Постанова № 13456852, 15.11.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2010 р.Справа № 2-а-4042/08/1570 Категорія: 2.11.1Головуючий в 1 інстанції: Аблов Є.В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Золотнікова О.С.,

Кравця О.О.,

за участю секретаря: Баязітової Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги державного підприємства «Одеська залізниця», Спеціалізованої державної податкової інспекції на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2009 року по справі за адміністративним позовом державного підприємства «Одеська залізниця»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В:

28.01.2008 року державне підприємство «Одеська залізниця»звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення рішення №0000571510/0 від 29 грудня 2007 року, посилаючись на безпідставність висновків податкової інспекції про порушення підприємством пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.4.1, п.4.2, п.4.5 ст. 4, пп.5.1.3 п.5.1 ст. 5, пп. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, 7.4.2, 7.4.3, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4, пп. 7.5.1, 7.5.2 п.7.5, пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та пп. 17.1.3, 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2009 року вказаний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення №0000571510/0 від 29 грудня 2007 року в частині визначеного в акті перевірки порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість»щодо завищення податкового кредиту по податковим накладним, отриманих від ВАТ «Одесатрансбуд»СУ-2 №186 від 30 серпня 2004 року, №122 від 30 червня 2005 року на суму 102869, 00 грн. та застосованої щодо цього порушення штрафної санкції.

В іншій частині в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду, Державне підприємство «Одеська залізниця»17 грудня 2009 року подало заяву про апеляційне оскарження, а 29 грудня 2009 року апеляційну скаргу.

У поданій апеляційній скарзі позивач, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги державного підприємства «Одеська залізниця» задовольнити в повному обсязі.

В свою чергу, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Одесі також 23 грудня 2009 року подала заяву про апеляційне оскарження, а 11 січня 2010 року апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог державного підприємства «Одеська залізниця», а в іншій частині залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Одесі не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга державного підприємства «Одеська залізниця»підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Одесі у період з 29.10.2007р. по 06.12.2007р. проводилась виїзна планова перевірка державного підприємства «Одеська залізниця»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 31.03.2007 року, за результатами якої складено акт № 1308/15-10/01071315/17 від 20.12.2007 року.

На підставі складеного акту перевірки від 20.12.2007 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Одесі було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000571510/0 від 29.12.2007 року, яким державному підприємству «Одеська залізниця»за виявлені правопорушення визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 2513461,96 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2513461,96 грн.

В ході зазначеної перевірки органами податкової служби встановлено порушення п.п. 7.11.1. п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження податкового зобовязання за грудень 2005р. у сумі 1902597,27 грн.

В акті про результати виїзної планової перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі зазначає, що при безоплатній передачі санаторія-профілакторія Одеському дорожньому комітету професійної спілки залізничників та транспортних будівельників (Дорпрофсожу), остаточною вартістю 9512986,34 грн., державним підприємством «Одеська залізниця»не нараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість за грудень 2005 року.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі посилались на те, що Дорпрофсож це профспілкова організація, яка не відноситься до неприбуткових установ та організацій, визначених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому не звільняється від оподаткування податком на додану вартість. Також податковим органом зазначено, що при безоплатній передачі вказаного санаторія-профілакторія відбулася операція безоплатної поставки товару, що є обєктом оподаткування відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», з передачею прав власності на вказаний обєкт дорожньому комітету професійної спілки залізничників та транспортних будівельників.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно правомірності виданого податкового повідомлення-рішення в частині донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 1902597,27 грн. внаслідок безоплатної передачі майна санаторія-профілакторія з огляду на наступне:

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; а також операції з передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача та поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом…

Згідно п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та

іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Таким чином, обєктом оподаткування податком на додану вартість є операції з поставки товарів або операції з безоплатної поставки товарів, при яких відбувається передача прав власності на товар.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення дійшов хибного висновку, що при передачі ДП «Одеська залізниця»санаторія-профілакторія «Біла акація»Одеському дорожньому комітету професійної спілки залізничників та транспортних будівельників відбулася передача прав власності на вказаний обєкт, посилаючись при цьому на рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2004 року, яким було визнано право власності за державою Україна в особі Міністерства транспорту України на санаторій-профілакторій, який знаходився в повному господарському віданні ДП «Одеська залізниця»та розташований за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 59.

Однак, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що як вбачається з матеріалів господарської справи № 9/120-04-4102, витребуваної Одеським апеляційним адміністративним судом для огляду в судовому засіданні, рішенням Господарського суду від 13.01.2005 року зазначене вище рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2004 року було змінено, та виключено абзац про визнання права власності на санаторій-профілакторій, розташований за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 59 за державою Україна в особі Міністерства транспорту України (справа № 9/120-04-4102, а.с. 200-201). Вказане рішення Господарського суду від 13.01.2005 року сторонами оскаржено не було, а тому набрало законної сили.

Таким чином, санаторій-профілакторій «Біла акація»на момент здійснення операції по безоплатній його передачі Одеському дорожньому комітету професійної спілки залізничників та транспортних будівельників не належав на праві власності ні державі, ні ДП «Одеська залізниця», а знаходився на балансі ДП «Одеська залізниця».

Баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна. Перебування майна на балансі підприємства не є безспірною ознакою його права власності на це майно. Таким чином, саме по собі знаходження майна на балансі не є підтвердженням права власності на нього.

Відповідно до рішення Господарського суду Одеської області від 27.08.2003 року право власності на санаторій-профілакторій визнано за трудовим колективом Одеської залізниці в особі Одеського дорожнього комітету професійної спілки залізничників та транспортних будівельників України та зобовязано Одеську залізницю передати на баланс останньому вказаний санаторій-профілакторій (справа № 3-30/169-03-5301, т. 1, а.с. 76).

На виконання вказаного рішення ДП «Одеська залізниця»у грудні 2005 році здійснило безоплатну передачу санаторія-профілакторія на баланс Одеського дорожнього комітету професійної спілки залізничників та транспортних будівельників України, без визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість. Тобто на момент фактичного виконання вказаного рішення суду воно набрало законної сили, та було скасоване лише у 2008 році.

Зважаючи на те, що право власності на санаторій-профілакторій було набуто Одеським дорожнім комітетом професійної спілки залізничників та транспортних будівельників України за рішенням суду, а ДП «Одеська залізниця»була лише балансоутримувачем вказаного майна, в даному випадку відбулася безоплатна передача майна (санаторія-профілакторія) державним підприємством «Одеська залізниця»без передачі прав власності на вказане майно.

Таким чином, при здійсненні вказаної операції був відсутній обєкт оподаткування, визначений Законом України «Про податок на додану вартість», тому ДП «Одеська залізниця», не визначаючи зобовязання з ПДВ, діяло у відповідності до чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Іншим порушенням податкового законодавства ДП «Одеська залізниця», на думку податкових органів, є віднесення до складу податкового кредиту суми послуг за навчання, згідно податкових накладних виданих ДЗ «Золотоніська технічна школа Укрзалізниці»у сумі 231996,37 грн., і як наслідок, завищення податкового кредиту на суму 231996,37 грн.

Заперечуючи проти цього, позивач зазначає, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана платником податку, який поставляє товари (послуги). На думку позивача, оскільки у податкових накладних, наданих ДЗ «Золотоніська технічна школа Укрзалізниці»відсутні записи «Без ПДВ», «Поставка для операцій, які не є обєктом оподаткування податком на додану вартість»ДП «Одеська залізниця»правомірно віднесла до складу податкового кредиту витрати на послуги за навчання.

Однак з вказаним твердженням погодитись не можна, зважаючи на наступне:

Відповідно до п.п. 5.1.3. п. 5.1 ст.5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»звільняються від оподаткування операції з поставки послуг з виховання та освіти дітей дитячими музичними та художніми школами, школами мистецтв, будинками культури; послуг з дошкільного виховання, початкової, середньої, професійно-технічної та вищої освіти закладами, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на поставку таких послуг, незалежно від їх організаційно-правового статусу та форми власності, згідно з переліком таких, визначеним Кабінетом Міністрів України, а також послуг з розміщення учнів або студентів в інтернатах або гуртожитках.

Як встановлено судом першої інстанції, основним видом діяльності ДЗ «Золотоніська технічна школа Укрзалізниці»є професійно-технічна освіта, і цей навчальний заклад має ліцензії на надання освітніх послуг, повязаних з одержанням професійної освіти.

З договорів, укладених між ДП «Одеська залізниця»та ДЗ «Золотоніська технічна школа Укрзалізниці»вбачається, що ДЗ «Золотоніська технічна школа Укрзалізниці»надавались послуги з навчання, а тому операції з їх надання відповідно до закону звільняються від оподаткування податком на додану вартість (справа 2-а-4042/08/1570 т. 1, а.с. 223-225).

