Постанова № 13461575, 16.07.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 липня 2010 р.Справа №2а-5598/10/10/0170 10:08 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Лєбєдєвої О.М.,

за участю представників сторін:

від позивача - Лєпілов В.Ю., представник по довіреності від 23.04.2010 року без номеру;

від відповідача - Тарасенко О.В., представник по довіреності №18/10-0 від 19.01.2010 року;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Абсолют - 2007"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання недійсним рішення та спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Абсолют-2007» - позивач - звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим - відповідач - та просить визнати недійсним рішення комісії відповідача про анулювання реєстрації позивача платника податку на додану вартість, викладене в акті №219/15-2 від 14.04.2010 року; зобов'язати відповідача внести в реєстр платників податку на додану вартість запис про скасування анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість. Позовні вимоги мотивовані тим, що реєстрація позивача як платника податку на додану вартість була анульована відповідачем у звязку з відсутністю, на думку ДПІ в м. Сімферополі АР Крим, ПП «Абсолют-2007» за юридичною адресою. Позивач вважає дії відповідача незаконними, зазначає, що за юридичною адресою підприємства керівництвом позивача отримувались документи, які надсилались податковим органом (зокрема, акт про анулювання реєстрації платника ПДВ позивача), ДПІ в м. Сімферополі АР Крим було достовірно відомо про фактичну адресу підприємства, оскільки позивач письмово повідомив про неї відповідача. Також позивач вважає, що вимоги діючого законодавства ПП «Абсолют-2007», на які посилається ДПІ в м. Сімферополі АР Крим, порушені не були. Крім того, позивач вважає, що відповідачем порушено порядок перевірки достовірності юридичної адреси позивача, не прийняті заходи, передбачені діючим законодавством, для встановлення фактичного місця знаходження ПП «Абсолют-2007».

Представником позивача у судовому засіданні 17.06.2010 року надано заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою позивач просить суд визнати недійсним рішення комісії ДПІ в м. Сімферополі АР Крим про анулювання реєстрації ПП «Абсолют-2007» як платника податку на додану вартість, оформлене актом №219/15-2 від 14.04.2010 року; скасувати анулювання реєстрації ПП «Абсолют-2007» як платника податку на додану вартість; скасувати акт №219/15-2 від 14.04.2010 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість; визнати дійсним Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100036805 на бланку серії НБ №049561, видане Приватному підприємству «Абсолют-2007» 23.04.2007 року.

У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і вважає дії податкового органу правомірними та обґрунтованими, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані у судовому засіданні 17.06.2010 р. Відповідно до наданих заперечень відповідач обґрунтовує правомірність дій ДПІ в м. Сімферополі АР Крим незнаходженням позивача за юридичною адресою, що підтверджено актом обстеження його юридичної адреси. Відповідач посилається на те, що у випадку зміни юридичної адреси позивач був зобовязаний внести відповідні зміні до установчих документів та зареєструвати їх, а також отримати нові документи в податковому органі довідку про взяття на облік та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ з зазначенням нової адреси, що позивачем зроблено не було.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство «Абсолют-2007» (код ЄДРПОУ 34946547, юридична адреса: 95024, АР Крим, м. Сімферополь, вул. 1-й кінной армії, буд.74а, кв.2) зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 01.03.2007 року як юридична особа, дані внесені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (номер запису про державну реєстрацію 18821020000011561 - а.с.9-17). Аналогічні відомості про юридичну адресу позивача містяться також в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 17.05.2010 року (а.с.128).

Позивач взятий на облік в ДПІ у м. Сімферополі АР Крим 03.03.2007 року за №10773 (довідка №739/29-0 від 011.03.2007 року а.с.18) та на час розгляду справи перебуває на обліку у відповідача, що представниками позивача та відповідача не оспорювалось і не заперечувалось.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ПП «Абсолют-2007» 23 квітня 2009 року було зареєстровано ДПІ у м. Сімферополі АР Крим (правонаступником якої є відповідач) як платник податку на додану вартість, про що видано свідоцтво №100036805 серії НБ №049561 (а.с.19). В Свідоцтві зазначено адресу позивача 95024, АРК, м. Сімферополь, вул. 1-й кінной армії, буд.74а, кв.2.

