Ухвала суду № 13441402, 25.11.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2010 р.Справа № 2-а-11694/08/1570 Категорія:2.11.3Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Запорожана Д.В.,

судді Шеметенко Л.П.,

судді Жука С.І.

при секретарі Єршовій А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «Галант Косметик Україна»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2010 року у справі за позовом приватного підприємства «Галант Косметик Україна»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ПП «Галант Косметик Україна»звернулося до суду з позовом до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 21 серпня 2007 року № 0002802301/0, № 0002812301/0, від 18 вересня 2007 року № 0002802301/1, № 0002812301/1, від 8 січня 2008 року № 0002802301/3, № 0002812301/3.

Свої позовні вимоги ПП «Галант Косметик Україна»обґрунтувало тим, що усі суми маркетингових послуг можуть бути віднесені до валових витрат та суми ПДВ сплачені у ціні таких послуг до податкового кредиту.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2010 року в задоволенні вищенаведеного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПП «Галант Косметик Україна»просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ідентичні доводам позовної заяви.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи постанову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є безпідставними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

ДПІ у Суворовському районі м. Одеси здійснила перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового , валютного та іншого законодавства за період з 22 лютого 2006 року по 1 квітня 2007 року результати якої відображені в акті від 17 серпня 2007 року № 4182/23-1017/34251968 /а.с. 11-33/.

Наведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1.31, п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Наслідком наведених порушень стало заниження позивачем податку на прибуток на суму 6754,81 та податку на додану вартість на суму 5403,83 гривень. Зміст порушень полягав у включенні до валових витрат сум оплати передпродажної підготовки товару право власності на який належало іншому субєкту господарювання, а також сум ПДВ сплачених у ціні зазначеної передпродажної підготовки товару до податкового кредиту у періоді який перевірявся.

На підставі наведеного акту перевірки відповідачу податковими повідомленнями-рішеннями від 21 серпня 2007 року № 0002802301/0 було донараховано податок на прибуток у загальній сумі 8441,88 гривень (за основним платежем 6754,81 гривень та штрафні санкції 1687,07 гривень) і № 0002812301/0 донараховано податок на додану вартість на загальну суму 8171,68 гривень (за основним платежем 5403,83 гривень і штрафними санкціями 2767,85 гривень).

За наслідками адміністративного оскарження позивачем наведених повідомлень-рішень відповідачем були прийняті наступні повідомлення-рішення від 18 вересня 2007 року № 0002802301/1, № 0002812301/1, від 8 січня 2008 року № 0002802301/3, № 0002812301/3.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вiд 28.12.1994 № 334/94-ВР передбачено, що до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Таким чином, до валових витрат можуть бути включені тільки витрати на передпродажні заходи, що відносяться до товарів які продаються. Отже, діючим законодавством встановлена пряма заборона на включення до валових витрат будь яких сум сплачених у звязку із заходами здійсненими щодо вже проданого товару.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, до податкового кредиту можуть бути віднесені виключно суми ПДВ сплачені у звязку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання у господарській діяльності.

Як вбачається з договорів купівлі-продажу товарів з додатками про отримання послуг щодо згаданих товарів та інших первинних документів (на які посилаються сторони) позивач оплатив наведені послуги щодо товарів які фактично були ним продані, тобто право власності на них вже перейшло до іншого субєкта господарювання /а.с. 75-172/.

Отже, на думку колегії суддів, позивач, з урахуванням прямої заборони діючим законодавством, не мав права відносити суми витрат маркетингових послуг за товар якій не належав йому на праві власності до валових витрат і суми ПДВ сплачені у ціні наведених послуг до податкового кредиту. Тобто, підстав для висновку про неправомірність спірних податкових повідомлень-рішень не має.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Галант Косметик Україна»залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2010 року у справі за позовом приватного підприємства «Галант Косметик Україна»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 21 серпня 2007 року № 0002802301/0, № 0002812301/0, від 18 вересня 2007 року № 0002802301/1, № 0002812301/1, від 8 січня 2008 року № 0002802301/3, № 0002812301/3 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвала у повному обсязі виготовлена та підписана 29.11.2010 року.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Л.П. Шеметенко/

/С.І.Жук/