Постанова № 13461560, 08.07.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 липня 2010 р.Справа №2а-9343/09/10/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Кудряшової А.М. ,

при секретарі Левченко Д.С.

за участю представників сторін:

від позивача - Абхаірова Е.Ш., довіреність №1/1 від05.01.2010;

від відповідача не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства Видавництво і друкарня "Таврида"

до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК

про скасування рішення № 1195 від 16.07.2009 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Видавництво та друкарня «Таврида» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя про скасування рішення від 16.07.2009 року № 1195 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.08.2009 року було відкрите провадження у справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим 16.07.09 року було прийнято рішення № 1195 про нарахування пені в сумі 32534,38 гривень за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду за період з 17.09.08 року по 25.03.09 року з порушенням норм чинного законодавства, оскільки раніше відповідачем вже приймалися рішення про застосування штрафу та нарахуванню пені за той самий період: від 13.03.2009 року № 321-328; від 16.07.2009 року №1196. Представник позивача зазначив, що у рішенні №1195 не зазначено на які страхові внески та фінансові санкції була нарахована пеня. Крім того, представник позивача пояснив, що відповідачем, не зважаючи на оскарження цілого переліку рішень в судовому порядку, продовжується застосування до позивача штрафів та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків, які сплачуються позивачем своєчасно та у повному обсязі, які відповідач перерозподіляє на погашення заборгованості, що виникла раніше, а саме на погашення заборгованості, що виникла на підставі рішення про застосування штрафних санкцій і пені № 1032 від 13.12.2007 року, за рахунок своєчасно сплачених ДП Видавництво і друкарня "Таврида" страхових внесків, на думку позивача, такі дії з перерозподілу внесків є протиправним, адже рішення № 1032 оскаржувалось позивачем у судовому порядку. Також представник позивача зазначив, що дії УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя, з самостійного змінення призначення страхових внесків позивача на користь погашення пені та фінансових санкцій за рішенням № 1032, яке оскаржено підприємством у судовому порядку, а також після відкриття виконавчого провадження за вказаним рішенням, визнані протиправними згідно постанови по справі № 2а-3197/08/8, яке набрало чинності 23.07.2009 року. Таким чином, позивач вважає, що поточні платежі, які здійснено Підприємством за лютий-серпень 2008 року не могли бути направлені на погашення заборгованості за Рішенням 1032 від 13.12.2007 року.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про день, час, місто слухання справи повідомлений належним чином, надав суду клопотання про відкладення слухання справи, у зв'язку із зайнятістю представника управління, а саме надання щомісячної звітності. Раніше у судових засіданнях від 16.11.09 року, 18.05.10 року, 18.06.10 року, позов не визнав та заперечував проти його задоволення, з підстав викладених у письмових запереченнях, у тому числі пояснивши, що УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим правомірно прийняло рішення № 1195 від 16.07.2009 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені в сумі 30205,25 гривень за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків за період з 17.09.2008 року по 25.03.2009 року по сплаті фінансових санкцій, які стягнуто за рішеннями № 168-176 від 07.02.2008 року. Зазначив, що за рішенням № 1195 накладена пеня, що не залежить від перерозподілу коштів у лютому-серпні 2008 року. Також зазначив, про те що у бухгалтерському обліку позивача заборгованість перед УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя відображено не вірно. Крім того, представник відповідача зазначив, що несвоєчасна сплата позивачем фінансових санкцій за рішеннями 168-176 від 07.02.2008 року підтверджується розрахунком фінансової санкції та пені по особовому рахунку позивача. Представник відповідача зазначив, що з врахуванням того, що недоїмка у підприємства виникла з квітня 2005 року та з цього моменту прирощувалась на момент винесення рішення № 1032 від 13.12.2007 року, загальна сума заборгованості з недоїмки, фінансових санкцій та пені вже складала 555080,58 гривень. Платіжними дорученнями з призначенням платежу за березень 2008 року ще погашалась заборгованість за листопад 2007 року Підприємством до даного часу не проводилась сплата заборгованості за рішенням № 416 від 22.04.05р., № 691 від 08.06.06р., № 1107 від 01.09.06р., що погашалась в порядку календарної черговості. Отже, до моменту погашення заборгованості, що виникла раніше, управління не погашало заборгованість за рішенням № 1032 від 13.12.07р. Отже навіть не направляючи кошти на погашення рішення № 1032 від 13.12.07р. у позивача все одно буде затримка платежу, отже пеня не змініться незалежно від погашення або не погашення рішення № 1032 від 13.12.07 року.