Начальником ДПІ в м. Сімферополі АР Крим 14.04.2010 року було затверджено акт про анулювання реєстрації платника на додану вартість позивача (а.с.20-21, 103-104) на підставі абз.“ґ” п.9.8 ст.9 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі - Закон про ПДВ). Суд зазначає, що у якості підстави для анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ в акті зазначено: ПП «Абсолют-2007» відповідно до акту перевірки достовірності юридичної адреси №820/26-31 від 08.04.2009 року за юридичною адресою не знаходиться; направлено повідомлення за формою №18-ОПП; що відповідач вважає порушенням вимог ст.1, ч.3, 6 ст.9, 17, 19 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” від 15.05.2003 року №755-ІV, порядку реєстрації субєктів господарювання, встановленого зазначеним Законом; ст.9 Закону України “Про податок на додану вартість”; п.5, 14, 16 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 р. №79 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 р. за №208/4429); Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19.02.1998 р. №80 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1998 р. за №791/3231). Суд зазначає, що будь-які інші підстави для анулювання реєстрації в зазначеному акті відсутні та представником відповідача під час розгляду справи з наданням документів, які містять такі відомості, не повідомлені.

Вказаний акт було направлено за юридичною адресою підприємства АР Крим, м. Сімферополь, вул. 1-й кінной армії, буд.74а, кв.2 та отримано ПП «Абсолют-2007» 19.04.2010 року, що підтверджено конвертом (а.с.21) і копією поштового повідомлення (а.с.102) та представниками позивача та відповідача не оспорювалось і не заперечувалось.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік оподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до вимог підпункту “ґ” пункту 9.8 зазначеного Закону реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1.3. ст.1 Закону про ПДВ платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. За підпунктом “а” п.2.1. ст.2 Закону про ПДВ платником податку є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.

Обєктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України (пп.3.1.1 п.3.1. ст.3 Закону про ПДВ).

Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону про ПДВ поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Зі змісту вищевказаних норм закону випливає, що необхідною умовою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є факт подання декларацій на протязі дванадцяті календарних місяців з відомостями про відсутність будь-яких операцій, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію і т.д., які оподатковуються.

Як вбачається з копій податкових декларацій з податку на додану вартість за період з травня 2009 року по квітень 2010 року включно позивачем до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим надавались податкові декларації з ПДВ з наявністю оподатковуваних поставок. Зазначена обставина підтверджена також текстом акту про анулювання реєстрації платника ПДВ - позивача: згідно з п.2 акту за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій позивача склали 47114952грн.

Як свідчить акт про анулювання реєстрації платника ПДВ позивача висновок про відсутність позивача за юридичною адресою було зроблено відповідачем на підставі акту №820/26-31 від 08.04.2010 року.

Суд зазначає, що на виконання ухвали Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.04.2010 року відповідачем будь-які акти перевірок місцезнаходження позивача (зокрема, і акт від 08.04.2010 року) суду не надані.

В матеріалах справи наявне повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням №145/29-0 від 12.04.2010 року (на яке також є посилання в акті про анулювання реєстрації платника ПДВ п. 4 акту). Згідно з зазначеним повідомленням за результатами проведених заходів встановлено відсутність юридичної особи позивача за місцезнаходженням; не встановлено фактичне місцезнаходження юридичної особи або адреси, за якою здійснюється зв'язок (а.с.106). Також в матеріалах справи наявна довідка про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків №820/26-34 від 08.04.2010 року (а.с.105), згідно з якою за адресою: м. Сімферополь, вул. 1-й кінной армії, буд.74а, кв.2, місцезнаходження платника податків не встановлено.

Суд зазначає, що згідно з вимогами ст.93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса її органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи або закону виступають від її імені. Відповідно до ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року №755-IV місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

В свою чергу Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” закріплений порядок державної реєстрації юридичних осіб, відповідно до якого юридична особа повинна повідомити про зміну її місцезнаходження.

Згідно з п.5 ст.17 Закону “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб. Статтею 19 вказаного Закону закріплений порядок внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

З положень пункту 12 вказаної норми вбачається, що у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки. У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей.

У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей. Якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за зазначеною адресою, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням (п.14 ст.19 Закону “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”).

