Постанова № 13461682, 06.12.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

06.12.10Справа №2а-7679/10/15/0170 (12:21год.) м.Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л. , при секретарі Налбандян Р.В., за участю:

представника позивача - Фоменко І.В., довіреність №д-1 від 15.03.10 р;

представника відповідача не зявився ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сіті-Пей"

до Державної податкової інспекції в Білогірському районі АР Крим

про визнання протиправним та скасування рішення,

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Сіті-Пей" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції в Білогірському районі АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.03.2010 року №0000442330 на суму 11220,00 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією в Білогірському районі АР Крим була проведена виїзна планова перевірка ТОВ "Сіті-Пей" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26.12.2008 року по 31.12.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 26.12.2008 року по 31.12.2009 р. За результатам перевірки був складений акт № 467/23-02/36180543 від 15.03.2010 року, яким встановлено зокрема порушення п. 3 ст 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (далі Закон №265). На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.03.2010 року №0000442330 на суму 11220,00 гривень. Позивач зазначає, що спірне рішення прийнято з порушенням норм діючого законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, тому спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Так, під час перевірки, проведеної відповідачем, встановлено, що позивач здійснює продаж Пріпейд-продукції власними силами та від власного імені через платіжні термінали, які належать позивачу без видачі споживачу фіскального чеку у відповідності до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. При їх використанні їх не було внесено до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, не переведено у фіскальний режим роботи, що є порушенням положення п. 3 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Позивач вважає такі висновки помилковими, оскільки вказані платіжні термінали фактично використовувались фізичними особами - підприємцями, платниками єдиного податку, на підставі договорів комісії, укладених із позивачем. За допомогою платіжних терміналів реалізовувалась продукція, належна позивачеві, проте продаж здійснювався від імені комісіонерів.

Ухвалами суду від 09.07.2010 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, зазначених в позовної заяві, надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про місце, день та час слухання справи сповіщений належним чином.

Представник відповідача в обґрунтування правової позиції надав письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що рішення, яке є предметом спору, було прийнято за результатами проведеної перевірки у звязку з виявленими порушеннями податкового законодавства з боку позивача, на підставі та в межах закону, тому підстав для його скасування не має. Представник відповідача зазначив, що виручку при реалізації продукції через платіжні термінали отримував позивач, таким чином обов'язок по дотриманню норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» покладено саме на нього.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом встановлено, що відповідачем по справі є Державна податкова інспекція в Білогірському районі АР Крим.

Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Суд зазначає, що відповідно до статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

Таким чином, судом встановлено, що ДПІ в Білогірському районі АР Крим уповноважена здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства, за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів).

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від6 липня 1995 року N 265/95-ВР контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач є субєктом владних повноважень, а спір, який виник с приводу правомірності рішення субєкту владних повноважень, відноситься до публічно-правових спорів, яки підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, перевіряючи законність та обґрунтованість дій відповідача щодо нарахування штрафних санкцій позивачу, суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Судом встановлено, що 25.12.2008 року ТОВ «Сіті-Пей» як юридична особа зареєстрована Білогірською районною державною адміністрацією АР Крим відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №569822 (а.с.61).

Посадовими особами державної податкової інспекції в Білогірському районі АР Крим була проведена виїзна планова перевірка ТОВ "Сіті-Пей" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26.12.2008 року по 31.12.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 26.12.2008 року по 31.12.2009 р.

За результатам перевірки був складений акт № 467/23-02/36180543 від 15.03.2010 року, яким встановлено, зокрема, порушення п. 3 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: проведенням розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій, зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи, не видача розрахункового документу відповідної форми, не видача розрахункового документу відповідної форми на повну суму проведеної розрахункової операції.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позивних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.1, 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (далі Закон №265) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

Приписами п.п.1 та 2 ст. 17 Закону №265 визначено, що за порушення вимог цього закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

1) у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки;

2) двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій;

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачу належать платіжні термінали, які використовуються на підставі договорів комісії та актів приймання-передачі в господарській діяльності субєктами підприємницької діяльності: СПД ОСОБА_3 договір б/н від 10.09.09 р., СПД ОСОБА_4 - договір б/н від 01.04.09 р., СПД ОСОБА_5 договір б/н від 01.04.09 р., СПД ОСОБА_6 - договір б/н від 01.04.09 р., СПД ОСОБА_7, договір б/н від 25.09.09 р., СПД ОСОБА_8 договір б/н від 01.04.09 р., СПД ОСОБА_9 договір б/н від 01.04.09 р.

