Постанова № 13461576, 08.07.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

08.07.10Справа №2а-6054/10/10/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання Левченко Д.С.,

за участю представників сторін:

від позивача Свінобоєва О.С., довіреність № 04-5/03 від 4.01.2010року;

від відповідача не зявився,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП № 579369»

про стягнення адміністративно-господарської санкції,

ВСТАНОВИВ:

Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП № 579369» із вимогами про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 6036,00 гривень за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2009 рік. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зобовязаний виконувати норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то відповідач зобовязаний сплатити відповідним відділенням фонду адміністративно-господарські санкції, які дорівнюють середньорічній заробітній платі роботодавця за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів та не зайняте ними. Приймаючи до уваги, що відповідач повинен був забезпечити у 2009 році працевлаштування одного інваліду на даному підприємстві, у нього фактично не працювало ні одного інваліда, що підтверджується відомостями наданого відповідачем звіту за формою №10-ПІ. Отже, відповідач повинен сплатити адміністративно-господарську санкцію в розмірі 6036,00 гривень.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив адміністративний позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та письмових пояснень, зазначив, що на час розгляду справи адміністративна-господарська санкція відповідачем не сплачена.

Відповідач у судове засідання явку представників не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином, заперечення на позов до суду не надав та про причини неявки не повідомив.

Суд, враховуючі думку представника позивача щодо можливості розгляду справи за відсутністю відповідача, приймаючи до уваги ненадання відповідачем доказів неможливості участі його представника у судовому засіданні з поважних причин, відсутність у матеріалах справи клопотання про неможливість розгляду справи без участі відповідача або його представника, враховуючі, що в матеріалах справи достатньо доказів для зясування обставин по справі, керуючись ст.128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності не зявившегося відповідача.

Дослідивши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлене наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 7 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875 контроль за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту та сплати ними адміністративно-господарських санкцій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Правовий статус, повноваження та умови діяльності зазначено Фонду визначені Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 року № 1434.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 N 1434, Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і підпорядковується йому.

Пунктом 3 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів встановлені основні завдання Фонду, до яких відносяться реалізація у межах своєї компетенції державної політики у сфері соціального захисту інвалідів; контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - підприємства), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"

Згідно з пунктом 9 зазначеного Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

Правовий статус Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів визначений Положенням про Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого Наказом директора Фонду соціального захисту інвалідів № 16 від 01.03.2007 року. Пунктом 1 Положення встановлено, що відділення являється територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, а відповідно до пункту 12 Положення відділення має статус юридичної особи, та реалізує завдання, визначені пусток 3 Положення, до яких належать здійснення контролю за додержанням підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Отже, судом встановлено, що Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів являється територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, яке визнано урядовим органом державного управління.

Відповідно до частини 8 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ” від 21.03.1991 року № 875 відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.

З метою реалізації зазначених завдань пунктом 5 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів Фонд наділений правами проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів. Фонд також відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені (підпункт 3 пункту 4 зазначеного Положення).

Таким чином, судом встановлено, що Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, реалізуючи свої завдання та функції у відносинах з фізичними та юридичними особами являється органом виконавчої влади та, відповідно, субєктом владних повноважень.

Частиною дев'ятою, десятою статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ” від 21.03.1991 року № 875 встановлено, що спори, які виникають із правовідносин за статтями 19, 20 Закону, вирішуються відділеннями Фонду в судовому порядку. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді. Отже, позивачами у зазначеній категорії справ виступають відділення Фонду.

Таким чином, Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів є органами державної влади, які у правовідносинах з роботодавцям, зокрема у зв'язку із здійсненням контролю за перерахуванням штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875, реалізують владні управлінські функції, а право відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах визначено в законодавчому порядку частиною 9 статті 20 Закону.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установлено законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АТП № 579369» (код ЄДРПОУ 33980304, юридична адреса: 95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, буд. 5/2) зареєстрований у якості юридичної особи виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 12.01.2006 року, дані внесені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (а.с.7).

Таким чином, відповідач є субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязаний виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок, підстави та умови участі субєктів господарювання в реалізації державний гарантій для забезпечення інвалідів рівними правами з іншими громадянами регулюється Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ” від 21.03.1991 року № 875.

Відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 року № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до частини 9 статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 року № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ” від 21.03.1991 року № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Частиною 4 статті 20 Закону встановлено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 8 статті 20 Закону Порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Судом встановлено, що відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «АТП № 579369» використовує найману працю, та відповідно до Закону подає Кримському республіканському відділенню Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік за формою № 10-ПІ, затвердженою наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 10.02.2007р. № 42, відповідач визначив норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості одного місця. Він зазначив середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу, що працювали у 2009 році у кількості 14 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність склала 0 осіб; кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” склала 1 особу; фонд оплати праці штатних працівників склав 169 тис. гривен, при цьому середньорічна заробітна плата штатного працівника становіть 12071 гривень (а.с.8).

Згідно самостійно поданого звіту за формою №10-ПІ відповідач повинен був забезпечити у 2009 році працевлаштування інваліда на одному робочому місці, фактично у 2009 році не працевлаштовано ні одного інваліда. Судом встановлено, що в 2009 році середньорічна заробітна плата в Товаристві з обмеженою відповідальністю «АТП № 579369» складає 12071,00 гривень (загальний розмір оплати праці 169000 : кількість працівників 14), що також підтверджується звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів, у якому відповідачем самостійно визначена адміністративно-господарських санкцій у розмірі 6036,00 гривень (а.с.8).