Наказом Державної податкової адміністрації України від 19.02.1998 року №80 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 року за №172/2612) затверджено Порядок обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів) (далі - Порядок обліку).

Згідно з п.11.2. вказаного Порядку, підрозділи органу державної податкової служби: стосовно платників податків, якими не подано в зазначені терміни звіти, декларації, у порядку, передбаченому законодавством, самостійно визначають суму податкового зобов'язання, проводять роботу з узгодження податкового зобов'язання та інші заходи; стосовно платників податків, які мають податковий борг, у порядку, передбаченому законодавством, здійснюють заходи із скорочення податкового боргу з використанням права податкової застави, адміністративного арешту активів, стягнення та інші заходи.

У рамках проведення цих заходів, а також при призначенні чи проведенні документальної перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками органів державної податкової служби здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, відповідальних та афілійованих осіб. Якщо підрозділами податкової міліції підтверджено відсутність за місцезнаходженням юридичної особи, яка включена до Єдиного державного реєстру, то підрозділи з обліку платників податків до відповідного державного реєстратора (органу державної реєстрації) надсилають повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою №18-ОПП (додаток 17), як це передбачено п.11.5 Порядку обліку.

Однак в витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 17.05.2010 року (а.с.128) державним реєстратором зазначено, що статус відомостей про юридичну особу - підтверджено.

Також суд зазначає, що дані документів щодо достовірності юридичної адреси позивача, наданих ДПІ в м. Сімферополі АР Крим під час розгляду справи, не відповідають іншим матеріалам справи. Так, позивачем під час подання адміністративного позову у якості юридичної адреси було зазначено м. Сімферополь, вул. 1-ой кінной армії, 74а, кв.2. За даною адресою позивачу податковим органом були направлені: акт про результати планової виїзної перевірки ПП «Абсолют-2007» ЄДРПОУ 34946547, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. (а.с.22-62), акт №9239/15-2/34946547 від 21.06.2010 року про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету (а.с.133) - в даних актах у розділі «юридична та фактична адреса» позивача зазначено: м. Сімферополь, вул. 1-ой кінной армії, 74а, кв.2.

Таким чином, перший акт перевірки було складено 02.04.2010 року (за 6 днів до складення довідки про обстеження юридичної адреси), другий вже після затвердження акту про анулювання реєстрації платника ПДВ позивача, однак вказані акти направлялись податковим органом на юридичну адресу підприємства та були отримані позивачем за вказаною адресою, що підтверджено поштовим конвертом (а.с.134), та представником відповідача під час розгляду справи в суді не оспорювалось та не заперечувалось.

Надані відповідачем документи щодо відсутності позивача за юридичною адресою довідка від 08.04.2010 року та повідомлення від 12.04.2010 року - не містять посилання на те, які саме обставини стали підставою для висновку про те, що ПП «Абсолют-2007» не знаходиться за юридичною адресою; відповідачем не надані документи, які б містили б у собі відомості про назву організації, що знаходиться за зазначеною адресою, не вказано посади та прізвища осіб, з пояснень яких слідує, що позивач відсутній за вказаною адресою тощо. Акт обстеження юридичної адреси відповідачем суду взагалі не надано.

Також суд вважає необхідним звернути увагу відповідача на те, що позивачем до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим з 12.04.2010 року (дата повідомлення ДПІ про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням) надавались податкові декларації з податку на додану вартість та декларації з податку на прибуток підприємств, зокрема, податкові декларації з ПДВ за березень 2010 року (надана 20.04.2010 року а.с.146-150), за квітень 2010 року (надана 20.05.2010 року а.с.152-163), в яких позивачем постійно зазначалась таж сама адреса 95024, м. Сімферополь, вул. 1-ой кінной армії, 74а, кв.2.

Більш того, в день складення та затвердження акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача директором ПП «Абсолют-2007» було надано до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим повідомлення про знаходження осіб, що відповідають за звітність та сплату податків, також за адресою: м. Сімферополь, вул. К. Лібкнехта, буд.30 (а.с.65); дата подання зазначеного повідомлення до податкового органу підтверджена вхідним штампом ДПІ з зазначенням дати.

