Ухвала суду № 13435336, 23.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 13/185 (2а-5571/08) Головуючий у 1-й інстанції: Степанюк А.Г.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"23" грудня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Земляної Г.В., Петрика І.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного підприємства «Інтенсів»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2009 року у справі за позовом приватного підприємства «Інтенсів»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.02.2008 р. № 0000212320,0,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позов про скасування податкового повідомлення-рішення, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржуваним рішенням відповідача його необґрунтовано позбавлено права на податковий кредит.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2009 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В засідання учасники процесу не зявилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що приватне підприємство «Інтенсів»зареєстровано Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 27.09.2004 р. та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 33055025.

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами перевірки складено акт №358/23-616-33055025 від 23.01.08 р. в якому зафіксовані порушення пп..7.4.2, пп..7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону про ПДВ в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 11626054,42 грн.

На підставі даного акту перевірки винесене податкове повідомлення-рішення 09.02.2008р. № 0000212320/0 за порушення пп. 7.4.2 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ та визначено суму податкового зобов'язання у сумі 2851839,15 грн. (за основним платежем 1901226,10 грн., та штрафні фінансові санкції 950613,05 грн.).

Судом встановлено, що контрагентами позивача були наступні підприємства ТОВ «Лісбуд»код ЄДРПОУ 32771012, ТОВ «Доменсбріз»код ЄДРПОУ 33194616, ПП «Ольха»код ЄДРПОУ 31482756.

З матеріалів справи вбачається, що в ході розгляду справи відповідачем було надано докази, які підтверджують правомірність податкового повідомлення-рішення.

Вироком Дарницького районного суду м. Києва по кримінальній справі № 1728/07 по обвинуваченню засновника та директора ТОВ «Доменсбріз»у вчинені злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 Кримінального Кодексу України (фіктивне підприємництво) встановлено фіктивність всіх угод які складені від імені директора ТОВ «Доменсбріз».

Щодо ТОВ «Доменсбріз», в акті перевірки зазначено, що позивачем у книзі придбання податкових накладних відображено накладні, виписані ТОВ «Доменсбріз»від 07.12.06р.№010712 на суму 483997,92 грн. в т.ч. ПДВ 80666,32 грн.; від 07.12.06р.№020712 на суму 801903,78 грн. в т.ч. ПДВ 133650,63 грн.; від 15.12.06р.№011512 на суму 517540,32 грн. в т.ч. ПДВ 86256,72 грн.; від 15.12.06р.№021512 на суму 706078,02 грн. в т.ч. ПДВ 117679,67 грн.; від 18.12.06р. №011812 на суму 191769,84 грн. в т.ч. ПДВ 31961,64 грн.; від 18.12.06р. №021812 на суму 337557,06 грн. в т.ч. ПДВ 56259,51 грн.; від 18.12.06р. №031812 на суму 994591,74 грн. в т.ч. ПДВ 165765,29 грн.; від 20.12.06р. №012012 на суму 761931,60 грн. в т.ч. ПДВ 126988,60 грн.; від 20.12.06р. №022012 на суму 575417,64 грн. в т.ч. ПДВ 95902,94 грн.; від 20.12.06р.№032012 на суму 785912,22 грн. в т.ч. ПДВ 130985,37 грн. на загальну суму податку на додану вартість 1026116,69 грн. На момент проведення перевірки вищезазначені податкові накладні надані не були.

Стосовно ПП «Ольха», то судом першої інстанції встановлено, що відповідно до письмових пояснень директора підприємства, наданих 18.01.08 р. УПМ ДПА у м. Києві, з березня 2006 року у зв'язку з погіршенням стану здоров'я перестала вести фінансово-господарську діяльність у якості директора та подавала до ДПІ У Голосіївському районі м. Києва декларації з ПДВ та податку на прибуток з нульовими показниками у зв'язку з відсутністю діяльності. Також зазначила, що ніяких фінансово-господарських операцій ПП «Ольха»з ПП «Інтенсів»в період з моменту реєстрації по 17.08.07 р. не проводила, податкових накладних не виписувала.