Судом встановлено, що на відповідача поширюється пільга передбачена частиною 1 статті 20 Закону, яка встановлює сплату санкції в розмірі 50% середньорічної заробітної плати для підприємств, на яких працює від 8 до 15 осіб, у звязку з чим відповідачем правомірно визначений розмір адміністративно-господарської санкції у сумі 6036,00 гривень (169000 середньорічна заробітна плата : 50%).

Таким чином, відповідач був повинен до 15 квітня 2010 року самостійно визначити та сплатити адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

На день судового розгляду справи по суті у суду відсутні відомості, що у визначений Законом строк відповідачем адміністративно-господарська санкція сплачена, що підтверджується довідкою Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 08.07.2010 року № 04-4/2486 та поясненнями представника позивача, тому Товариство з обмеженою відповідальністю «АТП № 579369» порушено вимоги статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року № 875.

Під час судового розгляду справи, судом встановлено, що відповідачем до Сімферопольського районного центру зайнятості не надавалась інформація про потребу в робітниках з числа осіб з обмеженими фізичними можливостями за формою звітності №3-ПН «Про наявність вакансії», що підтверджується довідкою Сімферопольського районного центру зайнятості від 13.05.2010 року № 05-1629.

Однак, у відповідності до положень ч. 4 статті 20 Закону "Про зайнятість населення" підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Приймаючі до уваги, що створення робочого місця та працевлаштування інваліду можливо лише після виконання відповідачем обовязку, передбаченого частиною 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» про необхідність подання до центру зайнятості відповідних звітів, які подаються щомісячно, тоді як цього обовязку відповідач не виконав та не подав звіти за формою № 3-ПН з інформацією про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, суд вважає, що у 2009 році відповідач не довів належним чином інформування відповідних державних органів з працевлаштування про вільні робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів відповідно до діючого законодавства.

В порядку ст. 71 КАС України відповідачем не надано доказів працевлаштування у 2009 році одного інваліду, також не надано доказів сплати за не працевлаштування інваліда адміністративно-господарської санкції у розмірі 6036,00 гривень, натомість позивач надав суду наявність такої заборгованості.

Крім, того, аналізуючи норми Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», суд вважає, що штрафні санкції за недотримання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, носять характер альтернативного зобов'язання, тобто підприємство або дотримує норматив, або сплачує конкретну суму до держбюджету України. При цьому законом не встановлено, що для сплати штрафних санкцій у підприємства повинна бути встановлена наявність вини. Між позивачем та відповідачем у результаті невиконання останнім нормативу по працевлаштуванню інвалідів та несплати штрафних санкцій виникли публічно-правові відносини, які взагалі не передбачають можливості існування питання про відповідальність, повязану з винними діями особи, що не є субєктом владних повноважень, оскільки питання про наявність вини може розглядатися тільки у цивільних (господарських) відносинах.

При цьому зі змісту статей 19 й 20 Закону вбачається, що штраф має компенсаційну форму за невиконання нормативу, оскільки згідно з ч.5 ст.20 Закону суми штрафних санкцій використаються Фондом для фінансування соціальних витрат на професійне навчання непрацюючих інвалідів, видачу підприємствам цільових кредитів на створення робочих місць для інвалідів, надання фінансової допомоги на здійснення мер по соціальній, трудовій, фізкультурно-оздоровчій і професійній реабілітації інвалідів і т.п., і у суб'єкта підприємницької діяльності є альтернативний обов'язок або виконання нормативу шляхом працевлаштування інвалідів або оплата штрафних санкцій.

Також необхідно зазначити, що згідно з пп. 1 п.1 ст. 29 Бюджетного кодексу України, до складу доходів Державного бюджету України включаються доходи, що надходять відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів».

Таким чином, суд вважає, що Конституцією України гарантований соціальний захист інвалідів, який здійснюється, зокрема, відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» шляхом зобовязання підприємства створити для інваліда робоче місце (тобто забезпечити його роботою) з витікаючими наслідками (одержання зарплати, лікарняних, відпускних, матеріальної допомоги, пенсійне забезпечення, страхування та інше) та шляхом фінансування витрат бюджету на соціальне забезпечення інвалідів, що не працюють, у тому числі і за рахунок штрафних санкцій, яки сплачують підприємства у разі невиконання нормативів щодо працевлаштування інвалідів.

За таких обставин, позовні вимоги Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є субєкт владних повноважень, і відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються, тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.

Вступна та резолютивна частини постанови були оголошені у судовому засіданні 08.07.2010 року. Повний текст постанови був виготовлений та підписаний 11.07.2010 року.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП № 579369» (код ЄДРПОУ 33980304, юридична адреса: 95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, буд. 5/2) адміністративно-господарські санкції за 2009 рік у розмірі 6036 (шість тисяч тридцять шість) гривень 00 копійок (р/р 31215230700002 в УДК в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740405, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя 50070000; господарські санкції за робочі місця незайняті інвалідами за 2009 рік).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського адміністративного апеляційного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Кудряшова А.М.