Суд, враховуючі думку представника позивача, клопотання відповідача щодо відкладення справи у зв'язку із зайнятість їх представника, приймаючі до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для зясування обставин по справі, керуючись ч.3 ст. 122, ст. 128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутністю представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються органами виконавчої влади та субєктами владних повноважень.

Отже, суд приходить до висновку, що зазначений спір має ознаки публічно-правового та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з п.1 частини 1 статті 14 Закону України від 09.07.2003 року № 1058 - IV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»(далі Закон № 1058- IV) страхувальниками визнаються роботодавці підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Частиною 1 статті 15 Закону визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону.

Судом встановлено, що Державне підприємство Видавництво і друкарня "Таврида" є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 21.08.2002 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 9488049 (а.с.25)

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ГУ Статистики в АРК № 05/3-6-25/381 ДП Видавництво і друкарня "Таврида" має ідентифікаційний код 05905680 і перебуває на обліку в реєстрі (а.с.26).

Судом встановлено, що ДП Видавництво і друкарня "Таврида" зареєстрованов Управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим як платник страхових внесків за реєстраційним номером 15-01-0094.

Таким чином, позивач є страхувальником та платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03р. №1058-IV (далі Закон).

Стаття 3 Закону визначає, що Пенсійний фонд і юридичні особи є суб'єктами системи пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно ст. 1 Закону страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками. Страхові внески нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці працівників незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Страхувальник зобовязаний сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 днів із дня закінчення цього періоду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі оплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом (п. 6 ст. 20 Закону).

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій (п. 2 ст. 106 Закону).

Обчислення і сплата страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України підприємствами, установами, організаціями (далі - Підприємства) незалежно від форм власності, виду діяльності і господарювання та фізичними особами, нарахування і сплата фінансових санкцій та пені, подання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах (далі - органи Пенсійного фонду України) врегульоване Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі - Інструкція), що затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 N21-1, зареєстрована у Мінюсті України 16.01.2004 за N64/8663.

Як свідчать матеріали справи, 16.07.2009 року Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим згідно із пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", прийняв рішення № 1195 про застосування фінансових санкцій і нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страховиками страхових внесків, у тому числі донарахованих страховиками або органом Пенсійного фонду, яким нарахована пеня у розмірі 32534,38 гривень за період з 17.09.2008 року по 25.03.2009 року(а.с.6).

Позивач, не погоджуючись з прийняттям УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя рішення № 1195 від 16.07.2009 року, звернувся до суду за захистом своїх порушених права, свобод та інтересів.

Перевіряючи правомірність винесення відповідачем рішення № 1195 від 16.07.2009 року у відповідності до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає необхідним перевірити правомірність підстав для прийняття оспариваемого рішення станом на 16.07.2009 року.

Відповідно до частини пункту 2 частини 9 статті 106 Закону, що діяв на момент прийняття спірного рішення виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Згідно ст. 1 Закону №1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону №1058 виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно з п.п. 4,6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058 страхувальник зобовязаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до частини 3 статті 20 Закону № 1058 територіальні органи Пенсійного фонду мають право обчислювати страхові внески лише на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які нараховуються страхові внески.

Частиною 6 статті 20 Закону № 1058 встановлено, що страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовий період для виду страхувальника, до якого відноситься позивач, встановлений зазначеною нормою закону один календарний місяць.

