Постанова № 13461561, 07.12.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 грудня 2010 р.Справа №2а-11252/10/8/0170 (17:21 год.) м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Гнатенко І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Данкан"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання бездіяльності неправомірною та спонукання до виконання певних дій

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Бойченко Ольга Костянтинівна, довіренсть №112/10-0 від 25.08.10р.

Суть спору: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом про визнання неправомірною бездіяльності ДПІ в м. Сімферополі АРК по невизнанню як податкового звіту декларації ТОВ "Данкан" за перше півріччя 2010р. з податку на прибуток та про зобов'язання відповідача відобразити показники декларації ТОВ "Данкан" за перше півріччя 2010р. з податку на прибуток в картці особового рахунку з податку на прибуток.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 31.08.2010р. відкрите провадження по адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 02.12.2010р. позивач надав заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої просить визнати неправомірними дії ДПІ в м. Сімферополі з невизнання як податкової звітності декларації з податку на прибуток ТОВ "Данкан" за перше півріччя 2010р. та зобовязати ДПІ в м. Сімферополі відобразити показники декларації ТОВ "Данкан" перше півріччя 2010р. в картці особового рахунку з податку на прибуток.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що подана ТОВ "Данкан" податкова звітність декларація з податку на прибуток за перше півріччя 2010р. відповідає вимогам п.п. 4.1.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Разом з тим, повідомлення ДПІ в м.Сімферополі щодо невизнання зазначеної декларації як податкової звітності не відповідає вимогам п.4.6 Інструкції з діловодства в міністерствах, відомствах, інших центральних органах виконавчої влади, Ради міністрів АР Крим, місцевих органах самоврядування, затвердженої Постановою КМ України №1153 від 17.10.1997р., оскільки не завірено печаткою.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, наведених у письмових запереченнях. Так, відповідач, зокрема, зазначив, що податкова звітність з податку на прибуток ТОВ "Данкан" за перше півріччя 2010р. не була визнана такою в рамках проведення операції “Бюджет” з метою підняття ефективності контрольно-перевірочної роботи, виявлення і руйнування схем ухилення та мінімізації податкових зобов'язань. Щодо посилань позивача на положення п. 4.6 Інструкції з діловодства в міністерствах, відомствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів АР Крим, місцевих органах самоврядування, затвердженої Постановою КМ України №1153 від 17.10.1997р., відповідач повідомив, що спеціальним нормативно-правовим актом з питання діловодства в органах ДПС України є Інструкція з діловодства в органах ДПС України, затверджена наказом ДПА України №315 від 01.07.1998р., згідно якої письмове повідомлення лист ОДПС, не завірений печаткою, при здійсненні оперативних звязків з платниками податків є цілком правомірним засобом звязку.

Позивач ТОВ "Данкан" надав до суду 07.12.10р. клопотання про розгляд справи за його відсутності та просив задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача та розглянути справу по суті у звязку з достатністю наявних у справі матеріалів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Данкан" зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 17.08.2007р., ідентифікаційний код юридичної особи 35338012, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою з ЄДРПОУ Головного управління статистики в АРК №05.3-6-06\1271 від 28.08.2007р. (а.с.19-20).

Згідно довідки про взяття на облік платника податків від 20.08.2007р. №2313/29-0 ТОВ "Данкан" перебуває на обліку в ДПІ у м. Сімферополі з 20.08.2007р. за № 20293 (а.с. 38).

Згідно свідоцтва № 100092247 про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ №193437 ТОВ "Данкан" зареєстроване платником податку на додану вартість (а.с.37).

Судом встановлено, що ТОВ "Данкан" на адресу ДПІ в м. Сімферополі рекомендованою кореспонденцією надіслано податкову декларацію з податку на прибуток за перше півріччя 2010р. із додатками (а.с.40-42), яка була отримана ДПІ в м.Сімферополі 02.08.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 39).

