Постанова № 13435334, 23.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-11861/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" грудня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Земляної Г.В., Петрика І.Й.,

при секретарі судового засідання Тарнаруцькій Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ніжинської обєднаної державної податкової інспекції Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року у справі за позовом Державного підприємства «Ніжинський комбінат хлібопродуктів»до Ніжинської обєднаної державної податкової інспекції Чернігівської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 10.07.2009 р., № 0000672301/0, від 10.07.2009 р. № 0000662301/0, від 14.09.2009 р. № 0000812301/1,

ВСТАНОВИЛА:

03.11.2009 Державне підприємство «Ніжинський комбінат хлібопродуктів»звернулося до суду з позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень: від 10.07.2009 № 0000672301/0, яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 20 977,00 грн. основного платежу та 10 488,50 грн. штрафу; від 10.07.2009 № 0000662301/0, яким визначено податкове зобовязання по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 33 448,00 грн. основного платежу та 16 724,00 грн. штрафу; та від 14.09.2009 № 0000812301/1, яким визначено податкове зобовязання по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 137,00 грн. основного платежу та 68,50 грн. штрафу, винесені на підставі Акту перевірки від 06.07.2009 № 914/23/00952634, у звязку з порушенням абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року у задоволенні позов задоволено визнано нечинними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що Державне підприємство «Ніжинський комбінат хлібопродуктів»як юридична особа зареєстровано виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 20.05.1998 № 161, внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (00952634), і перебуває на обліку в ОДПІ як платник податків з 20.05.1998 № 59.

Працівниками управління податкового контролю юридичних осіб Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2009, за наслідками якої було складено Акт перевірки від 06.07.2009 № 914/23/00952634 та винесено податкові повідомлення-рішення: від 10.07.2009 № 0000672301/0, яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 20 977,00 грн. основного платежу та 10 488,50 грн. штрафу; від 10.07.2009 № 0000662301/0, яким визначено податкове зобовязання по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 33 448,00 грн. основного платежу та 16 724,00 грн. штрафу; за порушення абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В порядку адміністративного оскарження вказаних повідомлень-рішень повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарги підприємства - без задоволення.

Стосовно порушення позивачем, на думку відповідача, пп. 5.3.9 п. 5.3 пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Ніжинська обєднана державна податкова інспекція Чернігівської області підставами для виключення вартості послуг адміністрування договору до складу валових витрат ОДПІ вважає те, що позивач використав їх без підтвердження належними актами виконаних робіт та відповідної калькуляції наданих послуг, а також те, що підприємство не отримало економічної вигоди від зазначених маркетингових послуг.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) i охороною праці з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Частиною 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення i зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату i місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції i правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За результатами вивчення матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не було надано значення тому, що первинні документи, якими підтверджується віднесення позивачем до валових витрат вартості послуг адміністрування, а саме акти приймання-передачі послуг (а.с. 118,125,129, 133) не містять обовязкових реквізитів (дати складання, змісту господарської операції), встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», внаслідок чого було ухвалено рішення про скасування податкових повідомлень рішень від 10.07.2009 № 0000662301/0, яким визначено податкове зобовязання по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 33 448,00 грн. основного платежу та 16 724,00 грн. штрафу; та від 14.09.2009 № 0000812301/1, яким визначено податкове зобовязання по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 137,00 грн. основного платежу та 68,50 грн. штрафу. Отже, скасування судом першої інстанції зазначених податкових повідомлень-рішень не може вважатися законним та обґрунтованим.

Крім цього, з резолютивної частини оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції визнав нечинним податкове повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області від 10.07.2009 № 0000672301/0, яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 20 977,00 грн. основного платежу та 10 488,50 грн. штрафу на підставі пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як визначено пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата оплати, або дата отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону). Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат на податки, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону).

Судом першої інстанції встановлено, що у підприємства була підстава включення до складу податкового кредиту сум з одержання послуг на суму 30 738,00 грн. за податковими накладними: від 26.04.2007 № 309 сума ПДВ 4 731,00 грн., від 28.04.2007 № 315 сума ПДВ - 655,50 грн., від 14.05.2007 № 401 сума ПДВ - 5600,10 грн., від 10.05.2007 № 372 сума ПДВ - 2325,60 грн., від 11.05.2007№ 384 сума ПДВ - 948,10 грн., від 04.07.2007 № 686 сума ПДВ - 7350,12 грн., від 30.07.2007 № 870 сума ПДВ - 7655,99 грн., від 24.01.2007 № 34 сума ПДВ - 98,34 грн., від 27.06.2007 № 864 сума ПДВ - 1373,46 грн., тому, що ці послуги були пов'язані з придбанням сировини яку використовують в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів та зазначає з цього приводу наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Підставами для бухгалтерського обліку господарських операцій згідно з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що первинні документи, якими підтверджується віднесення позивачем до валових витрат вартості послуг адміністрування, а саме акти приймання-передачі послуг (а.с. 118,125,129, 133) не містять обовязкових реквізитів (дати складання, змісту господарської операції), колегія суддів приходить до висновку, що вони не відповідають вимогам законодавства, а тому у позивача відсутні підстави для віднесення вартості таких послуг до валових витрат, що призводить, в свою чергу, до того, що у позивача відсутні обєкти (адміністрування договору), які підпадають під визначення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та відповідно відсутні підстави для формування податкового кредиту.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що платник податку не підтвердив використання отриманих послуг в господарській діяльності.

Колегія суддів, враховуючи викладене, приходить до висновку ,що визначення податкового кредиту (та, відповідно, включення витрат на здійснення таких операцій до складу валових витрат підприємства) слід визнати безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) доказів сплати продавцеві вартості товару з ПДВ.

При скасуванні зазначеного повідомлення-рішення судом першої інстанції не враховано, що податкові накладні, що є в матеріалах справи, не є безумовною підставою віднесення суми ПДВ до податкового кредиту для отримання податкового кредиту, оскільки позивач повинен використовувати такі послуги в межах господарської діяльності та за результатами такої діяльності повинен отримати економічний ефект.

Крім цього, судом першої інстанції при вирішенні справи не було враховано, що в порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем було включено до складу податкового кредиту за листопад 2008 року сума податку в розмірі 3443,00 грн. від ТОВ «Укрзакордоннафтогазрозвідка», що не підтверджена податковою накладною.

Згідно з вимогами зазначеної статті у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, керуючись вищевикладеним та вимогами ст. 72 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі та в межах повноважень, передбачених законодавством України, а тому вимоги адміністративного позову необхідно залишити без задоволення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду. Згідно з ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Таким чином, зважаючи на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.07.2009 № 0000662301/0 та від 14.09.2009 № 0000812301/1 неповною мірою зясував обставини справи, що призвело до неправильного вирішення питання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити належить скасувати, та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, в іншій частині залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 212, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну Ніжинської обєднаної державної податкової інспекції Чернігівської області задовольнити.

Скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Ніжинський комбінат хлібопродуктів»до Ніжинської обєднаної державної податкової інспекції Чернігівської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 10.07.2009 р., № 0000672301/0, від 10.07.2009 р. № 0000662301/0, від 14.09.2009 р. № 0000812301/1 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через пять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя

Судді

Постанову у повному обсязі виготовлено 23 грудня 2010 року