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін…та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим Законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

В свою чергу п.п. 7.4.2. п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону зазначає, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Таким чином, оскільки послуги з навчання, які надавались ДЗ «Золотоніська технічна школа Укрзалізниці»звільненні від оподаткування податком на додану вартість, державним

підприємством «Одеська залізниця»неправомірно віднесено до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, у звязку з придбанням вказаних послуг.

В ході перевірки податковим органом також встановлено порушення ДП «Одеська залізниця»п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість за грудень 2005 року внаслідок не утримання податку на додану вартість з суми доходних надходжень з плацкарти повернутих квитків на суму 141315,83 грн.

Відповідно до розділу 6 «Тарифи та збори»наказу Міністерства транспорту та звязку України від 28.07.1998р. № 297 «Правила перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», розділу 10.2 «Пасажирські тарифи»«Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», затверджених наказом Міністерства транспорту та звязку України від 27.12.2006р. № 1196 до складових вартості проїзного документа включається квиток, плацкарта (частина вартості проїзду, змінювана залежно від категорії вагону, поїзда, що компенсує витрати на підготовку в рейс та обслуговування вагону), податок на додану вартість, страховий збір (страховий платіж), плата за продаж проїзного документа (комісійний збір) та може включатись плата за користування комплектом постільних речей.

Згідно з п.п. 19.11 розділу «Загальні умови повернення платежів»наказу Міністерства транспорту та звязку України від 27.12.2006р. № 1196, якщо пасажир відмовляється від поїздки з особистих причин в термін: не менше ніж за 24 години до відправлення поїзда, то йому виплачується повна вартість квитка і плацкарти; від 24 до 6 годин до відправлення поїзда, то йому виплачується повна вартість квитка і 50 відсотків вартості плацкарти; менше ніж за 6 годин до відправлення поїзда, але не більше ніж через 3 години після його відправлення - виплачується тільки вартість квитка, а вартість плацкарти не виплачується.

Таким чином, неповернута пасажиру вартість плацкарти включається в доходні надходження Одеської залізниці, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»підлягають оподаткуванню податком на додану вартість.

Посилання позивача на те, що невиплачувана вартість плацкарти є неустойкою за порушення умов договору перевезення не приймається до уваги колегією суддів, оскільки відповідно до ст. 910 ЦК України у пасажира на підставі договору перевезення виникає зобовязання сплатити встановлену плату за проїзд, а тому юридична відповідальність пасажира у вигляді неустойки може наступати лише при невиконанні цього зобовязання.

Відповідно до ст. 911 ЦК України відмова від поїздки та повернення квитка і отримання повної або часткової вартості квитка є правом пасажира.

В даному випадку пасажирами сплачено встановлену плату за проїзд, тому порушень зобовязань за договором перевезення не вбачається, у звязку з чим не може вважатися неустойкою сума неповернутої вартості плацкарти.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів доходить до висновку, що ДП «Одеська залізниця»повинно було перерахувати отриманий від пасажира податок на додану вартість до бюджету.

В акті перевірки СДПІ по роботі з ВПП в м. Одесі також зазначає порушення ДП «Одеська залізниця»пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищення підприємством податкового кредиту на суму 102869 грн. по Службі капітального будівництва, в наслідок внесення до реєстру отриманих податкових накладних, що не підтвердженні даними бухгалтерського обліку.

СДПІ по роботі з ВПП в м. Одесі посилається на те, що ДП «Одеська залізниця»в порушення Інструкції по бухгалтерському обліку податку на додану вартість, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 07.07.1997 року № 141 в січні 2006 року було внесено до реєстру отриманих податкових накладних податкові накладні № 186 від 30.08.2004 року, № 122 від 30.06.2005 року, не підтверджені даними бухгалтерського обліку, на загальну суму 617214,12 грн., а суми податку на додану вартість було віднесено до складу податкового кредиту

декларації з ПДВ за січень 2006 року, що призвело до завищення підприємством податкового кредиту на суму 102869 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП в м. Одесі в частині визначення ДП «Одеська залізниця»податкового зобовязання з податку на додану вартість, зважаючи на наступне:

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону встановлено, що не підлягають до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

З викладеного вбачається, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата отримання оформленої належним чином податкової накладної.

Згідно п.9.1 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.06.2005 року № 244, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2005 року за № 770/11050, отримані податкові накладні записуються до реєстру отриманих податкових накладних, у графі 2 якого вказується дата отримання податкової накладної.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що реєстр отриманих податкових накладних, який є документом податкового обліку, підтверджує дату отримання податкової накладної.