Листом вих.№34864/10/1501 від 04.08.2010р. ДПІ в м. Сімферополі повідомила ТОВ "Данкан", що згідно п.3.2 Регламенту взаємодії між структурними підрозділами органів ДПС в АРК відносно відпрацювання підприємств при проведенні операції “Бюджет”, ТОВ"Данкан" віднесено до категорії ризику і у звязку з недопущенням використання вказаної категорії платників в якості інструментів мінімізації сплати податків підприємствами-вигодонабувачами ДПІ в м.Сімферополі повідомила, що надана податкова декларація з податку на прибуток за перше півріччя 2010р. (вх. №134551 від 02.08.2010р.) не визнана як податкова звітність за рішенням робочої групи в рамках проведення операції “Бюджет” та позивачу по справі було запропоновано надати нову декларацію з податку на прибуток за перше півріччя 2010р. (а.с. 6).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ТОВ"Дайкан" є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема письмових заперечень відповідача по справі, ДПІ в м.Сімферополі, привласнюючи статус поданій позивачем декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2010р. “не визнана як податкова звітність”, керувалась протоколом засідання за участю Премєр-міністра України Азарова М.Я. від 03.04.2010р. та постановою координаційної наради керівників правоохоронних органів України за участю Президента України від 12.03.2010р. стосовно підвищення ефективності контрольно-перевірочної роботи, виявлення та руйнування схем ухилення та мінімізації податкових зобовязань, а також на виконання наказу ДПА України від 09.04.2010р. №236 “Про введення в дію операції “Бюджет”.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що привласнення статусу “не визнана як податкова звітність” призвело до невідображення її показників у картці особового рахунку з податку на прибуток платника податків позивача у справі, що підтверджується даними картки особового рахунку позивача з податку на прибуток та не заперечується відповідачем по суті (а.с. 47-51).

Оцінюючи правомірність вказаних дій відповідача, як субєкта владних повноважень, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Подання податкової декларації з податку на прибуток передбачено Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами цільовими фондами». З прийняттям Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та в силу повноважень, передбачених ст. 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ДПА України починаючи з 2003 року було затверджено форму податкової декларації з податку на прибуток та Порядок її заповнення і подання наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року N 143, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 р. за N 271/7592 (далі- Порядок №143).

В силу п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000р. (із змінами та доповненнями) прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

П.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону містить вичерпний перелік підстав, коли податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, а саме - якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Пунктом 1.3 з Порядку N 143, передбачено, що декларація з податку на прибуток підприємства (далі - декларація) та додатки до неї подаються платником незалежно від того, чи виникло у звітному періоді в платника податкове зобов'язання чи ні.

Відповідно до 1.6. Порядку №143 в декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації. Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності). Достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства. Оригінал декларації з відповідними додатками подається платником до податкового органу за місцезнаходженням платника на одному двосторонньому аркуші форматом А-4 з відповідними додатками на односторонніх аркушах форматом А-4. Подання копій декларації та додатків не дозволяється. Декларація та додатки до неї не підлягають обов'язковому скріпленню між собою (прошнуровуванню).

В разі неподання додатків або подання до органу державної податкової служби копій декларації та додатків до податкової декларації з податку на прибуток така податкова декларація вважається невизнаною як податкова декларація, про що повідомляється платника податків із зазначенням підстав її неприйняття.

Отже, суд вважає, що повноваження органів державної податкової служби щодо прийняття податкових декларації обмежено вичерпним переліком - прийняти декларацію або відмовити в її прийнятті з підстав, визначених законом.

Право же привласнювати декларації статус “не визнана як податкова звітність” з підстав інших, ніж встановлено законом, чинним податковим законодавством України не передбачено.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 16.4.2, п. 16.4, ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Згідно п.п. 16.4.3, п. 16.4, ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі коли платник податку вважає за доцільне роз'яснити окремі результати фінансово-господарської діяльності, зазначені у податковій декларації з цього податку, такий платник податку може надіслати податковому органу таке пояснення, складене у довільній формі. Податковий орган не може вимагати надання форм звітності чи обліку, прямо не передбачених цим Законом, у тому числі складених за правилами бухгалтерської звітності, інших, не передбачених цим Законом, балансів чи звітності.

Проаналізувавши положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", суд встановив, що безпосередньо цим законом форму та порядок заповнення декларації з податку на прибуток не встановлено. Вищевказана норма (ст 16 Закону України N283/97-ВР) є відсильною до інших законів, тому при визначенні правомірності положень наказу ДПА України, яким затверджено форму та порядок подання декларації з податку на прибуток, потрібно розглядати в сукупності норми законодавчих актів, які передбачають та встановлюють таку форму чи порядок або визначають компетенцію органу, який наділений правом встановлювати таку форму і порядок заповнення декларації.

Разом з тим, суд зауважує, що приписами п.п. 4.1.2. Закону №2181-ІІІ чітко встановлено випадки, коли податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, а саме, якщо в ній не зазначено обовязкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Тобто Законом встановлено вичерпний перелік обставин, за яких податкова декларація може бути не визнана такою контролюючим органом: 1 - коли в ній не зазначено обовязкових реквізитів, або 2 - її не підписано відповідними посадовими особами, або 3 - не скріплено печаткою.

