Постанова № 13461617, 13.12.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2010 р.Справа №2а-7725/09/6/0170 (19:17)

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого суддіЛатиніна Ю.А. ,

при секретарі Усковій О. І.,

за участю прокурора Афанасенко К. В., представника позивача Патраша В. І., представника відповідача Муляр Д. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Заступника прокурора АР Крим в інтересах держави в особі Кримської митниці

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіта"

про стягнення заборгованості

Суть спору: до Окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позов Заступника прокурора АР Крим в інтересах держави в особі Кримської митниці до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіта" про стягнення заборгованості.

Ухвалами Окружного Адміністративного суду від 30.07.09 року відкрито провадження по справі №2а-7725/09/0170, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 16.03.2010 року залучено до участі по справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Красноперекопську обєднану державну податкову інспекцію.

У судовому засіданні 13 грудня 2010 року прокурор на позовних вимог про стягнення 1 879 154,03 грн. ввізного мита та 375 830,81 грн. податку на додану вартість наполягав, посилаючись на те, що несплата товариством ввізного мита та податку на додану вартість порушує інтереси держави в особі Кримської митниці, перешкоджає надходженню податків до державного бюджету, забезпеченню реалізації державної політики в галузі митної справи та виконанню покладених на неї державною завдань.

Представник позивача також просив задовольнити позов, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, та зазначив, що, на його думку, заборгованості зі сплати митних платежів ТОВ «Агровіта» не має. У звязку з чим, просив у позові відмовити в повному обсязі.

Представник 3-ї особи у судове засідання не зявився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Будь-яких клопотань суду не направив, письмових пояснень на позов не надав.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних в матеріалах справи достатньо, суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, за відсутністю представника Красноперекопської ОДПІ в АР Крим.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян та держави в суді у випадках, передбачених Законом.

Згідно зі статтею 361 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Частиною першою статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

Частиною другою статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Даний адміністративний позов подано в інтересах держави в особі Кримської митниці.

Відповідно до пункту 17 статті 1 Митного кодексу України митні органи - спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи.

Згідно зі ч. 1 ст. 15 Митного кодексу України митниця є митним органом, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України.

Відповідно до пункту 1.1. Положення про Кримську митницю, затвердженого наказом Державної митної служби України № 219 від 12.03.2008, Кримська митниця є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі митної справи, який безпосередньо забезпечує дотримання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України.

Положення пунктів 14, 15 частини 1 статті 1 Митного кодексу України визначають, що митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують певні основні завдання, зокрема, здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України ( п. 6 ч. 2 ст. 11 Митного кодексу України).

Згідно до частини 1 статті 45 Митного кодексу України особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Статтею 81 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Судом встановлено, що протягом 2003 2004 р. р. ТОВ «Агровіта» здійснювалось ввезення на митну територію України концентрованої томатної пасти. Декларування імпортованого товару митному органові здійснювалось декларантом відповідача закритим акціонерним товариством «Сиваш-термінал».

Зокрема, декларантом відповідача до митного оформлення у Красноперекопську митницю та Кримську регіональну митницю було подано 15 вантажних митних декларацій: № 60500/3/003132, № 60500/3/003133 від 17.07.2003; № 60500/3/003421, № 60500/3/003422, № 60500/3/003425, № 60500/3/003426, №60500/3/003427, № 60500/3/003428 від 01.08.2003; № 60500/3/001974 від 17.03.2004; № 60500/3/001998, № 60500/3/002000, № 60500/3/002001, № 60500/3/002003, № 60500/3/002004, № 60500/3/002005 від 18.03.2004.

Декларування митному органові імпортованого на адресу ТОВ «Агровіта» товару концентрованої томатної пасти, здійснювалось шляхом подання вантажних митних декларацій.

Відповідно до розділу 2 «Опис граф вантажної митної декларації» Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України № 307 від 09.07.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.05.2002 за № 462/6750 (у редакції, чинній на час митного оформлення), у графі 47 основного й додаткових аркушів ВМД наводяться відомості про нарахування податків та зборів.

У першій колонці «Вид» зазначається код виду податку або збору відповідно до Класифікатора видів податків та зборів.