Згідно із ч. 12 ст. 20 Закону № 1058 страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до абзацу 6 частини 6 статті 20 Закону №1058, п. 5.1.6. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 (далі Інструкція) перерахування страхових внесків здійснюється страхувальником одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці, у тому числі в безготівковій або натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг).

Частиною 2 статті 106 Закону №1058 встановлено, що суми страхових внесків, своєчасно не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до частини 10 статті 20 Закону №1058 якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом. Право застосування фінансових санкцій за п. 6 частини 1 статті 64 Закону №1058 надано територіальним органам Пенсійного фонду. Частиною 17 статті 106 Закону №1058 встановлено, що від імені виконавчих органів Пенсійного фонду накладати фінансові санкції мають право начальники управлінь Пенсійного фонду в районах.

Відповідно до частини 13 статті 106 Закону №1058 про нарахування пені та накладення штрафів, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду виносять рішення.

Відповідно до п.2 частини 9 статті 106 Закону №1058 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відповідно до частини 1 статті 106 Закону №1058 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобовязані самостійно сплатити їх з нарахуванням пені в розмірах, визначених законом.

Згідно з абзацом 2 пункту 2 частини 9 статті 106 Закону №1058 одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Розрахунок фінансових санкцій у разі несвоєчасної сплати страхових внесків здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника, як встановлено абзацом 3 підпункту 9.3.2. пункту 9.3. Інструкції.

Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником, або з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку перерахування (зарахування) відповідних сум, до дня їх фактичного перерахування (зарахування) банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій (п. 1 ч. 10 ст. 106 Закону 1058).

Судом встановлено, що рішенням № 1195 від 16.07.09 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків до ДП Видавництво і друкарня "Таврида"нарахована пеня у розмірі 32534,38 гривень за період з 17.09.08 року по 25.03.09 року.

Судом встановлено, що розрахунок пені за рішенням № 1195 від 16.07.09 року УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим здійснено саме за несвоєчасне, на його думку, перерахування позивачем страхових внесків за липень 2008 року, що підтверджується листом відповідача №12924/025 від 18.11.09 року (а.с.71).

При цьому, судом встановлено, що при розрахунку пені за рішенням № 1195 від 16.07.09 року, відповідачем зазначено дату виникнення заборгованості страхових внесків за липень 2008 року 17.09.2008 року, а також дати зарахування з 21.01.2009 року по 25.03.2009 року, тобто з затримкою їх сплати, а тому нарахована пеня по особовому рахунку 4%,32%,42% у сумі 31358,20 грн. та по особовому рахунку 1-5% у сумі 1176,18 грн. (а.с.115 оборот листа).

Відповідно до розрахунку сум страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за липень 2008 року та згідно з карткою особового рахунку позивач зобовязався сплатити 130127,08 гривень (а.с.38,72).

Одночасно суд встановив, що ДП Видавництво і друкарня "Таврида" згідно платіжних доручень від 04.07.2008 року № 918 на суму 23,00грн.; №917 на суму 507,00 грн.; від 22.07.2008 року №1071 на суму 32000,00 грн.; №1072 на суму 6928,00 грн.; від 23.07.08 року № 1080 на суму 65,00 грн.; № 1081 на суму 20,00 грн.; від 29.07.2008 року №1146 на суму 1628,00 грн., №1147 на суму 98,00 грн.; від 04.08.2008 року №1190 на суму 79000 грн., від 08.08.08 року № 1227 на суму 17434,00 грн.; №1228 на суму 783,00 грн., із зазначенням платежів страхові внески за липень 2008 року перерахувало УПФУ в Центральному районі м.Сімферополя суму у розмірі 138486 грн. (а.с.73-78).