Також в акті зафіксовано факт відображення позивачем у книзі придбання податкові накладні, виписані ПП «Ольха», а саме: від 05.07.07р. №048/01 на суму 415499,16 грн. в т.ч. ПДВ 69249,86 грн. від 05.07.07р. №048/02 на суму 584500,84 грн. в т.ч. ПДВ 97416,81 грн.; від 09.07.07р. №048/03 на суму 700616,34 грн. в т.ч. ПДВ 116769,39 грн.; від 09.07.07р. №048/04 на суму 389491,32 грн. в т.ч. ПДВ 64915,22 грн. на загальну суму податку на додану вартість 348351,28 грн. На момент проведення перевірки вищезазначені податкові накладні також надані не були.

Щодо ТОВ «Лісбуд», то актом від 10.10.2006р. №29-239/2125 анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Лісбуд». Підставою анулювання є відсутність діяльності з жовтня 2004 р., що підтверджено висновком про анулювання реєстрації платників ПДВ від 05.10.2006р. № 630. Отже, виписані податкові накладні ТОВ «Лісбуд», від 02.07.07р. №01/0207 на суму 578801,46 грн. в т.ч. ПДВ 96466,91грн.; від 02.07.07р. №02/0207 на суму 730475,28 грн. в т.ч. ПДВ 121745,88 грн.; від 02.07.07р. №03/0207 на суму 662498,34 грн. в т.ч. ПДВ 110416,39 грн.; від 02.07.07р. №04/0207 на суму 1188773,70 грн. в т.ч. ПДВ 198128,95 грн. на загальну суму податку на додану вартість 526758,13 грн. не відповідають вимогам чинного законодавства. На момент проведення перевірки вищезазначені податкові накладні надані не були.

Судом було встановлено, що взаєморозрахунки з контрагентами, а саме списання коштів з банківських рахунків позивача в оплату придбаних товарів підтверджуються відповідними платіжними дорученнями, що місяться в матеріалах справи.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при перевірці не було надано податкових накладних та документальних доказів віднесення придбаного у контрагентів товару до валових витрат виробництва та обігу, не підтвердження факту використання вказаних товарів у власній господарській діяльності, а податкові накладні, надані суду, не відповідають встановленим вимогам.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 1.3. п. 1 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно пп. 1.7. сказаної вище статті податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

П.7.5.1 п.7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг). Вказаними приписами статті передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робі послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підставами для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»законодавець визначив поняття первинного документу, під яким необхідно розуміти документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що підставою для визначення податкового кредиту є податкові накладні, видані йому постачальником товару, що оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому у відповідача відсутні підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій.

Спростовуючи зазначені доводи, колегія суддів зазначає наступне.

В матеріалах справи відсутні документи (договори, акти приймання-передачі), які б підтверджували подальше використання підприємством товару, отриманого від контрагентів, у власній господарській діяльності з врахуванням змісту поняття такої діяльності відповідно до вимог податкового законодавства.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Крім цього, встановлення вироком суду фіктивності всіх угод, вчинених такою юридичною особою, є підставою для визнання вчинених нею з іншими субєктами господарювання юридично значимих дій недійсними, тому його контрагенти за договорами повинні нести відповідальність при наявності вини підприємства. Вина в даному випадку доводиться вироком Дарницького районного суду м. Києва по кримінальній справі № 1728/07 по обвинуваченню засновника та директора ТОВ «Доменсбріз»у вчинені злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 Кримінального Кодексу України.

Колегія суддів, враховуючи викладене, приходить до висновку, що у разі фіктивності операцій визначення податкового кредиту (та, відповідно, включення витрат на здійснення таких операцій до складу валових витрат підприємства) слід визнати безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) доказів сплати продавцеві вартості товару з ПДВ.

Виходячи з цього, податковий кредит та бюджетне відшкодування за такими операціями не можуть бути надані платникові податку.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відсутність доказів реального здійснення операцій, за якими позивачем сформовано податковий кредит, встановлення факту фіктивності підприємств-контрагентів позивача, свідчать про законність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем надано всі необхідні докази правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та прийняття їх в межах повноважень, що передбачені законами України.

Відповідно до п.п. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що позовні вимоги приватного підприємства «Інтенсів»про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.02.2008 р. № 0000212320, задоволенню не підлягають.

Доводи апелянта не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Інтенсів»залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2009 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через пять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя

Судді