Рішення № 134611979, 05.03.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/6946/25

н\п 2/490/977/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

17.09.2025 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якій позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість, розрахованої на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та пунктів Кредитного договору, за невиконання грошового зобов`язання за кредитним договором №640/625-К625 від 19.10.2007 року у сумі 617590,94 грн.

В обґрунтування вимог посилається на те, що 19.10.2007 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» та відповідач ОСОБА_1 уклали кредитний договір №640/625-К625.

На забезпечення умов виконання кредитного договору №640/625-К625 від 19.10.2007 року з ОСОБА_2 було укладено договір поруки №640/625-П625 від 19.10.2007 року

Згідно рішення №5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року було прийнято рішення щодо припинення АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до Акціонерного Товариства «Аьфа-Банк» де в п.п. 1.2. визначено, що правонаступником щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» виникає у АТ «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року.

12 серпня 2022 року позачерговими загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції. 30 листопада 2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».

Відповідно до рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 19.10.2012 року по справі №2-467/2011 було стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором №640/625-К625 від 19.10.2007 року у розмірі 935583,02 грн.

На підставі виконавчого листа №2/1413/62 виданого 11.12.2012 року Казанківським районним судом Миколаївської області було відкрито виконавче провадження №36251966.

Таким чином, в результаті не виконання рішення суду та умов договору у відповідачів виникла заборгованість розрахована на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов`язання встановленого рішенням суду яка станом на 23.02.2022 року становить 617590,94 грн, та складається з: 127981,54 грн - сума заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість; 489609,40 грн - сума заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 22.09.2025 року вищезазначену позовну заяву було передано на розгляд за підсудністю до Центрального районного суду м. Миколаєва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 23.10.2025 року вищезазначену позовну заяву було залишено без руху.

11.11.2025 року позивачем було усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 12.11.2025 року, після отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання відповідачів, прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання.

28.11.2025 року представник ОСОБА_2 адвокат Зотіков С.Є. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив позов задовольнити частково, стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором №640/625-К625 від 19.10.2007 року, розраховану на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 02 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року, в розмірі 523291,82 грн, в тому числі 3% річних в сумі 126346,87 грн та інфляційні втрати в сумі 396944,95 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 139,71 грн.

Зазначає, що паралельно, окрім стягнення заборгованості у виконавчому провадженні №36251966, здійснювалось звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечними договорами, укладеними на забезпечення зобов`язань за договором кредиту №640/625-К625 від 19.10.2007 року. Таким чином, оскільки іпотечні договори укладалися саме на забезпечення зобов`язань ОСОБА_2 як позичальника за договором кредиту №640/625-К625 від 19.10.2007 року, укладеним із ПАТ «Укрсоцбанк» (факт встановлений рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 11.06.2018 року у справі №478/305/18, що набрало законної сили, а отже є преюдиційним для даної справи та не підлягає повторному доказуванню) то заборгованість ОСОБА_2 перед АТ «Альфа-Банк» (наразі АТ «Сенс») в розмірі 935583,02 грн. (яка стягується у виконавчому провадженні №36251966) була часткова погашена : - 30.09.2020 року в сумі 69070,35 грн. (кошти від продажу предмету іпотеки адмінбудинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ); - 03.01.2021 року в сумі 241164,85 грн. (109060,00 грн кошти від продажу предмету іпотеки складів у АДРЕСА_2 , та 132104,85 грн від продажу предмету іпотеки будівлі магазину в АДРЕСА_2 ). Часткове погашення заборгованості у сумах 69070,35 грн і 241164,85 грн визнається банком-позивачем у розрахунку до позовної заяви.

Щодо застосування позовної давності до вимог банку на суму 18378,43 грн зазначив наступне.