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що зазначені суми страхових внесків, окрім сум перерахованих п/д від 08.08.08 року № 1227 на суму 17434,00 грн.; №1228 на суму 783,00 грн. перераховані позивачем за липень 2008 року в сумі 138486 грн., були спрямовані УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим на погашення сум недоїмки по фінансовим санкціям і пені у порядку календарної черговості виникнення заборгованості, а саме на сплату фінансових санкцій і пені згідно рішення № 1032 від 13.12.07 року, що підтверджується листом відповідача №8395 від 18.08.2009 року (а.с.57-60) та карткою особового рахунку позивача.

Такі дії представник відповідача обґрунтовує посиланням на ч.5 ст. 106 Закону №1058, якою визначено право Пенсійного фонду за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки погашати суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення та право здійснювати зарахування поточних сум страхових внесків, сплачених страхувальником на погашення наявної недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Суд зазначає, що дійсно, посилання представника відповідача на ч. 5 ст. 106 Закону №1058 у частині повноважень органу Пенсійного фонду по перерозподілу поточних сум страхових внесків страхувальників за рахунок існуючої заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення, за загальним правилом, відповідають діючому законодавству, проте у цих правовідносинах суд вважає, що перерозподіл сум страхових внесків, перерахованих ДП Видавництво і друкарня "Таврида" за липень 2008 року в сумі 120269,00 гривень на погашення заборгованості по фінансовим санкціям і пені за рішеннями № 1032 від 13.12.2007 року, призвів до невірного розрахунку пені за рішенням №1195 від 16.07.2009, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду від 16.12.08 року по справі № 2а-3197/08/8 визнано протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК по самостійному перерозподілу грошових коштів ДП Видавництво і друкарня "Таврида", сплачених на оплату страхових внесків, на користь погашення заборгованості по рішенню Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м.Сімферополя АРК №1032 від 13.12.07р. після відкриття Центральним ВДВС Сімферопольського МУЮ АРК виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК №1032 від 13.12.07р. та в період примусового виконання цього рішення, а також визнано протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м.Сімферополя АР Крим з самостійного змінення призначення платежів та перерозподілу страхових внесків ДП Видавництво і друкарня "Таврида", на користь погашення пені та фінансових санкцій за рішенням УПФУ в Центральному районі м.Сімферополя АРК №1032 від 13.12.07р., в період оскарження рішення УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АРК №1032 від 13.12.07р. у судовому порядку, а саме у період з лютого 2008 р. по червень 2008 р.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.07.09 року апеляційну скаргу УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду АРК від 16.12.08 року по справі № 2а-3197/08/8 залишено без змін.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній, господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд зазначає, що судовим рішенням № 2-а-3197/08/8 в адміністративній справі, що набрало законної сили 23.07.09 року встановлено, що відповідач мав зупинити стягнення коштів позивача за рішенням №1032 саме на період судового оскарження цього рішення, а дії УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя щодо самостійного змінення призначення платежів, здійснених Державним підприємством Видавництво і друкарня "Таврида" в рахунок сплати страхових внесків, здійснення перерозподілу грошових коштів на погашення заборгованості за рішенням Управлінням ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя №1032 від 13.12.07р., яке знаходиться на примусовому виконанні у Центральному ВДВС Сімферопольського МУЮ та під час судового розгляду справи за позовом ДП Видавництво і друкарня "Таврида" про скасування рішення №1032 від 13.12.07р., визнані судом протиправними.

Виходячи з позиції суду, викладеної у справі № 2а-3197/08/8, борг за рішенням №1032 від 13.12.2007р. мав бути внесений до картки особового рахунку страхувальника позивача у справі лише після його остаточного узгодження, тобто після набрання чинності постановою Господарського суду АРК по справі № 2-29/466-2007А про оскарження рішення № 1032 від 13.12.2007 року, отже не раніше 05.06.2008 року. Саме з цього часу поточні платежі могли бути перерозподілені на погашення боргу за рішенням № 1032 від 13.12.2007 року, а до 05.06.08 р. УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя не мало право проводити ніяких дій стосовно погашення заборгованості, яка виникла на підставі рішення № 1032 від 13.12.2007 року.