На підставі викладеного, суд не приймає надані відповідачем довідку від 08.04.2010 року №820/26-34 та повідомлення від 12.04.2010 року №145/29-0 як належні докази незнаходження позивача за зазначеною адресою, оскільки дані вказаних документів суперечать фактичним обставинам справи, що встановлені судом.

Також суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не надані докази проведення роботи із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків.

Згідно довідки з зазначенням відомостей з ЄДРПОУ місцезнаходження позивача - м. Сімферополь, вул. 1-ой кінной армії, 74а, кв.2, та, як встановлено судом під час розгляду справи, вказана адреса відповідає фактичній адресі ТОВ «Абсолют-2007». В матеріалах справи також відсутні відомості про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомостей про відсутність позивача за вказаною адресою.

На підставі викладеного, судом не приймаються до уваги і посилання відповідача на пп.“ґ” п.9.8 ст.9 Закону про ПДВ, згідно з яким реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання, оскільки докази порушення з боку позивача порядку проведення перереєстрації юридичної особи відповідачем під час розгляду справи не надано та не повідомлено про їх наявність у третіх осіб для витребування судом і залучення до матеріалів справи.

Згідно частин 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано доказів того, що ПП «Абсолют-2007» не підпадає під визначення платника податку, а також доказів наявності обставин, які є підставою для анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ.

Таким чином під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач використав надані йому повноваження необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення про перереєстрацію позивача як платника податку на додану вартість, без дотримання принципу рівності перед законом, непропорційно, тобто без дотримання розумного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Разом з тим, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до пункту 25.4 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 р. №79 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 р. за №208/4429 з наступними змінами та доповненнями), підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою органу державної податкової служби, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення органу державної податкової служби про відміну анулювання реєстрації та скасування акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Рішення із копіями відповідних документів направляються до Державної податкової адміністрації України для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру. Тобто, податкові органи після набранням чинності рішенням суду в частині неправомірного анулювання позивача в якості платника ПДВ мають вчинити дії щодо поновлення відомостей про його реєстрацію у відповідному державному реєстрі.

З наведеної норми слідує, що для поновлення первісного статусу позивача як зареєстрованого у встановленому порядку платника податку на додану вартість суд може лише скасувати, а з врахуванням вимог ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України визнати протиправним та скасувати рішення субєкта владних повноважень ДПІ в м. Сімферополі в АР Крим про анулювання реєстрації Приватного підприємства «Абсолют-2007» в якості платника податку на додану вартість, яке оформлене актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №305/15-2 від 16.04.2010 року. Однак, ані Законом про ПДВ, а ні зазначеним Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, а також іншими нормативно-правовими актами суду не надано право та не встановлено порядку відновлення первісного стану платника податку на додану вартість, зокрема, позивача, шляхом скасування анулювання реєстрації платника ПДВ, скасування рішення комісії податкового органу, визнання дійсним Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ тощо.

На підставі викладеного, суд вважає належним та достатнім способом захисту прав та законних інтересів позивача з врахуванням обовязків відповідача як органу державної податкової служби України визнання протиправним та скасування рішення ДПІ в м. Сімферополі в АР Крим про анулювання реєстрації Приватного підприємства «Абсолют-2007» в якості платника податку на додану вартість, яке оформлене актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №219/15-2 від 14.04.2010 року.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання скасування рішення відповідача, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства «Абсолют-2007» про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про анулювання реєстрації Приватного підприємства «Абсолют-2007» в якості платника податку на додану вартість, яке оформлене актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №219/15-2 від 14.04.2010 року, є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням часткового задоволення позовних вимог з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи судом 16 липня 2010 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, постанова складена у повному обсязі 21 липня 2010 року.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про анулювання реєстрації Приватного підприємства «Абсолют-2007» (код ЄДРПОУ 34946547, юридична адреса: 95024, АР Крим, м. Сімферополь, вул. 1-й кінной армії, буд.74а, кв.2) в якості платника податку на додану вартість, яке оформлене актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №219/15-2 від 14.04.2010 року.

3. Стягнути на користь Приватного підприємства «Абсолют-2007» (код ЄДРПОУ 34946547, юридична адреса: 95024, АР Крим, м. Сімферополь, вул. 1-й кінной армії, буд.74а, кв.2) з Державного бюджету України в рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги). Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Кудряшова А.М.