Постанова № 13461769, 24.11.2010, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2010 р. Справа № 2а-10912/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі судового засідання Черненко А.А.

за участі представників сторін:

позивача Дубініна Д.В.

відповідача Горячева В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроальянс»про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ :

07.09.2010 р. Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроальянс»адміністративно-господарські санкції в сумі 72146 грн. 05 коп. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 р., та пеню в сумі 2380 грн. 40 коп. за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що на виконання положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроальянс», при середньообліковій чисельності штатних працівників підприємства 267 осіб, повинно було створити у 2009 році 11 робочих місць, на які працевлаштувати інвалідів. Проте, фактично на підприємстві працювало 6 інвалідів. Таким чином, відповідач не в повному обсязі виконав норматив щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, чим порушив вимоги ст.ст. 18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у звязку з чим зобовязаний сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 72146 грн. 05 коп., виходячи з розміру середньорічної заробітної плати штатного працівника, та пеню на суму заборгованості по сплаті адміністративно господарських санкцій у сумі 2380 грн. 40 коп. за несвоєчасну їх сплату. У добровільному порядку відповідач не сплачує суму заборгованості, тому позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що обовязок підприємства зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів не супроводжується його обовязком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, за що відповідає державна служба зайнятості та фонд соціального захисту інвалідів. Відповідач вважає, що не повинен нести відповідальність у вигляді сплати адміністративно-господарських санкцій, оскільки не скоював правопорушення, оскільки відсутні обовязкові елементи правопорушення вина, та наявність причинного звязку між порушенням та його наслідками. Підприємство відповідача виділило та створило 12 простих робочих місць для працевлаштування інвалідів, про що є висновки постійно діючої атестаційної комісії по атестації робочих місць для працевлаштування інвалідів. Крім того, підприємство інформувало Магдалинівський районний центр зайнятості листами від 31.03.2009 р., 20.08.2009 р., 25.09.2009 р. про наявність вакансій для інвалідів, проте, жодного інваліда направлено не було. З урахуванням вказаних обставин, відповідач вважає, що у позовних вимогах слід відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши чинне законодавство, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 вищевказаного Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави дійти до висновку, що на підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, покладено обовязок, по-перше, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; по-друге, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; по-третє, якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно господарські санкції.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроальянс»перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.

Згідно форми № 10-ПІ «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів»за 2009 рік, що надавався відповідачем до Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2009 році становила 267 осіб. При цьому, штатних працівників, яким встановлена інвалідність, на підприємстві у 2009 році працювало 6 осіб (а.с. 7).

Проте, виходячи з нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», на підприємстві потрібно було працевлаштувати одинадцять інвалідів, про що відповідач самостійно зазначив у звіті за формою 10 ПІ.

Також, відповідач самостійно розрахував розмір адміністративно-господарських санкцій за невиконання підприємством вказаного нормативу, що відображено у звіті за формою № 10-ПІ (а.с. 7).

Згідно інформації Магдалинівського районного центру зайнятості від 01.12.2010 р. № 1030, наданої на запит безпосередньо підприємства відповідача, ТОВ «Агроальянс»протягом 2009 року звіти за формою 3-ПН не надавало. Разом з тим, підприємство інформувало центр зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів листами від 31.03.2009 р., 20.08.2009 р., 25.09.2009 р. (у кількості 2 одиниці сторож, 3 одиниці різноробочий, 1 одиниця прибиральник). На вказані вакансії інваліди не направлялися.

Відповідно до абз. 3 пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 р., інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» № 803-XII від 01.03.1991 р., підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Таким чином, зазначеними нормами конкретизовано передбачений статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»обовязок підприємств надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, в частині подання такої інформації за встановленою формою, а також в частині періодичності її надання.

Отже, вказана інформація щомісяця подається до відповідного центру зайнятості за формою № 3-ПН, затвердженою Наказом Міністерства праці і соціальної політики України № 420 від 19.12.2005 р.

Відповідачем звітність за формою № 3-ПН до центру зайнятості протягом 2009 року не подавалася. Таким чином, вимоги ст.ст. 18,19, Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідачем не виконані.

Подання підприємством протягом 2009 року інформації про наявність вакансій до районного центру зайнятості за довільною формою тричі за рік, замість її щомісячного подання за встановленою формою, не може бути підставою для звільнення від накладення санкцій за невиконання обовязків, передбачених чинним законодавством в сфері соціального захисту інвалідів.

Щодо доводів відповідача про те, що ним було виділено і створено у 2009 році 12 простих робочих місць для працевлаштування інвалідів, про що надано висновки постійно діючої атестаційної комісії по атестації робочих місць для працевлаштування інвалідів, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» № 2961-IV від 06.10.2005 р., робоче місце інваліда - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях; спеціальне робоче місце інваліда - окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.

Відповідно до частини 5 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Отже, виконанням встановленого законом нормативу робочих місць є працевлаштування роботодавцем інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

При цьому, працевлаштуванню інваліда передує виконання відповідачем певних дій, до яких відносяться розроблення на підприємстві заходів щодо створення робочих місць для інвалідів; включення їх до колективного договору; включення робочих місць, визначених для працевлаштування інвалідів, до штатного розкладу; відображення наявності зазначених вакантних посад у звітах з праці, що подаються до органів статистики; інформування центрів зайнятості, місцевих органів соціального захисту населення та відділення Фонду про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів; розроблення і затвердження інструкції про робоче місце інваліда тощо. При цьому, призначені для працевлаштування інвалідів робочі місця, створені підприємством, повинні залишатися вакантними протягом звітного періоду, тобто протягом року.

Надання відповідачем до суду копій висновків про атестацію робочих місць інвалідів не підтверджує факту створення ним вказаних робочих місць, а також факту, що ці місця залишалися вакантним протягом січня грудня 2009 року. Крім того, положення законодавства про необхідність атестації робочих місць для інвалідів на час виникнення спірних правовідносин втратили чинність.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідачем вказані обставини не доведені.

У відповідності до ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відповідач вказані обставини не довів.

За викладених обставин, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що ним було вжито всі передбачені законом заходи для забезпечення недопущення правопорушення.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадські організації інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж це встановлено нормативом, передбаченим ст. 19 вказаного Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно господарські санкції в сумі, яка визначається в розмірі середньої річної заробітної плати штатного працівника на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. При цьому, адміністративно господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами та організаціями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 вказаного Закону.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.

Оскільки відповідачем в добровільному порядку адміністративно-господарські санкції за невиконання у 2009 р. нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в строки, встановлені законом, не були сплачені, позивач здійснив розрахунок зазначених санкцій за даними наданого відповідачем звіту за формою 10-ПІ від 06.07.2010 року за 2009 рік, виходячи з розміру середньої річної заробітної плати штатного працівника та кількості незайнятих робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в сумі 72146 грн. 05 коп., а також нарахував пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій в сумі 2380 грн. 40 коп. Таким чином, загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 74526 грн. 45 коп.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і необхідність їх задоволення внаслідок порушення відповідачем у 2009 р. вимог ст.ст. 18-20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(незабезпечення виконання встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання необхідної для організації працевлаштування інвалідів інформації у державну службу зайнятості, несплату у встановлені строки адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць).

Керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроальянс» (код ЄДРПОУ 31655024) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р\р 31214230700139, отримувач Магдалинівський район, банк отримувача ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 25005978) адміністративногосподарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 р. в сумі 72146 грн. 05 коп. (сімдесят дві тисячі сто сорок шість гривень пять копійок), та пеню за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 2380 грн. 40 коп. (дві тисячі триста вісімдесят гривень сорок копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 07.12.2010 року.

Суддя В.В.Чорна