Постанова № 13435342, 23.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 6/161 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" грудня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Земляної Г.В., Петрика І.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва та товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс та технології» на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс та технології»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 29 вересня 2008 року № 00002872304/1/36879 та від 17 липня 2008 року № 0000287304/0/27556,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс та технології»звернулось до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання недійсними податкового повідомлення рішення від 17.07.2008 р. № 00002872304/0/27556 на суму 485 009,00 грн. та від 29.09.2008 р. № 00002872304/1/36879 на суму 485 009,00 грн.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2009 року позов задоволено частково визнано недійсними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29.09.2008 р. №00002872304/1/36879 та від 17.07.2008 р. № 00002872304/0/27556 в частині суми 127 501,00 грн., в іншій частині позовних вимог вирішено відмовити.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги. Державна податкова інспекція в Дарницькому районі м. Києва, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В засідання учасники процесу не зявилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва була проведена виїзна позапланова документальна перевірка позивача з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень, липень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2007 року, за результатами якої був складений Акт перевірки №2764/2304/32527401 від 07.07.2008 р., в якому було встановлене порушення ТОВ «Сервіс та технології»п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 485 009,00 грн, в тому числі за травень 2007 року у розмірі -28330,00 грн., за липень 2007 року у розмірі 115834,00 грн, за жовтень 2007 року у розмірі 298965,00 грн, за грудень 2007 року у розмірі 41880,00 грн.

Не погодившись з висновками, викладеними в акті, позивач 10.07.2008 р. надав до податкового органу заперечення. За результатами розгляду заперечення відповідач направив Товариству податкове повідомлення-рішення від 17.07.2008 р. № 00002872304/0/27556, яке було прийняте на підставі акта перевірки.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

За результатом розгляду скарги, на адресу позивача надійшло податкове повідомлення-рішення № 00002872304/1/36879 від 29.09.2008 р.

З матеріалів справи вбачається, що згідно наданих документів одним з основних постачальників Товариства за квітень, червень та вересень 2007 р. було ТОВ «НТЦ «Профтехресурс», яке за квітень 2007 р. видало податкові накладні на отримання попередньої оплати за послуги з капітального ремонту стартерів СВ.-36, ПДВ в розмірі 11 166, 67 грн.; за червень 2007 р. при отриманні попередньої оплати за послуги з капітального ремонту агрегатів двигуна Д-36, регулятора 935МА, датчика ДМ2-1 М по угоді від 10.08.2004 р. № 07/07/04-698 ИС видані податкові накладні, ПДВ в розмірі - 41 666, 67 грн.; за вересень 2007 р. було ТОВ «НТЦ «Профтехресурс», яким при отриманні попередньої оплати за послуги з капітального ремонту регулятора 935МА та датчика ДМ2-1 М, агрегатів двигуна Д-36, агрегату ТМА5660 блока насосів 934, автоматів управління клапанами, СКН11-1, МКТП нараховані податкові зобов'язання по ПДВ в розмірі - 88 333, 34 грн.

Між ТОВ «НТЦ «Профтехресурс»(виконавець) та ТОВ «Сервіс та технології»(замовник) були укладені договори від 12.01.2005 р. № 12/01-01, № 14/11-1 від 27.12.2005 року згідно з якими ТОВ «НТЦ «Профтехресурс»зобовязується виконати роботи по проведенню капітального ремонту агрегатів авіаційних двигунів Д-36.

Державна податкова інспекція в апеляційній скарзі вказує, що зазначені договори не мають реального характеру, оскільки контрагент позивача ТОВ «НТЦ «Профтехресурс»не має права надавати послуги, що є предметом договору, зважаючи на відсутність відповідного сертифіката. Як вбачається з матеріалів справи, зазначений контрагент надавав позивачу лише посередницькі послуги. Безпосереднім виконавцем договору було ТОВ «АЦ-Десантник».

З наданої підприємством «АЦ-«Десантник»відповіді вбачається, що роботи по вищевказаному договору виконувалися власними силами підприємства, без залучення посередників.

Згідно умов зовнішньоекономічного контракту від 10.01.2007 року № 707-А між ВАТ «Авіа-Фед-Сервіс»та ТОВ «Сервіс та технології»№ 07/07/04-698-ИС від 10.08.2004 ТОВ «Газпромавіа»та ТОВ «Сервіс та Технології»по виконанню робіт по ремонту агрегатів та комплектуючих виробів авіаційних двигунів, ТОВ «Сервіс та Технології»має право виконувати дані роботи тільки за допомогою організацій, які мають ліцензії на виконання цих робіт.

З матеріалів справи вбачається, що у контрагента позивача ТОВ «АЦ-Десантник»відсутній сертифікат відповідності на виконання зазначеного виду робіт.

Відповідно до ст. 5 Повітряного кодексу України, будь-яка юридична чи фізична особа, яка займається діяльністю, пов'язаною з розробкою, виробництвом, ремонтом і експлуатацією цивільної авіаційної техніки, повинна одержати від державного органу з питань сертифікації і реєстрації сертифікат, що підтверджує відповідність рівня технічної підготовки вказаної особи вимогам відповідних авіаційних правил України.