При надходженні від ВАТ «Одесатрансбуд»СУ-2 податкових накладних № 186 від 30.08.2004 року, № 122 від 30.06.2005 року, ДП «Одеська залізниця»внесло їх до реєстру отриманих податкових накладних (справа 2-а-4042/08/1570 т. 2, а.с. 9).

Таким чином, з дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) у ДП «Одеська залізниця»виникло право на податковий кредит, тому підприємством правомірно було віднесло до складу податкового кредиту суми ПДВ за вказаними накладними у декларації з ПДВ за січень 2006 року.

Колегія суддів також погоджується з думкою суду першої інстанції, що порушення ведення бухгалтерського обліку податку на додану вартість не впливає на ведення податкового обліку податку, на розмір податкового кредиту платника та не є порушенням податкового обліку сум податку, ведення якого регулюється Законом України «Про податок на додану вартість», Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року № 233/2037, Порядком ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.06.2005 року № 244, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2005 року за № 770/11050.

З огляду на зазначене, податкового повідомлення-рішення № 0000571510/0 від 29.12.2007 року в частині визначення ДП «Одеська залізниця»податкового зобов'язання з податку на додану вартість за порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану

вартість», а саме: завищення підприємством податкового кредиту на суму 102869 грн. по Службі капітального будівництва, є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується посилання позивача на неправомірність застосування Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Одесі фінансової санкції, визначеної п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», слід зазначити наступне:

Відповідно до п.п. 17.1.6. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.

Ст. 212 Кримінального кодексу України передбачає, що під великим розміром слід розуміти суми податків, зборів, і інших обовязкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Згідно із Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» у частині кваліфікації злочинів або правопорушень відповідно до норм адміністративного та кримінального законодавства застосовується сума неоподатковуваного мінімуму, який встановлюється на рівні податкової соціальної пільги для відповідного року, а саме дорівнює 50 % однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року. Так, відповідно до ст. 76 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»з 1 січня 2007 року розмір мінімальної заробітної плати складає 400 гривень на місяць.

Таким чином, розмір податкової пільги складає 200 грн. (400*50%=200), а великим розміром вважається сума, що дорівнює 600000 грн. (200*3000=600000) або більше.

Зважаючи на вищезазначене, та враховуючи те, що ДП «Одеська залізниця»не задекларовано недооцінені обєкти оподаткування, і правомірно не визначено зобовязання з ПДВ при передачі санаторія-профілакторія на баланс Одеського дорожнього комітету професійної спілки залізничників та транспортних будівельників України, тому позивачем не занижено податкове зобов'язання у великих розмірах, що виключає можливість застосування до нього додаткової фінансової санкції, визначеної п.п. 17.1.6. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Враховуючи все вищевикладене колегія суддів вважає, що позовні вимоги ДП «Одеська залізниця»щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2007 року № 0000571510/0 в частині донарахованої суми податкового зобовязання за основним платежем зі сплати податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій підлягають частковому задоволенню.

Оскільки судом першої інстанції при повному встановленні фактичних обставин справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким частково задовольнити вимоги позивача.

Керуючись ст.ст. 184, 185, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Одесі залишити без задоволення, апеляційну скаргу державного підприємства «Одеська залізниця»задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2009р. скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов державного підприємства «Одеська залізниця» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000571510/0 від 29.12.2007 року в частині донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 1902597,27 грн. внаслідок безоплатної передачі майна санаторія-профілакторія «Біла акація»Одеському дорожньому комітету професійної спілки залізничників та транспортних будівельників України та податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 102869 грн. у звязку із завищенням податкового кредиту внаслідок внесення до реєстру отриманих податкових накладних, що непідтверджені даними бухгалтерського обліку, а також в частині застосованих щодо цього порушення штрафних санкцій.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000571510/0 від 29.12.2007 року в частині донарахування податкового зобовязання за основним платежем зі сплати податку на додану вартість у сумі 102869 грн. по завищенню податкового кредиту по податковим накладним, отриманих від ВАТ «Одесатрансбуд»СУ-2 № 186 від 30.08.2004 р. № 122 від 30.06.2006р. та застосованої щодо цього порушення штрафної санкції.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000571510/0 від 29.12.2007 року в частині нарахування додаткової фінансової санкції, передбаченої п.п. 17.1.6. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В іншій частині позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:Бойко А.В.

Судді: Золотніков О.С.

Кравець О.О.