Постанова № 13448043, 10.01.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2011 р. справа № 2а-27113/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Логойди Т. В.

при секретаріЧегринець А.М.

з участю представників позивача Жиленко С.А. та Чайки Н.Г., представника відповідача Української С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в місті Кіровське Донецької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в місті Кіровське Донецької області про стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2010 року управління Пенсійного фонду України в місті Кіровське Донецької області звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, що відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кіровське Донецької області не підписано акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з грудня 2009 року по жовтень 2010 року на загальну суму 688 328,18 грн., по наступним позиціям:

- витрати по пенсіонеру ОСОБА_4 на суму 7 597 грн., оскільки він отримав каліцтво в період дії законодавства СРСР;

- адресна допомога згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» - на суму 569 940,07 грн.;

- підвищення до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2009 року №198 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» за період з грудня 2009 року по квітень 2010 року - на суму 2 761,65 грн.;

- пенсії по втраті годувальника пенсіонерів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_13 в сумі 108 029,46 грн., оскільки на час смерті годувальників утриманці були працездатними.

У звязку з наведеним позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на загальну суму 688 328,18 грн.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та пояснили, зокрема, що пенсії по втраті годувальника пенсіонерів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_13 в сумі 108029,46 грн. просять стягнути лише за період після досягнення вказаними особами пенсійного віку. Просили задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні подав письмові заперечення проти позову, в яких зазначав, що відшкодування шкоди, вчиненої внаслідок нещасного випадку на виробництві, здійснюється стороною тієї держави, де стався страховий випадок, якою щодо пенсіонера ОСОБА_4 не є Україна. Крім того, відсутні підстави для відшкодування витрат на виплату щомісячно державної адресної допомоги, доплати та надбавок, встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року №265 та від 11 березня 2009 року № 198, оскільки Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» таке відшкодування не передбачено, а відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2010 рік» дотація на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсії, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. На час смерті потерпілих не були непрацездатними та не мали інвалідності наступні особи: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 - дата смерті потерпілого 1981рік, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 - дата смерті потерпілого 1979 рік, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 - дата смерті потерпілого 1984 рік, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 - дата смерті потерпілого 1988 рік, ОСОБА_9ІНФОРМАЦІЯ_4 - дата смерті потерпілого 1994 рік, ОСОБА_23ІНФОРМАЦІЯ_5 - дата смерті потерпілого 2000 рік, ОСОБА_24ІНФОРМАЦІЯ_6 - дата смерті потерпілого 1997 рік, ОСОБА_12ІНФОРМАЦІЯ_7 - дата смерті потерпілого 1984 рік, ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_4 - дата смерті потерпілого 2001 рік, ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_8 - дата смерті потерпілого 1977 рік, ОСОБА_22 ІНФОРМАЦІЯ_1 - дата смерті потерпілого 1974 рік, ОСОБА_25 ІНФОРМАЦІЯ_9 - дата смерті потерпілого 1978 рік, ОСОБА_26 ІНФОРМАЦІЯ_10 - дата смерті потерпілого 2008 рік, ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_11 - дата смерті потерпілого 1997 рік. ОСОБА_16 1950 року народження-дата смерті потерпілого 1990 рік, ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_11 - дата смерті потерпілого 1994 рік, ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_12 - дата смерті потерпілого 1991 рік, ОСОБА_15 1950 року народження-дата смерті потерпілого 2000 рік, ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_10 - дата смерті потерпілого 1998 рік. Тому, відсутні підстави відшкодувати вказані пенсії через неправомірність, на його думку, їх призначення. Виходячи з вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року №5-4/4, - правові підстави для задоволення позову відсутні. Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що управління Пенсійного фонду України в місті Кіровське Донецької області направило на адресу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кіровське Донецької області акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з грудня 2009 року по жовтень 2010 року.

Відповідач відмовився прийняти до відшкодування та підписати акти щомісячної звірки витрат на загальну суму 688 328,18 грн., по наступним позиціям:

- пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ОСОБА_4 на суму 7 597 грн., оскільки він отримав каліцтво в період дії законодавства СРСР;

- адресна допомога згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» - на суму 569 940,07 грн.;

- підвищення до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2009 року №198 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» за період з грудня 2009 року по квітень 2010 року - на суму 2 761,65 грн.;

- пенсії по втраті годувальника пенсіонерів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_13 в сумі 108 029,46 грн., оскільки на час смерті годувальників утриманці були працездатними.

Розмір сплачених сум та понесених територіальним органом Пенсійного фонду України витрат сторонами не оспорювався.

Наявність причинного зв'язку інвалідності та смерті годувальника з нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням відповідачем не заперечувалася.

Позивач вважав, що має право на відшкодування з боку відповідача понесених витрат по виплаті пенсій шляхом стягнення з нього відповідних коштів, у звязку з чим звернувся до суду з позовом.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 2 ст. 7 «Прикінцеві положення» Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

За змістом ч. 2 ст. 2 зазначеного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом «а» ст. 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до п. 3 розділу XI «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом 3 п. 3 розділу XI встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Отже, за змістом наведеної норми обовязок Фонду та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров`я потерпілого.

Як вбачається з абзацу 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

Доводи Відділення ФССНВ про поширення на спірні відносини положень Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоровя, повязані з виконанням ними трудових обовязків, підписаної 09вересня 1994 року між частиною держав колишнього СРСР, не є обґрунтованими.

Статтею 2 цієї Угоди передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоровя (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, повязаного з виконанням працівниками трудових обовязків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоровя, смерті.

Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.