Виходячи з цього, колегія суддів приходить до висновку, що дана операція має ознаки безтоварної, а тому віднесення суми податкового кредиту по ПДВ по зазначеній угоді до податкового кредиту є безпідставним, у звязку з цим підприємство порушило пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, з аналізу встановлених обставин справи та положень законодавства вбачається, що відносячи суму до податкового кредиту, сплачену в складі ПДВ по вищевказаних договорах, позивач діяв всупереч вимогам законодавства, зважаючи на те, що неправомірність віднесення такої суми до податкового кредиту підтверджується доводами відповідача про безтоварність господарської операції, з чого випливає, що зазначені витрати не можуть бути віднесені до фінансового-господарських як наслідок відсутні підстави для формування податкового кредиту.

Отже, ТОВ «Сервіс та технології»було безпідставно віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість суми видатків на вищезазначені послуги по договорах № 14/11-1 від 27.12.2005 року та від 12.01.2005 р. № 12/01-01 в порушення п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту в квітні 2007 року на суму 11667 грн, в червні 2007 року на суму 41667 грн, у вересні 2007 року на суму 88333 грн, за липень 2007 року на суму 41667 грн.

Виходячи з цього, колегія суддів приходить до висновку, що податок на додану вартість не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість, а тому оскаржувані повідомлення-рішення винесені відповідачем правомірно.

Стосовно контрагента позивача ТОВ «Техно-Спорт-Сервіс», колегія суддів зазначає наступне.

ТОВ «Техно-Спорт-Сервіс»були видані позивачу податкові накладні на комерційно-маркетингові роботи на суму 445 000,00 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 74 166, 67 грн. Податковий орган зробив висновок про порушення Товариством п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до безпідставного віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість суми видатків на вищезазначені комерційно-маркетингові роботи в зв'язку з тим, що ТОВ «Техно-Спорт-Сервіс»є посередником, а дана угода носить ознаки безтоварної операції.

Зазначені посилання відповідача підтверджуються наступним.

Судом першої інстанції не було взято до уваги доказ, на який, як на підставу своїх заперечень посилається відповідач, а саме: пояснення головного конструктора ДП «Івченко Прогрес»від 30.11.2007 року, згідно з якими документація по особливостях експлуатації авіаційних двигунів може розроблятися лише спеціалістами даного підприємства, матеріали зазначених комерційно-маркетингових робіт доступні з відкритих джерел або безпосередньо виконувалися ЗМКБ «Прогрес».

Враховуючи зазначене, колегія суддів не приймає як доказ наявність у позивача комерційно-маркетингової роботи та акта виконаних робіт, а також податкової накладної, оскільки з вищевикладеного вбачається, що вищезазначена угода носить ознаки безтоварної операції, а тому віднесення зазначених витрат до податкового кредиту є неправомірним, що підтверджується доводами відповідача.

Як встановлює п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.7.1, 7.7.2 та 7.7.3 статті 7 Закону України № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

З матеріалів справи та апеляційної скарги ДПІ вбачається, що товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс та технології»було збільшено залишок відємного значення податкового кредиту звітного періоду на суму 357508 грн., який був зменшений за результатами перевірки, проведеної відповідачем (а.с. 18, том 2) відповідно до декларації з податку на додану вартість за липень 2008 року.

З цього випливає, що позивачем оскаржувані повідомлення-рішення в частині зменшення податкового кредиту на 357508,00 грн. виконано, цим самим визнано їх правомірність.

Отже, проаналізувавши викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Враховуючи факти, встановлені судом апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що первинні документи позивача не доводять реальність здійснених господарських операцій і відповідно не можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку, а тому позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за 2007 рік суму 485009 грн., по податкових накладних ТОВ «НТЦ «Профтехресурс»та ТОВ «АЦ-Десантник», які оформлені неналежним чином, але не можуть бути підставою для включення до складу податкового кредиту з ПДВ.

Зазначене свідчить про законність оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем надано всі необхідні докази правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та прийняття їх в межах повноважень, що передбачені законами України.

Доводи апеляційної скарги позивача спростовуються матеріалами справи, а тому скарга не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги ДПІ Дарницького району м. Києва спростовують висновки суду першої інстанції, згідно з якими задоволено позовні вимоги, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, з наведеного вбачається, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим так, як прийняте при неповному зясуванні обставин, що призвело до неправильного вирішення справи, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2010 року належить скасувати і прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс та технології»залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2009 року в частині задоволення позову про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 29 вересня 2008 року № 00002872304/1/36879 та від 17 липня 2008 року № 0000287304/0/27556 в частині суми 127501, 00 грн. скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс та технології»про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 29 вересня 2008 року № 00002872304/1/36879 та від 17 липня 2008 року № 0000287304/0/27556 в частині суми 127501, 00 грн. відмовити.

В іншій частині Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2009 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через пять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя

Судді

Постанову в повному обсязі виготовлено 23 грудня 2010 року