У другій колонці «Основа нарахування» зазначаються:

а) при нарахуванні митних зборів: рядок прокреслюється при нарахуванні за фіксованою ставкою;

б) при нарахуванні мита: митна вартість товару, зазначена в графі 45 ВМД, при нарахуванні за адвалерною ставкою мита та кількість товару, заявлена в графі 31 ВМД в одиницях виміру та обліку, при нарахуванні за специфічною ставкою мита.

в) при нарахуванні податку на додану вартість: митна вартість товару, зазначена в графі 45 ВМД, збільшена на суму мита (для товарів, що підлягають обкладенню митом) та акцизного збору (для товарів, що підлягають обкладенню акцизним збором).

У третій колонці «Ставка» зазначаються:

а) при нарахуванні митних зборів установлений чинним законодавством розмір ставки митних зборів;

б) при нарахуванні мита установлений чинним законодавством розмір ставки мита;

в) при нарахуванні податку на додану вартість установлений чинним законодавством розмір ставки податку на додану вартість.

У четвертій колонці «Сума» наводиться нарахована сума відповідного податку або збору.

У п'ятій колонці «Спосіб платежу» зазначається код способу розрахунку відповідно до Класифікатора способів розрахунку.

Додатком 1 до наказу Державної митної служби України № 307 від 09.07.1997 затверджено Класифікатор видів податків та зборів, відповідно до якого кожному податку та збору, які сплачується митному органові при митному оформленні, відповідає класифікаційний код, зокрема:

«003» митний збір за митне оформлення товарів та інших предметів у зонах митного контролю на територіях і в приміщеннях підприємств, що зберігають такі товари та інші предмети, чи поза робочим часом, установленим для митниці;

«010» Митний збір за митне оформлення товарів та інших предметів;

«020» Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності;

«028» Податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності.

Додатком 12 до наказу Державної митної служби України № 307 від 09.07.1997 затверджено Класифікатор способів розрахунку, відповідно до якого кожному способу розрахунку відповідає класифікаційний код, зокрема:

«01» Безготівковий розрахунок через банківські установи;

«13» Зазначається в разі звільнення від унесення платежів на підставі судових рішень.

Матеріали справи свідчать про те, що за вантажними митними деклараціями № 60500/3/003132, № 60500/3/003133 від 17.07.2003; № 60500/3/003421, № 60500/3/003422, № 60500/3/003425, № 60500/3/003426, №60500/3/003427, № 60500/3/003428 від 01.08.2003; № 60500/3/001974 від 17.03.2004; № 60500/3/001998, № 60500/3/002000, № 60500/3/002001, № 60500/3/002003, № 60500/3/002004, № 60500/3/002005 від 18.03.2004 декларантом відповідача було задекларовано до сплати наступні митні платежі: митний збір за митне оформлення товарів та інших предметів у зонах митного контролю на територіях і в приміщеннях підприємств, що зберігають такі товари та інші предмети, чи поза робочим часом, установленим для митниці; митний збір за митне оформлення товарів та інших предметів; мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності; податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності.

При цьому, відповідно до зазначеного декларантом відповідача способу розрахунку, задекларовані митні платежі були сплачені безготівковим розрахунком через банківські установи, крім мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, для якого декларантом було обрано звільнення від його сплати на підставі судового рішення.

Судовим рішенням, на яке посилався декларант відповідача є рішення Господарського суду АР Крим від 19.02.2003 по справі № 2-7/4314-2003 за позовом ТОВ «Агровіта» до Красноперекопської митниці про визнання недійсними талонів відмови. Господарським судом АР Крим позов задоволено, визнані недійсними талони відмови у митному оформленні та зобовязано Красноперекопську митницю здійснити митне оформлення товарів, у митному оформленні яких було відмовлено, без сплати ввізного мита.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.08.2003 рішення Господарського суду АР Крим від 19.02.2003 по справі № 2-7/4314-2003 скасовано, а справу передано на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи рішенням Господарського суду АР Крим від 14-20.10.2003, яке залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.02.2004 по справі № 2-18/4314.1-2003, позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2004 постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.02.2004 та рішення Господарського суду АР Крим від 14-20.10.2003 по справі № 2-18/4314.1-2003 були скасовані, а справа знов передана на новий розгляд до Господарського суду АР Крим.

