Постанова № 13441406, 25.11.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2010 р.Справа № 2-а-7051/09/1570 Категорія:6.6.4Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Запорожана Д.В.,

судді Шеметенко Л.П.

судді Жука С.І.

при секретарі Єршовій А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Любашівської міжрайонної Державної податкової інспекції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2010 року у справі за позовом прокурора Ананьївського району Одеської області в інтересах держави в особі Любашівської міжрайонної Державної податкової інспекції в Одеській області до виробничого управління житлового комунального господарства про стягнення недоїмки,

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Ананьївського району Одеської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Любашівської МДПІ в Одеській області до виробничого управління житлового комунального господарства про стягнення недоїмки з ПДВ у сумі 119919,15 гривень.

Свої позовні вимоги прокурор Ананьївського району Одеської області обґрунтував тим, що зазначена недоїмка є узгодженою і на час вирішення даної справи в суді відповідачем самостійно не сплачена.

Відповідач позовні вимоги визнав частково на суму 55056,76 гривень, свої заперечення обґрунтував виключно тим, що частково сплатив зазначену позивачем суму недоїмки платіжним дорученням від 27 грудня 2008 року № 385 і дана сума сплати не врахована податковим органом при розрахунку його подальшої недоїмки з ПДВ.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2010 року вищенаведений позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь держбюджету недоїмку з ПДВ у сумі 55056,76 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Любашівська МДПІ в Одеській області просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи постанову суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган не врахував при розрахунку недоїмки відповідача його платіж від 27 грудня 2008 року.

Колегія суддів, не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається наступне.

Узгоджена недоїмка відповідача на час звернення прокурора до суду (30 березня 2009 року) складала 119919,15 гривень /а.с. 29, 30/.

На час вирішення даної справи в суді першої інстанції (30 березня 2010 року) вищенаведена узгоджена недоїмка відповідачем до бюджету сплачена не була.

Відповідно до даних картки особового рахунку відповідача з ПДВ його недоїмка на 26 грудня 2008 року складала 135231,99 гривень /а.с. 84 зворотний бік/.

Відповідач платіжним дорученням від 27 грудня 2008 року № 385 сплатив до бюджету частину недоїмки з ПДВ у сумі 64862,39 гривень /а.с. 94/.

Відповідно до картки особового рахунку відповідача з ПДВ після вищенаведеної сплати сума його недоїмки на 29 грудня 2008 року складала 70369,6 гривень /а.с. 86/.

Таким чином, різниця між сумою недоїмок відповідача на 26 грудня 2008 року та 29 грудня 2008 року, а саме 64862,39 гривень беззаперечно свідчить про врахування платежу відповідача від 27 грудня 2008 року у розрахунку його наступних сум недоїмки з ПДВ податковим органом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, на думку колегії суддів відповідач не довів не врахування позивачем його платежу від 27 грудня 2008 року при подальшому розрахунку його недоїмки з ПДВ, а позивач належними та допустимими доказами довів наявність узгодженої недоїмки з ПДВ у відповідача на час вирішення даної справи в суді першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущені таки порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, і постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Любашівської міжрайонної Державної податкової інспекції в Одеській області - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2010 року - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов прокурора Ананьївського району Одеської області в інтересах держави в особі Любашівської міжрайонної Державної податкової інспекції в Одеській області до виробничого управління житлового комунального господарства про стягнення недоїмки задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з виробничого управління житлового комунального господарства (ідентифікаційний код 03350203, Одеська область, м. Ананіїв, вул. Леніна, 11) до Державного бюджету України суму недоїмки по сплаті податку на додану вартість , яка утворилася станом на 30 березня 2009 року, у розмірі 119919,15 гривень (рахунок 31111029700022, одержувач УДК в Ананіївському районі, код 23215003, банк одержувача ГУДКУ в Одеській області м. Одеса 828011).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Постанова у повному обсязі виготовлена 29 листопада 2010 року.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Л.П. Шеметенко/

/С.І.Жук/