Ухвала суду № 13462359, 14.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10217/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пилипенко О.Є.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" грудня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Чаку Є.В.,

Суддів: Хрімлі О.Г.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі: Іващенко О.Р.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства закритого типу «Українська незалежна ТВ-корпорація»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство закритого типу «Українська незалежна ТВ-корпорація»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2010 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач по справі Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши учасників судового процесу, які зявилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що СДПІ у м. Києві по роботі з ВВП було проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) земельного податку АТЗП «Українська незалежна ТВ-корпорація», про що складено Акт перевірки № 291/42-50/23507865 (далі-Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 2 Рішення Київської міської ради № 944/944 від 25.12.2008 р. «Про врегулювання питання про користування земельними ділянками в місті Києві», що призвело до заниження розміру податкового зобовязання з земельного податку, визначеним відповідним податковим розрахунком, на загальну суму 105649, 68 грн.

За висновками акту перевірки та на підставі пп. «в»пп. 4.4.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами»СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП було винесено податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з земельного податку у розмірі 110932,16 грн., в тому числі штрафні санкції 5282,48 грн.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Так, при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків керувались Рішенням Київської міської ради №944/944 від 25.12.2008 р. «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», п. 2 якого встановлено, що з 01.04.2009 р. плата за земельні (крім земель, які використовуються державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, обєктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою, прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються субєктами господарської діяльності, але право на власності на які або право оренди яких у встановленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України «Про оренду землі»(3%).

Спеціальними законами, які регулюють суспільні відносини, у сфері обрахування та сплати земельного податку, є Закон України «Про систему оподаткування», який відповідно до преамбули визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обовязкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обовязки і відповідальність платників, а також Закон України «Про плату за землю», преамбулою якого встановлено, що цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до змісту п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», земельний податок належить до загальнодержавних податків та зборів, а ч. 2 ст. 14 вказаного Закону передбачено, що загальнодержавні податки і збори (обовязкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Згідно з ч.ч. 1 ст. 2 Закону України «Про плату за землю», використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачів, крім орендарів та інвесторів учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Зі змісту ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю»випливає, що ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Таким чином, з системного аналізу п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 «Про систему оподаткування», ч.ч. 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю»вбачається, що повноваження щодо встановлення ставок земельного податку, як загальнодержавного обовязкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю».

Натомість, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері регулювання суспільних відносин щодо обрахування та сплати земельного податку відповідно до змісту ч. 5 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»належить диференціація та затвердження ставок земельного податку за земельні ділянки в межах ставок такого податку, встановлених Законом України «Про плату за землю».

Частиною 1 статті 7 вищевказаного Закону передбачено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок,зазначених у частих пятій десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Як вбачається з ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень спеціальних законів у сфері сплати земельного податку, повноваження щодо встановлення ставок такого податку, як загальнодержавного обовязкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю».

Таким чином, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що п. 2 Рішення КМР №944/944 від 25.12.2008 р., яким встановлюються підвищені ставки земельного податку, не відповідає ч.ч. 1,2 ст. 2, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування». Отже, при визначенні ставки земельного податку, який підлягає сплаті субєктами господарської діяльності при використанні земельних ділянок, право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), застосуванню згідно з ч. 4 ст. 9 КАС України в даному випадку підлягає ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю».

Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову Акціонерного товариства закритого типу «Українська незалежна ТВ-корпорація»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст виготовлено: 17 грудня 2010 року.