При новому розгляді рішенням Господарського суду АР Крим від 22.05.2005 по справі № 2-22/274.2-2005 позовні вимоги задоволені, визнані недійсними картки відмови у митному оформленні, в іншій частині провадження у справі припинено у звязку із відмовою позивача від частини позовних вимог з причини проведення митного оформлення на підставі попередніх судових рішень по справі № 2-7/4314-2003.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.05.2005 по справі № 2-22/274.2-2005 задоволена апеляційна скарга Кримської регіональної митниці, рішення Господарського суду АР Крим від 22.03.2005 у частині визнання недійсними карток відмови у митному оформленні скасовано, в іншій частині рішення господарського суду залишено без змін.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Агровіта» на зазначену постанову Севастопольського апеляційного господарського суду було подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.10.2006 касаційну скаргу ТОВ «Агровіта» залишено без задоволення.

Наведене підтверджується матеріалами даної судової справи, в якій містяться належним чином завірені копії зазначених судових рішень.

Відповідно до вимог частині 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, встановлений судовим рішенням преюдиціальний факт, що судове рішення, яке було підставою для звільнення відповідача від сплати ввізного мита за вантажними митними деклараціями № 60500/3/003132, № 60500/3/003133 від 17.07.2003; № 60500/3/003421, № 60500/3/003422, № 60500/3/003425, № 60500/3/003426, №60500/3/003427, № 60500/3/003428 від 01.08.2003; № 60500/3/001974 від 17.03.2004; № 60500/3/001998, № 60500/3/002000, № 60500/3/002001, № 60500/3/002003, № 60500/3/002004, № 60500/3/002005 від 18.03.2004 після здійснення митних оформлень було скасовано, дозволяє суду зробити висновок, що визначене податкове зобовязання підлягає сплаті, а при виникненні заборгованості з його сплати стягненню у примусовому порядку.

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000, митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Згідно з підпунктом 1.11 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова декларація, розрахунок це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 574 від 09.06.1997 визначено поняття вантажної митної декларації, згідно з яким вантажна митна декларація це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Вантажна митна декларація у розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, та прирівнюється до податкової декларації.

Згідно до підпункту 5.1. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до підпункту 5.4.1. пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Враховуючи те, що декларантом ТОВ «Агровіта» у графі 47 вантажних митних декларацій № 60500/3/003132, № 60500/3/003133 від 17.07.2003; № 60500/3/003421, № 60500/3/003422, № 60500/3/003425, № 60500/3/003426, №60500/3/003427, № 60500/3/003428 від 01.08.2003; № 60500/3/001974 від 17.03.2004; № 60500/3/001998, № 60500/3/002000, № 60500/3/002001, № 60500/3/002003, № 60500/3/002004, № 60500/3/002005 від 18.03.2004 було самостійно визначено податкове зобовязання зі сплати ввізного мита, суд дійшов висновку, що таке податкове зобовязання є узгодженим. Та обставина, що відповідач був звільнений від сплати під час митного оформлення визначеного ним податкового зобовязання на підставі судового рішення, не змінює власно правового статусу визначеного ним податкового зобовязання з узгодженого на інше.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про Єдиний митний тариф України» № 2097-ХІІ від 05.02.1992 мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.

Статтями 8, 17 Закону України «Про Єдиний митний тариф України» передбачено, що ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України. Мито сплачується митним органам України, та вноситься до державного бюджету України.

Ставки ввізного мита встановлені Законом України «Про Митний тариф України» № 2371-ІІІ від 05.04.2001.

Застосована декларантом відповідача ставка ввізного мита у розмірі 1 євро за б/кг, яка зазначена у графі 47 ВМД № 60500/3/003132, № 60500/3/003133 від 17.07.2003; № 60500/3/003421, № 60500/3/003422, № 60500/3/003425, № 60500/3/003426, №60500/3/003427, № 60500/3/003428 від 01.08.2003; № 60500/3/001974 від 17.03.2004; № 60500/3/001998, № 60500/3/002000, № 60500/3/002001, № 60500/3/002003, № 60500/3/002004, № 60500/3/002005 від 18.03.2004 щодо імпортованої концентрованої томатної пасти, яка відповідає коду товару за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності 2002 90 91 00, не суперечить положенням приміток групи 20 розділу IV «Готові харчові продукти; алкогольні та безалкогольні напої і оцет; тютюн та його замінники» Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України» (у редакції, станом на дату подання вантажних митних декларацій).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в адміністративному позові наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 1879154,03 грн. ввізного мита. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається на їх обґрунтування.