Відповідно до умов зазначених договорів комітент (ТОВ «Сіті-Пєй») доручає комісіонеру (приватному підприємцю), а комісіонер зобов'язується надавати послуги з реалізації пріпейд-продук (п.1.1 договорів), від імені комісіонера, але за рахунок комітента (п.1.2. договору). Також за договорами комісії, комісіонери зобов'язані регулярно реалізувати пріпейд-продукцію через платіжні термінали та видавати кінцевому споживачу нефіскальний чек (п.2.1.1 договорів)

За допомогою таких терміналів фізичними особами підприємцями виконувався продаж продукції, належної позивачеві, що підтверджується копіями договорів, копіями актів приймання-передачі терміналів, довідками розрахунками комісійної винагороди, актами про внесення грошових коштів, копіями звітів до акту приймання передачі наданих послуг за договором комісії.

Таким чином, відповідно укладених договорів комісії приватні підприємці зобов'язуються здійснювати реалізацію пріпейд-продукції від власного імені та за рахунок комітента, тобто за рахунок ТОВ «Сіті-пєй», що в повній мірі відповідає вимогам диспозиції статті 1011 Цивільного кодексу України. Тобто, за договором комісії підприємство зобов'язане забезпечити комісіонерів (суб'єктів підприємницької діяльності) всім необхідним для виконання доручення з продажу пріпейд-продукції, в тому числі, комітент має відшкодувати всі витрати комісіонера, які здійснені останнім у зв'язку з виконанням умов договору комісії (ст.1024 ЦК України). Таким чином, на виконання умов договорів комісії, (п.2.2.1, п.1.2), та чинного законодавства, комісіонерам були надані в тимчасове користування платіжні термінали для здійснення комісійної діяльності з продажу товару, які є власністю ТОВ «Сіті-пєй», про що свідчать підписані між Сторонами Акти приймання-передачі терміналів.

Відповідно до ст. 1 Закону №265 реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону №265 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Отже, дійсно, при здійсненні розрахунків за реалізовані товари у безготівковій формі (з використанням платіжного терміналу) підприємство зобов'язано проводити розрахункові операції через належним чином зареєстрований реєстратор розрахункових операцій із видачею розрахункового документу.

Але, виходячи із предмету договору комісії, враховуючи диспозицію статті 1011 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента, суд дійшов висновку, що продаж пріпейд-продукції здійснюють від власного імені вказані вище суб'єкти підприємницької діяльності фізичні особи, а відтак висновки відповідача в акті перевірки про порушення позивачем Закону №265 є помилковими, оскільки ТОВ «Сіті-пєй» не здійснює продаж товарів за готівку, такий продаж здійснюють приватні підприємці на підставі укладених договорів комісії та у відповідності до глави 69 Цивільного кодексу України.

Разом із тим, відповідачем, як субєктом владних повноважень а не при здійсненні перевірки, а не під час розгляду справи не надано належної правової оцінки тому факту, що продаж продукції фактично здійснювався не позивачем, а приватними підприємцями, що здійснювали таку діяльність на підставі договорів комісії, від імені позивача.

Суд також вважає, що відповідач під час перевірки дійшов хибного висновку, що приватні підприємці, з якими укладено вищевказані договори комісії, надавали позивачу послуги з інкасації виручки.

Суд підкреслює, що той факт, що всі кошти, отримані від продажу пріпейд-продукції, надходять на поточні рахунки або у касу ТОВ «Сіті-пєй» від зазначених комісіонерів не підтверджує факт надання послуг з інкасації, а лише свідчить про належне виконання комісіонерами умов договору комісії та норм цивільного законодавства, відповідно до яких після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії (ч.І. ст.1022 ЦК України). За укладеними договорами комісії комісіонери отримують грошові кошти від реалізації пріпейд-продукції, які відповідно до п. 2.1.3 договорів та ст.1022 ЦКу передають комітенту або шляхом перерахування на поточний рахунок, або шляхом внесення в касу підприємства.

Згідно з ч. 1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів здійснення саме позивачем розрахункових операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів - пріпейд-продукції відповідач суду не надав, отже відповідачем не надано доказів правомірності і законності винесення податковим органом рішень про застосування штрафних санкцій на суму 11220,00 гривень.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 06.12.2010 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 10.12.2010 року

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в Білогірському районі АР Крим від 18.03.2010 року №0000442330 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті-пей” штрафних (фінансових) санкцій на суму 11220,00 гривень.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті-пей" 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.