Ухвала суду № 134522729, 03.03.2026, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/208/26

Провадження № 2/156/259/26

Рядок статзвіту 38

У х в а л а

про залишення позовної заяви без руху

03 березня 2026 року сел. Іваничі

Суддя Іваничівського районного суду Волинської області області Малюшевська І.Є., розглянувши позовну заяву

ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2

до ТОВ «Споживчий центр», ТОВ «Європейська агенція з поверненняч боргів», ТОВ «Кредитекспрес Юкрейн Ел. Ел. Сі»

про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним, визнання відстуності зобов`язань, стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

Позивачка через свого представника адвоката Білецьку І. М. звернулася до Іваничівського районного суду Волинської області з позовною заявою до ТОВ «Споживчий центр», ТОВ «Європейська агенція з поверненняч боргів», ТОВ «Кредитекспрес Юкрейн Ел. Ел. Сі» про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним, визнання відстуності зобов`язань, стягнення моральної шкоди.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без руху, оскільки така подана з порушенням ст.177 ЦПК України.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Зміст зазначених у ст. 4 ЦПК України підстав для захисту відображений у відповідних нормах статей, що регулюють ту чи іншу категорію правовідносин. Порушення цивільних прав має проявлятись в активних діях відповідача, невизнання цивільного права, у свою чергу, полягає в пасивному запереченні наявності у особи суб`єктивного цивільного права, зокрема, на майно, на право користування майном, на спадкування, на частину в загальному майні, яке безпосередньо не спричиняє шкоду суб`єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб`єктивного права, оспорювання суб`єктивного цивільного права відображає такий стан правовідносин, коли суб`єктивне цивільне право заперечується в юрисдикційному органі. Водночас право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженню, зокрема, через недодержання процесуальної форми і змісту пред`явленої до суду заяви, тобто додержання умов її прийнятності.

За загальним правилом підсудності цивільних справ, позови пред`являються за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача фізичної особи або місцезнаходженням юридичної особи, згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено законом (ст. 27 ЦПК України). Між тим, процесуальним законом передбачені випадки альтернативної підсудності, тобто за вибором позивача. Так, згідно із ч. 5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Представник позивачки ОСОБА_2 , звертаючись до Іваничівського районного суду Волинської області з даним позовом жодним чином не обґрунтувала наявність підстав для застосування правил альтернативної підсудності в порядку ч. 5 ст. 28 ЦПК України, натомість у короткому змісті щодо суті позовної заяви послалася на віднесення спору до категорії справ про захист прав споживачів.

Водночас, згідно із ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Із пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» слідує, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер). Отже, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду для дотримання вимог ст. 175 ЦПК України зобов`язана викласти зміст позовних вимог та обставини, якими вона обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено (ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів»), тим самим підтвердити, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Законом України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. У зв`язку з цим застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, Закон України «Про банки і банківську діяльність»). Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Тобто права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.

Обґрунтовуючи свої вимоги, представник позивачки вказала, що в результаті шахрайських дій невідомих осіб 08.06.2023 року по картковому рахунку ОСОБА_1 у АТ «Державний ощадний банк України» ПА493033980000026200500670163 від її імені був оформлений кредитний договір №08.06.2023-100002044 від 08.06.2023 на суму 6000,00 грн. Сторонами за цим договором є ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (Швидкогроші) та позивачка ОСОБА_1 . З листа АТ «Державний ощадний банк України» ТВБВ №10002/0118 від 21.06.2023 року № 1/21/06 відділом супроводження спірних операцій управління безпеки електронних платіжних засобів департаменту безпеки було проведено перевірку та встановлено, що реквізити платіжної картки, CVC2 пароль та паролі стали відомі третій особі. Також рекомендовано звернутись до правоохоронних органів.

А згідно прохальної частини позовної заяви позивачка просить:

1) Визнати недійсним кредитний договір №08.06.2023-100002044 від 08.06.2023 на суму 6000,00 грн., укладений між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (Швидкогроші) та ОСОБА_1 ;

2) Визнати відсутність зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором №08.06.2023-100002044 від 08.06.2023.

3) Стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 30 000, 00 грн.

Тобто, між сторонома виникли договірні відносини, одним із учасників яких є товариство.

Системний аналіз положень Закону України «Про захист прав споживачів» доводить, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов`язаний з порушенням права споживача, із зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів». Однак, в порушення даних вимог закону, представник позивача у своїй позовній заяві взагалі не посилається на зміст позовних вимог та обставини, якими обґрунтовує позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», не зазначає про те, яке право споживача порушено згідно з ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, потребують уточнень обґрунтування позивача з приводу застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про захист прав споживачів» та звільнення позивача від сплати судового збору, оскільки зі змісту позовних вимог слідує, що на дані правовідносини не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів» і, як наслідок, позивач має сплатити судовий збір та визначитися з підсудністю справи, так як підсудність справи за вибором позивача також не може бути застосована.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою - справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» передбачено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3 328,00 грн.

Крім того слід звернути увагу, що позовна заява повинна містити, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету (п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України). вказаний пункт не передбачеє можливості позивача вказати у позовній заяві про відсутність відомостей щодо наявності чи відсутності електронного кабінету сторін справи. Таким чином, у позовній заяві позивачем не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету щодо всіх учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Так як позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175, 177 ЦПК України, відповідно до ст.185 ЦПК України вона підлягає залишенню без руху для усунення вищенаведених недоліків.

Згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо заявник не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявникові.

Враховуючи зазначене, заява підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України,

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ТОВ «Споживчий центр», ТОВ «Європейська агенція з поверненняч боргів», ТОВ «Кредитекспрес Юкрейн Ел. Ел. Сі» про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним, визнання відстуності зобов`язань, стягнення моральної шкоди - залишити без руху.

Надати позивачеві строк 10 (десять) днів з дня отримання позивачем ухвали для виправлення вказаних у цій ухвалі недоліків.

У випадку невиконання даної ухвали про залишення заяви без руху, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.

Ухвала суду оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя І. Є. Малюшевська