 N 1382-р, для будь-яких потреб та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою земельних ділянок, які використовуються підприємствами, що забезпечують життєдіяльність міста, та земельних ділянок, щодо яких Київською міською радою прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються суб'єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України «Про оренду землі».

Встановлена вказаним рішенням ставка земельного податку відповідає вимогам ч.ч. 2, 3 ст. 7 Закону України «Про плату за землю».

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що рішення «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»№ 944/944 від 25 грудня 2008 року прийняте в межах повноважень Київської міської ради та не суперечить положенням Закону України «Про плату за землю».

Станом на час винесення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкового повідомлення-рішення № 0014901530/1 від 09 жовтня 2009 року вказане рішення Київської міської ради було чинним, не скасованим у встановленому законом порядку та підлягало обовязковому виконанню на території м. Києва.

Відповідач стверджує, а позивач не заперечує, що право власності МВКПП «Сові»на земельну ділянку за адресою: вул. Червонопрапорна, 32, м. Київ в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено).

Таким чином, при обчисленні та сплаті земельного податку починаючи з 01 квітня 2009 року позивач зобовязаний був керуватися п. 2 рішення Київської міської ради «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»№ 944/944 від 25 грудня 2008 року.

Оскільки, всупереч вказаному рішенню, МВКПП «Сові»за квітень-червень 2009 року сплачувало земельний податок у розмірі, обчисленому у відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», податковим органом було правомірно донараховано позивачу податкове зобовязання із земельного податку та винесено податкове повідомлення-рішення № 0014901530/1 від 09 жовтня 2009 року.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог МВКПП «Сові»спростовуються вищезазначеним.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва задовольнити, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2010 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог МВКПП «Сові».

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2010 року скасувати.

В задоволенні адміністративного позову Малого виробничо-комерційного приватного підприємства «Сові» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяА.М. Горяйнов

СуддіІ.Л. Желтобрюх

Я.С. Мамчур

Постанова складена в повному обсязі 14 січня 2011 року.