Постанова № 13441056, 18.11.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2010 р.Справа № 2-а-14211/09/2170 Категорія: 2.11.15Головуючий в 1 інстанції: Ковбій О.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Запорожана Д.В.,

судді Яковлева Ю.В,

судді Жука С.І.

при секретарі Єршовій А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фурор-Сервіс»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва і головного управління Державного казначейства у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення бюджетної заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Фурор-Сервіс»звернулося до суду з позовом до ДПІ у Оболонському районі м. Києва і ГУДК у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 18 листопада 2008 року № 00022122308/0, від 9 грудня 2008 року № 002222308/0, стягнення бюджетної заборгованості у розмірі 7981554 гривень.

Свої позовні вимоги ТОВ «Фурор-Сервіс»обґрунтувало відсутністю зі свого боку будь-яких порушень податкового законодавства, які могли бути підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2009 року вищенаведений позов задоволено. Скасовано спірні податкові повідомлення-рішення. Стягнуто з держбюджету на користь позивача бюджетну заборгованість у розмірі 7981554 гривень.

В апеляційній скарзі ДПІ у Оболонському районі м. Києва просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи постанову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не допускав будь-яких порушень податкового законодавства, які могли бути підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

Відповідачем було проведено позапланові виїзні перевірки позивача щодо достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ на розрахунковий рахунок за березень жовтень 2008 року, яка виникла за період з лютого по вересень 2008 року, за результатами яких складено акти від 14 листопада 2008 року № 695/23/08-34538172 та від 8 грудня 2008 року № 753/23/08-34538172 /а.с. 23-78/.

Перевірками встановлено порушення позивачем абз. «в»п. 2.1 ст. 2, п.п. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.3.6 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», норми Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації. Наслідком наведених порушень стало завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування на загальну суму 7981554 гривень у періоді який перевірявся. Зміст порушень полягав у не оформленні вантажно митних декларацій, які були підставою для нарахування наведеного податкового кредиту відповідно до вимог законодавства, відсутності передбачених діючим законодавством документів на підставі яких виникає право на включення сум до податкового кредиту (податкових накладних на наведену суму).

На підставі вищенаведених актів перевірок відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 18 листопада 2008 року № 00022122308/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування на загальну суму 5435224 гривень та від 9 грудня 2008 року № 002222308/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 2546330 гривень /а.с. 79/.

Як зазначено в акті перевірки, позивач уклав договір комісії від 1 листопада 2007 року з ТОВ «Хімпром-Україна»щодо придбання каучуку. ТОВ «Хімпром-Україна»в свою чергу від свого імені уклало з нерезидентами договори про придбання такого каучуку. При перетинанні кордону зазначеним каучуком були оформлені вантажно митні декларації в яких одержувачем товару вказаний позивач (гр. 8), а особою відповідальною за фінансове врегулювання ТОВ «Хімпром-Україна»(гр. 9). Відповідно до накладних і дорожніх відомостей, отримувачем зазначеного каучуку є ТОВ «Хімпром-Україна». Ввезення зазначеного каучуку на митну територію України здійснювалося на підставі контрактів ТОВ «Хімпром-Україна»з нерезидентами. У наведених вантажно митних деклараціях не зазначено інформацію про вищенаведений договір комісії між позивачем та ТОВ «Хімпром-Україна». На підставі наведених вантажно митних декларацій позивач, у перевіряемому періоді, включив до складу податкового кредиту вищенаведену суму ПДВ.

Відповідно до п. 2 розділу II Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом ДМС України вiд 9 липня 1997 року № 307 та зареєстрованої в МЮ України 24 вересня 1997 року за N 443/2247, в графі 8 «Одержувач»зазначаються відомості про одержувача товарів, у а графі 44 «Додаткова інформація / Подані документи / Сертифікати і дозволи» коди згідно з Класифікатором документів і реквізити документів, поданих при декларуванні.

Підпунктом 7.2.7 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»вiд 03.04.1997 № 168/97-ВР передбачено, що у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, на думку колегії суддів, зазначені вантажно митні декларації оформлені не у відповідності з діючим законодавством і тому вони не дають права на отримання податкового кредиту.

З урахуванням вимог Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації і умов контракту зазначеного в вантажно митній декларації в графі 8 повинен бути зазначений ТОВ «Хімпром-Україна».

Відповідно до п.п. 3.1.2 п. 3.2 ст. 3 вищенаведеного Закону України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту) згідно з положеннями глав 29-30 Митного кодексу України. З метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюються операції з ввезення на митну територію України: об'єкта лізингу (крім повернення об'єкта оперативного лізингу, раніше наданого (вивезеного) лізингодавцем чи іншою особою за його дорученням з території України у митному режимі тимчасового вивезення (ввезення) для вільного обігу згідно з положеннями глави 34 Митного кодексу України); об'єкта майнової застави на користь заставодержателя (іншої особи за його дорученням); майна, переданого у схов (відповідальне зберігання) або в користування чи розпорядження; товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України для їх подальшого вільного обігу на території України (крім поставки на територію іншого магазину безмитної торгівлі, митного складу та спеціальної митної зони (тільки для спеціальних митних зон, які відповідно до закону мають тотожні умови оподаткування цим податком); продуктів переробки (готової продукції) з-під митного режиму переробки на митній території України згідно з положеннями глави 38 Митного кодексу України; продуктів переробки (готової продукції) з-під митного режиму переробки за межами митної території України згідно з положеннями глави 39 Митного кодексу України (крім транспортних засобів, які відправлялися під митним режимом переробки за межі митного кордону України з метою їх ремонту та повертаються на митну територію України для їх подальшого вільного обігу); товарів (супутніх послуг) за будь-якими іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (супутні послуги) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язано з поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів; в інших випадках, визначених цим Законом.

Отже, на думку колегії суддів позивач не є субєктом зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Статтею 1012 того ж Кодексу України передбачено, що договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.

Згідно з п. 4.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера. У разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставки в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставки інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.

Таким чином, право на збільшення податкового кредиту у позивача може виникнути у момент складення податкової накладної комісіонером (ТОВ «»Хімпром-Україна). З урахуванням того, що позивачем не надано жодної податкової накладної на вищенаведену суму ПДВ права на податковий кредит у нього не виникло.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, на думку колегії суддів, позивач не довів порушення своїх прав спірними рішеннями відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущені таки порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, і постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва - задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2009 року - скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фурор-Сервіс»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва і головного управління Державного казначейства у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 18 листопада 2008 року № 00022122308/0, від 9 грудня 2008 року № 002222308/0, стягнення бюджетної заборгованості у розмірі 7981554 гривень - відмовити у повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Постанова у повному обсязі виготовлена та підписана 22.11.2010 року.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/С.І.Жук/