Оскільки банк помилково рахує інфляційні втрати і 3% річних з 12 березня, а не з 2 квітня 2020 року тобто поза межами трирічного строку позовної давності. Відповідач, керуючись ст.ст. 256, 257, 261, ч. 4 ст. 267 ЦК України, заявляє про застосування позовної давності до вимог позивача за період з 12 березня по 02 квітня 2020 року на суму 18378,43 грн (16840,49 грн інфляційних втрат за березень 2017 року і 1537,94 грн.3% річних за 20 днів (з 12 по 31 березня 2017 року) згідно розрахунку вимог банку).

Щодо помилковості розрахунку вимог банку вказав наступне.

Банк нараховує «інфляцію на інфляцію», додаючи щоразу до суми боргу з урахуванням інфляційних втрат кожного наступного місяця інфляційні втрати за попередній місяць, що суперечить визнаній методиці розрахунку інфляційних втрат і призводить до безпідставного їх збільшення. Крім того, банк не зменшує суму інфляційних втрат на індекси інфляції менше 1 (менше 100 %, була дефляція), зазначивши в розрахунку розмір інфляційних втрат за такі місяці 0, однак для визначення загальних втрат від інфляції мають враховуватись усі індекси інфляції за період прострочення, в тому числі й ті що менше 1.

Також представник ОСОБА_2 адвокат Зотіков С.Є. надав свій конттрозрахунок інфляційних втрат та 3% річних.

08.12.2025 року представниця АТ «Сенс Банк» - Дорош І.І. подала до суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначила, що банком вірно здійснено розрахунок інфляційних витрат відповідно до вимог чинного законодавства та висновків Верховного Суду. Як вбачається з розрахунку, наданому Відповідачем, ним здійснено нарахування інфляційних витрат помісячно на суму боргу, однак не взято до уваги, що нарахування інфляційних витрат здійснюється за іншою формулою. Щодо твердження того, що Банком не зменшується сума інфляційних витрат в ті періоди, де була дефляція, зазначила, що дане твердження не відповідає обставинам справи, оскільки згідно розрахунку заборгованості чітко вбачається, що в періоди, де інфляція була менше 1, в розрахунку боргу вказано 0. Також просила підготовче засідання провести без її участі.

09.12.2025 року представник ОСОБА_2 адвокат Зотіков С.Є. подав до суду заяву, в якій зазначив, що не заперечує проти закриття підготовчого провадження у справі та просив підготовче засідання провести без його з відповідачами участі.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 09.12.2025 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Судове засідання 29.01.2026 року було відкладено на 05.03.2026 року у зв`язку із плановим відключенням електромережі від електропостачання.

В судове засідання 05.03.2026 року сторони не з`явилися, в матеріалах справи містяться заяви про розгляд справи без їх участі.

За приписами ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 рокуза №3477-IVзастосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи у продовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 ЦК України, ст.ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).

Так, за ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що 19.10.2007 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №640/625-К625.

На забезпечення умов виконання кредитного договору №640/625-К625 від 19.10.2007 року з ОСОБА_2 було укладено договір поруки №640/625-К625 від 19.10.2007 року.

Відповідно до рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 19.10.2012 року по справі №2-467/2011 на користь АТ «Укрсоцбанк» було стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №640/625-К625 від 19.10.2007 року у розмірі 935583,02 грн.

На підставі виконавчого листа №2/1413/62, виданого 11.12.2012 року Казанківським районним судом Миколаївської області, було відкрито виконавче провадження №36251966.

Згідно рішення №5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року було прийнято рішення щодо припинення АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» де в п.п. 1.2. визначено, що правонаступником щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» виникає у АТ «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року.

12 серпня 2022 року позачерговими загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції. 30 листопада 2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».

Таким чином, передання кредитором своїх прав іншій особі за рішеннями загальних зборів та єдиного акціонера є матеріальним правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду, а відтак, суд приходить до висновку, що до АТ «Сенс Банк», як правонаступника АТ «Укрсоцбанк», перейшли права кредитора у зобов`язанні щодо права вимоги за кредитним договором №640/625-К625 від 19.10.2007 року.