Крім того, судом встановлено, що УПФУ в Центральному районі м.Сімферополя протиправно самостійно перерозподілило страхові внески підприємства, у тому числі страхові внески, які були сплачені позивачем за лютий серпень 2008 р., на користь погашення рішення №1032 від 13.12.07р., що підтверджується листом УПФУ в Центральному районі м.Сімферополя № 8359/02-5 від 18.08.09 р.

Отже, на думку суду, у разі нездійснення відповідачем протиправного перерозподілу страхових внесків підприємства, сплачених за лютий-серпень 2008р., на користь погашення рішення № 1032 від 13.12.07р. у період його оскарження в судовому порядку та перебування цього ж рішення на примусовому виконанні у Центральному ВДВС Сімферопольського МУЮ, за позивачем не виникла б заборгованість зі сплати страхових внесків за період з лютого по березень 2008 року частину періоду, за який відповідачем перерозподілено страхові внески позивача, сплачені за липень 2008 року у даній справі та відповідач не міг би застосувати до позивача штрафні санкції та пеню за не сплату або несвоєчасну сплату страхових внесків за липень 2008 р. рішенням №1195 від 16.07.09р., адже матеріалами справи підтверджується, що позивачем у відповідності до вимог Закону №1058 було сплачено страхові внески за липень 2008 р. саме у строки, визначені Законом та у повному розмірі.

Суду не надано доказів здійснення відповідачем дій щодо зворотного перерозподілу в ручному режимі грошових коштів, що були направлені позивачем на сплату страхових внесків за лютий-серпень 2008 року, які були самостійно перерозподілені відповідачем на сплату заборгованості за рішенням №1032, хоча у судовому порядку такі дії були визнані протиправними, оскільки за поясненнями представника відповідача в судовому засіданні судове рішення у справі № 2-а-3197/08/8 хоча і набрало законної сили, але відповідачем оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду по цій справі про розяснення судового рішення і рішення судом апеляційної інстанцією на час розгляду цієї справи не прийнято.

Суд зазначає, що у разі здійснення відповідачем зворотного перерозподілу страхових внесків за лютий-серпень 2008 року, а саме виключення їх з погашення заборгованості за рішенням №1032 та направлення їх на сплату страхових внесків за вищенаведений період, можливо у відповідача не виникло б підстав для винесення оскаржуваного рішення № 1195, адже страхові внески сплачувались позивачем правомірно, у повному обсязі та у визначені Законом №1058 строки.

Виходячи з зазначеного, суд приходить до висновку, що перерозподіл та зміна УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АРК призначення платежів за платіжними дорученнями у період з лютого по серпень 2008 року на погашення заборгованості про застосування штрафних санкцій та нарахуванню пені за рішенням № 1032 від 13.12.07 року, призвело до невірного перерозподілу страхових внесків, сплачених платіжними дорученнями від 04.07.08 року №917 на суму 507,00 грн.; від 22.07.2008 року №1071 на суму 32000,00 грн.; №1072 на суму 6928,00 грн.; від 23.07.08 року № 1080 на суму 65,00 грн.; № 1081 на суму 20,00 грн.; від 29.07.2008 року №1146 на суму 1628,00 грн., №1147 на суму 98,00 грн.; від 04.08.2008 року №1190 на суму 79000 грн., призначеними для сплати позивачем страхових внесків за липень 2008 року на погашення заборгованості за рішеннями № 1032 від 13.12.07 року та призвело до невірного нарахування ДП Видавництво і друкарня "Таврида" пені за рішенням УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АРК № 1195 від 16.07.09 року, тому зазначене рішення є протиправним.

