Постанова № 13461680, 17.12.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

17.12.10Справа №2а-12111/10/15/0170 (10:41год.) м.Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Маляр К.В. за участю:

представників позивача - Грицай О.В., Резніченко Т.М.

представника відповідача не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженої відповідальністю «Малгриц»

до Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції А Крим

про визнання рішення нечинним,

Суть спору: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулося з адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Малгриц» (далі позивач) до Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції А Крим (далі відповідач) про визнання нечинним рішення Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції АР Крим, а саме рішення про застосування штрафних санкцій №0000012200/0 від 02.02.2010 року, №0000012200/1 від 02.03.2010 року, №0000012200/2 від 19.05.2010 року, №0000012200/3 від 26.07.2010 року щодо застосування до ТОВ «Малгриц» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2994,95 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Красноперекопською обєднаною державною податковою інспекцією АР Крим була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Малгриц» з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 27.04.2009 року по 31.12.2009 року. За результатам перевірки був складений акт №29/22-02/35801050 від 26.01.2010 року, яким встановлено порушення ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземної валюті" від 23.09.1994р. № 185/94-ВР в частині порушення термінів розрахунків за імпортним контрактом №2-76 від 27.04.2009 року укладеним з ЗАТ «Активатор». На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000012200/0 від 02.02.2010 року за порушення ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземної валюті" від 23.09.1994р. № 185/94-ВР, та на підставі ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземної валюті" від 23.09.1994р. № 185/94-ВР до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 2994,95 гривень. Зазначене рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, за результатами розгляду скарг були прийняти рішення про застосування штрафних санкцій №0000012200/1 від 02.03.2010 року, №0000012200/2 від 19.05.2010 року, №0000012200/3 від 26.07.2010 року. Позивач зазначає, що спірні рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства, без урахування фактичних обставин справи, відповідачем невірно застосовані норми Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземної валюті" від 23.09.1994р. № 185/94-ВР, тому підлягають визнанню нечиннимі.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.10.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підстав, зазначених в позовної заяві, надали пояснення по суті спору.

Відповідач у судове засідання явку представника не забезпечив, про день, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, заперечень на адміністративний позов, будь-які докази до суду не наддав.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для зясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі ст.128 КАС України розглядати справу у відсутності представника відповідача, повідомленого належним чином на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини 1 статті 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1, 3 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Суд зазначає, що відповідно до статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

Відповідно до п. 4, 6 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства.

Таким чином, судом встановлено, що Красноперекопська обєднана державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим є субєктом владних повноважень та уповноважена здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства, за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи податкової служби зобовязані здійснювати свої функції, виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо скасування рішень, які є предметом спору, суд зобовязаний перевірити, чи прийняти рішення на підставі закону, в межах повноважень, відповідно до вимог податкового та іншого законодавства України.

Перевіряючи правомірність прийнятих рішень, яки є предметом оскарження, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 25.09.2008 року ТОВ «Малгриц» як юридична особа зареєстрована виконавчім комітетом Армянської міської Радої АР Крим, про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №652383 (а.с. 46).

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Малгриц» являється субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Посадовими особами Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції АР Крим була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Малгриц» з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 27.04.2009 року по 31.12.2009 року.

За результатам перевірки був складений акт №29/22-02/35801050 від 26.01.2010 року, яким встановлено порушення ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземної валюті" від 23.09.1994р. № 185/94-ВР в частині порушення термінів розрахунків за імпортним контрактом №2-76 від 27.04.2009 року укладеним з ЗАТ «Активатор» (а.с.9-11).

На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000012200/0 від 02.02.2010 року за порушення ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземної валюті" від 23.09.1994р. № 185/94-ВР, на підставі ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземної валюті" від 23.09.1994р. № 185/94-ВР до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 2994,95 гривень (а.с.15).