Зі змісту процитованої норми випливає, що вона регулює інші відносини, а не ті, які є предметом спору у даній справі та повязані з відшкодуванням витрат ПФУ, понесених у звязку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, повязані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином суд приходить висновку про те, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний, зокрема, співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Статтею 25 вказаного Закону, яка регулює питання фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів, визначено, що усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

Відповідно до ст. 7 «Прикінцеві положення» Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4 відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та «Про пенсійне забезпечення» розроблено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Отже, двома органами - Пенсійним фондом України та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України розроблено та затверджено нормативно-правовий акт, який визначає певний порядок відшкодування одним органом іншому понесених витрат на відповідні виплати.

Вказаний Порядок передбачає певну процедуру, яка передує відшкодуванню коштів та починається з взаємодії територіальних органів одного та другого фондів між собою, узгодженню певних питань, потім - Головних управлінь вказаних фондів, а закінчується відшкодуванням на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України понесених витрат шляхом перерахування відповідних коштів Пенсійному фонду, про що підписується відповідний акт (п. 7 й 8 Порядку).

Встановлене вказаним Порядком правило підписання щомісячних актів звірок розрахунків має застосовуватися за відсутності спору, а спірні питання щодо їх підписання повинні бути узгоджені між органами, а не в судовому порядку.

Отже, відповідно до вказаного Порядку відшкодування витрат відбувається на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України.

Враховуючи те, що даним нормативно-правовим актом Пенсійний фонд України та Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України врегулювали питання відшкодування понесених витрат одного органу іншим шляхом перерахування коштів, тому даний Порядок повинен бути дотриманий територіальними органами одного та другого фондів.

Між тим, судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України висловлювала правову позицію щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії. Зокрема, у постановах від 20 березня 2007 року у справах № 21-897во06 і № 21-1087во06 викладено висновок про те, що у разі незгоди Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підписання актів звірки в судах адміністративної юрисдикції мають вирішуватися вимоги про стягнення витрат, а не вимоги про зобов'язання підписання цих актів.

Орган Пенсійного фонду України звернувся з позовом про стягнення понесених ним витрат.

Права управління Пенсійного фонду України в районі, місті і районі у місті визначені Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року №8-2, п. 2.3 якого визначено, що управління має право, зокрема, застосовувати адміністративні стягнення, передбачені законом; стягувати з платників страхових внесків їх несплачені суми, також інші права, передбачені чинним законодавством.

Згідно з п. 3 й 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4, відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів "а", "в", "г" статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року №1094 (Зазначена постанова втратила чинність у звязку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112, якою затверджено, зокрема, Перелік обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Вказаний Перелік містить обставини, які повязує з виконанням потерпілим дій, роботи, трудових (посадових) обов'язків)).

Відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме:

сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;

допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;

сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Розмір допомоги на поховання в частині, що підлягає відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків, визначається управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, виходячи з основного розміру вищезазначеної пенсії померлого пенсіонера та щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який отримував вищезазначену пенсію.

Суму витрат з виплати і доставки пенсій визначають органи Пенсійного фонду на підставі Граничних тарифів на основні послуги зв'язку, затверджених наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 07 червня 2002 року №120 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 19 липня 2002 року за №595/6883.

Отже, суми пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за спірний період, які не прийнято відповідачем у звязку з отриманням пенсіонерами травми за межами України, підлягає відшкодуванню відповідачем.

Суми пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_13, виходячи з наведених вимог законодавства також підлягають відшкодуванню відповідачем шляхом стягнення.

Предметом спірних правовідносин не є правомірність призначеної вказаним особам пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а стягнення понесених органом Пенсійного фонду України витрат на такі пенсії. Тому посилання представника відповідача на відмову відшкодувати вказані суми через неправомірність, на його думку, призначення ним вказаного виду пенсії, є неприйнятними.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка регулює питання соціальних виплат непрацездатним громадянам, непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.

У разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої п. 4 цієї постанови, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Таким чином, з викладеного вбачається, що державна адресна допомога є складовою пенсії, а тому як і пенсія підлягає відшкодуванню відповідачем.

Пунктами 1 й 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2009 №198 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», в редакції, що діяла до 07 травня 2005 року, було встановлено, що у 2009 році з 1 квітня підвищення до пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (далі - підвищення), у розмірі 7,5 гривні, збільшуючи його з 1 липня - до 14,2 гривні, а з 1 жовтня - до 28,4 гривні. Підвищення здійснюється незалежно від дати призначення (перерахунку) пенсії (щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги) непрацюючим особам, а особам, які одержують пенсію (державну соціальну допомогу) на дітей та/або недієздатних осіб - незалежно від одержуваного доходу.

Виплата підвищення, передбаченого пунктом 1 цієї постанови, проводиться понад розміри, передбачені постановами Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» і від 16 липня 2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», в межах розмірів, зазначених у пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія, щомісячне довічне грошове утримання або державна соціальна допомога.

Пункти 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2009 року №198 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05 травня 2010 року №331 «Деякі питання реалізації Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» - з 07 травня 2010 року втратили чинність.

У звязку з наведеним відшкодуванню підлягали витрати на підвищення пенсії, понесені Пенсійним фондом України під час дії вказаної Постанови до 07 травня 2010 року, які і були понесені позивачем.

Оскільки понесені територіальним органом Пенсійного фонду України витрати відшкодовані не були, тому відповідно до наведених вимог законодавства вони підлягають стягненню з відповідача на користь територіального органу Пенсійного фонду України.

Керуючись статтями 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов управління Пенсійного фонду України в місті Кіровське Донецької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в місті Кіровське Донецької області про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кіровське Донецької області на користь управління Пенсійного фонду України в місті Кіровське Донецької області (р/р 256023012023 і ДОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 335106, код ОКПО 21990739) понесені ним витрати в сумі 688328 (шістсот вісімдесят вісім тисяч триста двадцять вісім) грн. 18 (вісімнадцять) коп.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено в повному обсязі 11 січня 2011 року.

Суддя Логойда Т. В.