Не визнаючи надану позивачем податкову звітність за перше півріччя 2010р. з податку на прибуток відповідач в своіх запереченнях проти позову спирався на протокол засідання Премєр - міністра України Азарова М. Я. від 03.04.2010р. та постанову координаційної ради керівників правоохоронних органів України за участю Президента України від 12.03.2010р. стосовно підвищення ефективності контрольно-перевірочної роботи, виявлення та знищення схем ухилення та мінімізації податкових зобовязань, а також на наказ ДПА України від 09.04.2010р. №236 “Про введення в дію операції “Бюджет”, у звязку з чим суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Суд виходить з того, що відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В той же час, як вбачаться з наказу ДПА України від 09.04.2010р. №236 “Про введення в дію операції “Бюджет”, він не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, що відповідно до вимог Указу Президента України “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” є обовязковим, а отже, він не містить ознак підзаконного нормативно-правового акту та не може бути застосований судом при вирішенні даного спору.

Крім того, жодний із зазначених у письмових запереченнях відповідача документів, зокрема, протокол засідання Премєр - міністра України Азарова М. Я. від 03.04.2010р., постанова координаційної наради керівників правоохоронних органів України за участю Президента України від 12.03.2010р., а також на наказ ДПА України від 09.04.2010р. №236 “Про введення в дію операції “Бюджет”, не може бути визнаний таким, що розширює або звужує перелік підстав, за якими не може бути визнана податковою звітністю декларація платника податку з податку на прибуток.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх дій суду не доведено, відтак обґрунтованості позовних вимог відповідачем не спростовано.

Суд зазначає, що наслідком подачі податкової звітності платником податків з урахуванням її відповідності всім обовязковим вимогам до такої звітності, належного підписання відповідними посадовими особами та скріплення печаткою платника податків є відображення в картці особового рахунку відповідних податкових зобовязань, задекларованих у поданій звітності.

Як вже зазначено судом приписами п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. визначено обовязок контролюючого органу прийняти податкову декларацію.

В розумінні цієї норми законодавець має на увазі дії щодо прийняття органом ДПС податкової декларації як документу в письмовій або електронній формі, а не дії щодо прийняття податкової декларації саме як податкової звітності.

Закон України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. не містить вимог чи обовязку органу ДПС вчиняти дії по прийняттю податкової декларації саме як податкової звітності, оскільки відповідач, прийнявши податкову декларацію, що відповідає всім вимогам закону (відповідність всім обовязковим вимогам, належне підписання відповідними посадовими особами та скріплення печаткою платника податків), повинен відобразити її показники в картці особового рахунку платника податків, а отже допустив протиправну бездіяльність з непроведення в картці особового рахунку позивача з податку на прибуток податкової декларації за перше півріччя 2010р.

Суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача по невизнанню як податкової звітності податкової декларації з податку на прибуток позивача за перше півріччя 2010р., оскільки крім зазначених дій відповідач не повинен вчиняти інших дій по визнанню або невизнанню податкової декларації позивача як податкової звітності.

У відповідності до ч.2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача.

Суд керуючись положеннями ст. 162 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних та визнати протиправною бездіяльність відповідача у непроведенні в карці особового рахунку з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2010р.

Суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим у непроведенні в картці особового рахунку з податку на прибуток підприємств ТОВ «Данкан» розрахунків податкових зобовязань з податку на податок нам прибуток за перше півріччя 2010року та зобовязати Державну податкову інспекцію в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим провести в картці особового рахунку ТОВ «Данкан» розрахунки податкових зобовязань з податку на прибуток за перше півріччя 2010року, задовольнивши позовні вимоги в цій частині та відмовити в позові в частині позовних вимог про визнання протиправними дій по невизнанню як податкової звітності декларації ТОВ «Данкан» за перше півріччя 2010р. з податку на прибуток.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги частково, але правило щодо пропорційного стягення судових витрат не поширюється на немайнові спори, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн.

У звязку зі складністю справи, судом 07.12.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 13.12.2010р. постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим у непроведенні в картці особового рахунку з податку на прибуток підприємств Товариства з обмеженою відповідальністю «Данкан» показників податкової декларації з податку на прибуток підприємств за перше півріччя 2010р.

3. Зобовязати Державну податкову інспекцію в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим провести в картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Данкан» розрахунки податкових зобовязань відповідно до податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Данкан» з податку на прибуток підприємств за перше півріччя 2010р.

4. В частині визнання протиправними дій по невизнанню як податкової звітності декларації ТОВ «Данкан» за перше півріччя 2010р. з податку на прибуток підприємств -відмовити в позові.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Данкан» (ЄДРПОУ 35338012; 95053, м. Сімферополь, вул. Київська, 5, банківські реквізити невідомі) 3,40грн. судового збору.

6. Встановити Державній податковій інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим місячний термін з дня набрання законної сили судовим рішенням по справі для подання суду звіту про виконання судового рішення.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Кушнова А.О.