Зазначене рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, за результатами розгляду скарг були прийняті рішення про застосування штрафних санкцій №0000012200/1 від 02.03.2010 року, №0000012200/2 від 19.05.2010 року, №0000012200/3 від 26.07.2010 року (а.с.19,25,29).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994р. № 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 (180) календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України. При застосуванні розрахунків щодо імпортних рацій резидентів у формі документарного акредитиву термін, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Статтею 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в земній валюті" встановлює відповідальність за порушення терміну, передбаченого ст. 2 Закону у вигляді пені у розмірі 0,3% від суми митної вартості продукції, що недопостачає, за кожен день прострочення.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та ЗАТ «Активатор» був укладеній договір №2-76 від 27.04.2009 року, за умовами якого Постачальник зобовязаний поставити на адресу Покупця, а Покупець прийняти «Активатор С1000». Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 цього договору поставка здійснюються на умовах С.І.Р. Джанкой, Україна протягом 60 календарних днів з моменту отримання оплати на розрахунковий рахунок Постачальника. Пунктом 3.3. Договору передбачено, що розрахунку здійснюються у безготівковому порядку, відповідно наданим Постачальником рахунку, одночасно авансовим платежем протягом 5 календарних днів з дня підписання договору. На підставі платіжного доручення в іноземної валюті №13ВКL90 від 19.05.2009 року позивач перерахував 300000,00 російських рублів, які складають, суму договору №2-76 від 27.04.2009 року, про що свідчить відмітка банку на платіжному дорученні (а.с.32-33).

Судом встановлено, що продукція поступила на митну територію України 11.11.2009 року, що підтверджено відмітками Купянської митниці на залізничній накладній АЖ №599523 (а.с.30-31).

Таким чином, отримана від ЗАТ «Активатор» продукція знаходилася на територій України під митним контролем з 11.11.2009 року (граничний термін повернення 15.11.2009 року).

Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачено, що моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Таким чином, моментом здійснення імпорту згідно статті 1 даного Закону є момент перетину товаром митного кордону України або переходу прав власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до пункту 2 статті 1 Митного кодексу України ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Згідно з пунктами 23, 35 статті 1 Митного Кодексу України переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація; пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Згідно ст. 37 Митного кодексу України переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке здійснюється службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України товарів та інших предметів.

Відповідно до частини 1 статті 43 Митного Кодексу України товари і транспорті засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України

Виходячи з системного аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що оформлення ВМД не є єдиним документом, яким засвідчується факт і дату фактичного переміщення через митний кордон товарів, а є документом, який містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України, який посвідчує надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів в визначений митний режим і, який підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених в ВМД осіб відносно здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій.

Суд зазначає, що перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення на Україну і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, основою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документу, на якому проставлено відтиск штампу «під митним контролем» з відповідною датою, який засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, встановлених судом, а також наведених норм права, суд дійшов висновку, що позивачем не допущене порушення строків встановлених ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», тому рішення про застосування штрафних санкцій у розмірі 2994,95 гривень №0000012200/0 від 02.02.2010 року, №0000012200/1 від 02.03.2010 року, №0000012200/2 від 19.05.2010 року, №0000012200/3 від 26.07.2010 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Також суд зазначає, що позивачем вибраний невірний спосіб захисту порушеного права. Суд вважає, що належним способом захисту прав та інтересів позивача є саме визнання протиправним та скасування спірних рішень, що узгоджується з приписами ст. 162 КАС України.

Таким чином, суд вважає необхідним на підставі ст. 11 КАС України вийти за межи позивних вимог для повного захисту прав позивача.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У звязку зі складністю справи судом 17.12.2010 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 22.12.2010 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати протиправними та скасувати рішення Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в Автономної Республіки Крим про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Малгриц» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2994,95 гривень №0000012200/0 від 02.02.2010 року, №0000012200/1 від 02.03.2010 року, №0000012200/2 від 19.05.2010 року, №0000012200/3 від 26.07.2010 року

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженої відповідальністю «Малгриц» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.