Рішення № 134575059, 04.03.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

Справа №348/2417/25

Провадження № 2/348/124/26

04 березня 2026 року Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі судді Матолич В.В., за участю секретаря судового засідання Буратчук О.В., представника позивача ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Надвірна Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Надвірнянської міської ради, ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/4 частину житлового будинку за набувальною давністю.

Процесуальні дії у справі.

25.09.2025 ОСОБА_2 пред`явив позов, відповідно до якого просить скасувати запис про реєстрацію права власності на частину житлового будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та визнати за позивачем право власнотсі на це майно за набувальною давністю. В обгрунтування позову наведено таке. Позивач зареєстрований у с. Пнів Надвірнянського району Івано-Франківської області. Після смерті матері, ОСОБА_4 , позивач успадкував 3/4 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 . 1/4 частина вказаного будинку належить на праві власності відповідачу, ОСОБА_3 , який успадкував її після смерті ОСОБА_5 . З 2008 року відповідач даним будинком не користується, не несе витрат з утримання цього майна. Водночас, з 2008 року ОСОБА_4 добросовісно та відкрито коистувалася зазначеним будинком, здійснювала всі необхідні ремонти доглядала за матір`ю відповідача, ОСОБА_6 . Враховуючи тривале (з 2008 року) добросовісне відкрите та безперервне користування ОСОБА_4 , а після її смерті позивачем 1/4 частиною будинку, яка належить ОСОБА_3 , у позивача виникло право на визнання за ним права власності на 1/4 частину цього будинку за набувальною давністю.

02.10.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановивши розглядати за правилами загального позовного провадження.

04.12.2025 суд витребував докази по справі.

29.12.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

24.02.2026 позивач у судове засідання не з`явився, представник позивача, адвокат Голіней Л.Д. просила позов задовольнити, в обгрунтування позову навела доводи, викладені у позовній заяві.

24.02.2026 представник відповідача Надвірнянської міської ради в судове засідання не з`явилась, 17.11.2025 подала заяву про розгляд справи без її участі.

24.02.2026 відповідач ОСОБА_3 повторно в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідачі відзиву на позов не подали, строк на подання відзиву закінчився. Враховуючи те, що сторона позивача не висловила заперечень щодо здійснення заочного розгляду справи, суд доходить висновку, що розгляд справи слід здійснити за відсутності відповідачів на підставі наявних у справі доказів та ухвалити за результатами розгляду справи заочне рішення.

Суд встановив:

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №303920725 від 30.06.2022 власником 3/4 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 . Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30.06.2022, зареєстрованого в реєстрі за №1724, позивач успадкував це майно після смерті матері, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкове майноналежало ОСОБА_4 на праві приватної власності: 1/2 на підставі договору довічного утримання від 06.11.2007 та 1/4 на підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 .

Відповідно до копії договору від 10.12.1969 за реєстром №2985 ОСОБА_7 та ОСОБА_6 купили у рівних частинах незавершений житловий будинок з господарськими приміщеннями, що знаходиться в АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_1 ). На момент придбання будівництво було закінчене на 70%.

Згідно з копією договору довічного утримання від 06.11.2007, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , ОСОБА_4 набула право власності на 1/2 частину вказаного будинку.

Після смерті ОСОБА_7 1/2 частину вказаного будинку успадкував ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.11.2003, зареєстрованим у реєстрі за №Д-1970.

Відповідно до матеріалів спадкової справи №38/08 встановлено таке. Після смерті ОСОБА_5 спадкоємцями до його майна були у рівних частинах ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_3 . ОСОБА_3 спадщину до майна ОСОБА_5 прийняв, оскільки у визначений законом строк, а саме - 26.03.2008, подав заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори. ОСОБА_4 оформила право на спадщину на 1/4 вказаного будинку на підставі свідцтва про право на спадщину за законом від 08.05.2008, зареєстрованого в реєстрі за №1020. У тексті цього правовстановлюючого документу зазначено, що відповідач, ОСОБА_3 є спадкоємцем 1/4 частини цього будинку, однак свідоцтво про право на спадщину йому ще не видали. 21.04.2009 ОСОБА_3 оформив право власності на 1/4 вказаного будинку, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину, зареєстрованим у реєстрі за №1576.

Відповідно до акту обстеження №910 від 18.09.2025 за адресою АДРЕСА_1 встановлено, що ОСОБА_4 з 2007 року до 2021 року утримувала та проживала у вказаному будинку. Після її смерті, згідно з заповітом, право на спадщину набув ОСОБА_2 , який з 01.04.2021 здійснює утримання даного домоволодіння. ОСОБА_3 , який є співвласником 1/4 зазначеного домоволодіння не проживає в м.Надвірна з 2008 року та не бере участі в утриманні будинку.

Свідок ОСОБА_8 зазначила, що ОСОБА_6 була її сусідкою. Разом із ОСОБА_6 проживала ОСОБА_4 , яка її доглядала та займалася похованням. ОСОБА_3 свідок давно не бачила, можливо він в росії. Більше ніхто будинком не займався, зараз будинок "стоїть пусткою".

Свідок ОСОБА_9 , є дружиною позивача. Підтвердила, що ОСОБА_4 здійснювала догляд за ОСОБА_6 до смерті останньої. Відповідач був в поганх стосунках зі своїми батьками, через те, що батьки йому залишили квартиру а він відчужив її на користь сектантів. ОСОБА_3 свідок не бачила ніколи, на похорони ОСОБА_6 він не приїхав. Восени 2021 року позивач зі свідком почали робити ремонт у вказаному будинку та проживати там. Де проживає відповідач свідку невідомо.

Оцінка суду.

Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно зі ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно /набувальна давність/, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

За змістом пункту 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном.

Як на підставу для визнання права власності за набувальною давністю позивач покликається на те, що його мати у 2008 році добросовісно заволоділа житловим будинком, у тому числі і 1/4 його частиною, яка належить відповідачу, ОСОБА_3 та до своєї смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відкрито безперервно користувалася цим майном. Після її смерті позивач почав користуватися цим будинком і користується ним досі. Відкрите і безперервне користування цим майном з 2008 року є підставою для визнання за позивачем права власності на вказане майно за набувальною давністю.

Суд критично оцінює наведені доводи враховуючи таке.

ОСОБА_4 набула право власності на 3/4 вказаного будинку, у тому числі на 1/4 вона набула право власності шляхом спадкування і достовірно знала, що у неї не може виникнути право власності на увесь будинок, оскільки власником 1/4 частини цього будинку є відповідач. Відповідач вчасно звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а потім оформив своє право власноті відповідно до вимог закону. На момент оформлення спадщини ОСОБА_4 знала, що відповідач спадщину прийняв. Таким чином, ОСОБА_4 з моменту початку користування житловим будинком розуміла, що 1/4 частина належить відповідачу. За наведених обставин вона не може вважатися такою, що добросовісно заволоділа 1/4 частиною будинку, яка належить на праві власності відповідачу.

Матеріали справи не містять підтвердження того, що відповідач відмовився від належного йому нерухомого майна, а тому відсутні підстави вважати, що спірне нерухоме майно, зокрема 1/4 житлового будинку, не має власника. Сам по собі факт користування ОСОБА_4 спірним будинком в цілому, утримання його в належному стані та здійснення оплати за житлово-комунальні послуги не є підставою для виникнення права власності за набувальною давністю.

Слід також зазначити, що ОСОБА_4 за життя не зверталася до суду з позовом про визнання за нею права власності за набувальною давністю.

Що стосується позивача, то відповідно до показань свідка ОСОБА_8 свідок не бачила, щоб у цьому будинку після смерті ОСОБА_4 хтось проживав, а отже безперервно і відкрито володів цим майном. Сумніви у достовірності таких показань відсутні.

Свідок ОСОБА_9 (дружина позивача) є особою, яка зацікавлена у задоволенні позову, оскільки це покращує майнове становище її сім`ї, а тому її показання суд у частині проживання у спірному будинку позивача оцінює критично.

Пояснення свідків підтверджують лише факт відкритості та безперервності володіння майном ОСОБА_4 .

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки ОСОБА_4 , спадкоємцем до майна якої є позивач, не може вважатися такою, що заволоділа 1/4 частиною житлового будинку добросовісно, оскільки на момент набуття права власності на спадщину після смерті ОСОБА_5 достовірно знала, що 1/4 будинку належить ОСОБА_3 . Після її смерті позивач успадкував 3/4 будинку, однак у будинку не проживав, а тому відсутні ознаки відкритості та беперервності володіння спірним майном.

Керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_2 до Надвірнянської міської ради, ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/4 частину житлового будинку за набувальною давністю, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його постановлення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складено повного тексту рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Позивач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідачі: Надвірнянська міська рада, ідентифікаційний код 04054257, місцезнаходження: вул. Мазепи, 28, м.Надвірна, Івано-Франківська область.

ОСОБА_3 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 04.03.2026.

Суддя Матолич В.В.