Таким чином Окружний адміністративний суд АР Крим приходить до висновку про обґрунтованість вимог заступника прокурора АР Крим в інтересах держави в особі Кримської митниці про стягнення з відповідача 1879154,03 грн. ввізного мита.

Щодо стягнення з відповідача ПДВ у розмірі 375830,81 грн., суд вважає дану частину вимог безпідставною, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 2.2 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 (у редакції, станом на дату подання вантажних митних декларацій), платником податку на додану вартість є особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України або отримує від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих як платники податку, в разі коли такі фізичні особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсягах, що не підлягають оподаткуванню згідно з законодавством.

Згідно з пунктом 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на момент виникнення податкових зобов'язань.

У ході розгляду справи встановлено, що у графі 47 вантажних митних деклараціях № 60500/3/003132, № 60500/3/003133 від 17.07.2003; № 60500/3/003421, № 60500/3/003422, № 60500/3/003425, № 60500/3/003426, №60500/3/003427, № 60500/3/003428 від 01.08.2003; № 60500/3/001974 від 17.03.2004; № 60500/3/001998, № 60500/3/002000, № 60500/3/002001, № 60500/3/002003, № 60500/3/002004, № 60500/3/002005 від 18.03.2004 декларантом відповідача було розраховано базу оподаткування податком на додану вартість виходячи з митної вартості товару, зазначеної у графі 45 відповідної ВМД. При визначенні бази оподаткування податком на додану вартість до неї не увійшли суми ввізного мита, яке було задекларовано зі звільненням від його сплати на підставі судового рішення.

Пунктом 35 статті 1 Митного кодексу України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, повязаних відповідно до пункту 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Пунктом 10.1. статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України (у редакції, станом на дату подання вантажних митних декларацій).

Пунктом 10.2. статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що контроль за нарахуванням і внесенням податку до бюджету здійснюють органи державної податкової служби, а за справлянням і перерахуванням податку до бюджету під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України митні органи в порядку, узгодженому з центральним органом державної податкової служби України. Порядок внесення податку на додану вартість до бюджету при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України встановлюється Кабінетом Міністрів України (у редакції, станом на дату подання вантажних митних декларацій).

Згідно з абзацом г) підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Аналіз вищевказаних норм Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Митного кодексу України свідчить про те, що саме на митний орган покладений обовязок щодо контролю за нарахуванням податку на додану вартість при митному оформлені товару, який був імпортований відповідачем.

Відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Проте, позивачем не надано суду доказів узгодження податкового зобовязання відповідача зі сплати податку на додану вартість за вантажними митними деклараціями № 60500/3/003132, № 60500/3/003133 від 17.07.2003; № 60500/3/003421, № 60500/3/003422, № 60500/3/003425, № 60500/3/003426, №60500/3/003427, № 60500/3/003428 від 01.08.2003; № 60500/3/001974 від 17.03.2004; № 60500/3/001998, № 60500/3/002000, № 60500/3/002001, № 60500/3/002003, № 60500/3/002004, № 60500/3/002005 від 18.03.2004.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України суму несплаченого ввізного мита у розмірі 1879154,03 грн. та безпідставність позовних вимог у частині стягнення податку на додану вартість у розмірі 375830,81 грн.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Враховуючи, що сторонами не надано доказів здійснення судових витрат по справі, судові витрати у пропорційному розмірі стягненню на їх користь не підлягають.

Під час судового засідання, яке відбулось 13.12.2010 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 17.12.2010 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіта» (96035, АР Крим, Красноперекопський район, с. Новопавлівка, вул. Набережна, 4, ЄДРПОУ 31478210) у дохід Державного бюджету України 1879154,03 (один мільйон вісімсот сімдесят девять тисяч сто пятдесят чотири гривні 03 копійки) ввізного мита.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Латинін Ю.А.