Суд зазначає, що у випадку вірного розподілу поточних платежів, сплачених ДП Видавництво і друкарня "Таврида" за липень 2008 року в сумі 138486,00 грн. на погашення погоджених сум заборгованості, які не повязані із неправомірним перерозподілом страхових внесків на погашення заборгованості за рішенням № 1032 від 13.12.07р., період застосування пені, розмір пені був би іншим, аніж це визначено рішенням УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АРК № 1195 від 16.07.09 року.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що відповідно до пункту 2 частини 9 статті 106 Закону виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу, але відповідно до спірного рішення відповідачем нараховано позивачу лише пеню без застосування штрафних санкцій.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що рішення № 1195 від 16.07.2009 року не може бути визнано обґрунтованим та законним, адже його винесення повязане із протиправними діями відповідача щодо раніше проведеного перерозподілу поточних страхових внесків позивача на погашення заборгованості за рішенням № 1032 від 13.12.2007 року у період оскарження цього рішення в судовому порядку та перебування його на примусовому виконанні у Центральному ВДВС Сімферопольського МУЮ.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що перерозподіл поточних страхових внесків позивача на погашення заборгованості за рішенням № 1032 від 13.12.2007 року, у період оскарження цього рішення в судовому порядку та перебування його на примусовому виконанні у Центральному ВДВС Сімферопольського МУЮ є протиправним, що є достатньою самостійною підставою для скасування прийнятого рішення № 1195 від 16.07.2009 року.

Посилання представника позивача на те, що рішення № 1195 прийнято на підставі рішень № 168-176 від 07.02.2008 року, судом оцінюється критично, оскільки відповідно до зазначених рішень відповідачем застосовані фінансові санкції і нарахована пеня за несплату або несвоєчасну сплату страховиками страхових внесків, в тому числі донарахованих страховиками або органом Пенсійного фонду за різні періоди. Судом встановлено та не заперечується сторонами що рішеннями № 168-176 від 07.02.08 року нарахована пеня і нарахування пені на пеню згідно з рішенням 1195 від 16.07.2009 року суперечить пункту 10.4. Постанови Пенсійного фонду України N 21-1 від 19.12.2003 року "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" яким визначено, що пеня на пеню не нараховується.

Крім того, саме пунктом 10.5. зазначеної Постанови Пенсійного фонду України N 21-1 встановлено, що рішення про нарахування пені посадові особи органів Пенсійного фонду виносять одночасно з прийняттям рішення про застосування фінансових санкцій, зазначених у підпункті 9.3.2 пункту 9.3 цієї Інструкції, за формою згідно з додатком 14 цієї Інструкції.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач не міг прийняти рішення № 1195 від 16.07.2009 року на підставі рішень № 168-176 від 07.02.2008 року

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до загальних критеріїв адміністративної процедури. Серед яких є принцип обґрунтованого (тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення). Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Рішення відповідача від 16.07.2009 року №1195 вказаному принципу не відповідає, у звязку з чим, суд надходить до висновку про протиправність вимог УПФ в Центральному районі м. Сімферополя щодо нарахування пені позивачу - ДП «Видавництво та друкарня «Таврида» у сумі 32534,38 гривень.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до п.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано пояснень факту правомірного прийняття рішення №1195 від 16.07.2009 року.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, повно і всебічно оцінивши обставини по справі суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ДП Видавництво і друкарня "Таврида" у повному обсязі.

Крім того, суд зазначає, що може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 162 КАС України встановлені повноваження суду при вирішенні справи, до переліку яких входить право суду прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Приймаючи до уваги, що у відповідності до ч.2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим № 1195 від 16.07.09 року про нарахування Державному підприємству Видавництво і друкарня "Таврида" пені у розмірі 32534,38 гривень, як це передбачено при оскарженні актів індивідуальної дії, а не лише скасувати оспорюване рішення, як просив у позові позивач.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Під час судового засідання, яке відбулось 08.07.2010 року судом проголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 13.07.2010 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим № 1195 від 16 липня 2009 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства Видавництво і друкарня "Таврида" судові витрати по сплати судового збору у розмірі 3 (три) гривень 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги). Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського адміністративного апеляційного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Кудряшова А.М.