Ухвала суду № 13440907, 12.10.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2010 р.Справа № 22-а-5650/08 Категорія: 2.11.15Головуючий в 1 інстанції: Семенчук Н.О. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Бітова А.І.

суддів Милосердного М.М.

Ступакової І.Г.

при секретарі Кирницькій В.О.

з участю: представника колективного підприємства "Миколаївліфт" Подволоцького Андрія Петровича; представника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Зайцевої Анни Михайлівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою колективного підприємства "Миколаївліфт" на постанову господарського суду Миколаївської області від 12 червня 2008 року по справі за позовом колективного підприємства "Миколаївліфт" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2008 року колективне підприємство (далі КП) "Миколаївліфт" звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків (далі СДПІ по роботі з ВПП) у м. Миколаєві про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 листопада 2007 року № 00013039/0 (№ 00013039/1 від 14 грудня 2007 року), про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість (далі ПДВ) у липні 2007 року в розмірі 9 667,37 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач вказує, що 14 листопада 2007 року відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка з питання своєчасності сплати ПДВ. За результатами перевірки складено акт №876/39/05472620 від 14 листопада 2007 року, згідно з висновками якого підприємство порушило пп.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме: ПДВ за червень 2007 року у сумі 96 670,37 грн. був сплачений з затримкою на один день - 31 липня 2007 року (замість 30 липня). У звязку з цим було прийнято оскаржене рішення. На думку позивача, вказане рішення необґрунтованим, оскільки 17 липня 2007 року підприємство звернулось до СДПІ ВПП у м. Миколаєві з заявою про розстрочення сплати узгодженого податкового зобовязання з ПДВ за червень 2007 року у розмірі 100 000 грн., але рішенням від 30 липня 2007 року № 21329/10/24-007 підприємству було відмовлено в наданні розстрочки. Дане рішення підприємство отримало лише 31 липня 2007 року, у звязку з чим, податок був сплачений з затримкою на 1 день.

Відповідач позовні вимоги не визнав, вказуючи, що штрафні санкції застосовано правомірно, оскільки позивачем несвоєчасно була сплачена сума узгодженого податкового зобовязання.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 12 червня 2008 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі КП "Миколаївліфт" ставиться питання про скасування судового рішення в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у звязку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги КП "Миколаївліфт", перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга КП "Миколаївліфт" не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлені такі обставини справи.

17 липня 2007 року КП "Миколаївліфт" звернулось з заявою до СДПІ ВПП у м. Миколаєві про розгляд питання щодо можливості надання розстрочки.

30 липня 2007 року СДПІ ВПП у м. Миколаєві повідомила КП "Миколаївліфт" про відмову в розстроченні податкових зобовязань із сплати податку на додану вартість в сумі 100 000 грн. Зазначене рішення було вручено КП "Миколаївліфт" 31 липня 2007 року.

14 листопада 2007 року головним держподатінспектором відділу податкового супроводження підприємств звязку, адміністративних та інших закладів управління податкового супроводження підприємств невиробничої сфери діяльності СДПІ ВПП у м.Миколаєві Бойко Н.М. була проведена невиїзна документальна перевірка з питання своєчасності сплати ПДВ. За результатами перевірки складено акт №876/39/05472620 від 14 листопада 2007 року, на підставі якого СДПІ по роботі з ВПП прийнято податкове повідомлення-рішення №00013039/01 від 21 листопада 2007 року про застосування до КП "Миколаївліфт" штрафних санкцій у сумі 9 667, 04 грн.

Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством не передбачено звільнення платника податку від обовязку по своєчасній сплаті узгоджених сум податкових зобовязань та відповідальності за порушення строків їх сплати у разу подання заяви про розстрочення податкового зобовязання.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.п.1.3 п.1, п.п. 1.10 п. 1 Порядку розстрочення та відстрочення податкових зобовязань платників податків № 378 від 18 вересня 2001 року.

В апеляційній скарзі КП "Миколаївліфт" вказує, що існує конфлікт інтересів платника податку та контролюючого органу щодо трактування нормативно правового акту з механізму сплати податку на додану вартість, оскільки ні Закон України № 2181, ні Положення № 378 не містить обовязкової вимоги про сплату податку у разі ненадання відповіді контролюючого органу у розумний термін тобто до настання кінцевого терміну сплати зазначеного податку і, тому, відповідно до п.п.4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" спір мав бути вирішений на користь платника податків, що помилково не було встановлено судом першої інстанції.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, з огляду на наступне.

Відповідно ст. 9 та ч.1 ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування" зі змінами та доповненнями від 25 червня 1991 року - платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості пов'язані з обчисленням та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни, та несуть відповідальність відповідно до Законів України за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів і додержання Законів про оподаткування.

Пунктом 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що податкове зобов'язання це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Статтею 14 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" надано право платникам податку право на звернення до податкового органу з заявою про розстрочення чи відстрочення податкових зобовязань та визначено порядок, підстави та умови надання розстрочення та відстрочення податкових зобовязань.

Пунктом п.14.2.1 ст. 14 Закону України № 2181 визначено, що підставою для розстрочення податкових зобов'язань платника податків є надання ним достатніх доказів щодо існування загрози виникнення податкового боргу, а також економічного обґрунтовування, яке свідчить про можливість виконання податкових зобов'язань або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Разом з тим, Пунктом 1.10 Наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження порядку розстрочення та відстрочення податкових зобовязань платників податку" від 18 вересня 2001 року №378 визначено, що подача заяви про розстрочення (відстрочення) податкового боргу не припиняє стягнення належних податків, інших платежів до дня прийняття рішення про розстрочення (відстрочення).

Підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачена відповідальність платника податків у разі не сплати узгодженої суми податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі пятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, КП "Миколаївліфт" мав сплатити 30 липня 2007 року податкове зобовязання у розмірі 96 670,37 грн., а фактично сплатив вказану суму 31 липня 2007 року, тобто з пропущенням строку на один день, у звязку з чим, відповідно до вищенаведеної норми Закону, відповідачем правомірно нарахована штрафна санкція в сумі 9 667,04 грн. відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України № 2181.

Також, посилання позивача на те, що існує конфлікт інтересів, який виражається у неоднозначному трактуванні вище зазначених норм не приймається судом до уваги, оскільки Закон України № 1251-ХІІ та Закон України № 2181 не звільняють платника податків від обовязку по своєчасній сплаті узгоджених сум податкових зобовязань та відповідальності за порушення строків їх сплати у разі подання заяви про розстрочення таких сум.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Таким чином, постанова судом першої інстанції постановлена з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі КП "Миколаївліфт" доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу колективного підприємства "Миколаївліфт" залишити без задоволення, а постанову господарського суду Миколаївської області від 12 червня 2008 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: