Ухвала суду № 13440368, 13.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7132/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Очколяс О.В.

Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" січня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-суддіУсенка В.Г.,

суддів: Романчук О.М., Сорочка Є.О.,

при секретарі Губа О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сікам Україна»до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сікам Україна»(далі Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва (далі Відповідача) у якому просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000892306/0 від 19.10.2009р., №0000892306/1 від 15.12.2009р., №0000892306/2 від 25.02.2010р., №0000952306/1 від 15.12.2009р., №0000952306/2 від 25.02.2010р., №0000902306/0 від 19.10.2009р., №0000902306/1 від 15.12.2009р., №0000902306/2 від 25.02.2010р. Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2010 року вимоги адміністративного позову задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати, на його думку не законне рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників обох сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, працівниками ДПІ у Оболонському районі м. Києва проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Сікам Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006р. по 31.03.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006р. по 31.03.2009р., за результатами якої складно акт № 576/23-6/34293243 від 08.10.2009р., та встановлені наступні порушення податкового законодавства.

Пунктом 1.32. ст. 1 Закону України від 28.12.94р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі - Закон 334/94-ВР) визначено господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Валові витрати виробництва та обігу, згідно із п. п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, визначені як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із п.п. 5.2.1 пункту 5.2 ст.5 Закону № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

До таких обмежень згідно із п.п. 5.3.1 вищезазначеного Закону віднесено включення до складу валових витрат витрати на потреби, не повязані із веденням господарської діяльності та згідно п.п. 5.3.9 витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону №334/94-ВР заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач здійснює реалізацію устаткування, інструментів, кабелів і супутнього обладнання, що стосується будівництва, устаткування, експлуатації, технічного обслуговування установок із виробництва, передачі, розподілу й використання електричної енергії, що відповідає його статутним документам, а у ході господарської діяльності позивач вступив у договірні зобовязання із субєктами підприємницької діяльності фізичними особами, тобто комерційні представники діяли як агенти позивача у регіонах та забезпечували реалізацію його продукції, що дозволяє дійти висновку про безпосередній зв'язок наданих послуг комерційних представників із господарською діяльністю позивача.

Оскільки цей факт підтверджується матеріалами справи наданими позивачем, а саме реєстр документів, на підставі яких здійснено реалізацію товару покупцям, залученим кожним із комерційних представників із зазначенням особи покупця, суми поставки та винагороди, що сплачена комерційному представнику за надані послуги, виходячи із обсягу реалізованого товару.

Засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року.

Первинний документ документ який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 вказаного Закону підставою для здійснення бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо безпосередньо після їх закінчення.

У відповідності до п.5 ст.9 вказаного Закону господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійсненні.

Апеляційна інстанція також погоджується з висновком окружного суду, що угоди, укладені із фізичними особами безпосередньо стосуються господарської діяльності позивача. Зазначені договори оформлені відповідно до п.п. 2.1 та пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та виконані комерційними представниками в повному обсязі, а в матеріалах справи містяться також: акти здачі - приймання послуг по кожному із зазначених вище договорів, а також податкові накладні, виписки банку, які підтверджують факт здійснення господарської операції.

Отже, витрати у грошовій формі, спрямовані на оплату послуг зазначених вище субєктів підприємницької діяльності, які були отримані (придбані) ТОВ «Сікам Україна»у зв'язку та з метою їх використання у власній господарській діяльності, підтверджені належними первинними документами податкового обліку в розумінні підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону N 283/97-ВР, а тому правомірно включені позивачем до складу валових витрат у відповідних періодах.

З огляду на п.п. 5.2.1 пункту 5.2 ст.5, п.п 5.4.4 п. 5.4 ст.5 Закону № 334/94-ВР та п.19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, колегія суддів погоджується з позицією окружного суду, що маркетингові послуги, надані Generik Energetyka SP.Zo.o відповідно до Договору № 3/2006/GENG від 01.04.2006 року, безпосередньо повязані із реалізацією (збутом) продукції ТОВ «Сікам України», а витрати позивача, повязані із оплатою таких послуг, відповідають витратам на передпродажні заходи, отже, податкове повідомлення-рішення в цій частині підтверджується висновками акту перевірки, натомість, (спростовується) протиріччить фактам, встановленим судом під час розгляду цієї справи.

Що стосується відносин позивача з ТОВ «Біант», як зазначено судом першої інстанції що визнання такого правочину недійсним може здійснюватись виключно в судовому порядку відповідно до ст. 204 ЦК України, а не самостійно відповідачем.

Не можуть бути взяті судом до уваги і твердження відповідача про нікчемність укладених договорів про надання транспортних послуг, актів приймання-передачі наданих послуг, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, податкових накладних у звязку із невідповідністю вказаних документів п. 2 ст. 203 ЦК України, оскільки такі правочини суперечать інтересам держави та суспільства, а тому їх визнання недійсними в судовому порядку не вимагається, оскільки факт створення юридичної особи без мети здійснення фінансово-господарської діяльності сам по собі не означає, що всі правочини, вчинені цією особою, є нікчемними. В кожному окремому випадку необхідно зясовувати, перш за все, факт наявності чи відсутності мети сторін договору, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Щодо відображенні витрат на послуги щодо навчання та підвищення кваліфікації працівників, понесених згідно договору, укладеного ТОВ «Сікам Україна»із ТОВ «ПІА «Троянський кінь»від 01.09.2008 року, а також порушення позивачем положень п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону № 334/94-ВР щодо непідтвердження вказаних витрат відповідними первинними документами, то апеляційна інстанція вважає, що відображені в Акті висновки відповідача про нікчемність укладеного договору з ТОВ ПІА «Троянський кінь»ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача, а тому є необєктивними, хибними та такими, що не підтверджуються документально, як вже було зазначено судом першої інстанції.

Що стосується висновку відповідача про порушення позивачем п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закон №168/97; пп. 17.1.3. п.17.1 ст 17 Закону № 2181 ІІІ.

Відповідно до п. 7.4.4. п.7.4.с т. 7 Закону №168/97 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із п.п.7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.2.1 п.7.2.ст. 7 Закону №168/97 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Оскільки ФОП було надано Позивачу одночасно із податковими накладними копію свідоцтва про реєстрацію його платником податку на додану вартість № 84669432, виданого 02.07.2006 року, що свідчить про правомірність нарахування вказаною особою суми ПДВ та оформлення податкових накладних, що містять всі реквізити, необхідні для надання їм юридичної сили, передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону №168/97, то висновки акту перевірки від 08.10.2008р. є необґрунтованими, а отже підлягають скасуванню.

Отже, апеляційна інстанція погоджується з висновками окружного суду, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень рішень №0000892306/0 від 19.10.2009р., №0000892306/1 від 15.12.2009р., №0000892306/2 від 25.02.2010р., №0000952306/1 від 15.12.2009р., №0000952306/2 від 25.02.2010р., №0000902306/0 від 19.10.2009р., №0000902306/1 від 15.12.2009р., №0000902306/2 від 25.02.2010р. є обґрунтованими, підтвердженими відповідними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку суду відповідачем не в суду першої інстанції не під час апеляційного розгляду справи не доведено правомірність оскаржуваних рішень.

Обґрунтування апеляційної скарги, не спростовують рішення суду першої інстанції та до уваги не приймаються.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2010 року без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2010 року без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддяВ.Г. Усенко

судді:О.М. Романчук

Є.О. Сорочко

Ухвалу виготовлено в повному обсязі 14.01.2011р.