Відповідно до наданого розрахунку вимог банку, відповідачами зобов`язання по Кредитному договору №640/625-К625 від 19.10.2007 року не виконувалися, погашення суми заборгованості не здійснювалося, в зв`язку з чим, заборгованість відповідачів за ст. 625 ЦК України, за період 12.03.2017 року по 23.02.2022 року, становить 617590,94 грн, яка складається з: 3% річних 127981,54 грн, інфляційні втрати 489609,40 грн.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), від 4 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отрижмання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі №916/190/18 (провадження №12-302гс18).

Таким чином, з ухваленням судом рішення у 2015 році, на виконання якого судом було видано виконавчий лист №490/10325/15-ц від 21.01.2016 року, зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання. Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу.

Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні 3% річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.

За змістом частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до приписів частини 1 статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

При цьому, частиною 1 статті 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Так, відповідачами не виконано зобов`язання, передбачені кредитним договором №640/625-К625 від 19.10.2007 року та не погашено заборгованість по вказаному договору, а рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 19.10.2012 року у справі №2-467/2011 не виконано.

В силу наведеного, у позивача, як у правонаступника ПАТ «Укрсоцбанк», виникло право вимагати від відповідачів сплати інфляційних втрат та 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі, наведеному у розрахунку заборгованості.

Будь-яке зобов`язання, що зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов`язанням, незалежно від правових підстав його виникнення і в випадку його порушення підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Враховуючи, що право первісного кредитора про стягнення заборгованості за кредитним договором захищено в судовому порядку, то зобов`язання не є натуральним, тому суд вважає вимоги про стягнення сум за ст. 625 ЦК України обґрунтованими.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги АТ «Сенс Банк» слід зазначити наступне.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості інфляційних витрат, відповідачі мають заборгованість по інфляційним витратам перед позивачем за період з 12.03.2017 року по 23.02.2022 року у розмірі 489609,40 грн.

Натомість, суд не погоджується з вищезазначеним розрахунком заборгованості та погоджується з доводами представника відповідачів щодо помилковості розрахунку заборгованості.

Так, інфляційні втрати розраховуються шляхом множення суми заборгованості на індекс інфляції за період прострочення платежу. Проте позивач, розраховуючи ці втрати, помилкового щомісячно збільшував суму боргу на суму нарахованих інфляційних втрат, помножуючи суму вже проіндексовану суму боргу на індекс інфляції.

Також суд беручи до уваги доводи представника відповідачів приходить до висновку про застосування строків позовної давності, оскільки початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом №540-ІХ.

Отже, період стягнення позивачем заборгованості потрібно починати з 02 квітня 2017 року.

Крім того, суд погодившись з доводами представника відповідачів, вважає за необхідне зазначити, що заборгованість ОСОБА_2 перед АТ «Альфа-Банк» (наразі АТ «Сенс») в розмірі 935583,02 грн (яка стягується у виконавчому провадженні №36251966) була часткова погашена: - 30.09.2020 року в сумі 69070,35 грн. (кошти від продажу предмету іпотеки адмінбудинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ); - 03.01.2021 року в сумі 241164,85 грн. (109060,00 грн кошти від продажу предмету іпотеки складів у смт. Казанка, вул. Коптєва, 11-А, та 132104,85 грн від продажу предмету іпотеки будівлі магазину в АДРЕСА_2 ). Часткове погашення заборгованості у сумах 69070,35 грн і 241164,85 грн визнається банком-позивачем у розрахунку до позовної заяви.

При цьому суд не погоджується ані з розрахунками заборгованості наданим позивачем, ані з розрахунками заборгованості наданими представником відповідачів.

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що заборгованість необхідно розраховувати наступним чином.

Інфляційні втрати позивача за період з 02 квітня 2017 року по 30 вересня 2020 року становлять 252941,29 грн, що розраховується за формулою:

Індекс інфляції за весь період = (100.9 : 100) x (101.3 : 100) x (101.6 : 100) x (100.2 : 100) x (99.9 : 100) x (102.0 : 100) x (101.2 : 100) x (100.9 : 100) x (101.0 : 100) x (101.5 : 100) x (100.9 : 100) x (101.1 : 100) x (100.8 : 100) x (100.0 : 100) x (100.0 : 100) x (99.3 : 100) x (100.0 : 100) x (101.9 : 100) x (101.7 : 100) x (101.4 : 100) x (100.8 : 100) x (101.0 : 100) x (100.5 : 100) x (100.9 : 100) x (101.0 : 100) x (100.7 : 100) x (99.5 : 100) x (99.4 : 100) x (99.7 : 100) x (100.7 : 100) x (100.7 : 100) x (100.1 : 100) x (99.8 : 100) x (100.2 : 100) x (99.7 : 100) x (100.8 : 100) x (100.8 : 100) x (100.3 : 100) x (100.2 : 100) x (99.4 : 100) x (99.8 : 100) x (100.5 : 100) = 1.270357

Інфляційне збільшення = 935583.02 x 1.270357 - 935583.02 = 252941,29 грн.

Штрафні санкції = (сума заборгованості) x 3% x (кількість днів прострочення) : (кількість днів у році) = 935583.02 x 3% x 1278 : 365 = 98274,67 грн.

Інфляційні втрати позивача за період з 01 жовтня 2020 року по 04 січня 2021 року становлять 39650,38 грн, що розраховується за формулою:

Індекс інфляції за весь період = (101.0 : 100) x (101.3 : 100) x (100.9 : 100) x (101.3 : 100) = 1.045759.

Інфляційне збільшення = 866512.67 x 1.045759 - 866512.67 = 39650,38 грн.

Штрафні санкції = (сума заборгованості) x 3% x (кількість днів прострочення) : (кількість днів у році) = 866512.67 x 3% x 96 : 365 = 6837,14 грн.

Інфляційні втрати позивача за період з 05 січня 2021 по 23 лютого 2022 року становлять 82725,15 грн, що розраховується за формулою:

Індекс інфляції за весь період = (101.3 : 100) x (101.0 : 100) x (101.7 : 100) x (100.7 : 100) x (101.3 : 100) x (100.2 : 100) x (100.1 : 100) x (99.8 : 100) x (101.2 : 100) x (100.9 : 100) x (100.8 : 100) x (100.6 : 100) x (101.3 : 100) x (101.6 : 100) = 1.132287.

Інфляційне збільшення = 625347.82 x 1.132287 - 625347.82 = 82725,15 грн.

Штрафні санкції = (сума заборгованості) x 3% x (кількість днів прострочення) : (кількість днів у році) = 625347.82 x 3% x 415 : 365 = 21330,36 грн.

Отже інфляційні втрати позивача становлять 375316,82 грн = 252941,29 грн +39650,38 грн +82725,15 грн.

3% річних становлять 126442,18 грн = 98274,67 грн +6837,14 грн + 21330,36 грн.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором №640/625-К625 від 19.10.2007 року розраховану на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов`язання встановленого рішення суду, яка станом на 23.02.2022 року становить 501759,00 грн, з яких: 375316,82 грн - заборгованість за інфляційними витратами, 126442,18 грн - заборгованість за ставкою 3% річних.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Пр овиконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейськоїкомісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 "Ковач проти України","Мельниченко проти України", "Чуйкіна проти України").

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме по 3008,91 грн судового збору з кожного, сплата якого підтверджується меморіальним ордером №891605 від 26.08.2025 року.

Керуючись статтями 12, 13, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ: 23494714, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України станом на 23.02.2022 року за кредитним договором №640/625-К625 від 19.10.2007 року в сумі 501759 (п`ятсот одна тисяча сімсот п`ятдесят дев`ять) гривень 00 копійок, з яких: 375316,82 грн - заборгованість за інфляційними витратами, 126442,18 грн - заборгованість 3% річних.

В іншій частині позову, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» суму сплаченого судового збору у розмірі 3008 (три тисячі вісім) гривень 91 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» суму сплаченого судового збору у розмірі 3008 (три тисячі вісім) гривень 91 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін